Досліджено динамічний аспект функціонування різнорідних граматичних одиниць у взаємодії з
елементами різних рівнів мови – виразників порівняльного змісту висловлення, здійснено групування засобів
вираження компаративності за семантичним принципом, прокоментовано, як структурні значення
мотивують вживання тієї чи іншої граматичної форми.
Ключові слова: порівняння, порівняльні відношення, речення порівняльної семантики, компаратив,
компаративне поле, складнопідрядні речення з підрядними прикомпаративними

Станом на сьогодні активно тривають дослідження в галузі функціональної граматики, що мають своїм
завданням розробити динамічний аспект функціонування граматичних одиниць у взаємодії з елементами різних
рівнів мови – виразників змісту висловлення, і базуються на функціонально-семантичних єдностях мови.
Аналіз таких єдностей, з огляду на їх взаємодію на семантичній основі, дозволяє подати цілісне описання
системи засобів мови, які використовуються у практиці спілкування, в умовах функціонування, в реальних
фактах комунікації.
Групування засобів вираження компаративності за семантичним принципом уможливлює аналіз мовних
явищ не лише з підходом „від форми до значення”, але й концентрує увагу на їх вивченні з фокусуванням „від
значення до форми”, що дозволяє показати, як структурні значення мотивують ті чи інші типи вживання тієї чи
іншої граматичної форми.
Так, зокрема, реченнєві моделі як виразники порівняльного значення досліджувалися спеціально,
ґрунтовно або ж побіжно у наукових працях І.К. Кучеренка [Кучеренко 1959], І.Р. Вихованця
К.Г. Городенської, В.М. Русанівського [Вихованець, Городенська, Русанівський; Городенська 1991],
А.П. Загнітка [Загнітко 2001], Л. Теньєра [Теньер 1988] та багатьох інших. Разом з тим, вивчення питання в
ракурсі означеної нами проблеми предметом спеціального аналізу не було, що й зумовлює актуальність теми
нашої наукової розвідки.
Традиційно складнопідрядні речення з підрядними прикомпаративними розглядаються з-поміж речень
порівняльної семантики. Хоча між цими типами конструкцій простежуються явища, що дозволяють їх
зближення і в плані структурної організації (неповнота підрядних частин), і в плані змісту (відтворення акту
порівняння), разом з тим існує ряд суттєвих ознак, що прогнозують необхідність їх послідовної диференціації.
Вирізнення складнопідрядних речень з підрядними прикомпаративними з-поміж інших типів структур з
порівняльним змістом, зважаючи на своєрідність оформлення та функціонування, дає підстави для кваліфікації
їх як окремого функціонального класу поліпредикативних структур.
У мові під порівнянням розуміється засіб, який реалізує акт мислення і встановлює ознаки предметів та
явищ шляхом зіставлення їх з предметами та явищами – загальновідомими носіями таких ознак. Тому цілком
слушним є твердження І. Кучеренка [Кучеренко 1959] про те, що в мові порівняння – не значення, а спосіб його
вираження, а отже, про порівняльні структури можна вести мову лише умовно, маючи на увазі конструкції зі
значенням, яке виражається через посередництво порівняння.
© Мараховська В.Г., 2010 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

120
Орієнтуючись на концепцію функціональної граматики О.В. Бондарка [Бондарко 1984], яка базується на
понятті функціонально-семантичного поля, всі існуючі засоби вираження семантики компаративності слід
розглядати як одне угруповання, кваліфікуючи його як функціонально-семантичне поле компаративності, що
являє собою „той семантичний варіант, який об‟єднує різнорідні мовні засоби і зумовлює їх взаємодію”
[Бондарко 1984: 23].
Парадигму неспеціалізованих формальних моделей, потенційно здатних до вираження конототивного
порівняльного значення, загалом можна звести до загальновизнаних у мовній практиці типів, що реалізуються
на різних мовних рівнях: лексичному (спорадично): землисто-сірий // пор: сірий, як земля; вовчий погляд // пор:
погляд, як у вовка; дивитися, як вовк; морфологічному: прислівники з по-: ставитися по-товариськи; орудний
відмінок іменника: посміхатися квіточкою, брови дашком тощо. Всі вони, на нашу думку, гіпотетично, є
похідними утвореннями – носіями сконденсованого змісту окремішньої пропозиції, що первісно знаходить
формальне втілення у змісті предикативної частини залежного підпорядкування.
