У статті обґрунтовано принципи виділення оцінного дискурсу й оцінного субдискурсу. Окреслено
глобальну аксіологічну макростратегію рецензій і схарактеризовано тактики продукування оцінного
значення (позитивного / негативного) у різних структурних типах оцінного дискурсу, що використовуються
адресантом як суб’єктом оцінювання.
Ключові слова: дискурс, оцінний дискурс, оцінний субдискурс, глобальна аксіологічна макростратегія,
комунікативна тактика, аксіологічна тактика.

Питання вияву категорії оцінки у тексті детально опрацьовані у роботах М. Вольф [Вольф 2006],
Т. Космеди [Космеда 2000], В. Чабаненка [Чабаненко 2002] та ін. О. Селіванова розглядає аксіологічність як
текстово-дискурсивну підкатегорію інформаційного простору дискурсу [Селиванова 2004: 213]. А. Загнітко
позиціонує оцінку як один з глибинних принципів організації дискурсу [Загнітко 2008: 61-62]. У такий спосіб
актуальним постає аналіз функціонування оцінки у дискурсі з послідовним розмежуванням оцінного
дискурсу й оцінного субдискурсу.
Базовими складниками дискурсу, за Ф. Бацевичем1 [Бацевич 2005], М. Макаровим [Макаров 2003],
Є. Сидоровим [Сидоров 2008], виступають комунікативні тактики та комунікативні стратегії, а також одиниці
нижчого порядку – комунікативні ходи. Комунікативна стратегія розуміється як інтенційно спрямований
комплекс мовленнєвих дій комуніканта, що ґрунтуються на когнітивних процесах узагальнення минулого
комунікативного досвіду з вектором на планування й структурування певного дискурсу. Комунікативна
тактика визначається як сукупність прийомів і методів реалізації комунікативної стратегії, визначена лінія
поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на отримання бажаного ефекту чи
запобігання ефекту небажаного [Бацевич 2004: 340].
З-поміж комунікативних тактик, на думку Т. Гладир, важливу роль відіграють аксіологічні тактики, що
сприяють реалізації глобальної аксіологічної макростратегії в оцінному дискурсі, та аксіологічні тактики, що
постають елементами інших тактик в оцінному субдискурсі. Глобальну аксіологічну макростратегію
позиціоновано як загальне спрямування комунікативних дій мовця на висловлення власного судження про
певний об‟єкт / певний суб‟єкт за допомогою мовленнєвих ходів, тактик, стратегій або їх комбінації. Отже,
на основі прагматичного чинника виділяємо оцінний дискурс та оцінний субдискурс: глобальна аксіологічна
макростратегія та обов‟язкові аксіологічні тактики формують оцінний дискурс як самодостатній тип
дискурсу, а факультативні аксіологічні тактики у різноманітних комунікативних стратегіях дозволяють
виділити оцінний субдискурс у межах дискурсів різних типів (політичного, рекламного, педагогічного,
ксенофобічного, наукового, ритуального тощо) [Краснобаєва-Чорна 2008: 99].
Найтиповішими виявами оцінного дискурсу постають рецензії на різноманітні наукові видання
(словники, монографії, навчальні посібники тощо). В такий спосіб, актуальність статті зумовлена відсутністю
дослідження комунікативних тактик оцінного дискурсу на матеріалі сучасних україномовних рецензій в
авторитетних часописах і збірниках наукових праць України (2004-2009 рр.).
У дискурсивній практиці можна виділити два типи аксіологічних тактик: 1) тактики продукування
оцінного значення (позитивного / негативного), що використовуються адресантом як суб‟єктом оцінювання;
2) тактики реагування на оцінне значення (позитивне / негативне), що пов‟язані з адресатом як об‟єктом
оцінювання. Метою статті постає окреслення основних структурних типів оцінного дискурсу й аналіз тактик
продукування оцінного значення в оцінному дискурсі на матеріалі сучасних рецензій.
Аналіз фактичного матеріалу (понад 100 рецензій) дозволив виокремити три основні структурні типи
оцінного дискурсу (див. Табл. 1):

1
Дискурс можна визначити як тип комунікативної діяльності, інтерактивне (і трансактивне) явище, яке має різні
форми вияву (усну, писемну, внутрішню, паралінгвальну), відбувається в межах конкретного каналу спілкування,
регулюється стратегіями і тактиками учасників спілкування, являє собою складний синтез когнітивних, мовних і
позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», має
своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів [Бацевич 2005: 13-14].
