Стаття продовжує цикл публікацій, присвячених простеженню специфіки взаємодії глибинного і
поверхневого рівнів речення з позицій відмінкової граматики, зокрема встановленню закономірностей
репрезентації глибинної об’єктної семантики на поверхневому рівні семантико-синтаксичної організації
сучасного українського речення у зіставленні з англійським.
Ключові слова: об’єкт, поверхневий рівень, формально-граматична репрезентація.

Останнім часом набуває актуальності проблема кореляції компонентів глибинної структури речення із
відповідним набором формально-поверхневих відмінків, а також виявлення тенденцій реалізації елементів
глибинної організації на поверхневому рівні речення в сучасних українській та англійській мовах [Власенко
2004, с. 1]. Розв‟язання проблеми взаємозв‟язків та взаємовідношення глибинно-семантичного і формально-
поверхневого рівнів в обох мовах неможливе без попереднього з‟ясування особливостей реалізації відповідних
компонентів окремо в кожній з мов з урахуванням основних принципів зіставного аналізу вказаних явищ у цих
мовах. Проте обсяг статі не дозволяє належним чином розкрити основні закономірності реалізації на
поверхневому рівні відповідних компонентів в обох мовах водночас, тому мета статті обмежена простеженням
специфіки репрезентації об‟єктних відмінків на глибинному і поверхневому рівнях в англійській та українській
мовах.
У сучасній українській мові репрезентантом глибинного об‟єкта на поверхневому рівні речення може
бути форма поверхневого (морфологічного) відмінка з прийменником / без прийменника, як і в англійській
мові, проте носії останньої, на відміну від тих, хто розмовляє українською, загалом віддають перевагу не
власне-морфологічним (тобто безприйменниковим формам морфологічних відмінків за утрадиційненим у
граматиці підходом), а морфолого-синтаксичним засобам вираження об‟єктної семантики (йдеться про власне-
відмінкові поверхневі форми і допоміжні компоненти: прийменники, післяйменники, напр. up і под.), що
зумовлено специфікою аналітичного граматичного ладу цієї мови [Saporta 1965; Schiffer, Steel 1988;
Schoorlemmer 1994]. При цьому загальні характеристики (форма дієслівного керування, валентне визначування
компонентів та ін.) такої конструкції залишаються незмінними.
Українській мові на сучасному етапі її розвитку властиве функціонування як прийменникових, так і
безприйменникових морфологічних форм відмінків, що здатні реалізовувати об‟єктне значення без залучення
додаткових мовних засобів, зокрема прийменників: знахідного, родового, орудного і давального відмінків.
Визначальними для цих відмінкових форм є керованість предикатом і лексична сполучуваність [Беландіна
2004, с. 1], а також певною мірою проміжний статус давального відмінка, внаслідок його орієнтованості, крім
власне-об‟єктного вияву, на презентацію адресатної семантики.
© Путіліна О.Л., 2010 Розділ ІІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

137
У сучасній українській мові давальний відмінок, аналогічно до родового й орудного, виступає
виразником глибинної об‟єктної семантики на формально-поверхневому рівні речення. Його формальним
відповідником в англійській мові також є the Common Case / the Objective Case. На рівні членів речення він
виконує функцію непрямого додатка, як і давальний відмінок в українському реченні, але на відміну від
останнього, може бути презентований не тільки безприйменниковою формою, коли між транзитивним
присудком й іменником – прямим додатком, стоїть інший іменнник – назва особи: (1) He gave his friend a
magazine „Він дав своєму приятелеві журнал‟, а й формою з Пр to при нетранзитивних дієсловах: (2) He envied
his brother „Він заздрив своєму братові‟ (приклади з [Качалова, Израилевич 2000, с. 18-19]). Таке
співвідношення стосується тільки форм давального відмінка загалом, оскільки в українській мові він, як і його
відповідники в англійській, не завжди зберігає семантику власне-об‟єкта.