Виразно реалізована порівняльна семантика виявляється на синтаксичному рівні мови – зокрема, у
реченнях з порівняльними зворотами, у складнопідрядних реченнях з порівняльними сполучниками як, мов,
ніби, наче тощо (виразниками порівняльних семантико-синтаксичних відношень), складнопідрядних реченнях з
підрядними прикомпаративними зі сполучником ніж.
Порівняльні семантико-синтаксичні відношення, якими пов‟язуються частини складнопідрядного
речення, є синтезом двох власне-семантичних відношень – відношень тотожності та модально-пропозитивних
відношень [Вихованець 1983], пор: Діти скиглили, як чаєнята // Здавалося (модальний компонент) + діти
скиглили (елементарне речення з семантичною валентністю тотожності) + чаєнята скиглили (елементарне
речення з семантичною функцією тотожності).
Таким чином, складні речення, частини яких пов‟язані порівняльними семантико-семантичними
відношеннями, специфічно виявляють свою дериваційну природу. Їх дериваційна перебудова полягає в
подальшому згортанні вже сконденсованої на попередньому етапі підрядної частини і в заміні її детермінантом,
вираженим формою безприйменникового орудного відмінка іменників, пор.: Діти скиглили чаєнятами: тут
предикат підрядної частини не набуває формального вираження, його завуальовано представляє формально
втілений компонент (чаєнята). Подальше згортання підрядної частини призводить до постання компонента
структури з детермінантною функцією, який конденсує в собі і значення підрядної частини, і порівняльні
відношення.
Усі зазначені формально нарізно організовані мовні засоби встановлюють аналогію між двома
поняттями, що є учасниками мовного процесу, суть якого полягає в уподібненні // встановленні ознак
тотожності одного предмета (особи, явища, дії, характеристики її перебігу) іншому, у якого передбачається
наявність ознаки, спільної з першим. Наявність останньої необхідна тією ж мірою, як і неспівпадіння якоїсь
іншої, позаяк це буде не порівняння, а власне тотожність.
Разом з тим при порівнянні в разі авторської потреби потенційно можливою постає актуалізація різного
ступеня вияву однієї і тієї ж якості в одного предмета або у декількох однорідних предметів, встановлювана у
спосіб зіставлення. Таким чином, компаративність варто пов‟язувати саме з останнім трактуванням
порівняльного процесу, адже компаративна структура відрізняється від порівняння тим, що вона містить у собі
кількісний момент [Теньер 1988: 368]. Саме кількісне визначення якості, закладене у значенні якісних
прикметників та прислівників, зумовлює лише для них характерну властивість виявляти ступінь інтенсивності
якості за допомогою мовних засобів, одним із яких є граматична категорія ступенів порівняння.
Логічно можливі варіанти порівняння, що допускають зіставлення двох предметів за кількісним виміром
однієї спільної ознаки, двох різних ознак одного предмета за їх кількісною мірою тощо, можуть передаватися за
допомогою форми вищого ступеня порівняння, яка слугує засобом сигналізації градації чи неоднакової міри
вияву ознаки, наявної у зіставлюваних понять.
Поділяючи думку Л. Теньєра про те, що в реченні, яке містить порівняння, лише встановлюється
аналогія між порівнюваними членами, бо вони наділені спільною властивістю, і саме ця властивість є
порівнюваним елементом, а в реченні, яке містить компаративну структуру, порівнюваним елементом є ступінь
інтенсивності вияву даної властивості у обох порівнюваних членів, доходимо висновку про доцільність
розмежування цих двох типів конструкцій. Відповідно, у порівняльному полі – полі компаративності, яке їх
об‟єднує, виправдана диференціація мікрополів рівності і нерівності.
Таке членування поля компаративності знаходимо у концепції О.В. Гулиги та Є.Й. Шендельс [Гулыга,
Шендельс 1969], які досліджували граматико-лексичні поля на матеріалі німецької мови. Домінантою
компаративного поля є ступені порівняння прикметників та прислівників, які функціонують у обох мікрополях.
До мікрополя „рівності” слід віднести всі компаративні сполуки, спеціалізовані на встановленні аналогії
між порівнюваними членами, крім, звичайно, тих, які містять вказівку на кількісне відношення стосовно
порівнюваної властивості, якою наділені обидва порівнювані члени, але різною мірою. Останні слід
зараховувати до мікрополів „нерівності”. Відповідно, неступеньовану форму прикметників та прислівників, що
є основою порівняльних груп, які утворюють мікрополе рівності, слід зараховувати до його конституентів; Розділ ІІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

121
форма ж вищого ступеня порівняння – компаратив – має місце в мікрополі „нерівності”, постаючи його якісно-
кількісним ядром, відповідно до своєї основної функції – бути виразником якості у кількісному вимірі.
