Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.
| Виділення приєднувальних сполучників у синтаксичному ладі української мови є дещо умовним, оскільки такі сполучники є вторинними і становлять аналітичні структури, у яких поєднується єднальний сполучник і з компонентами типу тому, до того ж, особливою постає цілісна семантика таких утворень. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками характеризуються тим, що в них друга частина виникає як щось додаткове до першої. Такий додатковий компонент повідомляє щось таке, що відбувається ніби в процесі мовлення. Додатковий характер та інтонаційна своєрідність приєднувальної |
| РОЗДІЛ XVI. Складносурядне речення |
| конструкції (перед сполучником наявна пауза, що відображається крапкою з комою або тире) витворюються завдяки приєднанню конструкції, зміст якої не випливає зі смислового тла першої предикативної частини. Приєднувальний характер таких частин зумовлює інколи зміну сурядними сполучниками свого основного значення, що часто супроводжується додаванням часток, прислівників, займенників: Вода була теплою, але не зовсім чистою, і притому її було багато (О. Слісарен- ко); У подальшому артіль реорганізується, а тому я вважаю за необхідне повідомити вам про це зараз (В. Підмогильний); Степан ні про що більше не розпитував — та й що розпитувати (О. Туринський)*. |
.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.