Стаття продовжує цикл публікацій, присвячених проблемам відмінкової граматики в її презентації у
загальнолінгвістичній парадигмі, зокрема встановленню витоків відмінкової граматики, а також
простеженню причин, передумов і специфіки її розвитку і формування як самостійного лінгвістичного
напрямку.
Ключові слова: відмінкова граматика, вроджене поняття, інтерпретивізм, коґнітивна лінгвістика,
лексикалізм, пропозиція, семантика, структуралізм, трансформація, функціоналізм.

Останнім часом набуває актуальності проблема кореляції компонентів глибинної структури речення із
відповідним набором формально-поверхневих відмінків, а також виявлення тенденцій реалізації елементів
глибинної організації на поверхневому рівні речення в сучасних українській та англійській мовах, що є, власне,
об‘єктом дослідження відмінкової граматики як окремого, специфічного напряму дослідження в сучасній
лінгвістиці. Але попри видиму сучасність відмінкова граматика має давню історію і причини свого постання,
без з‘ясування природи яких важко уявити здійснення повноцінного дослідження в цій царині, так само як і
бути мати впевненість в тому, що враховані всі нюанси такого роду досліджень. У попередній публікації вже
частково були розглянуті ті явища й процеси, що одними з перших спричинилися до появи питомих рис
відмінкової граматики: починаючи від V ст. до н.е. і закінчуючи поч. ХХ ст. н.е. Метою цієї статті є
продовження загальноісторичного огляду тих тенденцій у світовій лінгвістиці, що мали місце безпосередньо
перед остаточним формуванням цього лінгвістичного напряму або впливали на нього під час і після його
самооформлення.
Ідея створення загальної теорії мови із залученням не тільки відомостей про універсальні структури
мови, але й з урахуванням їхньої семантики, властива дослідженням з відмінкової граматики, була розвинута в
генеративній лінгвістиці (Стандартна теорія (Standard Theory) Н. Хомського) [Chomsky 1957; Chomsky 1965].
Найширше вона презентована у працях Н. Хомського 70-х років ХХ ст. і відома як Розширена стандартна теорія
(Extended Standard Theory), хоча має й інші назви: ―інтерпретивізм‖, ―лексикалізм‖ [Newmeyer 1986: 139-144;
Trager 1949: 37]. Основна відмінність Розширеної стандартної теорії від Стандартної теорії, на думку
Ф. Ньюмейера, полягає в тому, що в ній особливої ваги набуває семантична інтерпретація мовних одиниць і
лексичний компонент теорії. Це зумовлено усвідомленням того, що не всі мовні процеси є власне-
синтаксичними і що мовний апарат людини обов‘язково містить численні лексичні правила й правила
семантичної інтерпретації [Bybee 1988а: 122; Bybee, Slobin 1982: 273; Casad 1988: 61; Hitikka 1986: 333; Leech
1981: 118; Newmeyer 1986: 140; Talmy 1975: 195; Taylor 1988: 308; Taylor 1989: 164] (пор. із твердженням
А.О. Кибрика, І.М. Кобозєвої та І.О. Секериної про те, що генеративна граматика, з моменту її виникнення і по
сьогодні – це насамперед синтаксис [Современная 2002: 10]). Тому на кінець 70-х років починає набирати сили
лексична Розширена стандартна теорія, що охоплювала не тільки необхідні правила семантичного компонента
© Путіліна О.Л., 2011 Розділ І. ТЕОРІЯ МОВИ

37
мови загалом, але й надавала великого значення багатій лексиці окремих мов, без якої не можна собі уявити
науково обґрунтованої теорії граматики [Бейлин 2002: 26]. Дж. Бейлін пояснює це також прагненням
заперечити теорію Генеративної семантики, що ґрунтувалася на гіпотезі Каца й Постала (Katz – Postal
hypothesis) [Katz 1972; Katz, Postal 1964], суть якої полягала в тому, що трансформації ніколи не змінюють
значення висловлення, і все, що має семантичну інтерпретацію, повинно бути презентоване на рівні глибинної
структури. Звідси основний постулат про те, що всі мовні процеси, включаючи дериваційні відношення між
дієсловом і віддієслівними спільнокореневими іменниками, є винятково трансформаційними [Бейлин 2002: 25;
Cherchia, McConnell-Ginet 1991: 79; Katz, Fodor 1963: 180].