Прикметникам властиві дві семи: сема „якість без порівняння” та сема „компаративність”.
Співвідношення їх у всіх трьох формах прикметників неоднакове. Домінуюча сема вихідної форми – це якість,
яка може підсилюватися інтенсифікаторами (надзвичайно гарний, вкрай бридкий, дуже приємний), з наміром
актуалізувати ступінь вияву ознаки або ступінь її стійкості. Для виявлення семи „компаративність” у вихідної
форми прикметників необхідні два фактори. По-перше, вона виступає у сполученні з групою порівняння, тобто
з об‟єктом порівняння – своєрідним еталоном. За такої умови прикметник у неступеньованій формі є
конституентом мікрополя „рівності”. По-друге, сема „компаративність” виявляється у прикметнику в
позитивному ступені у контексті, коли ця форма контактує з прикметниками, вжитими у вищому або
найвищому ступенях порівняння: Як мало зроблено. Планувалося набагато більше.
Визначальна сема вищого ступеня порівняння – „компаративність”. На неї може накладатися сема
„постійне наростання якості”, що знаходить вияв у поєднанні форми вищого ступеня порівняння і прислівника:
набагато краще, значно гірше. Крім того, у форм вищого ступеня порівняння прикметників „компаративність”
може зникати, сема ж „якість без порівняння” зберігається: кращі актори, вища школа.
Однією з основних структурних особливостей складнопідрядного речення з підрядною
прикомпаративною є вживання в головній його частині компаратива, що виконує функцію опорного слова,
якого опосередковано або безпосередньо стосується підрядна частина, приєднувана сполучником ніж або його
функціонально-синонімічними еквівалентами як, чим.
Вирізнювальною структурною особливістю складнопідрядних речень з підрядними прикомпаративними
є, власне, прислівний синтаксичний зв‟язок як формальне вираження синтаксичних відношень між його
сегментами, який водночас постає засобом вираження змістових порівняльних відношень, показником цих
відношень. Призначення прикомпаративної частини у такого типу структурах полягає у комплектуванні змісту
цілісної синтаксичної одиниці, і наявність її спрогнозована валентним потенціалом супроводжуваного
компаратива. Зарахування складнопідрядних речень з підрядними прикомпаративними до синтаксичних
одиниць з прислівним передбачуваним підрядним зв‟язком, зумовленим семантико-синтаксичною валентністю
опорного слова, вживаного у позиції предиката відношення, дозволяє тлумачити семантико-синтаксичні
відношення між частинами складного синтаксичного утворення як такі, що прогнозуються семантико-
синтаксичною валентністю предиката-компаратива.
Функцію компаративної форми варто визначати як синкретичну, таку, що називає певну ознаку і разом з
тим постає знаком відношення між предметами за ступенем вияву в обох такої ознаки. Як знаки відношення
компаративи зберігають лексичне значення основи його вихідної форми – неступеньованого прикметника чи
прислівника, тобто позначають ознаку. Та коли у вихідній формі ознака постає у сталому, незмінному стані, то
компаратив вказує вже на кількісну змінність вияву ознаки. Оскільки форма компаративна є знаком
відношення, вона сполучається з синтаксемами на позначення суб‟єкта та об‟єкта порівняння, напр.: Щось
дужче за її волю штовхнуло її ліворуч (Ю. Смолич).
За умови заповнення валентних гнізд при компаративі досить чітко простежуються його часткові
значення, з-поміж яких вирізняються:
1) релятивно-перевищуюче (з субстантивним характером представлення моделі підрядної частини).
Компаратив з таким значенням фіксує невідповідність різних предметів за ступенем вияву у них предикативних
ознак, напр.: Чи є ще слово десь чорніше, ніж слово прокляте – війна (Г. Донець).
2) релятивно-динамічне. Такого значення компаратив набуває після десемантизованих дієслів (бути,
ставати, робитися тощо). Такі конструкції можуть не передбачати об‟єкт порівняння з огляду на
необов‟язковість його вербалізації, де основою порівняння є предикативна ознака, що актуалізується у
зіставленні за часовою перспективою. Вказівка на інтенсивність вияву ознаки закладена в семантиці дієслівної
частини складеного присудка, напр.: Життя, даруйте, стає складнішим (М. Стельмах);
3) релятивно-нормативне. Об‟єктом зіставлення в таких конструкціях є норма ознаки, яка визначається
пресупозиціями суб‟єкта мовлення, напр.: Почекаю вигіднішої пропозиції, ніж маю;
4) релятивно-узагальненоперебільшуюче (з експлікацією у підрядній частині адвербіальних синтаксем,
що актуалізують узвичаєні явища).
