У статті окреслено основні підходи до аналізу багатокомпонентних складних речень, простежено
історію становлення поняття поліпредикативного складного речення. Установлено особливості актуального
членування цих структур, з’ясовано основні підходи до характеристики висловлення як комунікативної одиниці
мовлення.
Ключові слова: речення, висловлення, багатокомпонентне складне речення, поліпредикативне складне
речення.

У сучасній лінгвістиці актуальне членування простого неускладненого речення неодноразово було
об‟єктом уваги багатьох учених, складне ж речення в цьому аспекті залишається лакуною, яка ще має бути
заповнена. Загальновизнано, що просте речення є більш вдячним матеріалом для дослідження, оскільки воно
має обмежену кількість компонентів, односпрямовану функціональну перспективу й, отже, легше піддається
формалізації. Незважаючи на думку деяких лінгвістів про те, що складне речення не прийнятне для
моделювання актуального членування, спробуємо виявити загальні закономірності актуального членування
складних багатокомпонентних структур.
Мета роботи – проаналізувати багатокомпонентні структури в аспекті актуального членування речення.
Досягнення поставленої мети передбачає розв‟язання таких завдань: окреслити різні підходи до аналізу
багатокомпонентних складних речень (БКСР); визначити класифікаційні ознаки поліпредикативного складного
речення (ПСР); узагальнити основні підходи щодо актуального членування поліпредикативних складних
речень.
Питання статусу багатокомпонентних складних речень (Г.Ф. Калашникова, К.Ф. Шульжук), ускладнених
складних речень (Г.Ф. Гаврилова), складних речень ускладненого типу (М.В. Симулик), багаточленних
складних речень (Б.М. Кулик), складних синтаксичних конструкцій (Н.С. Валгіна), поліпредикативних
складних речень (Н.В. Первишева, Г.П. Уханова) є дискусійним. Залежно від неоднозначного трактування
структурної організації цих синтаксичних одиниць простежуємо й диференціацію в підходах до їхньої
класифікації. Одні синтаксисти не виокремлювали такі речення в самостійний тип, обстоюючи положення про
те, що в багатокомпонентному складному реченні тільки повторюються структурні схеми, спільні з
мінімальними простими й елементарними складними реченнями, і тому вони „становлять об‟єкт синтаксичного
опису лише з боку репрезентованих у них комбінацій” [16 с. 654; 2, с. 58-61]. Інші дослідники вважають, що
багатокомпонентні складні речення – не механічні комбінації мінімальних структур, а особливі конструкції на
рівні складних речень [5; 9; 10;18 та ін.].
Різноаспектне вивчення багатокомпонентних складних речень дало змогу виокремити один із різновидів
цих структур – поліпредикативні складні речення. У лінгвістиці поняття поліпредикативного речення
тлумачать неоднозначно. Залежно від того, який принцип організації речення взято за основу, виокремлюють і
відповідні різновиди поліпредикативних речень. Дехто з лінгвістів, визнаючи семантичну самостійність
окремих дієслівних словоформ або напівпредикативних конструкцій, кваліфікують структурно прості речення
на зразок Василько сидів долі та м’яв мак до куті (М. Коцюбинський); Яким стояв, сумно схиливши голову
(М. Коцюбинський) як поліпредикативні [7, с. 218]. Інші вчені до поліпредикативних зараховують тільки ті
структури, що складаються з двох і більше предикативних частин, напр.: Василько глянув на свіжий пеньок, і
дві сльозини скотились йому по щічках (М. Коцюбинський); Йому видалось, що в маленьких вікнах блимнув
вогонь (М. Коцюбинський) [15]. Деякі вчені наголошують, що поліпредикативні структури можуть
формуватися й одним типом зв‟язку за умови, що змінюється характер цього зв‟язку, напр.: І раптом теплі
небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари, але сонце зараз десь близько засвітило веселку, і дощ
перестав (М. Коцюбинський); Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули
власне дихання (М. Коцюбинський). За іншим підходом, під поліпредикативними складними реченнями мають
на увазі один із різновидів багатокомпонентних складних речень, утворений на основні різнотипного
© Вінтонів М.О., 2010 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

