Стаття присвячена дослідженню одного зі способів лексико-семантичного словотворення, зокрема
десемантизації демінутивних одиниць. У ній простежено шляхи виникнення недемінутивних значень у
демінутивних утвореннях, словотвірну структуру дедемінутивів, проаналізовано семантичні особливості та
встановлено сферу функціонування досліджуваних лексичних одиниць на матеріалі різноструктурних мов,
зокрема англійської та української.
Ключові слова: дедемінутивність, дедемінутив, словотвірна структура, суфіксація, семантика, сфера
функціонування.

Актуальність та важливість дериваційних досліджень сьогодні загальновідомі та загальноприйняті. Про
зростання ролі таких досліджень свідчать визнання деривації особливим мовним рівнем, а дериватології –
окремою лінгвістичною галуззю. Однак, порівняно багато її проблем лишаються маловивченими, зокрема
дедемінутивація демінутивних одиниць, дослідженню якої присвячені лише поодинокі праці К.Аксакова,
Л.Булаховського, Ф.Буслаєва, О.Демєнтьєва, В.Дорошевського, М.Ломоносова, Г.Павського, Л.Родніної,
М.Сарновського та ін. В україністиці проблема дедемінутивації демінутивних одиниць лишається майже не
дослідженою, за винятком декількох праць М.Осадца, І.Пацькевича, В.І.Статеєвої, Е.Тимченка та деяких інших,
ця проблема не поставала предметом спеціального дослідження широкого кола мовознавців. Рівною мірою
можна назвати лише декілька праць, присвячених вивченню проблематики лексикалізації демінутивних
похідних в англійській мові, – М.Абдусаламов, Т.Лінник, Б.Макарчев, М.Расулова та ін.
Предметом нашого дослідження постають дедемінутивні одиниці, наявні в сучасних англійській та
українській мовах, а також ті, що вже вийшли з активного ужитку. Наше дослідження має на меті
проаналізувати, виявити та описати особливості дедемінутивації англійської та української мов у
діахронічному аспекті. Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання: 1) встановити хронологію
виникнення дедемінутивів, що функціонують та функціонували в українській мові; 2) простежити шляхи та
способи виникнення недемінутивних значень в демінутивах; 3) проаналізувати структурні та семантичні
особливості таких утворень; 4) виявити сферу функціонування дедемінутивів.
Словотвір становить одну з підсистем мови, що оперує відносно чітко визначеним для будь-якого часу
колом кореневих та дериваційних морфем. Їхні межі легко відчуваються та диференціюються на момент
їхнього функціонування у мові як відповідних показників. Однак з часом в деяких словах поморфемне
членування змінюється або частково чи навіть зовсім стирається. Цьому існують різні причини. Це вказує на те,
що в них відбуваються або вже завершилися інтеграційні процеси, які лінгвісти називають опрощенням /
лексикалізацією / десемантизацією.
Регулярним виявом опрощення / лексикалізації / десемантизації є втрата деякими іменниками зменшено-
оцінного значення. Такий різновид семантичної деривації, що характеризується появою недемінутивних
значень у демінутивах, номінується як дедемінутивація [3: 98]. Під дедемінутивом розуміється слово / назва,
матеріальна сторона якого співвідноситься з матеріальною стороною відповідного демінутива, а ідеальна
містить недемінутивний зміст, значення.
Під терміном «опрощення», що був введений у науковий обіг у XIX столітті В.О.Богородицьким,
розуміються такі історичні зміни в морфемній будові похідного слова, унаслідок яких відбувається зрощення
морфем (кореневої та афіксальної) й основа стає неподільною, тобто перетворюється в новий корінь [1: 24].
Найчастіше причиною такого інтеграційного переоформлення морфемного складу слова є порушення
синхронного співвідношення твірної та похідної основ, що спричинюється історичними змінами в лексичному
складі мови: це переважно виявляється у зникненні слів із непохідною основою або в розходження значень
генетично споріднених слів.
