| Розрізнення смислових типів складносурядних речень можливе за різними ознаками. Інколи за основу беруть лексичне наповнення предикативних частин і на цій підставі простежують регулярність співвідношення певної семантики з відповідним типом сполучника, що й дає підстави говорити про зіставні відношення, де базовим є сполучник а, протиставні відношення, де основними виступають сполучники але, зате, проте, однак тощо. Водночас констатується, що окремі сполучники характеризуються широким спектром вираження смислових відношень. Так, сполучник і може реалізовувати: 1) єднально- часові: / ранок їх рожевий росить, і жайворонки звідусіль, і поле з шаною підносить Олені Хобті хліб і сіль (М. Рильський); 2) умовно- наслідкові: Неси до людей всі думки, почуття і слова, І серце твоє не морить, не змовкне, не згасне (М. Рильський); 3) причиново-наслідкові: Слово полонило мене, і я став поборником, носієм, коли хочете — слугою (В. Сухомлинський) та інші відношення. Видається доцільним при розгляді смислових відношень між предикативними частинами у складносурядних реченнях відштовхуватися від типу сполучника, використаного для поєднання його компонентів. |
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.