Слід погодитися з Ф. Ньюмейером у тому, що це був закономірний процес, особливо якщо врахувати
справедливість критики Генеративної семантики Н. Хомським ще у розвідці ―Зауваги про номіналізацію‖
(1970) [Bates, MacWhinney 1989: 133; Heine, Claudi, Hьnnemeyer 1991: 54; Lambrecht 1987: 377; Newmeyer 1986:
133]. Н. Хомський ще у розвідці ―Зауваги про номіналізацію‖ (1970) виділив три групи явищ, що цю концепцію
спростовували: непродуктивність певних мовних процесів (наприклад, номіналізації), структурний
(синтаксичний) характер глибинної презентації, здатність трансформацій змінювати значення конструкцій
(наприклад, при трансформації пасивізації) [Chomsky 1970]. Процес витіснення цієї теорії ―лексикалізмом‖
зумовлювався тим, що, на відміну від інших наук, які застосовують модульний підхід до свого предмета:
вважають цілком зрозумілим, що складні явища найкраще пояснюються, якщо розглядати їх як продукт
взаємодії низки систем, що функціонують автономно, кожна з яких підпорядковується своїм власним
принципам, ―генеративна семантика, навпаки, намагалася увіпхнути всі явища в рамки однієї й тієї самої
системи‖ [Bates, MacWhinney 1989: 133; Heine, Claudi, Hьnnemeyer 1991: 54; Lambrecht 1987: 377; Newmeyer
1986: 133].
Генеративістика не розв‘язала усіх проблем мовознавства. У ній виявлено чимало слабких сторін:
апріорність у виділенні вихідних синтаксичних одиниць, невелика здатність для опису різноструктурних мов і
под. Тому багатьма положеннями концепції породжувальної лінгвістики скористалася коґнітивна лінгвістика,
зокрема відмінкова граматика.
Порівняно зі системно-структурною парадигмою (структуралізмом), де мова інтерпретувалася як
своєрідна суворо організована система, коґнітивна лінгвістика розглядає мову, апелюючи до людини, без якої
виникнення й функціонування цієї системи було б неможливим [Fayol, Monteil 1993: 891; Jackendoff 1990: 12;
Tuggy 1988: 591]. Цю визначальну рису нової наукової парадигми відзначає Дж. Брунер, констатуючи, що
―революціонери‖-коґнітивісти прагнуть повернути душу в науку про людину після ―довгої холодної зими
об‘єктивізму‖ – відбувається процес гуманізації науки, оскільки загалом у другій половині ХХ століття
лінгвісти почали активно вивчати зв‘язок мови з ментальною (розумовою) діяльністю людини [Bruner 1990: 3].
Ідеї коґнітивної лінгвістики активно розробляються американськими мовознавцями Т. Бевером, Дж. Лакоффом,
Ч. Філлмором, У. Чейфом, російськими лінгвістами В. Дем‘янковим, О. Кубряковою, Ю. Степановим, в
україністиці – Н. Бардіною, Ф. Бацевичем, Л. Бєлєховою, О. Воробйовою, С. Жаботинською, Т. Ковалевською,
О. Селівановою та ін. [Bever 1970; Lakoff 1993; Fillmore 1968; Chafe 1994; Демьянков 1994; Кубрякова 1994;
Степанов 2005; Бацевич 1997; Жаботинская 1997].
Загалом коґнітивна лінгвістика, до однієї з течій якої, здебільшого, зараховують і відмінкову граматику,
виникла як самостійна наука відносно недавно. ―Днем народження‖ коґнітивної лінгвістики вважають
симпозіум у Дуйсбурзі, організований Р. Дирвеном (Дуйсбурзький університет, Німеччина) навесні 1989 року, а
підтвердженням цього – створення Міжнародної Коґнітивної Лінгвістичної Асоціації. Саме на цій конференції
було засновано журнал ―Коґнітивна лінгвістика‖ (що надалі став одним з найкращих лінгвістичних журналів;
його редактором донедавна був Д. Герартс – Лувенський католицький університет, Бельгія), там само була
задумана серія монографій ―Дослідження з коґнітивної лінгвістики‖, у якій, зокрема, вийшла книга
Р. Лангаккера ―Концепт, образ і символ: Коґнітивна основа граматики‖ (―Concept, Image and Symbol: The
Cognitive Basis of Grammar‖). З іншого боку, можливою точкою відліку може слугувати попередня конференція,
що відбулася у Трирі 1988 року (теж організована Р. Дирвеном), або видання збірника ―Топік у коґнітивній
лінгвістиці‖ (―Topics in Cognitive Linguistics‖) за редакцією Б. Рудзки-Остін (Лувенський католицький
університет), яка, між іншим, теж вийшла 1988 року. Дехто з мовознавців схильний відсувати цю дату до
70-х років, а точніше – до 1975 року, коли в назві статті американських лінгвістів Дж. Лакоффа та Х. Томпсона
з‘явився термін ―коґнітивна граматика‖ [Schwarz 1992: 34].
У вітчизняній лінгвістиці перші спроби в коґнітивному напрямі з‘явилася у вигляді аналітичних оглядів і
перекладів англомовних першоджерел із цієї проблематики, зокрема огляд проблем коґнітивної граматики
В. Герасимова у збірнику ―Современные грамматические теории‖ (1985), ―Новое в зарубежной лингвистике.