Похідне зменшено-оцінне слово (демінутив) як одиниця мовної системи являє собою складне утворення,
що має різний ступінь семантичної градації. О.О.Дементьєв зазначав, що «процес лексикалізації охоплює
більшість зменшених іменників» [2: 78]. При лексикалізації відбувається випадіння демінутивних слів із
системи словоформ зменшеного імені, знімається емоційно-оцінний відтінок і такі форми перетворюються у
самостійні слова, не пов’язані з поняттям демінутивності. Досліджуване явище широко розповсюджене в
українській мові, меншою мірою в англійській: укр. лампочка, лавка, голка, платок, мішок, порошок, ручка,
клубок, батюшка, кубик і под.; англ. booklet, hillock, quickie тощо.
© Ситенко О.О., 2010 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

192
Отже, дедемінутивація – один із різновидів лексико-сементичного способу деривації, оскільки
метаморфозу зазнає план змісту, а не план вираження. Залежно від шляхів виникнення недемінутивних значень
дедемінутиви поділяємо на групи:
1) дедемінутиви, що виникли в результаті втрати демінутивного значення та набули значення твірної
основи: укр. клубок, мішок, вінок, книжка, річка і под.; англ. hamlet, codling тощо. При цьому твірне слово може
вже не існувати (твірна одиниця слова укр. батько та ін.), функціонувати лише у говорах, діалектах, інших
слов’янських мовах, вийшовши з ужитку в літературній українській мові (вінок і под.) або співіснувати з
дедемінутивом, перебуваючи з ним у відношеннях варіативності, паралелізму, синонімічності (укр. смух –
смушок, ріка – річка, жереб – жеребок, книга – книжка тощо; англ. book – booklet, hill – hillock тощо);
2) дедемінутиви, в яких недемінутивне значення розвинулось метафорично або метонімічно на основі
твірного значення: укр. бігунчик (рисунок на писанці), клинчик (косинка) і под.; англ. nozzle (ніс на обличчі
людини або на морді у тварини) тощо. Така семантична деривація за допомогою демінутивної форми існуючого
слова обумовлюється законом економії в мові [6: 7];
3) дедемінутиви, що виникли внаслідок закріплення за демінутивом спеціального значення твірного
слова. Дедемінутив при цьому виступає видовою назвою порівняно з твірною одиницею як родовою назвою:
укр. столик (у кав’ярні), дзеркальце (дамське), бичок (риба), чашечка (колінна) та ін.;
4) дедемінутиви, що виникли в результаті лексикалізації демінутива, в основі якої лежить пейоративний
характер демінутивного значення: укр. мужик, братчик і под.; англ. codling, authorlet тощо;
5) дедемінутиви, що виникли у результаті калькування: укр. королик – «птах» тощо;
6) дедемінутиви, що виникли шляхом зрощення значень двокомпонентних назв в одне слово, так звані
дедемінутиви-конденсати: батарейка з «малою за розміром батареєю», майданчик зі «спортивним майданом»,
лампочка «з електричною лампою» тощо.
Лексикалізації зазнають демінутиви, що являють собою утворення першого ступеня демінутивності,
структура яких співвідноситься з одним рядом слів. Це закономірно, тому що в утвореннях першого ступеня
меншою мірою виражена емоційність з відтінком пестливості, що, вочевидь, заважало б лексикалізації, в той
час як значення об’єктивної зменшеності, навпаки, в багатьох випадках сприяє їй.
Це спричинюється історичними змінами в лексичному складі мови, які виявляються у зникненні слів із
непохідною основою (укр. ранок, кінець, вінець, сумка тощо; англ. hamlet, codling і под.); в розходженні значень
генетично споріднених слів: такі слова, спеціалізуючись у термінологічному значенні, перетворилися в окремі
лексеми (укр. ніжка стола, ручка двірна, кришталик в оці тощо; англ. nozzle (наконечник), spinnerette
(прядильний орган у павука), locket (медальйон) та ін.).
Регулярним виявом дедемінутивації є втрата деякими іменниками зменшеного значення. Причини цього
явища полягають у зникненні з мови значеннєво не маркованого слова, а також у спеціалізації плану змісту
демінутивної одиниці, який починає десемантизуватися, відходити від значення твірного слова [2: 9].