112
синтаксичного зв‟язку, напр.: Хтось бачив, що десь ізвисока він летів, ніби з самих небес, і хоч міг би й на
Улинівку полетіти чи на Озера, але ж вибрав чомусь Тернівщину при байраці… (О. Гончар) [10].
Саме різноаспектне вивчення багатокомпонентних структур й уможливило виокремлення різновидів
поліпредикативних складних речень. На нашу думку, до поліпредикативних складних речень слід зараховувати
структури, виділювані з-поміж багатокомпонентних складних речень із різнотипним зв‟язком, що складаються
з трьох і більше предикативних частин, перебувають у неоднакових семантико-синтаксичних відношеннях,
мають два й більше рівнів членування. Немає сумніву в тому, що основне членування тільки одне, воно
належить усій конструкції загалом і формується провідною структурною схемою, яка визначає тип конструкції,
кількість частин основного членування, категорійне значення, типову належність усієї поліпредикативної
конструкції, тобто її зарахування до складносурядних, складнопідрядних чи безсполучникових складних речень
[17, с. 129]. Напр.: Хоч і була вже мова про те, що дід Григорій був небалакучий, але хочеться ще раз нагадати,
що він таки справді був мовчазний (О.Довженко); В нього зараз була одна мета – дістатись до заповітного
місця і зірвати квітку, яка означала для нього рятунок (Ю. Покальчук); Тому з імператором Генріхом велася
жорстока, нещадна війна, яка часом видавалася навіть безнадійною, але іншого виходу тут не було
(П.Загребельний); Неймовірні коїлись речі: Ягнич, для якого медицина була суцільним обманом, зараз без
спротиву підставляв себе під ніж (О.Гончар).
Таким чином, зовнішній рівень – це провідний структурний рівень організації речення в поєднанні з
основними семантичними відношеннями між його частинами, блоками, компонентами. Речення, у яких на
зовнішньому рівні виявляється обов‟язковий сурядний зв‟язок, слід зараховувати до поліпредикативних
складносурядних речень, напр.:
Правда, принцеса й сама, видно, дуже гнівається на Руді, але ж треба зрозуміти, що їй тяжче, ніж
кому іншому, від Сонячної машини (В.Винниченко); Розуміється, ці намагання не страшні для Сходу, але
страшні для наших країн, бо викличуть зайві жертви (В.Винниченко); Марічку несла ріка, а люди дивились, як
крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати (М.Коцюбинський).
До поліпредикативних складних безсполучникових речень слід зараховувати ті структури, де
реченнєвотвірну функцію виконує інтонація, напр.:
Колективізація — його високе натхнення й провидіння: світ збудовано невірно, і тому треба геть-чисто
все перебудувати як можна скоріше й веселіше (О. Довженко); О, досить певно уявляє вона свою кураївську
перспективу: йтимуть до тебе механізатори з кривамими саднами на руках, із свіжих ран змиватимеш
степову пилюку, бо виробничі травми ще, на жаль, там не рідкість, особливо вночі (О.Гончар).
Речення цих типів можуть ускладнюватися як на зовнішньому, так і на внутрішньому рівнях членування.
Крім того, аналізовані структури характеризуються й допоміжними ознаками, а саме: мінімальна кількість
компонентів, що дорівнює трьом, наявність, як мінімум, двох засобів зв‟язку, ієрархічний характер
синтаксичного зв‟язку між частинами, багатомірність структури. Оскільки інтонація, на відміну від
сполучників, не так чітко вказує на певні смислові відношення, то на рівні поліпредикативних складних
безсполучникових речень значну роль відіграють допоміжні засоби, до яких зараховують анафоричні
займенники, прислівники. В окремих випадках анафоричну функцію виконують іменники та прикметники,
зрідка дієслова, числівники тощо, важливу роль відіграє також порядок розташування частин, напр.: Такий тип
людини: де тільки пахне небезпекою, ризиком, — Заболотний мусить бути там, позиція споглядання не для
нього (О. Гончар). Специфічна в поліпредикативних складних безсполучникових реченнях й організаційна
функція інтонаційних засобів, вони мають виразніший інтонаційний малюнок порівняно зі сполучниковими
складними реченнями, напр.: Але спідньої сорочки не видно, бо революція знає одну гармонію фарб:
червіньковий з кольором «хакі», тому й сорочка була зелена — тіні з бур’янів упали на сорочку (М. Хвильовий).
Специфіка провідного зв‟язку на зовнішньому рівні членування визначає особливості розташування
комунікативно важливих елементів. Частини допоміжного рівня членування не можуть самостійно виконувати
окреме комунікативне завдання й входять до складу рематичних або тематичних компонентів. Напр.:
1
Ліна // якось вхопила стружку в нього з-під ніг, 2а вона // виявилась така гаряча, 3що аж пальці
попекла… (О. Гончар).
Між першою та другою предикативними частинами наявне лінійне АЧ, яке протиставлене
багатоступеневому АЧ компонентів другої та третьої предикативних частин. Тема (Т) першого рівня у першій
та другій предикативних частинах виражена підметами Ліна (Т), вона (Т), рема – групою присудка – якось
вхопила стружку в нього з-під ніг (Р) і складнопідрядним реченням виявилась така гаряча, що аж пальці
попекла … (Р). Відповідно до додаткового смислового навантаження на другому рівні виділяємо тему нульову
(Т20) і рему (Р2) що аж пальці попекла … За умови перерахування об‟єктів, процесів, фактів, а також у тих
випадках, коли є однорідні члени речення, пов‟язані взаємними відношеннями уточнення, їх також
виокремлюють як самостійні рематичні компоненти.
Комунікативна схема наведеного висловлення така:
Розділ ІІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

