Підрядність частин у межах складного речення слід розглядати як одну із синтаксичних форм складного речення, а сполучники (сполучні слова, співвідносні елементи тощо) — як формальні показники підрядності, тобто такі елементи є конституентами відповідних синтаксичних значень. Обмежувати поширення підрядності в мові тільки формальними конституентами підрядності, очевидно, не слід (про це свідчить спроба багатьох лінгвістів розглядати безсполучникові речення у межах складнопідрядних і складносурядних речень), та й наявність сполучників підрядності в окремих випадках не виступає достатнім критерієм їх віднесення до складнопідрядних речень. Підрядні сполучники можуть вживатися у простому реченні при його формальному та семантичному ускладненні: Одна Мотря щонеділі, щосвята ходила до церкви та подавала як не шага, то копійку, на часточку за здоров’я Максима (Панас Мирний); У нас очі зіркі, хоч і не молоді (М. Руденко) і т. д. Щодо конструкцій із підрядними сполучниками, у яких останні виступають засобом приєднання окремих предикативних неповних за своєю формальною репрезентативністю центрів, то такі конструкції слід вважати складними в силу того, що така предикативна частина містить граматичний центр із відповідним для нього носієм активної валентності та зумовлених його семантико-синтаксичною валентністю комплексом аргументів, пор.: Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (М. Коцюбинський). Підрядна частина бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний приєднана сполучником причини бо, і ця конструкція є неповною, з опущеним підметом. Широко в структурі простого ускладненого (семантично і формально) речення використовуються службові слова типу як, мов, немов, наче, неначе, ніби та ін., які інколи вважаються підрядними сполучниками, хоча вони можуть виступати в ролі часток або власне-підрядних сполучників при порівняльних зворотах. Підрядні порівняльні частини у структурі складнопідрядних речень характеризуються власною синтаксичною |
682 |
Синтаксис |
будовою, особливостями співвідношення з головною частиною. При цьому підрядні порівняльні можуть бути повними й неповними, пор.: Перейшла вона город і садок, вся убрана, й швидка, й весела, неначе хто переніс через оселю пичок червоної калини (І. Нечуй-Левицький); Посередині ярмарку народ тече, як в берегах річка (М. Коцюбинський); Держиться, як пісок на вилах (Нар. тв.). Не слід вважати неповними підрядними порівняльними частинами ті конструкції, у яких особливості їх синтаксичної будови не дозволяють їх поповнення відсутніми членами для повного реконструювання підрядної предикативної одиниці: Маруся виткнулась з садка і, як скам’яніла, стоїть і не ворухнеться (А. Тесленко).
Підрядні порівняльні частини слід чітко відрізняти від порівняльних зворотів у структурі простих формально неелементарних речень. У структурі простого речення порівняльні утворення можуть виконувати різноманітні функції: 1) порівняльного підмета: У голосі цьому Степанові відчулася немов страшна зневага до себе і до всього того, що він робив (В. Підмогильний); 2) порівняльного простого дієслівного присудка: Весь сум з хлопця вода як змила (С. Васильченко); 3) порівняльного призв’язкового члена іменного складеного присудка: Вона була як те порохняве дерево (О. Кобилянська); Стала на лиці неначе земля (О. Ко- билянська); Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо (М. Коцюбинський); Мак — як військо, коноплі — як темні бори (С. Васильченко); 4) порівняльного додатка: Вижидала того дня, мов сходи сония: Марія гонила її [Анну], як собаки від хати; Опустив її доволі нелагідно, як гридку (О. Кобилянська); 5) порівняльного означення: Капрал з вусиками як и таргана перевірив папери, козирнув і пропустив мандрівників (В. Синенко); 6) порівняльної обставини: Вода з дерева лилася, як з ринви (Я. Гримайло). Порівняльними можуть бути відокремлені дієприкметникові й дієприслівникові звороти, що відповідно виступають відокремленими означеннями та відокремленими обставинами: Довгими рядами стояли молотники на току, наче закопані по пояс и жовтій соломі, і махали ціпами (І. Нечуй-Левицький); Дід Грицай сидів на драбині на груші й тільки мовчки дивився зверху на свою бабу, неначе вкриту бджолами (І. Нечуй-Левицький); Через річку перекинувсь міст — тонкий, узорчатий, мов з волосини виплетений (Панас Мирний); У лісі росла, мов еив’ючена виноградна лоза, ялинка (М. Руденко); Марія ступала тихо по кладці, наче боячись чогось (А. Яна); Учні відповідали урок, мов повторюючи основні димки учителя (3 газ.). Основним засобом зв’язку підрядної частини з головною є підрядні сполучники і сполучні слова. Підрядні сполучники (що, щоб, як, мов, якщо і т. ін.), перебуваючи в підрядній частині, не виступають її членами, а є засобом тільки їх зв’язку з головною частиною. Сполучні слова — це відносні займенники (і прислівники): який, яка, яке, які, чий, чия, чиє, чиї, котрий, котра, котре, котрі, хто, що, як, де, куди, звідки, чому, від чого та ін. На відміну від сполучників вони, з’єднуючи підрядну частину з головною, виступають одним із членів (голов- |
РОЗЛІЛ XVII. Склапнопіпояпне речення. |
683 |
них чи другорядних) підрядної частини: Я, що. тебе любив, тобі назустріч плив (М. Шевченко); Хто правду любить, той наш брат (Леся Українка). Один із підрядних сполучників виступає основним носієм тієї чи іншої семантики, і навколо нього групуються всі інші засоби поєднання складових компонентів. Так, сполучник бо є носієм причинової семантики, незважаючи на те що — допустової, якщо — умовної тощо: Поет не боїться ворога смерті. Бо. вільная пісня не може умерти (Леся Українка); Якщо прийде журба, то не думай її Розвести у веселощах бучних (Леся Українка); Незважаючи на те. шо обставини були зовсім несприятливими для поїздки, Степан вирішив все-таки провідати рідні місця… (В. Підмогильний). Носіїв тієї чи іншої підрядності називають семантичними, інші засоби зв’язку кваліфікують як синтаксичні, пор.: Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі, Старий дідусь навча своїх онуків. Про давнину справдешні байки править. Про те, що. діялось на нашім світі (Леся Українка); Я прийду, за умови, що він повернувся. Я так просив його, що він повернувся не тому, що. так стало це необхідним. Відмінність цих сполучних засобів досить істотна в структурі складнопідрядного речення, оскільки речення розчленованої структури пов’язуються за допомогою семантичних сполучників, речення нерозчленованої структури пов’язуються за допомогою синтаксичних (асемантичних) сполучників. Більше того, семантичні сполучники виступають одним із організувальних факторів структурної схеми речення, асемантичні ж сполучники позбавлені такої функції. |