Когнитивные аспекты языка‖ (1988, вип. 23). Крім того, 1996 р. виданий ―Краткий словарь когнитивных
терминов‖ за редакцією О. Кубряковою, який ―став дороговказом для дослідників когніції мови і визначив
перспективи когнітивних досліджень у Росії та країнах пострадянського простору‖ [Там само: 214] [Селіванова
2006: 214]. У Європі у середині 90-х років були створені перші підручники з коґнітивної лінгвістики: ―Вступ до
коґнітивної лінгвістики‖ Ф. Угерера й Х. Шмідта (1996), ―Коґнітивні основи граматики‖ Б. Гайне (1997) тощо.
Щодо неоднозначності сприйняття цього напряму [Вихованець 1992], то слід зазначити, що, напр.,
В.Б. Касевич стверджує, що хоча внесок коґнітивістів у сферу, наприклад, семантики виразно позитивний, вони ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 22

38
тим не менше не створюють ні нового об‘єкта (точніше предмета) дослідження, ні навіть мовного методу
[Касевич 1998: 20]. Натомість О.С. Кубрякова вважає, що коґнітивна лінгвістика опрацювала свій метод, який
передбачає постійне співвіднесення мовних даних із іншими ―досвідними сенсомоторними даними на
широкому культурологічному, соціологічному і под. тлі‖ [Кубрякова 1994: 5], а її переваги й загалом переваги
коґнітивного підходу до мови в тому, що вони відкривають ―широкі перспективи бачення мови в усіх її
різноманітних зв‘язках із людиною, з її інтелектом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнавальними
процесами, нею здійснюваними, і, нарешті, з тими механізмами та структурами, які лежать у їхній основі‖ [Там
само, с. 3] (пор. із думкою К.В. Рахіліної щодо того, що розвиток коґнітивної лінгвістики є свідченням того, що
―мовознавство якоюсь мірою повернулось назад – до історико-філософських традицій кінця ХІХ – початку ХХ
ст.‖ [Рахилина 2002: 378]). Коґнітивний напрям у лінгвістиці не відзначається єдністю у методах, принципах і
меті дослідження (Е. Найда, Д. Ольмстед, Дж. Рікегйт, Г. Стройнер), внаслідок чого цей напрям інколи
(В.Б. Касевич, М.П. Кочерган, Г.М. Удовиченко) не визнають як окремий, розглядаючи в межах генеративної і
навіть структурної лінгвістики (пор. [Hjelmslev 1937]).
Окремі дослідники вказують на суттєві відмінності у поглядах американських і європейських лінгвістів.
Американський коґнітивізм, або ―генеративна течія ―західного узбережжя‖ в інших термінах [Селіванова 1999:
90], заявлений працями Р. Джекендоффа, М. Джонсона, Л. Талмі, під впливом ―породжувального синтаксису
Н. Хомського‖ обмежує кількість функцій синтаксичними правилами граматики та жорсткими правилами
семантичної інтерпретації, встановленими інтроспективно. Європейська ж коґнітологія є більш гнучкою щодо
застосування досвіду інших лінгвістичних напрямів, наприклад, функційної лінгвістики [Там само: 91].
Причиною цього є специфіка методу коґнітивної науки, що полягає у спробі поєднання даних різних наук,
гармонізації цих даних та віднайденні смислу в їхніх кореляціях. Загалом коґнітивна лінгвістика є
поліпарадигмальною наукою, тому що вона засвоїла набутки багатьох попередніх мовознавчих парадигм і
розвиває успадковані від лінгвістики, філософії, психології класичні проблеми зв‘язків між мовою та
мисленням, розглядаючи їх у дещо іншому плані (у таких категоріях, як знання і його мовні різновиди, мовні
способи вияву тощо). Її головна ідея полягає в тому, що мовна здібність людини є частиною її коґнітивної
здібності. Коґнітивна лінгвістика безпосередньо співвідноситься з проблемами творення національно-мовної
картини світу, особливостями її репрезентативності на різних рівнях, що зумовлює посилення уваги до
коґнітивно-мовного простору, коґнітивно-мовної бази. Останнє уможливлює розгляд багатьох категорійних
одиниць (лексичного, словотвірного, морфологічного, синтаксичного рівнів) в аспекті наповнення коґнітивним
змістом.
Тому відмінкова граматика (case grammar), що виходить з принципу єдності синтаксичних структур і
їхнього семантичного наповнення з урахуванням національно-мовної специфіки, є цілком органічним явищем
на загальному тлі коґнітивно-граматичних теорій та концепцій. Її засновник, Ч. Філлмор, є одним з
найвідоміших лінгвістів сучасності. За відносно невеликої кількості праць індекс їхнього цитування надзичайно
високий. Одним з найвагоміших результатів його є відмінкова граматика і концепція глибинних відмінків:
агентив, фактитив, датив, інструменталіс, об‘єктив і локатив [Fillmore 1968].