113

На підставі особливостей реалізації структурних схем і способів їхньої комбінації, усі поліпредикативні
складні речення об„єднують у такі групи:
1. Речення із провідним зв‟язком між частиною й компонентом, де частина – це сегмент складного
речення, побудований за зразком простого речення, а компонент – це структурно-формальний блок,
аналогічний схемі складнопідрядного речення, напр.:
Повно друзів у пароплавстві, але ж буває, що й друзі безсилі чимось допомогти (О. Гончар); Такого не
проспиш, до схід сонця ти вже па льотному полі, де небо навстріч тобі грає зорею, кличе в свою неосяжність
(О.Гончар).
2. Речення із провідним зв‟язком між компонентами, напр.:
Але що міг удіяти цей чоловік, який не вмів скласти докупи двох слів, і єдине, що міг – це махати шаблею
під мурами ворожої твердині (П. Загребельний); Заліз я хутко в старий човен, що стояв у клуні в засторонку, і
почав думати, що мені робити для поновлення святості (О.Довженко); Однак не тій, що поганила Надьку, було
похитнути дитячі наші почуття: ми й далі вірили в те, що раніш, вірили кожному Надьчиному слову
(О.Гончар).
3. Речення із провідним зв‟язком між частиною й блоком, де блок – це структурно-смислова єдність
частин, що перебувають у безсполучникових і / чи сурядних відношеннях, напр.:
Шлях зав’юнився вгору й угору, знову почалась Діброва, але просіка була широка (І. Білик); Лікарів на
станції одначе не виявилось, медсанбат їхній розташувався десь у Петропавлівці, але ж туди неблизький світ
— ще кілометрів та кілометрів… (О.Гончар)
4. Речення із провідним зв‟язком між блоком і компонентом, напр.:
Галя не годна повірити, що людська голова вкотилася через зачинені двері, але двері ж і не рипнули, а
голова вже в хаті! (Є. Гуцало); Квіття на вершечках трав погойдується над тобою десь аж у небі, бо тут
навіть і не питай, чи далеко до неба, тут воно хоч яке високо, але мовби для тебе досяжне, блакитніє все небо
привітно, сміється до нас своєю сяючою просторінню: я ваше, я прикриваю вас від усього лихого! (О.Гончар).
5. Речення із провідним зв‟язком між блоками, напр.:
Операцію неможливо було робити, кренами перевалювало хворого сюди й туди, але іншої ради не було —
майстер сам наказав: ріж! (О.Гончар); Сонце зайшло, тихо пірнуло в червоні імли за небокраєм, але степ все
ще залишався повен світла, і білі незрушні хмари по обрію, «степові Арарати», проступили зараз ще мовби
виразніше (О.Гончар).
Отже, багатокомпонентні складні речення – конструкції більш високого рівня, ніж елементарні складні
речення, їхня наявність зумовлена певними комунікативними намірами. Поліпредикативні складні речення – це
окремий різновид БКСР, утворений поєднанням трьох і більше предикативних частин, різнорідних семантико-
синтаксичних відношень між частинами, блоками, компонентами, який обов‟язково має основний і
другорядний (або другорядні) рівні членування. Структура цих речень формується всіма видами синтаксичного
зв‟язку, але в різних комбінаціях: сурядним, підрядним і безсполучниковим. Подальшим етапом вивчення стане
аналіз актуального членування кожного з різновидів багатокомпонентних складних речень, а також опис
засобів вираження теми й реми на рівні цих структур.

