Дорогому Анатолію Панасовичу з найкращими побажаннями

У статті доводиться теза про дискурсивну природу частки ХОЧ (ХОЧА), виділено її найчастотніші
прагматичні (комунікативні) смисли в художньому мовленні, визначено специфіку парадигматичних зв’язків з
іншими дискурсивними словами.
Ключові слова: дискурсивне слово, частка, комунікативний смисл, граневий смисл, варіативний смисл,
мовленнєві парадигматичні зв’язки.

У проблемному полі лінгвопрагматики, яка виявляє значні евристичні можливості в сучасній динамічній,
когнітивно і комунікативно зорієнтованій лінгвістиці (див., зокрема: [Загнітко 2006: 92-102]), в останній час
активізувались дослідження прагматичного потенціалу одиниць і категорій живої природної мови. Серед таких
одиниць у першу чергу слід назвати дискурсивні слова, осереддям котрих багато дослідників визнає частки.
Частки будь-якої живої природної мови, зокрема української, – важливі засоби формування структури і
змісту дискурсів, мовленнєвих жанрів і мовленнєвих актів (висловлень), носії семантико-прагматичних
комунікативних смислів, які мають складний синтетичний емоційний і психо-когнітивний характер. Частки –
типові дискурсивні слова, тобто лексичні одиниці, основною функцією яких є формування зв‟язності дискурсів,
внесення в них різноманітних семантико-прагматичних нюансів, що збагачують пропозитивний зміст
висловлень (детальніше про природу дискурсивних слів у працях: [Баранов та ін 1993; Бацевич 2003;
Дискурсивные 1998; Дискурсивные 2003; Киселева, Пайар 1998; Шмелев 1996]). Дискурсивним словам
притаманна також специфіка формування мовленнєвих парадигматичних зв‟язків, залежних від вияву їх
прагматики (див., напр.: [Бацевич 2008а; Бацевич 2008б]). Виявлення і опис прагматичних смислів і
парадигматичних зв‟язків дискурсивних слів вимагає звернення до значної кількості мовно-контекстуальних і
позамовних чинників, які впливають на комунікативні смисли елементів мовного коду. Найважливіші серед
них пов‟язані із сферами дії носіїв цих смислів (детальніше про поняття „сфера дії лексичних слів” див.:
[Богуславський 1996]) у конкретному висловленні, а також особливості їх контекстного представлення, які
виявляються в наявності граневих і варіативних смислів (див. детальніше про ці поняття в: [Киселева, Пайар
1998]). Виходячи з таких попередніх зауважень, спробуємо визначити найважливіші прагматичні
(комунікативні) смисли і специфіку парадигматичної мовленнєвої організації частки ХОЧ (ХОЧА), достатньо
активної в сучасному українському художньому й розмовному мовленні.
У „Словнику української мови: в 11-ти томах” [СУМ, т.11, с. 135-136] семантика частки хоч (хоча)
представлена достатньо повно. Зокрема, виділено 6 груп семантико-прагматичних її реалізацій з низкою
підтипів:
1. видільна. Виділяє один із членів речення за ознакою допустовості: близька за значенням до слів
принаймні, у всякому разі. Це просто моє щире бажання хоч чим-небудь підкреслити повагу і симпатію до вас
(О.Довженко); З тобою можна хоч коли-небудь до ладу поговорити? (М.Стельмах).
2. обмежувально-видільна. Близька за значенням до слів тільки, лише. Вони (стражники) підуть на
панське поле, і хай-но якийсь писок хоч писне, дадуть такого бобу, що й на печі не всидить (М.Стельмах).
3. підсилювальна. Уживається для підсилення висловленого тим словом або словосполученням, якого
стосується; близьке за значенням до слів: навіть, хай навіть. Та оце наважилась од мене втекти і ладна вийти
заміж хоч і за самотруса. (І.Нечуй-Левицький).
У межах цього значення укладачі словника виділяють наступні уживання досліджуваної частки:
• У сполученні з часткою би, б:
а) уживається з тим самим значенням. Хоч би на мить, і то вже варто праці (Л.Українка);
б) виражає настійливе побажання, сподівання; у значенні добре було б. – Та хоча б вижив… Славний він
хлопець (О.Гончар).
4. видільна. Переважно в поєднанні з часткою би, б. Уживається перед тим словом або
словосполученням, якого стосується, близька за значенням до слів: наприклад, приміром. – Міномет має велике
майбутнє. Візьмем хоча б «катюші» – найкращі сучасні міномети… (О.Гончар).
5. підсилювальна. Входить до складу словосполучень із займенниками (хто, що, який, який-небудь і
т. ін.) або прислівниками (де, коли, як, як-небудь і т.ін.) і надає вислову означального значення.
© Бацевич Ф.С., 2010 Розділ VI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