А. Голдберг, характеризуючи вчення Ч. Філлмора, звертає увагу на те, що з позицій відмінкової
граматики синтаксичний рівень, синтаксичні структури – це своєрідна проекція лексичних обмежень (syntax is a
projection of lexical requirements) [Goldberg 1995: 11]. Цей принцип вказує і на зв‘язок із генеративною
граматикою, зокрема з Теорією керування і зв‘язування Н. Хомського [Бейлин 2002: 32-50], у якій він
експліцитно поданий як Принцип проекції (Projection Principle), а також з Граматикою лексичних функцій
Дж. Бреснан, функційною граматикою, де цей принцип взято за основу, моделлю ―Смисл ↔ Текст‖. Тому якщо
синтаксис відображає лексичні обмеження, то, перш за все, він має виявляти семантичні ролі дієслова. Дієслово
опиняється в центрі синтаксичної структури, за аналогією з формальною логікою, що описує відношення між
предикатом і його аргументами (пор. [Hjelmslev 1937]): дієслово – це такий n-місний предикат, що передбачає
аргументи певного типу [Goldberg 1995:14-15] (за Ч. Філлмором, дієслово разом із залежними від нього
іменниками (виразниками глибинних відмінків на поверхневому рівні) формує пропозицію речення [Fillmore
1968]). Водночас, як зауважує А. Голдберг, відбувається й зворотний процес: дієслово семантично є
n-аргументним предикатом, що встановлюється на підставі n-кількості його додатків [Goldberg 1995: 17]
(аргументів, або точніше – глибинних відмінків); з іншого боку, в дієслова n додатків, оскільки в нього
n-аргументна семантична структура [Там само: 18]. Наявна постійна взаємодія і взаємовизначуваність
синтаксичних і лексичних компонентів: до процесу формування глибинної структури речення та її вираження
на поверхневому рівні певної мови залучаються дані лексичної сполучуваності, наявні у певній мові. Цим
відмінкова граматика вирізняється з-поміж інших лінгвістичних течій, що вже традиційно зараховуються до
коґнітивної лінгвістики. Ця думка поділяється не усіма мовознавцями, дехто з яких схильний вважати її
частиною інших лінгвістичних напрямів або принаймні – проміжною ланкою між ними.
Так, на думку А.О. Кибрика й В.О. Плунгяна, у плані змісту коґнітивна лінгвістика загалом (і відмінкова
граматика як її складник зокрема) ―безперечно повинна вважатися частиною функціоналізму‖ [Кибрик,
Плунгян 2002: 324] (що є одним з найрезультативніших підходів до вивчення фактів мови). Це зумовлено тим,
що коґнітивний підхід виступає одним зі способів пояснення мовних явищ, але за тією класифікацією, що
склалася в сучасній американській лінгвістиці, функційна і коґнітивна лінгвістика – це хоч і сумісні, але Розділ І. ТЕОРІЯ МОВИ

39
паралельно чинні напрями. Коґнітивна лінгвістика у вузькому розумінні [Рахилина 2002: 372] – це чітко
окреслені семантичні концепції, здебільшого конкретних авторів (передусім Дж. Лакоффа й Р. Лангаккера). За
А.О. Кибриком, В.О. Плунгяном, коґнітивна лінгвістика в широкому розумінні – більш відкрита сфера, що
підтверджує зміст журналу Cognitive Linguistics, 4-а і 5-а конференції Міжнародної Коґнітивної Лінгвістичної
Асоціації (Альбукерке, 1995 й Амстердам, 1997), де виголошено багато доповідей, що не мали стосунку до
коґнітивної лінгвістики у вузькому розумінні, а торкалися коґнітивного пояснення найрізноманітніших мовних
явищ [Кибрик, Плунгян 2002: 325] (останнім часом наявні спроби інтеграції функціоналізму і коґнітивної
лінгвістики, див. серію конференцій ―Концептуальна структура, дискурс і мова‖ [Bates, MacWhinney 1989;
Goldberg 1996]. А.О. Кибрик, В.О. Плунгян констатують, що функціоналізм, всупереч висловлюваним думкам
генеративістів (Дж. Бейлін, Ф. Ньюмейер та ін.) щодо паралельності функціоналізму й породжувальної
лінгвістики, вивчає ті самі явища, що і формальна лінгвістика, і багато інших, і є ширшим за генеративну
лінгвістику, тому коґнітивна лінгвістика, досліджуючи однакові з функціоналізмом питання, є його складником
[Кибрик, Плунгян 2002: 330].