У випадках з релятивно-динамічною, релятивно-нормативною та релятивно-узагальненоперебільшуючою
семантикою досліджуваних структур вербальне представлення підрядного компонента є необов‟язковим,
зважаючи на змістову достатність номінації пропозиції, оформлюваної головною частиною. Функціонування
монопредикативних структур з послідовно елімінованими компонентами підрядної частини – закономірне
явище у мовленнєвій практиці сучасної української літературної мови.
Виділення функціонально-семантичних угруповань порівняльних речень ґрунтується на врахуванні
семантичного наповнення компаративів. Зважаючи на типологію порівняльних речень зі сполучником ніж,
з-поміж порівняльних речень диференційованого типу доцільно розмежувати три семантико-структурні
різновиди:
1. Порівняльні речення зі значенням власне переваги однієї з порівнюваних пропозицій над іншою. Зміст
цілісної синтаксичної конструкції слід тлумачити як зіставлення заперечуваного, відхилюваного, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

122
неприйнятного, нехтуваного з тим, чому надається перевага, або що трактується як більш імовірне в певній
ситуації.
2. Порівняльні речення зі значенням зіставлення за ступенем вияву предикативної ознаки – якісної,
кількісної або часової.
3. Порівняльні речення зі значенням заміщення.
Диференціація виділених семантико-структурних різновидів складнопідрядних речень зі сполучником
ніж зумовлена рядом факторів, з-поміж яких домінують: склад компаративів, їх контактування зі сполучником,
характер модального плану, співвідношення суб‟єктних ліній, функціонування у тексті.
Зокрема, конструкції зі встановлюваними відношеннями переваги / заміщення характеризуються сталим
складом лексем компаративної семантики. Так, порівняння зі значенням переваги базується на трьох
компаративних формах: краще, легше, швидше. Всі вони створюють один семантичний план – порівняння зі
значенням переваги. Якщо домінуюча і найбільш частотно вживана компаративна форма краще функціонує з
семантикою власне переваги, не надаючи структурі додаткових смислових відтінків, то такі останні наявні у
решти двох форм компаративів аналізованого різновиду. У семемі легше наявна оцінювальна сема, яка надає
порівняльній конструкції відповідної модально-оцінювальної семантики. У формі скоріше виявляється
значення більш імовірного варіанту з двох можливих.
У такого типу синтаксичних утвореннях у відношення компаративності вступають дві окремі пропозиції,
більша актуальність однієї з яких підтверджується реалізованим у підрядній частині змістом: …бо на життя в
його роки вже належить дивитися по-філософськи: треба ж комусь і тут вчити дітвору, і це далеко ліпше,
аніж із забороною на вчителювання зайвим ротом повертатися в родину сільського шевця, де дітей, мов роси
(М. Стельмах).
Для речень другого різновиду характерний ширший набір лексем у головній частині зі значенням
ступеня якісної, кількісної або часової актуалізованої або згорнутої предикативної ознаки. Якісно-оцінна
семантика досягається за рахунок компаративних відприкметникових чи віддієслівних форм типу кращий //
краще, гірший // гірше, красивіший // красивіше, розумніший // розумніше, радісніший // радісніше, дорожчий //
дорожче тощо.
Особливо часто вживаними є конструкції з опорним словом краще, в яких зіставляються різні суб‟єкти,
які по-різному виконують одну і ту саму дію: Іван Захарович знає це краще, ніж будь-хто (Г. Тютюнник).
По-різному може виявляти себе стосовно якоїсь дії і одна особа, але в різні моменти часу: А Яринка, збуджена
перемогою, сама знаючи, що нині бігла краще, ніж будь-коли, уже прощалася з подругами (В. Собко).
Конструкції цього типу можуть різнитися і обставинними характеризаторами, за яких відбувається та чи інша
дія: І ніде він (пасльон), здається, краще не родив, як у глинищах на стороні Заболотних та по занесених мулом
інших балках… (О. Гончар).