Причиною дедемінутивації демінутивів, що утворилися внаслідок втрати демінутивного значення та надбання
демінутивом значення твірної основи типу укр. гвіздок «гвоздь», листок «лист» тощо; англ. quickie “quick”,
fosterling “foster” і под. постає висока частотність та продуктивність демінутивної моделі. Дедемінутивації
частіше зазнають найбільш продуктивні та частотні демінутивні утворення: в результаті високої частотності
вживання у демінутивів стирається демінутивне забарвлення і демінутив набуває нейтрального значення
вихідної основи, а з часом витісняє її як основного репрезентанта цієї реалії. Зникнення співвідношення між
зменшеною й незменшеною формами відбувається поступово, оскільки, спершу демінутивне утворення
поширюється в розмовній мові, потім співіснує паралельно з нейтральною лексемою, далі актуалізується в
незменшеному значенні, витісняючи твірне слово, і, нарешті, перериває процес семантичного розминання.
Поступову втрату зменшеного значення можна простежити на прикладах сучасних української та англійської
мов, де вихідні форми ще не втрачені. Багато зменшених і незменшених слів уживаються паралельно,
позначаючи одне й те саме поняття. При цьому демінутивне значення в похідних словах здебільшого відсутнє,
а твірні одиниці мають нейтральний характер, пор.: укр. зоря – зірка, казан – казанок, п’ята – п’ятка, свіча –
свічка тощо; англ. cloud – cloudlet, hill – hillock та ін. На відміну від наведених вище прикладів, у лексемах: укр.
каган – каганець, лата – латка, паля – палиця і под. членування менш виразне, вони переживають стадію
переходу до опрощення, бо, по-перше, вони втратили зменшене значення, яке колись мали, а, по-друге, твірні
лексеми втрачають функціональну активність.
Іноді демінутивне слово, зберігаючи зменшеність, може розширювати свій значеннєвий обсяг. Здавна
існує в мові загальна тенденція використання назви одного предмета для найменування іншого на основі
зовнішньої подібності, за спільністю виконуваної функції тощо. Це стосується зменшених іменників. Більшість
таких слів термінологізувалася: англ. ; укр. берізка польова (рослина), бичок (риба), сонечко (комаха), лопатка
(анатом.) і под.; англ. nozzle (наконечник), spinnerette (прядильний орган у павука), locket (медальйон) та ін.
Наведені слова семантично віддалилися від вихідної форми, утративши з нею зв’язок, хоча за зовнішнім
виглядом ще зберігають відтінок демінутивності, оскільки лексеми без суфікса зменшеності не вийшли з
ужитку. Важливо наголосити, що афікси в одиницях такого типу не вичленовуються. Розділ V. СЛОВОТВІР: НАПРЯМИ, АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

193
У процесі дедемінутивації демінутивів, що виникли на основі різного роду асоціативних зв’язків
(метафори, метонімії), мають місце декілька факторів: а) стирання експресивно-емоційного забарвлення
демінутивів у зв’язку з високою продуктивністю та частотністю їхнього вживання, б) потреба нового слова /
назви у зв’язку з появою нової реалії (екстралінгвальний фактор) або у зв’язку з необхідністю надати нову
назву вже наявній реалії (внутрішній лінгвальний фактор); в) тенденція семантичного розвантаження вихідної
основи, що спричиняє закріплення деяких значень, що виникають асоціативними шляхами на основі її значень,
за демінутивною формою цієї вихідної основи.
Отже, у певній групі лексики спостерігається подальший семантичний розвиток за допомогою
демінутивних форм, в яких за певних причин стерлося демінутивне забарвлення. Це явищ обумовлюється, як
вже зазначалося, діючим у мові явищем економії. Цим пояснюється і виникнення дедемінутивів, що утворилися
на основі словосполучень (типу плитка з «електричною плитою») [6: 9].
Дедемінутиви, що виникли внаслідок спеціалізації значення вихідної основи, позначають реалії, які
постають видовим поняттям порівняно з тими, що позначені вихідною основою. Тому використання
демінутивних утворень на позначення такого роду понять є логічним, закономірним (вид – це щось менше, ніж
рід). Розповсюдженню такої дедемінутивації сприяє зростаюча тенденція виокремлення багатьох видових
понять із ряду родових, що обумовлюється тенденцією розповсюдження та поглиблення пізнання та освоєння
об’єктивної дійсності людиною.