Таке трактування суті коґнітивної лінгвістики (і відмінкової граматики) не зовсім коректне, оскільки
ігноруються методи і прийоми дослідження мовного матеріалу, застосовувані коґнітивістами, зміна предмета
дослідження, і, нарешті, тяжіння до універсальності [Там само: 282]. Очевидно, слід розглядати цей
лінгвістичний напрям як самостійний у межах формальної теорії мови і говорити про часткову подібність
елементів теорій, зумовлену спільним теоретичним підґрунтям. Щодо цього найближчою до концепцій
відмінкової граматики Ч. Філлмора функційною теорією виступає теорія Референційно-рольової граматики
(Role and Reference Grammar) Р.Д. Ван Валіна [Foley, Van Valin 1984].
Для американської лінгвістики, в якій зароджувалася відмінкова граматика, характерним є прагнення
будувати цілісні теорії з намаганням пояснити усі факти, помічені цією теорією [Кибрик, Плунгян 2002: 282;
Cherchia 1992: 167]: генеративна граматика Н. Хомського, Лексико-функційна граматика Дж. Бреснан,
Реляційна граматика П. Постала й Д. Перлмуттера тощо, у межах коґнітивної лінгвістики таким прикладом
може бути граматика Р. Лангаккера, для функціоналістів же побудова глобальних теорій не є типовою – єдиним
винятком є граматика Р.Д. Ван Валіна, який продовжує інтенсивно розвивати свою теорію, застосовуючи її до
різних мовних явищ і різних мов [Foley, Van Valin 1984], тому що його Референційно-рольова граматика від
початку була типологічно-орієнтованою й спиралася на дані найрізноманітніших мов.
Якщо не брати до уваги універсального характеру цієї граматики, то спільним для обох теорій є погляд
на мову як на систему, в центрі якої перебуває граматика, що виступає не автономною, а, навпаки, є відносно
мотивованою семантичними і комунікативними чинниками. На відміну від більшості прихильників
функційного підходу до вивчення мовних фактів, Р.Д. Ван Валін приділяє велику увагу дослідженню граматики
і не вважає, що вона може бути зведена до якого-небудь іншого феномена, наприклад, дискурсу. Як і
Ч. Філлмор, він прагне не тільки описати, але й пояснити граматику, визнаючи, що мову не можна зводити до
самої граматики [Foley, Van Valin 1984; Кибрик, Плунгян 2002]. Ще однією спільною рисою є бачення
структури елементарного речення, центр якого складають предикат і визначувані ним аргументи, що разом
формують ядро речення, а решта елементів постають додатковими і належать до периферії (пор. зі структурою
пропозиції, за теорією Ч. Філлмора [Fillmore 1968]). Але цій теорії не властиве передбачення певних механізмів
переведення структур одного рівня в інші – відсутній той чи інший аналог трансформацій, а синтаксичний
рівень безпосередньо пов‘язується із семантичним, що не характерне для відмінкової граматики.
Отже, відмінкова граматика – це окремий напрям коґнітивних досліджень, для якої характерним є
дворівневий принцип трактування речення: рівень глибинних структур, що формується предикатом і його
аргументами – глибинними відмінками, і рівень поверхневої репрезентації цих структур формально-
граматичними засобами певної мови, причому ці рівні постають взаємопов‘язаними і взаємовизначуваними,
внаслідок чого в дослідженні речення певної мови враховуються не тільки особливості граматичного ладу цієї
мови, а й принципи сполучуваності її слів. Специфічною ознакою цієї лінгвістичної концепції є також її
всеохопний характер, що зближує її з універсальною граматикою. Основним джерелом виникнення теорії
глибинних відмінків слід вважати концепцію генеративної граматики Н. Хомського, зокрема його Стандартну
теорію (Standard Theory) й Розширену стандартну теорію (Extended Standard Theory), що безпосередньо
вплинула на розширення й удосконалення принципів дослідження відмінкової граматики. Водночас
філософські витоки теорії Ч. Філлмора слід шукати в синтезі лінгвофілософських концепцій Ф. Бекона,
Р. Декарта, Г.-В. Лейбніца, класичної філософії Г.-В.-Ф. Гегеля, І. Канта, Ф.-В. Шеллінга, Ф.-Г. Якобі, філософії
неопозитивізму, особливо ідей австрійських філософів Л. Вітгенштейна, Р. Карнапа, а також англійця
Б. Рассела. Лінгвотеоретичне підґрунтя відмінкової граматики сформували теорії розуміння і породження мови
Паніні, ідеї Граматики Пор-Рояля А. Арно і К. Лансло, погляди І.О. Бодуена де Куртене, В. фон Гумбольдта,
О.О. Потебні, загальна концепція структуралізму, насамперед копенгагенського (датського) структуралізму, або
глосематики, В. Брьондаля, Л. Єльмслева, Г. Сьоренсена, К. Тогебю і Г. Ульдалля, а також американського
структуралізму (дескриптивізму): єльської групи (Б. Блок, Л. Блумфільд, Дж.-Л. Трейджер, З. Гарріс, Ч. Хоккет)
й особливо анн-арборської групи (Ю. Найда, К. Пайк, Ч. Фріз та ін.), дослідження Г. Гійома. На сьогодні ця
сфера досліджень, зберігаючи статус окремої лінгвістичної течії, має і певні спільні риси із Теорією керування і
зв‘язування Н. Хомського (Принцип проекції (Projection Principle)), Граматикою лексичних функцій ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 22

40
Дж. Бреснан, функційною граматикою, передусім Референційно-рольовою граматикою (Role and Reference
Grammar) Р.Д. Ван Валіна, моделлю ―Смисл ↔ Текст‖.