© Краснобаєва-Чорна Ж.В., 2010 Розділ VI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

217
Таблиця 1
Структурні типи оцінного дискурсу (рецензія)

Структурний тип Компоненти Примітки
І. 1. Вступ (оцінка (+ / –) / нейтральна (анотований
вступ))
обов‟язковий компонент
2. Основна частина (оцінка (+ / –)) обов‟язковий компонент
3. Висновок (оцінка (+ / –)) обов‟язковий компонент
4. Література факультативний компонент
ІІ. 1. Епіграф / Анотація факультативний компонент
2. Вступ (оцінка (+ / –) / нейтральна) обов‟язковий компонент
3. Основна частина складається з двох окремих
блоків:
 оцінка (+)
 оцінка (–)
обов‟язковий компонент
4. Висновок (оцінка (+) обов‟язковий компонент
ІІІ. 1. Вступ (оцінка (+)) обов‟язковий компонент
2. Основна частина (оцінка (+ )) обов‟язковий компонент
3. Висновок (оцінка (+)) обов‟язковий компонент

І. Розглянемо детальніше перший структурний тип.
Вступ. Вступ рецензії може мати три основні різновиди: анотований вступ з нейтральною оцінкою
(приклад 1), вступ з позитивною оцінкою рецензованого об‟єкта (приклад 2) і вступ, у якому рецензований
об‟єкт уведено до кола авторитетних видань з певної проблематики з акцентом на внеску автора в опрацювання
цієї проблематики, що інтерпретується як позитивна оцінка (приклад 3).
(1) Вступ анотований (оцінка (нейтральна)): Рецензований навчальний посібник С.І. Дорошенка
«Загальне мовознавство» присвячений аналізові основних проблем мовознавства як науки й адресований
насамперед студентам вищих навчальних закладів. Автором зокрема з’ясовано місце і значення науки про мову
як універсальну невід’ємну належність людини, як загальнолюдське явище, що служить засобом спілкування
людей, знаряддям оформлення думок (Загнітко, Домрачева 2007: 533).
(2) Вступ / оцінка об’єкта (+): Наші предки добре розуміли цінність записаного слова. Як зазначається
в одній із писемних пам’яток початку ХVІІ ст., «усілякі справи, які письмом не бувають описані і збережені,
деколи з пам’яті людської виходять і в забуття йдуть, а котрі письмом утверджені бувають, ті в пошані і в
пам’яті людській тривалі і ґрунтовні на майбутні часи збережені залишаються» (переклад наш. – Р.О.). /
Рецензований словник є прикладом того, скільки цінного для української мови і культури матеріалу збережено
саме завдяки тому, що він був вчасно зібраний і записаний (Осташ 2006: 117).
(3) Вступ-уведення у проблематику / оцінка (+): На зламі ХХ століття в українському мовознавстві
з’явилися граматичні праці, що засвідчують нові підходи до вивчення мовної системи, докорінну зміну поглядів
на об’єкт наукового аналізу. Це передусім новаторські дослідження «Нариси з функціонального синтаксису
української мови» (К., 1992), «Граматика української мови. Синтаксис» (1993) І.Р. Вихованця, «Теоретична
морфологія української мови» І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської (К., 2004) … / Вагомий внесок у царині
граматики української мови зробив А.П. Загнітко, який упродовж останніх двадцяти років опублікував низку
наукових праць з проблем функціонального, комунікативно-прагматичного ладу сучасної української мови
(Шульжук 2006: 119) [див. також (Загнітко 2006: 260)].
Основна частина. Основна частина містить поетапний (за розділами, частинами та ін.) анотований
виклад рецензованого об‟єкта, у який вплетені позитивна та негативна оцінки. Здебільшого негативна оцінка
значно менша за позитивну і становить приблизно від 5% до 30% тексту рецензії. Позитивна та негативна
оцінки об‟єкта супроводжуються аргументацією (приклад 4 і приклад 5); негативна оцінка може додатково
виділятися за допомогою графічних засобів курсиву або підкреслення (приклад 6); поряд з аргументацією
негативної оцінки логічним є прийом порівняння з попереднім виданням або іншим джерелом (приклад 7);
іноді негативна оцінка пом‟якшується певними припущеннями рецензента щодо її причин, внаслідок чого
створюється ефект одночасного виправдання негативної оцінки (приклад 8), яка додатково може ще
супроводжуватися позитивною оцінкою (приклад 9).
(4) Оцінка об’єкта (+) / аргументація: Словник має оригінальну (навіть на сьогоднішній час –
новаторську) структуру / Кожне чоловіче ім’я оформлене у словникову статтю, яка має п’ять пунктів
(жіноче ім’я – чотири пункти) (Осташ 2006: 117-118) [див. також (Дика 2006: 126; Чабаненко 2004: 81].