203
6. модальна. Виражає можливість або неможливість, схвалення або несхвалення висловлюваної думки, її
логічну оцінку з погляду ймовірності, реальності прямого ствердження і т. ін. – Добре… хоч і так зроби, сину
(П.Мирний).
На нашу думку, попри достатньо повний опис семантики досліджуваної частки, спо сіб ро зкр иття і
формулювання її семантико-прагматичних комунікативних смислів у СУМ є незадовільним з кількох
причин:
1. Відсутні єдині підстави виділення згаданих значень. Це виявляється в наступному:
а) у першому випадку зазначена сфера лексичної дії частки й вказані можливі мовленнєві синоніми;
б) у другому – зазначені лише потенційні мовленнєві синоніми;
в) у третьому випадку наявна спроба визначення семантико-прагматичного смислу й вказуються
потенційні мовленнєві синоніми;
г) у четвертому – зазначається лише позиція щодо слова відповідної сфери дії;
д) у п‟ятому – перераховується склад потенційних словосполучень, у які частка може входити, й
зазначаються можливі мовленнєві синоніми;
е) у шостому – формулюється дефініція без визначення потенційних мовленнєвих синонімів.
2. Найважливіша хиба лексикографічного „портрету” досліджуваної частки – відсутність спільного
семантико-прагматичного компоненту в представленні її значень. Такий спільний компонент – важлива
характеристика дискурсивного слова [Киселева, Пайар 1998].
Аналіз значної кількості прикладів уживання частки хоча (хоч) в українських художніх текстах (більше
200 випадків) дозволяє сформулювати її спільний найзагальніший семантико-прагматичний смисл. На наш
погляд, аналізована частка виявляє два найважливіші граневі смисли:
1. „Виділення чогось очікуваного найменшою мірою з множини потенційно можливого, що, своєю
чергою, може бути бажаним/небажаним, типовим/нетиповим тощо‟.
2. „Виділення чогось гіперболізованого гіпотетичного очікуваного з множини потенційно можливого‟.
Перший виділений граневий смисл конкретизується у низці варіативних виявів, зокрема:
• „Виділення найменш бажаного із ряду потенційно можливих‟:
– Так от ми й діждемось, хоч хитрощами, що цей халат він скине і буде носить такий, що хоч куди – не
сором (І.Карпенко-Карий).
– Ми хоч крились і криємось, а ти говориш про те, що взяв чи вкрав, немов кому добро зробив!
(І.Карпенко-Карий).
– Поїдемо ж хоч подивимося копи (І.Карпенко-Карий).
– Слава богу, хоч у спині не болить, так, як боліло… (І.Карпенко-Карий).
– Най би я хоч казала, що вона має доньки, а то лише ті два сини, та й така скупа та погана!
(О.Кобилянська).
… мов течії води під теплим подихом весни текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною
можна здобути бажану волю… (М.Коцюбинський).
У межах цієї варіації граневого смислу частка хоч має своїми мовленнєво-комунікативними синонімами
дискурсивні слова, які належать до різних частин мови, зокрема, принаймні й у всякому разі. Виформовується
мовленнєвий синонімічний ряд хоч (хоча), принаймні, в усякому разі.
• „Виділення чогось найпростішого, найпримітивнішого, найбільш елементарного з множини потенційно
можливого‟:
– Слава богу, хоч причепурився (І.Карпенко-Карий).
Оба хлопці силувалися перев’язати рану…, щоби принести хоч на хвильку пільгу нещасній звірині, але їм
се не вдавалося (О.Кобилянська).
… вона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини і тільки скорчилась, щоб хоч трохи
зогрітися (М.Коцюбинський).
У межах цієї варіації граневого смислу частка хоч синонімізується з частками тільки, лише.
Між обома виділеними варіативними різновидами граневого комунікативного смислу спостерігається
тісна взаємодія і взаємні переходи. Існують контексти, де обидві варіації виявляються одночасно:
– Ох, коли б хоч виїхати з сього мертвого лісу, побачити дорогу, хату… (М.Коцюбинський);
– Я хоч що-небудь знаю, а ви нічого не знаєте (І.Карпенко-Карий);
Йому хотілось гукнути на всі легені словами пісні або хоч крикнути, взяти отак щось у руки – велике,
міцне – і зламати його (М.Коцюбинський);
– Вже ж за тобою хоч серцеві легше буде… (М.Коцюбинський).
У цих випадках частка хоч синонімізується з дискурсивними словами принаймні, в усякому разі.
• „Виділення чогось найгіршого з множини мінімально потенційно можливих‟:
– Ви хазяїн, ваше діло хоч і без хліба заставить вірного слугу (І.Карпенко-Карий);
– А люде пізнають, де Феноген, а де хазяїн, хоч би я й рогожу надів (І.Карпенко-Карий);
– Ну, хай же він не супиться, мов сич на гіллі, а веселіше гляне на свою Соломію, що задля нього вбралась
у штани та ладна мандрувати хоч на край світу (М.Коцюбинський). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