Отримані результати репрезентують особливості становлення відмінкової граматики як окремого
лінгвістичного напряму і можуть бути використані для подальшого повноцінного комплексного аналізу
взаємодії глибинних і поверхневих структур, досліджуваних у його межах, передусім у зіставному аспекті.

Література
Бацевич 1997: Бацевич, Ф.С. Когнітивне і лінгвістичне в процесах вербалізації [Текст] / Ф.С. Бацевич //
Мовознавство. – 1997. – № 6. – С. 30-36. – Бібліогр.: с. 36.
Бейлин 2002: Бейлин, Дж. Краткая история генеративной грамматики [Текст] / Дж. Бейлин //
Современная американская лингвистика : Фундаментальные направления / Под ред. А.А. Кибрика,
И.М. Кобозевой и И. А. Секериной. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – С. 13-57. – Библиогр.: с. 55-57. –
2000 экз. – ISBN 5-354-00057-2.
Вихованець 1992: Вихованець, І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови [Текст] /
І.Р. Вихованець. – К. : Наукова думка, 1992. – 224 с. – ISBN 5-12-002283-9.
Демьянков 1994: Демьянков, В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего
подхода [Текст] / В.З. Демьянков // Вопросы языкознания. – 1994. – № 4. – С. 17-33. – Библиогр.: с. 33.
Жаботинская 1997: Жаботинская, С.А. Когнитивная лингвистика: к вопросу об уровнях концептуальных
моделей [Текст] / С.А. Жаботинская // Вісник Черкаського університету. – Вип. 3. – Черкаси, 1997. – С. 9-11. –
Бібліогр.: с. 11.
Касевич 1998: Касевич, В.Б. О когнитивной лингвистике [Текст] / В.Б. Касевич // Общее языкознание и
теория грамматики. – СПб. : Наука, 1998. – С. 41-63.
Кибрик, Плунгян 2002: Кибрик, А.А., Плунгян, В.А. Функционализм [Текст] / А.А. Кибрик,
В.А. Плунгян // Современная американская лингвистика: Фундаментальные направления / Под ред.
А.А. Кибрика, И.М. Кобозевой и И.А. Секериной. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – С. 276-339. – Библиогр.:
с. 331-339. – 2000 экз. – ISBN 5-354-00057-2.
Кубрякова 1994: Кубрякова, Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика –
психология – когнитивная наука [Текст] / Е.С. Кубрякова // Вопросы языкознания. – 1994. – № 4. – С. 23-45. –
Библиогр.: с. 45.
Рахилина 2002: Рахилина, Е.В. Основные идеи когнитивной семантики [Текст] / Е.В. Рахилина //
Современная американская лингвистика: Фундаментальные направления / Под ред. А.А. Кибрика,
И.М. Кобозевой и И.А. Секериной. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – С. 370-389. – Библиогр.: с. 336-389. – 2000
экз. – ISBN 5-354-00057-2.
Селіванова 1999: Селіванова, О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) [Текст] /
О.О. Селіванова. – К. : Видавництво Українського фітосоціологічного центру, 1999. – 148 с. – Бібліогр.: с. 145-
147. – ISBN 966-7459-28-4.
Селіванова 2006: Селіванова, О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія [Текст] / Олена
Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с. – Бібліогр.: с. 667-688. – ISBN 966-8791-00-2.
Современная 2002: Современная американская лингвистика : Фундаментальные направления [Текст] /
Под ред. А.А. Кибрика, И.М. Кобозевой и И.А. Секериной. – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 480 с. – 2000 экз. –
ISBN 5-354-00057-2.
Степанов 2005: Степанов, Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики [Текст] /
Ю.С. Степанов. – М. : Едиториал УРСС, 2005. – 312 с. – 1000 экз. – ISBN 5-354-01047-0.
Bates, MacWhinney 1989: Bates, E., MacWhinney, B. Functionalism and the Competition Model [Теxt] /
E. Bates, B. MacWhinney // B. MacWhinney, E. Bates (eds) // The Cross-Linguistic Study of Sentence Processing. –
Cambridge : Cambridge University Press, 1989. – Р. 3-73. – Bibliog. : p. 73.
Bever 1970: Bever, T.G. The Cognitive Basis for Linguistic Structures [Теxt] / T. G. Bever // Cognition and the
Development of Language. – N.Y. : Acad. Press, 1970. – P. 34-71. – Bibliog. : p. 70-71.