(5) Оцінка об’єкта (–) / аргументація: На жаль, у книзі не розкрито значення символів транскрипції і
навіть не зазначено її джерела. / Така інформація є необхідною, оскільки в збірниках українських діалектних
текстів лише за останнє десятиріччя використано щонайменше п’ять транскрипційних систем (Дика 2006:
125) [див. також (Шульжук 2006: 123; Чабаненко 2004: 82)]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

218
(6) Оцінка (–) / аргументація / оцінка (–) / аргументація + графічний засіб (підкреслення): Однак
засвідчимо, що аналіз співвідношення мови і мислення, розкриття поняття паралінгвістики та
характеристика інших засобів спілкування людей можна було б об’єднати в один параграф, / оскільки
дослідження цих понять скероване на розуміння загальних процесів, що відбуваються у мовленнєвій діяльності,
тобто підпорядковане єдиній меті – аналізові комунікативних явищ. / Разом з тим, видається необхідним
подати у праці більш детальне трактування понять «прагматика», «семіотика», / оскільки побіжне
(у заголовку) згадування про них ускладнює засвоєння студентами відповідних процесів у мові (Загнітко,
Домрачева 2007: 534).
(7) Порівняння / оцінка (–) / порівняння / аргументація: Зазначимо, що в навчально-методичному
посібнику О. Миголинець «Українські закарпатські говірки. Збірник текстів» (Ужгород, 2002), тексти з якого
увійшли до рецензованого збірника, вказано прізвища студентів-записувачів; / однак при передруку цю
інформацію знято, що, на нашу думку, є неприйнятним. / З цього погляду взірцем можуть слугувати збірники
діалектних текстів, підготовлені викладачем Львівського національного університету Н. Глібчук, де
упорядниця при кожному тексті подала інформацію про студента-записувача. / Такий підхід може стати
гарним поштовхом і заохоченням до подальшої роботи студентів у царині діалектології (Дика 2006: 125) [див.
також (Мацюк 2008а: 131)].
(8) Виправдання / оцінка об’єкта (–): Очевидно, через технічні труднощі / в текстах не відбито
важливої риси закарпатських говірок – препалатальності приголосного [л] (Дика 2006: 125).
(9) Оцінка об’єкта (+) / оцінка об’єкта (–) / виправдання: Позитивним у словнику вважаємо те, що ці
імена, у тому числі старовинні і рідкісні, були задокументовані. / Якщо у словнику через брак місця при
котромусь із таких імен не подано конкретних прикладів, / це значить, що вони залишились в архіві автора
(Осташ 2006: 118).
Досить розповсюдженою є тактика подачі непрямої негативної оцінки через побажання на майбутнє
(приклад 10).
(10) Побажання / оцінка об’єкта (–): Хотілося б, / щоб у нових випусках посібника був вагоміший
перелік праць наприкінці матеріалів про кожного вченого. Наприклад, про О. Потебню вишли такі нові
збірники: «О.О. Потебня й актуальні питання мови та культури» (К., 2004); «Олександр Потебня: сучасний
погляд» (Харків, 2006) (Мацюк 2008б: 125). У цьому прикладі змістовність зауваження автора рецензії
підкріплено конкретним фактичним матеріалом.
Негативна або позитивна оцінки у дискурсі досить часто підтверджується цитатами з рецензованого
об‟єкта з обов‟язковим зазначенням сторінки, на якій міститься ця цитата (приклад 11).
(11) Оцінка (+) / цитата: Важливим є те, що автор не ототожнює теми з даним, а реми з новим, хоча
вони часто збігаються: / «Непоодинокими є випадки, коли речення будується від теми до реми, але при цьому і
тема, і рема виступають новими, уперше згадуваними в тексті» (с. 251) (Шульжук 2006: 121) [див. також
(Мацюк 2008а: 133)].
Негативна оцінка рецензентом об‟єкта / суб‟єкта може супроводжуватися питальними реченнями,
створюючи у такий спосіб ефект розмірковування над певною проблемою (приклад 12).
(12) Оцінка (–) / питальні речення: … слід наголосити на тому, що назви окремих таблиць вимагають
корекції. Так, авторка подає в таблиці 36 «Еквіваленти речення» типи цих речень, а в таблиці 37 «Різновиди
слів-речень». / Тому постає питання, чи це те саме синтаксичне явище, чи це різні явища? Якщо, те саме, то
навіщо різні назви, якщо ж різні, то яка дефініція є повноцінною для останніх? (Загнітко 2008: 422).
Одним з найчастотніших виявів негативної оцінки є вказівка на наявність технічних помилок, тобто
друкарських і коректорських огріхів (приклад 13).
(13) Оцінка (–) / технічні помилки: В окремих випадках навчальний посібник вимагає прискіпливого
прочитання (Таблиця 99 та ін.) / для зняття технічних та коректорських огріхів (Загнітко 2008: 422) [див.