Важливим є те, що давальний є виразником первинної семантико-синтаксичної функції адресата дії,
ґрунтуючись на семантико-синтаксичній ознаці пасивності, а також фінальній спрямованості дії на адресата в її
цільовому різновиді [Вихованець 1992, с. 123; Вихованець, Городенська 2004, с. 73]. Його специфіку в
українській мові становить вузька, але продуктивна лексична база – назви осіб, що згруповує його семантико-
синтаксичні функції навколо основної функції адресата дії і дає підстави багатьом дослідникам –
Й.Ф. Андершу, О.С. Мельничуку, М.Я. Плющ, Є.К. Тимченку та ін. – узагальнити всі його семантико-
синтаксичні різновиди як “давальний особи”: давальний адресата дії, давальний об‟єкта дії чи стану, давальний
суб‟єкта стану і давальний адресата дії – потенційного суб‟єкта дії [Андерш 1974, с. 40; Андерш 1975, с. 16;
Мельничук 1958, с. 261-262; Плющ 1986, с. 45; Тимченко 1925, с. 32]. Усі ці функції, крім адресатної,
характеризуються вторинністю.
Давальний у своїх основних значеннях функціонує як конкретний, семантичний, слабкокерований
(у первинній, адресатно-цільовій, ролі) відмінок, здатний самостійно поширювати предикат чи предикативну
основу речення, ґрунтуючись на семантико-синтаксичній валентності предикатів дії та стану [Гухман 1958,
с. 122-123; Гухман 1968, с. 144; Исаченко 2003, с. 199-207; Ярцева 1961, с. 187].
У функції об‟єкта дії давальний відмінок зберігає семантико-синтаксичні відмінкові ознаки
субстанційності, валентного зв‟язку з предикатом дії, пасивності й динамічної фінальності [Вихованець 1992,
с. 123]. Тому здатність до поєднання з давального об‟єкта в сучасній українській мові виявляють перехідні та
неперехідні дієслова, причому перехідні дієслівні лексеми утворюють словосполучення з двома заповненими
позиціями: прямого об‟єкта – у формі Зн.в. і непрямого об‟єкта – у формі давального: адресувати лист
установі, дарувати дівчині квітку, переказувати вітання другові і под.: (3) Однак нині пан Жельман не думав
показувати хатам свою владу і міць… (Р. Федорів. Дзбан вина, с. 241); тоді як неперехідні дієслова керують
тільки словоформою давального об‟єкта: вклонитися батькові, допомагати матері, дякувати друзям тощо
(пор.: (4) The Senate approves or disapproves candidature of such high officials as ambassadors, Cabinet members,
and federal judges (The Legislative Branch of USA, с. 81) „Сенат схвалює або не схвалює кандидатури таких
високопосадовців, як посли, члени уряду та федеральні судді‟ [_D]) [Плющ 1986, с. 46]. Щодо перехідних
дієслів, варто говорити насамперед про адресатну семантику, а не власне-об‟єктну, що простежується і в
сучасному англійському реченні (пор.: (5) …Вона ж хвалилась, що батьки постачатимуть харч…
(В. Підмогильний. Місто, с. 18) і (6) He gave his friend a magazine „Він дав своєму приятелеві журнал‟(приклад з
[Качалова, Израилевич 2000, с. 18-19])). Причина цього полягає в тому, що з набуттям давальним відмінком
формально-синтаксичної ознаки центральності відбуваються зміни в силі підрядного зв‟язку.
Як і Зн.в. об‟єкта, давальний у центральній позиції поєднаний з дієсловом сильним підрядним зв‟язком.
Займаючи незначну зону придієслівних об‟єктних засобів і сполучаючись з іншими, невластивими Зн.в.