Bruner 1990: Bruner, J.S. Acts of Meaning [Теxt] / J. S. Bruner. – Cambridge : Cambridge (Mass.), 1990. –
268 p. – Bibliog. : p. 266-268.
Bybee 1988а: Bybee, J.L. Morphology as Lexical Organization [Теxt] / J. L. Bybee / M. Hammond, M. Noonam
(eds). // Theoretical Morphology : Approaches in Modern Linguistics. – San Diego : Academic Press, 1988. – P. 119-
141. – Bibliog. : p. 141.
Bybee, Slobin 1982: Bybee, J.L., Slobin, D.I. Rules and Schremas in the Development and Use of the English
Past Tense [Теxt] / J. L. Bybee, D. I. Slobin // Language. – Vol. 58. – 1982. – P. 265-289. – Bibliog. : p. 289.
Casad 1988: Casad, E.H. Conventionalizations in Cora Locational [Теxt] / E. H. Casad / Rudzka-Ostyn B. (ed.).
// Topics in Cognitive Linguistics. – Amsterdam : Benjamins, 1988. – P. 345-378. – Bibliog. : p. 378.
Chafe 1994: Chafe, W. Discourse Consciousness and Time. The Flow and Displacement of Conscious
Experience in Speaking and Writing [Теxt] / W. Chafe. – Chicago : University of Chicago Press, 1994. – 365 р.
Cherchia 1992: Cherchia, G. Anaphora and Dynamic Binding [Теxt] / G. Cherchia // Linguistics and
Philosophy. – Vol. 15. – 1992. – P. 111-183. – Bibliog. : p. 182-183. Розділ І. ТЕОРІЯ МОВИ

41
Cherchia, McConnell-Ginet 1991: Cherchia, G., McConnell-Ginet, S. Meaning and Grammar: An Introduction
to Semantics [Теxt] / G. Cherchia, S. McConnell-Ginet. – Cambridge (Mass.) : MIT Press, 1991. – 259 p. – Bibliog. :
p. 255-259.
Chomsky 1957: Chomsky, N. Syntactic Structures [Теxt] / N. Chomsky. – The Hague : Mouton, 1957. – 134 р.
– Bibliog.: p. 132-133.
Chomsky 1965: Chomsky, N. Aspects of the Theory of Syntax [Теxt] / N. Chomsky. – Cambridge (Mass.) : MIT
Press, 1965. – 265 р. – Bibliog.: p. 260-264.
Chomsky 1970: Chomsky, N. Remarks on Nominalization [Теxt] / N. Chomsky / R. Jacobs, P. Rosenbaum.
(eds) // Readings in English Transformational Grammar. – Waltham (Mass.) : Ginn, 1970. – Р. 184-221. – Bibliog. :
p. 221.
Fayol, Monteil 1993: Fayol, M., Monteil, J.-M. Script [Теxt] / M. Fayol, J.-M. Monteil // Sfez L. Distionnaire
critique de la communication. – Paris : P.U.F., 1993. – T. 1. – P. 868-897. – Bibliog. : p. 897.
Fillmore 1968: Fillmore, Ch. The case for case [Теxt] / Ch. Fillmore // Universals in Linguistic Theory / E. Bach
and R. T. Harms (eds.). – New York : Holt et al. – Reinehart, 1968. – P. 1-88. – Bibliog.: p. 84-88.
Foley, Van Valin 1984: Foley, W.R.D., Van Valin, R.D.Jr. Functional Syntax and Universal Grammar [Теxt] /
W. R. D. Foley, R. D. Jr. Van Valin. – Cambridge : Cambridge University Press, 1984. – 421 р. – Bibliog. : p. 420-421.
Goldberg 1995: Goldberg, A. A Construction Grammar Approach Argument Structure [Теxt] / A. Goldberg. –
Chicago : The University of Chicago Press, 1995. – 326 p. – Bibliog. : p. 325-326.
Goldberg 1996: Conceptual Structure, Discourse, and Language [Теxt] / A. Goldberg (ed.). – Stanford : CSLI,
1996. – 283 р. – Bibliog. : p. 282-283.
Heine, Claudi, Hьnnemeyer 1991: Heine, B., Claudi, U., Hьnnemeyer, F. Grammaticalization: A Conceptual
Framework [Теxt] / B. Heine, U. Claudi, F. Hьnnemeyer. – Chicago : University of Chicago Press, 1991. – 261 p. –
Bibliog. : p. 260-261.