також (Дорошенко 2007: 530)].
Зустрічаємо структурний різновид оцінного дискурсу, в якому в основній частині чергуються позитивна і
негативна оцінки (з домінуванням позитивної) і завершує основну частину негативна оцінка, що виноситься
окремо у вигляді міркувань або пропозицій (приклад 14).
(14) Оцінка об’єкта (+) / оцінка-міркування об’єкта (–): Заакцентовуючи високий науковий рівень
рецензованої монографії М. Скаб, / хочемо водночас висловити деякі міркування щодо певних положень:
1. Певною мірою можна спостерігати термінологічний різнобій у назвах розділів і підрозділів
монографії, пор.: Розділ 1 – «слова-імені концепту», Розділ 2 – «імені концепту», підрозділи 1.5 і 3.4 –
«макроконцепт душа» (і на стор. 215), 2.5.1 і далі – «концепт душа» (і на сс. 14, 65), а також у тексті
монографії зустрічаємо термін лінгвоконцепти-абстракції (стор. 317).
2. З незрозумілих причин чомусь відсутні у змісті підрозділ 1.5., який починається на стор. 77 і має назву
«Дослідження динаміки розвитку сакральної сфери атомарним шляхом: макроконцепт Душа як компонент
сакральності» і підрозділ 2.5. «Структура макроконцепту Душа та його стосунки з іншими концептами
сакральної і не сакральної сфер за даними парадигматичного виміру» (стор. 214) (Олексенко, Краснобаєва-
Чорна 2008: 271) [див. також (Загнітко, Домрачева 2007: 535)]. Розділ VI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

219
Висновок. Типовою для висновку постає позитивна оцінка (звичайна або розгорнута) об‟єкта / суб‟єкта з
висловлюванням сподівань на популярність рецензованого об‟єкта у наукових колах (приклади 15, 16),
зацікавлення читацької аудиторії рецензованим об‟єктом з окресленням перспективи (приклад 17).
(15) Оцінка (+) / сподівання на популярність рецензованого об’єкта: Глибина й актуальність їх
[спостережень й узагальнень] змісту, простота й ясність викладу, аргументованість і наукова цінність
пропонованого автором розв’язання дискусійних теоретичних проблем / дозволяють сподіватися, що книги
знаного граматиста стануть затребуваними викладачами вищих навчальних закладів, науковими
працівниками, аспірантами, студентами (Дорошенко 2007: 530-531).
(16) Розгорнута оцінка суб’єкта (+) / сподівання на популярність рецензованого об’єкта: Заслуга
автора в тому, що він зібрав воєдино велику кількість антропонімів, які були у його час розсипані по багатьох
публікаціях, записав те, що реально функціонувало, не відкинув старовинного і рідкісного і таким чином
продовжив лінію спадкоємності з минулого через сучасне і в перспективу / Гідною подиву і пошани є ерудиція,
ентузіазм дослідника і велика працелюбність на благо свого народу. … / Разом із тим після публікації словник
починає нове життя і, без сумніву, ще багато славістів із вдячністю згадають його автора, невтомного і
щирого трудівника на ниві української антропоніміки (Осташ 2006: 121) [див. також (Дика 2006: 128)].
(17) Оцінка об’єкта (+) / сподівання на зацікавленість рецензованим об’єктом / перспектива:
Рецензована монографія належить до значущих, / вона зацікавить усіх, хто займається проблемами мовної
категоризації та концептуалізації не тільки в Україні, а й далеко за її межами. / Опрацьовані в ній аспекти
спонукатимуть до нових пошуків і студій у когнітивній лінгвістиці (Олексенко, Краснобаєва-Чорна 2008: 271);
оцінка об’єкта (+) / перспектива: Загалом рецензована монографія є концептуально завершеним
дослідженням. … / Необхідність такої праці поза всяким сумнівом, оскільки вона відкриває перспективу нового
і новітнього осмислення художньо-поетичних текстів, визначення їхньої значущості у мовно-когнітивній,
мовно-психологічній динаміці (Загнітко 2006: 263) [див. також (Шульжук 2006: 123)].
Частотним є структурний компонент пом‟якшення категоричності висловлених негативних оцінок з
акцентацією на їхніх дискусійному характері та неможливості однозначного вирішення (приклад 18).
(18) Пом’якшення категоричності попередньої оцінки (–) / оцінка об’єкта (+): Загалом висловлені
міркування є дискусійними і не впливають на зальну оцінку навчального посібника, / що виконаний
кваліфіковано з належними теоретико-концептуальними узагальненнями і висновками (Загнітко, Домрачева
2007: 535); Як бачимо, закидів укладачам і відповідальному редакторові Словника чимало, але вони не такі вже
й серйозні, / щоб применшити цінність і значення рецензованої праці. Українська фразеографія (так точніше в
даному разі, ніж «лексикографія») збагатилася солідним і надзвичайно потрібним виданням (Чабаненко 2004: 83).