об‟єкта, дієсловами дії, він функціонує як лексико-комбінаторний варіант Зн.в. об‟єктного в ролі давального
об’єкта дії [Вихованець 1992, с. 123; 52, с. 73]. Цією формою керують дієслова догідливості, прохання,
служіння, допомоги, реакції на певні дії тощо, які складають відносно невелику групу: годити, допомагати,
дякувати, заважати, кивати, лестити, молитися, наслідувати, потакати, прислуговувати, присягати,
протидіяти, протистояти, шкодити і под. (38 од. – 0,65%): (7) Дисциплінарна відповідальність є одним з
механізмів, який допомагає суддівському корпусу і суспільству (Дисципліна по-європейськи, с. 5); (8) А ще в
місті Туніс можна помолитися Богу у великій та вельми гарній православній церкві… (Міжнародний туризм)
(пор.: (9) I smiled at the priest and he smiled back across the candlelight (E. Hemingway. A Farewell to Arms, с. 24)
„Я посміхнувся священику, і він посміхнувся мені у відповідь з-за полум‟я свічки‟). Ці дієслова керують тільки
формою давального відмінка, а окремі з них допускають синонімічні заміни прийменниковими конструкціями:
молитися кому? і на кого? або присягати кому?, перед ким?, на що?. Лексичним наповненням давального
об‟єкта уподібнюється вихідному для нього давального адресата, збільшого поширюючись на назви осіб і
виконуючи роль сильнокерованого додатка. У поодиноких випадках він може виступати факультативним
еквівалентом Зн.в. об‟єктного [Вихованець 1992, с. 123] при дієсловах повідомлення, спрямування мовлення до
адресата: докоряти, доповідати, повідомляти, сповіщати тощо: (10) Прес-служба юридичної компанії
―НООГВАРДІЯ‖ повідомила громадськості (громадськість) про результати традиційного рейтингу розвитку
інформаційних технологій у різних державах світу, опублікованого Світовим економічним форумом (Світ ІТ-
ринку України…, с. 3) і (11) Снятовський непомітно вислизнув із села і, зустрівшись з керівником районного ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

138
проводу Служби Безпеки ―Білим‖ (Василюк Микола з села Лопавши), повідомив йому про бачене (С. Чиснок.
Розгром “спецотряда”, с. 11).
Переміщення у першу позицію правобічної дієслівної валентності спостерігаємо в іншому варіанті
давального відмінка – давальному об’єкта стану, який функціонує при дієслівних предикатах стану зі
значенням модально-вольових виявів, психічної реакції людини: вірити, грозити, грубити, заздрити,
надокучати, симпатизувати, співчувати і под. (63 од. – 1,08%): (12) Хоч Микола Миколайович був далекий від
містики й твердо знав, що мертві не воскресають, але не вірити своїм очам він не міг, тим більше, що в трупа
спроквола заворушились руки (Б.Д. Антоненко-Давидович. Мертві не воскресають, с. 260); (13) Іноді з ям,
обабіч дороги, вибігали навстрічу нам обідрані, смугляві й чорноволосі, подібні до циганчат діти, кричали щось
незрозуміле і грозили нам услід чорними, худенькими кулачками… (В. Сосюра. Третя Рота, с. 258). У деяких
випадках можливе заміщення іменника (займенника) без прийменника (або з прийменником в англійській мові)
підрядної частини: (14) The mattress was firm and comfortable and I lay without moving, hardly breathing, happy in
feeling the pain lessen (E. Hemingway. A Farewell to Arms, с. 106) „Матрац був тугий і зручний, і я лежав не
рухаючись, майже не дихаючи, радів тому, що біль вщухає‟. Дієслова, що керують давальним зі значенням
об‟єкта стану, звичайно об‟єднуються у дві групи: дієслова сприяння (ширше – позитивного ставлення до кого-,
чого-небудь) (вірити, симпатизувати, співчувати і под. (33 од. – 0,57%)) і дієслова несприяння (заздрити,
надокучати тощо (30 од. – 0,51%)). Ядро іменникової лексики, яку охоплює давальний об‟єкта стану,
складають назви осіб.
