Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.
Враховуючи граматичну семантику засобів, використовуваних з метою поєднання сурядних частин, і відштовхуючись від необмеженості/ обмеженості сурядного ряду, можна виділити два формальних типи |
* Обґрунтував необхідність виділення приєднувальних речень Л. В. Щер- ба у статті «О частях речи в русском язьіке», звернувши увагу на складність розмежування речень протиставних і речень приєднувальних. Складносурядні речення з протиставними сполучниками утворюють смислову цілісність завдяки взаємодії семантичного тла першої і другої предикативних частин, у складносурядних реченнях із приєднувальними сполучниками останні використовуються для приєднання нових речень, перед якими на письмі ставиться крапка. У таких конструкціях відтворюється етапність сприйняття інформації, емоційний стан мовця, перервність побаченого: Скрізь панував спокій, і вітерець не повівав. І хмарки в небі не було (У. Самчук). |
“Складносурядні речення з приєднувальними і пояснювальними відношеннями у шкільній практиці не розглядаються, що зумовлюється складністю їх визначення, обмеженістю вжитку, внутрішніми протиріччями класифікації. |
складносурядних речень: речення відкритої структури і речення закритої структури. Послідовне врахування семантики сполучникових засобів та взаємодії сурядних частин робить можливим розрізнення всередині двох формальних типів різноманітних підвидів. |
.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.