Автор рецензії, завершуючи свою оцінку, може вказати на невичерпність розглянутих проблем і питань у
рецензованому об‟єкті, але в останніх реченнях здебільшого міститься розгорнута позитивна оцінка об‟єкта
(приклад 19).
(19) Вказівка на невичерпність розглянутих проблем / оцінка об’єкта (+): Звичайно, рецензована
робота не вичерпує всіх теоретичних проблем і практичних аспектів жарґонно-сленґового вокабуляру в
системі української мови. Є й інші актуальні питання жарґонології, які потребують свого вирішення. / Але в
монографії Лесі Ставицької читач пройде шлях пізнання від питань соціальної діалектології до
соціолінгвістичних категорій, а з ними до жарґонології. Повчально. Цікаво. По-новому (Мацюк 2008а: 135).
Зафіксовано також структурний різновид рецензії з варіативним компонентом – списком літератури [див.
(Загнітко 2006)].
ІІ. Окреслимо особливості другого структурного типу аналізованого дискурсу. Вступ і висновки обох
типів досліджуваного дискурсу не мають відмінностей. Аксіологічні тактики основної частини також не
виявляють принципових розбіжностей в обох структурних різновидах оцінного дискурсу. Нагадаємо, що
відмінність другого типу від першого полягає у тому, що основна частина другого формується двома окремими
блоками – блоком позитивної оцінки (комунікативні тактики вираження позитивної оцінки) та блоком
негативної оцінки (комунікативні тактики вираження негативної оцінки). Зазначимо, що рецензії цього типу
можуть мати факультативний компонент – епіграф з рецензованого об‟єкта [див. (Загнітко, Краснобаєва-Чорна
2007: 535)] або анотацію (приклад 20), виділені курсивом.
(20) Анотація: Містить роздуми про проблеми функціонування української мови в Україні, її ролі в
розвитку суспільства і консолідації українського народу, мовних контактів України з іншими країнами,
культури мови, перекладознавства. Наскрізною є думка про необхідність збереження й утвердження
української мови в усіх сферах суспільного життя (Лесюк 2009: 123).
Вступ. Здебільшого розпочинає рецензії цього структурного різновиду розгорнута позитивна оцінка
(приклад 21).
(21) Розгорнута оцінка (+): Структура аналізованої монографічної праці відображає найважливіші
аспекти аналізу рівня мовної компетенції видатних людей, що заявлені авторкою у вступі. / Зміст її логічно і
послідовно викладений у трьох основних розділах … (Загнітко, Краснобаєва-Чорна 2007: 535).
Основна частина. Основна частина складається з двох самостійних блоків: блоку позитивної оцінки
(приклад 22) та блоку негативної оцінки (приклади 23, 24). Як і у першому структурному різновиді оцінки
можуть супроводжуватися різними додатковими елементами (див. приклади 4-14). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

220
Позитивна оцінка (+).
(22) Оцінка (+): У першій частині своєї праці «Загальні питання» (с. 11-50) Я. Соколовський, ретельно
проаналізувавши стан вивчення обраних іменних дериватів у сучасній славістиці, виклав власну концепцію
їхнього зіставного дослідження (Карпіловська 2006: 283).
Негативна оцінка (–).
(23) Вступне речення блоку / оцінка (–) / аргументація / оцінка (–), ускладнена цитатою / оцінка (–):
Як і майже до кожної праці, так і до цієї можна висловити якісь зауваження чи побажання. / Зокрема,
впадають у вічі деякі повтори, / які можна пояснити тим, що книжка складається з окремих статей та
нарисів… / На с. 24 автор говорить про те, що, «не забезпечивши виключного функціонування української мови
у сфері внутрішньодержавного офіційного спілкування …, не подолавши надмірної варіативності
літературного мовлення, не запровадивши єдиний літературний стандарт, передусім у правопису, українській
мовній спільноті буде надзвичайно складно відстояти своєрідність власної мови, а отже і свою національну
ідентичність». Вважаємо, що тут дещо перебільшена роль таких чинників, як надмірна варіативність мови
та наявність чи відсутність єдиного стандарту у її нормалізації… / Місцями трапляються технічні
помилки… (Лесюк 2009: 129-130).