Ще однією характерною рисою давального у цій функції є його сполучуваність із функціональними
еквівалентами дієслів стану – формально-синтаксичними аналітичними дієсловами, зокрема “предикативними
прикметниками з аналітичними синтаксичними дієслівними морфемами-зв‟язками” [Там само, с. 124]. До таких
аналітичних предикативних дієслівних еквівалентів, що поєднуються з давальним об‟єкта стану, належать
предикати відданий, вірний, корисний, покірний і под. (58 од. – 1%), наприклад: Фізичні вправи корисні людині;
Він залишався покірним своїй долі (пор. з аналогічними конструкціями англійської мови: true to one’s convictions
„вірний своїм переконанням‟, resigned to one’s fate „покірний своїй долі‟ тощо [Кочерган 1999, с. 43, 372]).
Враховуючи, що інваріантна роль у побудові конструкції із семантикою об‟єкта дії / стану належить
дієсловам, слід підкреслити, що дієслова відповідних груп неоднаковою мірою здатні керувати цією
відмінковою формою. Так, Є.К. Тимченко констатує, що в історичному розвитку української мови закріпили за
собою форми давального відмінка тільки неперехідні дієслова подяки, психічних реакцій та окремі групи
перехідних – дієслова давання, дарування, догідливості, що керують двома об‟єктними відмінками [Тимченко
1925] (останню тезу щодо перехідних дієслів слід уточнити – надто виразно виявляється в конструкціях з
такими дієсловами адресатна семантика [Загнітко 1996]). Дієслова інших груп можуть допускати вибір між
безприйменниковим давальним відмінком і прийменниково-відмінковою формою. Про досить обмежене коло
дієслів, здатних керувати словоформою давального об‟єкта, говорять і в (РГ 1980), де в аналізі відповідних
конструкцій акцентовано не стільки на приналежності дієслова до тієї чи іншої лексико-семантичної групи,
скільки на семантиці керованого імені у формі давального відмінка, яка може зводитися до об‟єкта сприйняття,
мовлення, конкретної дії, стану: довіряти кому-небудь (чому-небудь), заважати кому-небудь (чому-небудь),
молитися кому-небудь (чому-небудь), протидіяти кому-небудь (чому-небудь), шкодити кому-небудь (чому-
небудь) і под. [Русская 1980, с. 26-27]: (15) Але ми були молоді і кожний по-своєму молився марксівському Богу
(В. Сосюра. Третя Рота, с. 433) (19 од. – 0,33%); (16) Мораль, всупереч сподіванням, не змогла ефективно
протидіяти спокусі одержати легкий прибуток – золото, прикраси, гроші, маєтки, землю, владу, жінок,
узагалі власність (В. Ільїн. Хабар і корупція, с. 5); (17) ―I would be too happy. If I could live there and love God
and serve Him‖ (E. Hemingway. A Farewell to Arms, с. 93) “Я був би дуже щасливий. Якби я міг жити там і
любити Бога і служити Йому”.
Характерним для української мови може вважатися і функціонування об‟єктного давального відмінка з
аналітичною дієслівною сполукою, що формує предикатний об‟єкт: (18) І він мусив тим рядкам коритися
(В. Підмогильний. Місто, с. 43) (29 од. – 0,5%).
Отже, давальний відмінок в українській мові і сполуки з такою семантикою, вираженою the Common
Case, в англійській є одним з виразників глибинного об‟єктного значення на поверхневому рівні речення
(207 од. – 3,56%). На відміну від конструкцій в українській мові, англійська передбачає використання форм the
Common Case з Пр to, тоді як українській мові властиве функціонування безприйменникових сполук. В обох
мовах об‟єктна семантика реалізується тільки при нетранзитивних дієсловах (рідше предикативних
прикметниках), оскільки транзитивні лексеми привносять у структури з давальним відмінком в українській і
безприйменникові структури в англійській мові додаткове значення адресатності, причому власне-об‟єктна
набуває виразних ознак вторинності. Особливістю форм давального відмінка в українській мові (і його аналога
в англійській) є їхня здатність реалізовувати об‟єктну семантику двох типів: об‟єкта дії (при дієсловах
догідливості, прохання, служіння, реакції на певні дії) та об‟єкта стану (з предикатами стану зі значенням
модально-вольових виявів, психічної реакції людини, а також із предикативно-аналітичними прикметниками). Розділ ІІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

139

Література
Андерш 1974: Андерш, Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській
мові [Текст] / Й.Ф. Андерш // Українська мові і література в школі. – 1974. – № 10. – С. 34-40. – Бібліогр.: с. 39-40.