204
У цій варіації комунікативного смислу частка хоч (хоча) синонізується з дискурсивними словами навіть,
хай навіть.
Зустрічаються контексти вживань, коли спостерігається синтез 1 і 3-го виділених варіативних уживань
досліджуваної частки:
… можна було на неї хоч із яким великим, весільним чи посмертним обідом спуститися, вона все
перевела до самого кінця в найкращім порядку (О.Кобилянська).
У цьому випадку частка хоч синонімізується з дискурсивними словами навіть, хай навіть, принаймні, в
усякому разі.
• „Виділення чогось мінімально очікуваного з множини потенційно можливого і покладання на нього
мовцем особливих сподівань‟:
– Та мені небагато й треба: хоч би чарку горілки та шматок хліба… (І.Карпенко-Карий);
– Хоч би уважив на те, що я сватом, … а то як чабан обійшовся з освіченою людиною (І.Карпенко-
Карий);
– Хоч це зроби для мене – багато не прошу (А.Кокотюха).
У межах цієї варіації комунікативного смислу грані частка хоч (хоча) синонімізується з дискурсивним
виразом добре було б.
• „Виділення чогось типового із множини потенційно можливих очікуваних, відомих адресатові‟. Ця
варіація граневого смислу виявляється у сполученні частки хоч з часткою би, б:
Як добачить якогось зайця, кидає все хоч би найважливішу й найпильнішу роботу, хоч би чужу, хоч би
свою – і пускається в погоню за ним (О.Кобилянська);
– От, хоча би й я … якби люди по правді жили, чи терпіла б я… те горе та нужду (П.Мирний);
– Ви нічого не пишете ані про себе й свої роботи, ані про одеські новинки, хоч би літературні
(М.Коцюбинський).
У межах цього комунікативного смислу частка хоч (хоча) синонімізується з дискурсивними словами
наприклад, приміром.
• „Виділення будь-якого представника з ряду можливих (потенційних), як правило, очікуваних‟:
– Вещ цінна і хоч кому кинеться у вічі, а ви запросите тілько п’ятдесят рублів (І.Карпенко-Карий);
– Який молодий, а він перехитрить вам хоч би якого заводіяку (О.Кобилянська);
– Хай хоч хто мені каже, я зроблю по-своєму…(Б.Жолдан).
У низці контекстів можлива синонімізація з дискурсивними словами займенникового походження будь-
хто, будь-що, будь-кому, всякий тощо.
• „Виділення чогось із ряду можливих і очікувано відомих, що супроводжується низкою модальних
оцінок об‟єктивного і суб‟єктивного характеру‟. Йдеться про низку вживань частки хоч (хоча), зафіксовану в
пункті 6 [СУМ, т.11, с. 136].
Другий граневий семантико-прагматичний смисл досліджуваної частки „виділення чогось
гіперболізованого з низки потенційно можливих очікуваних‟ не деталізується у варіативних уживаннях.
Декілька прикладів:
– Та хоч би в мене сто очей було, то й то не встережеш! (І.Карпенко-Карий);
Хоч би на мить, і то вже варто праці (Л.Українка);
– Ти старайся, хоч простягнись, а він хоч би подякував! (М.Стельмах).
У межах цієї грані можлива мовленнєва синонімізація з дискурсивними словами навіть, хай навіть.
Усталені звороти з часткою хоч (хоча) вписуються в окреслене коло її граневих і варіативних семантико-
прагматичних виявів.
Отже, частка хоч (хоча) – типове дискурсивне слово з усіма найважливішими виявами специфіки цього
типу носіїв складного комунікативного смислу семантико-прагматичного характеру. Вона достатньо виразно
ретроспективна і співвідносить зміст висловлення, в якому вживається, з попереднім контекстом. Ця частка
носій двох типів комунікативних смислів граневого характеру, пов‟язаних із прагматикою виділення чогось
(або когось) адресантом мовлення. У живому мовленні синонімізується з низкою інших дискурсивних слів.
Проблема дослідження специфіки семантико-прагматичного вияву комунікативних смислів дискурсивних слів
та їхньої парадигматичної організації (комунікативної синонімії, антонімії, гіпонімії тощо) залишається
актуальною особливо в аспекті співвідношення з семантикою і парадигматичною організацією „не
дискурсивних” слів, тобто слів із чіткою денотативною та/або сигніфікативною віднесеністю.