У мовознавчій літературі відсутня єдина думка щодо словотвірної структури дедемінутивів. Деякі
дослідники (І.В.Червенкова, В.І.Покуц) вважають, що в дедемінутивах, що виникли внаслідок спеціалізації
значення твірної основи (укр. коробок сірниковий, столик у кав’ярні тощо) слід розрізняти формо-словотворчі
суфікси, оскільки ці іменники, з одного боку, називають переважно ті ж самі предмети, що і безсуфіксальні, а, з
іншого боку, вони вказують на специфічні ознаки цих предметів, на особливості, пов’язані з малим розміром [5:
57]. Однак, такий погляд не враховує самої природи, механізму способу словотворення зазначених слів:
дедемінутивація є різновидом семантичної деривації. Тому твірною основою для дедемінутива постає
кореспондувальний демінутив, на основі якого розвинулось недемінутивне значення. При цьому слід зазначати,
що для окремих категорій дедемінутивів твірна основа встановлюється порівняно легко, оскільки існує
кореспондувальний їм демінутив, особливо для дедемінутивів, що виникли внаслідок спеціалізації значення
твірної одиниці, а для інших такий процес ускладнюється та потребує складних етимологічних розвідок (у
словах типу укр. хлопець, ящик тощо; англ. hamlet, codling), оскільки на сьогодні в мові відсутнє
кореспондувальне твірне слово.
Дедемінутиви, що функціонують у сучасній українській мові, не однакові за часом свого виникнення.
Діахронічно-порівняльне дослідження дозволяє виокремити такі групи дедемінутивів залежно від часу їхнього
виникнення:
а) дедемінутиви, окремі недемінутивні значення яких виникли ще у праслов’янський період: баранець
«баран», братанець «син брата», вінець «вінок» тощо;
б) дедемінутиви, дата виникнення яких фіксується не пізніше староруського періоду: батько «отець»,
возок «царський віз», кубок «посуд з кришкою, чаша» і под.;
в) дедемінутиви староукраїнського періоду (ХІV – XVIII ст.): жайворонок «птах», ватажок «отаман»,
гачок «крючок», бублик «баранка», глечик «кувшин» тощо;
г) дедемінутиви, що належать до новоукраїнського часу або ті, що знаходяться на стадії дедемінутивації:
каганець, латка, палиця та ін.
Досліджуючи тематичну належність дедемінутивів, необхідно зазначити, що дедемінутивації перш за все
зазнають демінутивні утворення від твірних одиниць на позначення назв: а) домашнього ужитку (укр. водянчик
«посуд для води», кавничок «горщик, в якому варять каву» і под.); б) зоологічні та ботанічні назви (укр. веприк
«самець свині», гарбузик «різновид маленького гарбуза, що використовується для прикрашання», бігунець
«назва рослини», вогник «назва рослини» тощо; англ. spinnerette «прядильний орган у павука» і под.); в) назви
будівель, їхніх частин (укр. городчик, горідчик «палісадник», дашок «навіс над чим-небудь» та ін.); г) назви,
пов’язані з людиною, родинним та соціальним статусами (укр. братчик «член братства», дядько «вихователь»,
козачок «слуга», братеник «брат» тощо; англ. chickie «звертання до молодої жінки», codling «звертання до
молодого хлопця, часто у негативному сенсі» тощо); ґ) назви знарядь праці та їхніх частин (укр. дзюбок
«передня гостра частина предмета, знаряддя», брусок «шмат, відрізок у формі паралелепіпеду», дятлик
«дерев’яний молоток, яким розбивають м’ясо, сало для приготування їжи» на ін.; англ. nozzle «наконечник»
тощо); д) назви одягу, взуття та їхніх частин, предметів особистого ужитку (укр. бантик «дитячий бант на
голові», гаманець, шнурок, платок, подолок «подол одежі, бахрома» тощо); е) назви продуктів та страв
(укр. батончик «цукерка», вертунець «вид печива», колобок «круглий хліб» і под.) тощо. Отже, головна
спрямованість метафоричних переносів у мові – від самої людини та від найближчої до людини дійсності на
весь інший світ: «Завдяки мові та за допомогою мови людина освоює навколишній світ…» [7: 29].