За нашими спостереженнями, складнопідрядні речення з підрядними прикомпаративними цього
різновиду реалізуються у таких моделях:
1) різносуб‟єктні утворення, де предмет зіставлення – актуалізована предикативна ознака, різною мірою
притаманна зіставлюваним суб‟єктам за тотожних обставин її прояву, напр.: Наталка старанніша у навчанні,
ніж Тетяна;
2) різносуб‟єктні утворення, де предмет зіставлення – згорнута предикативна ознака, актуалізована у
функції атрибута детермінованого субстантива, напр.: Петро – кращий актор, ніж Тетяна;
3) односуб‟єктні утворення з семантично тотожним актуалізованим предметом зіставлення –
предикативною ознакою, що має кількісно відмінний вияв в одного й того ж суб‟єкта залежно від обставин її
реалізації, зокрема: просторової, часової локалізації або ж способу вияву.
До парадигми структур аналізованого різновиду доцільно відносити також конструкції з опорними
лексемами інший, по-іншому, вживаними як функціональні варіанти компаративних форм.
У конструкціях із значенням заміщення у ролі опорного компонента послідовно виявляється компаратив
краще, експлікація якого є факультативною, і паралельно зі сполучником ніж допускається вживання його
функціонального еквівалента замість того щоб.
Коментуючи явища потенційно можливих дериваційних перетворень підрядних прикомпаративних
структур, варто зазначити, що не всі їхні функціональні різновиди можна звести до прислівних детермінантних
компонентів. Функціонально-семантичні еквіваленти на зразок прийменниково-відмінкових форм існують
лише для прикомпаративних конструкцій, модель яких представлена субстанційною синтаксемою. Передусім
це різносуб‟єктні пропозиції, мета зіставлення яких – у вирізненні носія вищого ступеня спільної предикативної
ознаки, напр.: Запам’ятай, дитино … панські очі більші за черево – усе б з’їли (М. Стельмах). Стягнення
прикомпаративного предикативного компонента до субстанційної синтаксеми, яка, внаслідок дериваційних
перетворень, втрачає властивість предикатного компонента бути виразником модально-часового плану
окремого повідомлення, призводить до його нової функції – номінації об‟єкта зіставлення.
Аналізовані конструкції прикомпаративного підпорядкування, реалізуючи узусну тенденцію до економії
мовних засобів, зазвичай є неповними. Задля адекватного сприйняття цілісного змісту таких складних одиниць Розділ ІІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

123
достатньою є експлікована вербалізація синтаксеми, яка постає зумовлюючим чинником різниці у ступені
прояву такої ознаки.
З огляду на потенційну здатність синтаксичних одиниць вступати в системні корелятивні відношення,
зокрема семантичні, у випадку з підрядними прикомпаративними аналізованого типу виявляється чітка,
неприхована кореляція їх із складнопідрядними протиставного розряду.
Так, якщо абстрагуватися від формалізованаого ідентифікатора порівняльного значення – сполучника
ніж, власне-порівняльний зміст нівелюється, натомість актуалізованою постає протиставна семантика,
обов‟язково із запереченням при протиставлюваній синтаксемі, що первісно становила об‟єкт зіставлення,
напр.: Петро стриманіший, аніж Василь // Петро стриманіший, а не Василь. Варто зауважити, що такі
трансформації структури підрядних прикомпаративних паралельно зумовлюють зміщення у плані
актуалізованих акцентів.
Семантико-синтаксична та власне-синтаксична ознаки формують семантику структурної моделі
складнопідрядного речення з підрядними прикомпаративними, внаслідок чого витворюється синтаксична їх
семантика – порівняння розподібнювального типу.
Таким чином, власне-порівняльні речення протиставляються компаративним передусім у структурному
плані. Об‟єднуючись за певним зразком, предикативні частини суто порівняльних речень характеризуються
детермінантним підрядним зв‟язком, суть якого – у підпорядкуванні підрядної частини головній у цілому.
Натомість послідовно прислівний зв‟язок як диференційна формально-синтаксична ознака складнопідрядного
речення з підрядними прикомпаративними сприяє відмежуванню компаративних речень з валентно
прогнозованим прислівним предикативним компонентом від суто порівняльних з непередбачуваною підрядною
предикативною частиною.
Неспіввідносність їх у функціональному плані мотивується тим, що сполучник ніж вживається лише при
компаративі і є виразником порівняння розподібнювального типу, у той час як сполучники як, мов тощо
вживаються при позитивному ступені прикметників та прислівників і виражають порівняння тотожності.
Розмежування порівняльних речень та зіставлювальних речень з компаративом мотивується головним чином
засобом лексичного вираження опорного компонента, повноцінністю його функціональної ваги, ним же
прогнозованим відношенням.