Андерш 1975: Андерш, Й.Ф. Семантична структура безприйменникового давального відмінка в чеській і
німецькій мовах [Текст] / Й.Ф. Андерш. – К.: Наук. думка, 1975. – 134 с.
Беландіна 1994: Беландіна, Н.Ф. Синтаксис і семантика чеських двоскладних речень з одним
конститутивним об‟єктом [Текст]: автореф. дис. … канд. філол. наук / АН України, Ін-т мовознавства
ім. О.О. Потебні. – К., 1994. – 18 с.
Вихованець 1992: Вихованець, І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови [Текст] /
І.Р. Вихованець. – К.: Наукова думка, 1992. – 224 с.
Вихованець, Городенська 2004: Вихованець, І.Р., Городенська, К.Г. Теоретична морфологія української
мови [Текст] / І.Р. Вихованець (ред.). – К.: Університетське видавництво “Пульсари”, 2004. – 398 с. –
(Академічна граматика української мови). – Бібліогр.: с. 391-398. – 2000 пр. – ISBN 966-7671-60-7.
Власенко 2004: Власенко, А.В. Падежная семантика и принципы ее описания: На материале немецкого
языка [Текст]: автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. – Волгоград, 2004. – 18 с.
Гухман1958: Гухман, М.М. Готский язык [Текст] / М.М. Гухман. – М.: Наука, 1958. – 221 с.
Гухман 1968: Гухман, М.М. Грамматическая категория и структура парадигм // Исследования по общей
теории грамматики [Текст] / М.М. Гухман. – М.: Наука, 1968. – С. 117-174.
Загнітко 1996: Загнітко, А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія [Текст] /
А.П. Загнітко. – Донецьк: ДонДУ, 1996. – 437 с.
Исаченко 2003: Исаченко, А.В. Грамматический строй русского языка в сопоставлении с словацким
[Текст] / А.В. Исаченко. – М.: Языки славянской культуры, 2003. – 880 с.
Качалова, Израилевич 2000: Качалова К.Н., Израилевич, Е.Е. Практическая грамматика английского
языка с упражнениями и ключами [Текст] / К.Н. Качалова, Е.Е. Израилевич. – М.: ЮНВЕС ЛИСТ, 2000. – 717 с. –
20000 пр. – ISBN 5-88682-003-5.
Кочерган 1999: Кочерган, М.П. Загальне мовознавство. Підручник [Текст] / М.П. Кочерган. – К.:
Видавничий центр “Академія”, 1999. – 156 с. – Бібліогр.: с. 403-415. – ISBN 966-580-161-9.
Мельничук 1958: Мельничук, О.С. Історія вживання давального безприйменникового відмінка в
українській мові [Текст] / О.С. Мельничук // Дослідження з синтаксису української мови. – К.: Вид-во АН
УРСР, 1958. – С. 261-295.
Плющ 1986: Плющ, М.Я. Категорії суб‟єкта і об‟єкта в структурі простого речення [Текст] / М.Я. Плющ. –
К.: Вища школа, 1986. – 175 с.
Русская 1980: Русская грамматика. Т.ІІ. Синтаксис [Текст]. – М.: Наука, 1980. – 710 с.
Тимченко 1925: Тимченко, Є. Номінатив і датив в українській мові [Текст] / Є. Тимченко. – К.: Вид-во
Укр. АН, 1925. – 64 с.
Ярцева 1961: Ярцева, В.Н. Исторический синтаксис древнеанглийского языка [Текст] / В.Н. Ярцева. –
М.-Л.: Прогресс, 1961. – 308 с.