(24) Оцінка (+) / оцінка (–) / аргументація / оцінка (–), ускладнена цитатою: Монографічне
дослідження є цілісним і змістовно викінченим. / У таких студіях, що торкаються діткливого матеріалу
творчої особистості, можливо варто було компактніше згрупувати підрозділи, в яких говориться про
безпосередній виклад думок І.Франка (2.6. «І.Франко про педагогічну риторику та майстерність»;
2.7. «І.Франко про юридичну риторику» …), і підрозділи, в яких простежуються особливості аналізу
лінгвістичної концепції І.Франка, його праць, принципів та поглядів авторкою або іншими дослідниками
(2.5. «І.Франко – декламатор»; 2.8. «І.Франко як академічний ритор» …).
Останнім часом у лінгвістичних студіях почастішало використання тих чи інших дослідників,
називання їхніх прізвищ без ініціалів, у чому, очевидно легко простежити вплив європейських відповідних
досліджень. / У цьому разі варто послідовно застосовувати заявлений принцип, в іншому разі створюється
певна недоречність, тому що, наприклад, прізвища українських і російських вчених вживаються з ініціалами, а
всесвітньо відомі класики без: «Як справедливо зазначав І.Франко, поняття оцінки складається історично, він
порівнює оцінки, що їх дали Аристотель, Гомер, Данте, Шекспір та Гете в проекції на художні тексти»
(с. 268) (Загнітко, Краснобаєва-Чорна 2007: 537). У наведеному уривку одинична позитивна оцінка завершує
попередній блок і виконує функцію пом‟якшення перед блоком негативної оцінки.
Висновок. Розбіжностей у висновках першого та другого структурних типів не зафіксовано (пор.
приклад 25).
(25) Оцінка об’єкта (+) / сподівання на популярність рецензованого об’єкта: Представляючи
українській аудиторії монографію Я. Соколовського, ми не сумніваємося, що вона своїм величезним фактичним
матеріалом, детальними його класифікаціями і цінними теоретичними узагальненнями зацікавить не лише
дериватологів, а й усіх, хто сьогодні працює над оновленням і розбудовою українського лексикону
(Карпіловська 2006: 284).
ІІІ. В окремий структурний тип оцінного дискурсу можна виділити рецензії без негативної оцінки,
тобто усі авторські оцінки рецензованого суб‟єкта / об‟єкта у дискурсі є тільки позитивними ([див.
(Широкорад, Філон 2008; Загнітко, Михальченко 2009)]).
Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що обов‟язковими елементами глобальної аксіологічної
макростратегії у рецензії, поряд з експліцитними оцінками суб‟єкта й об‟єкта, виступають аргументація,
порівняння, виправдання, апеляція до інших наукових джерел, цитування, сподівання на популярність
рецензованого об‟єкта, окреслення перспективи тощо. Усі ці засоби спрямовані на дотримання принципів
наукового етикету та мінімізації категоричності негативної оцінки в дискурсі.

Література
1. Аксиологическая лингвистика 2008: Аксиологическая лингвистика: проблемы лингвоконцептологии и
лингвокультурных типажей [Текст]: сб. науч. тр. / Федер. агентство по образованию, Комитет по образованию
Администрации Волгогр. обл.; Волгогр. соц.-пед. колледж, Науч.-исслед. лаб. «Аксиологическая лингвистика»;
под ред. Н. А. Красавского. – Волгоград: Колледж, 2008. – 127с.
2. Бацевич 2004: Бацевич, Ф. Основи комунікативної лінгвістики [Текст]: підручник / Ф. Бацевич. – К.:
Видавничий центр «Академія», 2004. – 244с. – (Серія «Альма-матер»). – Бібліогр.: с. 304-317. – ISBN
966-580-172-4.
3. Бацевич 2005: Бацевич, Ф. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи [Текст]: монографія /
Ф. Бацевич. – Львів: ПАІС, 2005. – 264с. – Бібліогр.: с. 232-249. – ISBN 966-7651-32-0.
4. Вольф 2006: Вольф, Е. Функциональная семантика оценки [Текст] / Е. Вольф. – изд. 3-е, стер. – М.:
КомКнига, 2006. – 261с. – (Лингвистическое наследие XX века). – Библиогр.: с. 247-256. – ISBN 5-484-00400-4.
5. Загнітко 2008: Загнітко, А. Основи дискурсології [Текст]: науково-навчальне видання / А. Загнітко. –
Донецьк: ДонНУ, 2008. – 194с. – Бібліогр.: с. 158-177. – ISBN 978-966-639-378-7. Розділ VI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

221
6. Кислицина 2002: Кислицина, Н.М. Прикметники зі значенням узагальненої позитивної оцінки як
фрагмент мовної картини світу (на матеріалі російської, української та англійської мов): автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.17 «Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство» /
Н. М. Кислицина. – К., 2002. – 20с.