Проведений аналіз матеріалу засвідчив, що абсолютна більшість дедемінутивів складають ті, що виникли
на основі демінутивів, які належать до найбільш продуктивних словотвірних моделей на сучасному етапі або
історично. Переважна більшість дедемінутивів постають утвореннями на основі демінутивних моделей із ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

194
суфіксами укр. -ець, -ик, -ок; англ. -ie, -le, let тощо. Значно меншу кількість складають дедемінутиви, що
утворилися на основі мало- або непродуктивних демінутивних утворень із суфіксами укр. -ук, -ина, -ечк(о);
англ. -ule, -en, -erel, -kin тощо. На сучасному етапі спостерігається тенденція зростання дедемінутивів із
суфіксами укр. -ок та -ик, англ. -let, -ling, -ie, -el(-le) і под. та значно зменшується кількість дедемінутивів із
суфіксом укр. -ець у хронологічному аспекті.
Сфера використання дедемінутивів досить обмежена, функціонують вони переважно в розмовному
мовленні, у народних говорах та діалектах. Дуже малий їхній відсоток функціонує у літературній мові,
здебільшого це термінологізовані утворення. Поясненням цьому може служити той факт, що демінутивація –
вихідна база дедемінутивації – більш характерна для живої мови.
Отже, нівеляція зменшеності спричиняється втратою співвіднесеності між вихідною та зменшеною
основами. Цей процес відбувається поступово, його етапи чітко відображені в мові. Колишні демінутивні
утворення, що розійшлися зі своїми твірними основами, перестають членуватися; виникають нові самостійні
корені, а це, як відомо, сприяє збагаченню словникового складу мови. Дедемінутивація слів з етимологічним
зменшено-експресивним значенням по праву вважається одним із шляхів поповнення словникового складу як
германських, так і слов’янських мов.

Література
1. Богородицкий В.А. Этюд по психологии речи [Текст] / В.А. Богородицкий // Русский филологический
вестник. – 1882. – Т. VIII. – № 3.
2. Дементьев А.А. Очерки по словообразованию имен существительных в русском языке [Текст] /
А.А. Дементьев // Ученые записки / Куйбышев. пед. ин-т. – 1959. – Вып. 27. – С. 70 – 96.
3. Етимологічний словник української мови [Текст]: В 7-ми т. Т. 2. – К.: Наукова думка, 1985. – 570 с.
4. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія [Текст] / О. Селіванова. – Полтава:
Довкілля-К, 2006. – 716с. – Бібліогр.: с. 667-688. – ISBN 966-8791-00-2.
5. Покуц В.И. Материалы диалектологических исследований [Текст] / В.И. Покуц. – Сумы, 1998. – 161 с.
6. Статеева В.И. Дедеминутивация в украинском языке [Текст] : автореф. дис… канд. філол. наук. –
Ужгород, 1982. – 19 с.
7. Степанов Ю.С. Основы общего языкознания [Текст] / Ю.С. Степанов. – М.: Просвещение, 1975. –
272 с.
8. Longman Dictionary of Comprehensive English [Text]. – London: Longman Dictionaries, 1995. – 1668 p.
9. Marchand H. Motivation by Linguistic Form [Text] / H. Marchand // Studie Neophilologics. – Vol. 29. –
Uppsala, 1957. – P. 38 – 49.

В статье рассматривается один из способов лексико-семантического словообразования, в частности
десемантизация деминутивных единиц. Описаны способы возникновения недеминутивных значений в
деминутивных образованиях, словообразовательная структура дедеминутивов, проанализированы
семантические особенности и определена сфера функционирования исследуемых лексических единиц на
материале разноструктурных языков, в частности английского и украинского.
Ключевые слова: дедеминутивность, дедеминутив, словообразовательная структура, суффиксация,
семантика, сфера функционирования.

In this article one of the ways of lexical-semantic word-formation, i.e. dediminutiveness of diminutives is
observed. Structural-grammatical and semantic-paradigmatic peculiarities of dediminutives, the sphere of their
functioning and ways of their formation are investigated in the English and Ukrainian languages.
Key words: dediminutiveness, dediminutive, word-formation structure, suffixation, semantics, the sphere of
functioning.
Надійшла до редакції 29 травня 2009 року.