Saporta 1965: Saporta, S. Ordered Rules, Dialect Differencies and Historical Processes [Текст] / S. Saporta //
Language. – Vol. 44. – 1965. – P. 71-94.
Schiffer, Steel 1988: Schiffer, S., Steel, S. (Eds.) Cognition and representation [Текст] / S. Schiffer, S. Steel
(Eds.). – Colorado: Boulder, 1988. – 411 p.
Schoorlemmer 1994: Schoorlemmer, M. Aspect and Verbal Complementation in Russian [Text] /
M. Schoorlemmer. – Avrutin S., Franks S., Progovac L. (eds) // The MIT Meeting 1994: Formal Approaches to Slavic
Linguistics. – Ann Arbor: Michigan Slavic Publications, 1994. – P. 179-216.

Джерела
Антоненко-Давидович 1999: Антоненко-Давидович, Б.Д. На шляхах і роздоріжжях: Спогади. Невідомі
твори [Текст] / Б.Д. Антоненко-Давидович. – К.: Смолоскип, 1999. – 288 с. – ISBN 966-7332-08-Х.
Дисципліна по-європейськи [Текст] // Правовий тиждень. – № 17 (38), від 24 квітня 2007 р. – С. 5.
Ільїн 2007: Ільїн, В. Хабар і корупція [Текст] / В. Ільїн // Слово Просвіти. – № 16 (393), від 19-25 квітня
2007 р. – С. 5.
Міжнародний туризм: www.tunisia.travel.com
Підмогильний 1989: Підмогильний, В.П. Місто: Роман, оповідання [Текст] / В.П. Підмогильний /
Упоряд. Р. Мовчан та В. Шевчука; Вст. ст. В. Шевчука; Приміт. Р. Мовчан. – К.: Молодь, 1989. – 448 с.
Світ ІТ-ринку України 2007: Світ ІТ-ринку України не радує [Текст] // Правовий тиждень. – № 17 (38),
24 квітня 2007 р. – С. 3.
Сосюра 2000: Сосюра, В. Вибрані твори: В 2 т. [Текст] / В. Сосюра. – К.: Наук. думка, 2000. – Т. 1:
Поетичні твори. – 648 с. – ISBN 966-00-0619-5; Т. 2: Поеми. Роман. – 552 с. – 5000 пр. – ISBN 966-00-0621-7.
Федорів 1980: Федорів, Р.М. Твори в двох томах. Том І.: Повісті [Текст] / Р. Федорів. – К.: Дніпро,
1980. – 535 с.
Чиснок 2007: Чиснок, C. Розгром “спецотряда” [Текст] / С. Чиснок // Нація і держава. – № 18-19 (182-183),
від 8 травня 2007 р. – С. 11.
Hemingway 2003: Hemingway, E. A Farewell to Arms [Текст] / E. Hemingway; Авт. вступ. ст. та комент.
Є.В. Бондаренко. – Харків: Ранок-НТ, 2003. – 384 с.
The Legislative Branch of USA 2000: The Legislative Branch of USA [Text]. – New York ets.: MCGRAW-
HILL, 2000. – 189 p.

Статья продолжает цикл публикаций, посвященных прослеживанию специфики взаимодействия
глубинного и поверхностного уровней предложения с позиций падежной грамматики, в частности
установлению закономерностей репрезентации глубинной объектной семантики на поверхностном уровне
семантико-синтаксической организации современного английского предложения в мопоставлении с
английским.
Ключевые слова: объект, поверхностный уровень, формально-грамматическая репрезентация.

The article continues the cycle of publications devoted to the observations of the specifies of interaction between
deep and surface levels of sentence in the opinion of the theory of case grammar, in particular regularities of
representation of deep Objective meanings on the level of surface structure of semantic and syntactic organization of
present-day Ukrainian sentence in comparison with English one are settled.
Keywords: Object, surface level, formal and grammatical representative.
Надійшла до редакції 8 квітня 2009 року.