У власне-семантичному аспекті аналізовані речення, попри об‟єднання їх у межах компаративного поля,
також вирізняються своєю специфікою. Цілісний зміст власне- порівняльних структур постає як релятивні
відношення тотожності між їх складниками, тоді як у складнопідрядних реченнях з підрядними
прикомпаративними між предикативними частинами, що заповнюють валентні позиції при компаративі,
встановлюються відношення кількісного виміру якісної предикативної ознаки. Зокрема, класифікацію зразків,
оформлених за моделлю останніх, є підстави здійснювати з урахуванням семантики компаративів. Різна
природа їх – відприкметникове або відприслівникове утворення – дозволяє диференціювати моделі з
компаративами – 1) модифікованими предикатами якості; 2) модифікованими предикатами кількості;
3) якісними характеризаторами дієслівних предикатів; 4) вторинними ад‟єктивними предикатами,
актуалізованими в атрибутивній функції.
Свого роду об‟єднувальний чинник власне-порівняльних та компаративних структур
розподібнювального типу – неповнота моделі підрядної частини – постає в досліджуваних реченнях нарізно
мотивованою. Так, щодо власне-порівняльних речень, то компоненти, що зазнали елімінації у структурі
підрядної предикативної частини, встановлюються з внутрішнього контексту самого речення. Характеризуючи
підрядну частину як неповну, ми сприймаємо її як щось окреме, самостійне, кваліфікуємо фразу з
імплікованими компонентами як оказіональну мовленнєву реалізацію тієї ж конструкції, що природно може
бути презентована фразами із заповненими синтаксичними позиціями. Відсутність же компонентів-дублетів у
підрядних прикомпаративних частинах – закономірний наслідок реалізації особливої конструкції з іншим, ніж у
власне-складних реченнях, складом позицій і з тіснішим зв‟язком між частинами.

Література
Бондарко 1984: Бондарко, А. В. Функциональная грамматика [Текст] / А. В. Бондарко ; АН СССР. Ин-т
языкознания. – Л. : Наука, 1984. – 136 с.
Вихованець, Городенська, Русанівський 1983: Вихованець, І.Р., Городенська, К.Г., Русанівський, В.М.
Семантико-синтаксична структура речення [Текст] / І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, В.М. Русанівський ;
[вiдп. ред. I. Р. Вихованець] ; АН Укр. РСР, Iн-т мовознавства iм. О. О. Потебнi. – К. : Наук. думка, 1983. – 219 с.
Городенська 1991: Городенська, К.Г. Деривація синтаксичних одиниць [Текст] / К.Г. Городенська. – К.:
Наукова думка, 1991. – 192 с. – Бібліогр.: с. 187-190. – 430 пр. – ISBN 5-12-002284-7.
Гулыга, Шендельс 1969: Гулыга, Е.В., Шендельс, Е.И. Грамматико-лексические поля в современном
немецком языке [Текст] / Е.В. Гулыга, Е.И. Шендельс. – М.: Просвещение, 1969. – 184 с.
Загнітко 2001: Загнітко, А.П Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія [Текст] /
А.П. Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с. – Бібліогр.: с. 553-613. – 500 пр. – ISBN 966-7277-90-9.
Кучеренко 1959: Кучеренко, І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики [Текст] /
І.К. Кучеренко. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1959. – 106 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

124
Теньер 1988: Теньер, Л. Основы структурного синтаксиса [Текст] / Л. Теньер. – М.: Прогресс, 1988. –
656 с. – Библиогр.: с. 623-627. – 3750 экз.

Исследован динамический аспект функционирования разнородных грамматических единиц во
взаимодействии с элементами различных уровней языка, выражающих сравнительное содержание
выражения, осуществлено группирование средств выражения компаративности по семантическому принципу,
прокомментировано, как структурные значения мотивируют употребление той или иной грамматической
формы.
Ключевые слова: сравнение, сравнительные отношения, предложения сравнительной семантики,
компаратив, компаративное поле, сложноподчиненные предложения с придаточными прикомпаративными.

The dynamic aspect of functioning of the grammatical types of constructions of different nature in the aspect of
sphere of their contact while expressing the comparative context is analysed, the means which express the comparison
are grouped with taking into account the semantic principle, it has been commented how do structural meanings
motivate the usage of this or that grammatical form.
Keywords: comparison, comparative relations, the sentences of Comparative Meaning, comparative, the
comparative sphere, the complex sentences with the subordinate by-comparative clauses.
Надійшла до редакції 16 квітня 2009 року.