7. Краснобаєва-Чорна 2008: Краснобаєва-Чорна, Ж. Дискурсивна практика [Текст]: навчальний
посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / Ж. Краснобаєва-Чорна. – Донецьк: ДонНУ, 2008. – 141с. – ISBN
978-966-639-385-5.
8. Космеда 2000: Космеда, Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії
оцінки [Текст] / Т. А. Космеда. – Л.: Львівський нац. ун-т ім. І.Франка, 2000. – 350с. – Бібліогр.: с. 312-336. –
ISBN 966-613-131-5.
9. Макаров 2003: Макаров, М.Л. Основы теории дискурса [Текст] / М. Л. Макаров. – М.: Гнозис, 2003. –
276с.
10. Онищенко 2005: Онищенко, І.В. Категорія оцінки та засоби її вираження в публіцистичних та
інформаційних текстах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська
мова» / І. В. Онищенко. – Дніпропетровськ, 2005. – 20с.
11. Селиванова 2004: Селиванова, Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации [Текст] /
Черкасский гос. ун-т им. Богдана Хмельницкого. – К.: Брама, 2004. – 336с. – Библиогр.: с. 282-315. – ISBN
966-8021-94-0.
12. Сидоров 2008: Сидоров, Е.В. Онтология дискурса [Текст] / Е. В. Сидоров. – М.: URSS, 2008. – 228с. –
Библиогр.: с. 222-228. – ISBN 978-5-382-005-16-4.
13. Шутак 2002: Шутак, Л.Б. Словотвірна категоризація суб’єктивної оцінки в сучасній українській мові:
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л. Б. Шутак. – К.,
2002. – 20с.
14. Чабаненко 2002: Чабаненко, В.А. Стилістика експресивних засобів української мови [Текст] /
В. А. Чабаненко. – Запоріжжя: Запорізький держ. ун-т. 2002. – 351с. – Бібліогр.: с. 324-343. – ISBN 966-599-139-6.

Список джерел
1. Дика 2006: Дика, Л. «Нове слово в українській діалектній текстографії» [Текст] / Л. Дика // Українська
мова. – 2006. – №4. – С. 124-128. – Рец. на кн.: Українські закарпатські говірки: тексти / [упор. та передм.
О. Ф. Миголинець, О. Д. Пискач]. – Ужгород: Ліра, 2004. – 400с.
2. Дорошенко 2007: Дорошенко, С. «Помітний внесок у вивчення теоретичних основ синтаксису» [Текст]
/ С. Дорошенко // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – Вип. 15. – С. 528-531. – Рец. на
кн.: Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису: в 3 ч. – Горлівка: ГДПІІМ, 2004 (Ч. 1. – 246с.;
Ч. 2. – 254с.; Ч. 3. – 266с.); Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 378с.;
Загнітко А.П. Лінгвістика тексту. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 289с.
3. Загнітко 2006: Загнітко, А. «Поетична енергетика і синергетика» [Текст] / А. Загнітко // Лінгвістичні
студії: зб. наук. праць. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – Вип. 14. – С. 260-264. – Рец. на кн.: Семенець О.О.
Синергетика поетичного слова. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2004. – 338с.
4. Загнітко 2008: Загнітко, А. «Зриме сприйняття» [Текст] / А. Загнітко // Лінгвістичні студії: зб. наук.
праць. – Донецьк: ДонНУ, 2008. – Вип. 16. – С. 422. – Рец. на кн.: Ачилова В.П. Синтаксис і пунктуація
української мови в таблицях і схемах: навч. посіб. – Сімферополь: Доля, 2006. – 172с.
5. Загнітко, Домрачева 2007: Загнітко, А.П., Домрачева, І.Р. «Традиційна і нова інтерпретація» [Текст] /
А. П. Загнітко, І. Р. Домрачева // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – Вип. 15. –
С. 533-535. – Рец. на кн.: Дорошенко С.І. Загальне мовознавство: навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2006. – 288с.
6. Загнітко, Краснобаєва-Чорна 2007: Загнітко, А., Краснобаєва-Чорна, Ж. «Комунікативна компетенція
творчої особистості» [Текст] / А. Загнітко, Ж. Краснобаєва-Чорна // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. –
Донецьк: ДонНУ, 2007. – Вип. 15. – С. 535-537. – Рец. на кн.: Космеда Т. Комунікативна компетенція Івана
Франка: міжкультурні, інтерперсональні, риторичні виміри. – Львів: ПАІС, 2006. – 326с.
7. Загнітко, Михальченко 2009: Загнітко, А., Михальченко, М. «Концепція лінгвістичної відносності»
[Текст] / А. Загнітко, М. Михальченко // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. – Донецьк: ДонНУ, 2009. – Вип. 18. –
С. 298-299. – Рец. на кн.: Kiklewicz A. Aspekty teorii wzgędności lingwistycznej. – Olsztyn, 2007. – 108p.