Література
1. Алексеенко, М. Ф. Полипредикативные сложные предложения с бессоюзной связью в современном
русском языке [Текст] : дисс. … к. филол. н. : 10.02.01 / М. Ф. Алексеенко. – Краснодар, 1973. – 158 с.
2. Белошапкова, В. А. Современный русский язык. Синтаксис [Текст] / В. А. Белошапкова. – М. : Высш.
школа, 1977. – 248 с. – 50 000 экз.
3. Валгина, Н. С. Синтаксис современного русского языка. Учебник. [Текст] / Н. С. Валгина. – М. : Агар,
2000. – 416 с. – Библиогр.: с.410. – 10 000 экз. – ISBN 5-89218-113-8.
4. Вихованець, І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. [Текст] / І. Р. Вихованець. – К. :
Либідь, 1993. – 368 с. – Бібліогр.: с. 354. – ISBN 5-325-00174-4.
5. Гаврилова, Г. Ф. К вопросу о статусе сложносочиненного предложения [Текст] / Г. Ф. Гаврилова //
Синтаксические связи, строение формантов и семантические отношения в сложном предложении (отв. ред.
Г.П.Уханов). – Калинин : Калинин. гос. ун-т, 1985. – С.81-88. – Библиогр.: с.88.
6. Загнітко, А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. [Текст] /
А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 662 с. – Бібліогр.: с.553-613. – 500 пр. – ISBN 966-7277-90-9. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

114
7. Золотова, Г. А. Коммуникативная грамматика русского языка [Текст] / Г. А. Золотова, Н. К. Онипенко,
М. Ю. Сидорова. – М. : Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН, 2004. – 544 с. – Библиогр.: с.489-
507. – 2000 экз. – ISBN 5-88744-050-3
8. Иофик, Л. Л. Существует ли сложносочиненное предложение в английском языке? (к вопросу о форме
сложного предложения) [Текст] / Л. Л. Иофик // НДВШ. Филологические науки. – 1958. – № 2. – C. 107-119.
9. Казмин, В. В. Сложные предложения с соподчинением в современном русском языке [Текст] /
В.В. Казмин. – Краснодар, 1979. – 94 с. – Библиогр.: с.93.
10. Калашникова, Г. Ф. Многокомпонентные сложные предложения в современном русском языке
[Текст] / Г. Ф. Калашникова. – Харьков : Вища школа, 1979. – 160 с. – Библиогр.: с. 152-157. – 2000 экз.
11. Кулик, Б. М. Курс сучасної української літературної мови [Текст] / Б.М. Кулик – Ч.II. – K. : Рад. шк.,
1965. – 2-е вид. – 283 с. – 2000 экз.
12. Лапотько, А. Г. Полипредикативные комплексы в современном русском языке (на материале
художественной прозы) [Текст] : дисс. …к.филол.н. : 10.02.01 / Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж, 1977. – 18 с.
13. Марченко, Е. П. Полипредикативные сложные предложения в современном русском языке:
структурно-семантические, коммуникативные и текстообразующие потенции [Текст] : дис. … д-ра филол. наук :
10.02.01 / Е. П. Марченко. – Краснодар, 2004. – 340 c.
14. Масалова, М. Ю. О некоторых особенностях омонимии в системе простого и сложного предложения,
обусловленной особенностями его семантики и структуры [Текст] / М. Ю. Маслова // Актуальные проблемы
филологии и методики преподавания. – Ростов-на-Дону, 2001. – С. 79-84. – Библиогр.: с. 84.
15. Мишланов, В. А. Русское сложное предложение в свете динамического синтаксиса [Текст]: автореф.
дис. … д-ра филол. наук : 10.02.01 / Перм. гос. ун-т. – Пермь, 1996. – 39 с.
16. Русская грамматика : [в 2 т.] / [глав. ред. Н. Ю. Шведова]. – М. : Наука, 1980 – Т. II: Синтаксис
[Текст]. – 1980. – 719 с. – Библиогр.: с.657-662. – 25 000 экз.
17. Уханов, Г. П. Строение сложных полипредикативных предложений (основные понятия) [Текст] /
Г. П. Уханов // Сложные элементарные и полипредикативные предложения. – Калинин, 1983. – С.17-24. –
Библиогр.: с. 24.
18. Шульжук, К. Ф. Синтаксис української мови [Текст] / К.Ф. Шульжук. – К. : Видавничий центр
«Академія», 2004. – 408 с. – Бібліогр.: с.388-396. – ISBN 966-580-173-2.

В статье очерчены основные подходы к анализу многокомпонентных сложных предложений,
прослежена история становления понятия полипредикативного сложного предложения. Установлены
особенности актуального членения этих структур, выяснены основные подходы к характеристики
высказывания как коммуникативной единицы речи.
Ключевые слова: предложение, высказывание, многокомпонентное сложное предложение,
полипредикативное сложное предложение.

The article outlined the main approaches to the analysis of multi-complex sentences, traces the history of
development of the concept multi-predicative complex sentences. The features of the actual parting of these structures
are established, the main approaches to the characteristics of expression as a communicative unit of speech are found
out.
Keywords: sentence, expression, complex compound sentences, complex multi-predicative sentences

Надійшла до редакції 1 червня 2009 року.