Література
Баранов та ін. 1993: Баранов А.Н., Плунгян В.А., Рахилина Е.В. Путеводитель по дискурсивным словам
русского языка [Текст] / А.Н.Баранов (ред.). – М., 1993. – 243 с. – Бібліогр.: с.242-243.
Бацевич 2003: Бацевич Ф. Дискурсивні слова в комунікації: слово ДАЖЕ у Ф.М.Достоєвського [Текст] /
Ф.Бацевич // Ф.Бацевич. Нариси з комунікативної лінгвістики. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана
Франка, 2003. – С. 181-190. – Бібліогр.: с.251-272.
Бацевич 2007: Бацевич Ф. Семантико-прагматичний портрет частки НУ в сучасному українському
мовленні [Текст] / Ф.Бацевич // Język. Człowiek. Dyskurs. Księga dedykowana prof. zw. hab. Michaiłowi Розділ VI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

205
Aleksiejence z okazji Jubileuszu 65-lecia urodzin. – Szcecin:Wyd-wo Un-tu Szcecińśkiego, 2007. – С. 247-256. –
Бібліогр.: с. 755-256.
Бацевич 2008а: Бацевич Ф. Семантико-прагматичні особливості дискурсивного слова НАВІТЬ у
сучасній українській мові [Текст] / Ф.Бацевич // Слово. Думка. Людина. Збірник наукових праць із актуальних
проблем лінгвістики. До 80-річчя від дня народження доктора філологічних наук, професора Л.А.Лисиченко. –
Харків, 2008. – С. 29-36. – Бібліогр.: с.36.
Бацевич 2008б: Бацевич Флорій. Семантика і прагматика очікуваних і неочікуваних змін: функції та
комунікативні смисли частки І (Й) у сучасному українському мовленні [Текст] / Ф.Бацевич // Українська мова і
література в школі. – 2008. – № 1. – С. 41-44. – Бібліогр.: с. 44.
Богуславський 1996: Богуславский И.М. Сфера действия лексических единиц [Текст] /
И.М.Богуславский. – М.: Языки славянской культуры, 1996. – 346 с. – Бібліогр.: с.343-345.
Дискурсивные 1998: Дискурсивные слова русского языка: опыт контекстно-семантического описания
[Текст] / Ред. Киселева К.Л., Пайар Д. – М.: Языки славянской культуры, 1998. – 322 с. – Бібліогр.: с. 319-321.
Дискурсивные 2003: Дискурсивные слова русского языка: контекстное варьирование и семантическое
единство / Ред. Киселева К. Л., Пайар Д. – М.: Языки славянской культуры, 2003. – 286 с. – Бібліогр.: с. 283-285.
Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії: Монографія [Текст] / А.П.Загнітко. – Донецьк: ДонНУ, 2006. –
338 с.
Киселева, Пайар 1998: Киселева К., Пайар Д. Введение [Текст] / К.Киселева, Д.Пайар // Дискурсивные
слова русского языка: опыт контекстно-семантического описания / Ред. Киселева К. Л., Пайар Д. – М.: Языки
славянской культуры, 1998. – С. 3-16. – Бібліогр.: с. 15-16.
Шмелев 1996: Шмелев А.Д. Жизненные установки и дискурсивные слова [Текст] / А.Д.Шмелев //
Aspekteja. – Tampere, 1996. – 32-56. – Бібліогр.: с. 55-56.

В статье доказана дискурсивная природа украинской частицы хоч (хоча), выделены ее наиболее
частотные прагматические (коммуникативные) смыслы в художественной речи, определена специфика
парадигматических связей с другими дискурсивными словами.
Ключевые слова: дискурсивное слово, частица, коммуникативный смысл, граневый смысл, вариативный
смысл, речевые парадигматические связи.

In the article the thesis that particle is of the discourse nature is proved. Its most frequentative pragmatic
(communicative) senses in literary discourse are singled out and the specifics of the paradigmatic correlations with the
other discourse words are defined.
Key words: discourse word, particle, communicative sense, marginal sense, variational sense, paradigmatic
correlations in speech.
Надійшла до редакції 3 червня 2009 року.