8. Карпіловська 2006: Карпіловська, Є. «Спільне і відмінне у слов‟янській мовній категоризації» [Текст] /
Є. Карпіловська // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – Вип. 14. – С. 283-284. – Рец.
на кн.: Jan Sokołowski. Słowiańskie derywaty imienne z przyimkiem negacji w podstawie słowotwуrczej. – Wrocław:
Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2000. – 247s.
9. Лесюк 2009: Лесюк, М. «Мовна і культурна різноманітність – запорука примноження духовного
багатства світової цивілізації» [Текст] / М. Лесюк // Українська мова. – 2009. – №1. – С. 123-130. – Рец. на кн.:
Чередниченко О. Про мову і переклад. – Київ: Либідь, 2007. – 248с.
10. Мацюк 2008а: Мацюк, Л. «Про вербальну свободу, або про монографію Лесі Ставицької «Арґо,
жарґон, сленґ. Соціальна диференціація української мови» [Текст] / Л. Мацюк // Українська мова. – 2008. – №1. – ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

222
С. 131-135. – Рец. на кн.: Ставицька Л. Арґо, жарґон, сленґ. Соціальна диференціація української мови. – К.:
Критика, 2005. – 464с.
11. Мацюк 2008б: Мацюк, Л. «Викликає пошану і захоплення» [Текст] / Л. Мацюк // Українська мова. –
2008. – №4. – С. 123-125. – Рец. на кн.: Загнітко А. Історія українського мовознавства в особах: наук.-навч.
посіб. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – Ч. 1. – 184с.
12. Олексенко, Краснобаєва-Чорна 2008: Олексенко, В., Краснобаєва-Чорна, Ж. Рец. на монографію
М. Скаб «Закономірності концептуалізації та мовної категоризації сакральної сфери» (Чернівці: Рута, 2008 –
560с.) [Текст] / В. Олексенко, Ж. Краснобаєва-Чорна // Науковий вісник Херсонського державного
університету. Серія «Лінгвістика». – Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. – Вип. 7. – С. 269-271.
13. Осташ 2006: Осташ, Р. «Скарбниця імен» [Текст] / Р. Осташ // Українська мова. – 2006. – №3. –
С. 117-121. – Рец. на кн.: Трійняк І.І. Словник українських імен. – К: Довіра, 2005. – 509с.
14. Фаріон 2009: Фаріон, І. «Мова як спосіб життя» [Текст] / І. Фаріон // Українська мова. – 2009. – №1. –
С. 118-122. – Рец. на кн.: Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). – Львів: Місіонер, 2000. – 298с.
15. Чабаненко 2004: Чабаненко, В. «Словник фразеологізмів української мови» [Текст] / В. Чабаненко //
Мовознавство. – 2004. – №1. – С. 81-83. – Рец. на кн.: Словник фразеологізмів української мови / [укл.:
В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук, Н. М. Неровня, Т. О. Федоренко; відп. ред. В. О. Винник]. – К.:
Наук. думка, 2003. – 1098с.
16. Широкорад, Філон 2008: Шорокорад, Ф., Філон, М. «Фразеологізм – текст – культура» [Текст] /
Ф. Шорокорад, М. Філон // Українська мова. – 2008. – №4. – С. 126-128. – Рец. на кн.: Жуйкова М.В. Динамічні
процеси у фразеологічній системі східнослов‟янських мов: монографія. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-
ту ім. Лесі Українки, 2007. – 416с.
17. Шульжук 2006: Шульжук, К. «Вагомий внесок у царині граматики української мови» [Текст] /
К. Шульжук // Українська мова. – 2006. – №4. – С. 119-123. – Рец. на кн.: Загнітко А. Теорія сучасного
синтаксису. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 378с.

В статье обоснованы принципы выделения оценочного дискурса и оценочного субдискурса. Описано
глобальную аксиологическую макростратегию рецезензий и охарактеризовано тактики продуцирования
оценочного значения (положительного / отрицательного) в различных структурных типах оценочного
дискурса, которые используются адресантом как субъектом оценивания.
Ключевые слова: дискурс, оценочный дискурс, оценочный субдискурс, глобальная аксиологическая
макростратегия, коммуникативная тактика, оценочная тактика.

The classification principles of assessment discourse and assessment subdiscourse are proved. The global
axiological macrostrategy of opinion is determined; the tactics of producing of assessment sense (positive / negative) in
the various structure type of discourse are described.
Keyword: discourse, assessment discourse, assessment subdiscourse, global axiological macrostrategy,
commutative tactics, axiological tactics.
Надійшла до редакції 27 травня 2009 року.