Hitikka 1986: Hitikka, J. The Semantics of a Certain [Теxt] / J. Hitikka // Linguistic Inquiry, 17.2. – 1986. –
P. 331-336. – Bibliog. : p. 336.
Hjelmslev 1935: Hjelmslev, L. La categorie des cas. Etude de grammaire generale. Premiere partie [Теxt] /
L. Hjelmslev // Acta Jutlandica. – VII, 1. – Aarhus, 1935. – 184 p.
Hjelmslev 1937: Hjelmslev, L. La categorie des cas. Etude de grammaire generale. Deuxieme partie [Теxt] /
L. Hjelmslev // Acta Jutlandica. – IX, 2. – Aarhus, Kоbenhavn, 1937. – 78 p.
Jackendoff 1990: Jackendoff, R. Semantic structures [Теxt] / R. Jackendoff. – Cambridge (Mass.) : MIT, 1990. –
349 p. – Bibliog. : p. 347-349.
Katz 1972: Katz, J.J. Semantic Theory [Теxt] / J. J. Katz. – New York : Harper & Row, 1972. – 229 p. –
Bibliog.: p. 229.
Katz, Fodor 1963: Katz, J.J., Fodor, J.A. The Structure of a Semantic Theory [Теxt] / J. J. Katz, J. A. Fodor //
Language. – Vol. 39. – 1963. – P. 170-210. – Bibliog. : p. 210.
Katz, Postal 1964: Katz, J.J., Postal, P. An Integrated Theory of Linguistic Descriptions [Теxt] / J. J. Katz,
P. Postal. – Cambridge (Mass.) : MIT Press, 1964. – 286 p. – Bibliog. : p. 283-284.
Lakoff 1993: Lakoff, G. The Contemporary Theory of Metaphor [Теxt] / G. Lakoff / A. Ortony. (ed.) //
Metaphor and Thought. – Cambridge : Cambridge University Press, 1993. – Second edition. – Р. 202-251. – Bibliog. :
p. 251.
Lambrecht 1987: Lambrecht, K. Sentence Focus, Information Structure, and the Thretic-Categorial Distinction
[Теxt] / K. Lambrecht // Proceedings of the Annual Meeting of the Berkeley Linguistics Society. – Berkeley :
University of California, 1987. – P. 366-382. – Bibliog. : p. 382.
Leech 1981: Leech, G. Semantics [Теxt] / G. Leech. – Harmondsworth : Penguin, 1981. – 241 p. – Bibliog.: p.
241.
Newmeyer 1986: Newmeyer, F. Linguistic Theory in America [Теxt] / F. Newmeyer. – 2nd edition. – Orlando :
Academic Press, 1986. – 341 р. – Bibliog.: p. 340-341.
Schwarz 1992: Schwarz, M. Einfuhrung in die Kognitive Linguistik [Теxt] / M. Schwarz. – Tubingen, 1992. –
478 S.
Talmy 1975: Talmy, L. Semantics and Syntax of Motion [Теxt] / L. Talmy / J. Kimball (ed.). // Syntax and
Semantics. – Vol. 4. – New York : Academic Press, 1975. – P. 181-238. – Bibliog. : p. 236-238.
Taylor 1988: Taylor, J.R. Contrasting Prepositional Categories : English and Italian [Теxt] / J. R. Taylor /
B. Rudzka-Ostyn (ed.) // Topics in Cognitive Linguistics. – Amsterdam : Benjamins, 1988. – P. 300-336. – Bibliog. :
p. 336.
Taylor 1989: Taylor, J.R. Linguistic Categorization : Prototypes in Linguistic Theory [Теxt] / J. R. Taylor. –
Oxford : Clarendon, 1989. – 251 p. – Bibliog. : p. 249.
Trager 1949: Trager, G.L. The Field of Linguistics [Теxt] / G. L. Trager // Studies in Linguistics. Occasional
papers. I. – Oklahoma : Norman, 1949. – P. 34-51. – Bibliog. : p. 51.
Tuggy 1988: Tuggy, D. Natural Causative / Applicative in the Cognitive Grammar [Теxt] / D. Tuggy /
B. Rudzka-Ostyn (ed.) // Topics in Cognitive Linguistics. – Amsterdam : Benjamins, 1988. – P. 587-618. – Bibliog. : ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 22

42
p. 618.

Статья продолжает цикл публикаций, посвященных проблемам падежной грамматики в ее
презентации в общелингвистической парадигме, в частности установлению источников возникновения
падежной грамматики, а также прослеживанию причин, предпосылок и специфики ее развития и
формирования как самостоятельного лингвистического направления.
Ключевые слова: падежная грамматика, врожденное понятие, интерпретивизм, когнитивная
лингвистика, лексикализм, пропозиция, семантика, структурализм, трансформация, функционализм.

The article continues the cycle of publications devoted to problems of the case grammar in the opinion of a
general linguistic paradigm, in particular the main aim is to esteblish sources of the case grammar and to trace
reasons, preconditions, and specific characters of its development and organizing as an independent linguistic
tendency.
Keywords: case grammar, innate concept, interpretivism, cognitive linguistics, lexicalism, proposition,
semantics, structuralism, transformation, functionalism.
Надійшла до редакції 23 серпня 2010 року.