Не досить стійким у логіко-граматичній класифікації складнопід­рядних речень був статус підрядних порівняльних, за якими не завж­ди визнавалося право повноцінного функціонування. Здебільшого їх визначали як такі підрядні частини, «які відносяться до присудка головної частини, визначаючи характер його дії через порівняння, зіставлення з іншою дією, подібною з нею в якій-небудь ознаці, щоб викликати … яскравішу і переконливу уяву про суб’єкт або об’єкт головного речення» [Руднев 1963, с. 304], пор.: Липи біля будинку були стомлені, наче сонце прагнуло довести їм нинішню свою вищу владу (А. Яна) та ін. Слід підкреслити, що при виділенні підрядних порівняльних наголошувалася їх семантична і структурна подібність до складнопідрядних речень з підрядними обставинними способу дії. Диференційною ознакою вважалася суто семантична прикмета, оскіль­ки «порівняльні підрядні речення, на відміну від підрядних способу дії, позначають, з чим порівнюється те, про що йде мова у головному ре­ченні… Основна … ознака порівняльного підрядного при зіставленні з підрядним способу дії — це наявність у порівняльному підрядному реченні моменту порівняння або зіставлення» [Руднев 1963, с. 305].

У традиційних логіко-граматичних класифікаціях підрядні порів­няльні здебільшого не вирізнялися. З метою уявлення вичерпної кар­тини про логіко-граматичну класифікацію складнопідрядних речень слід зупинитися на всіх традиційно вирізнюваних різновидах підрядних частин.

1.1.1.    Складнопідрядні речення з підрядними підметовими. Склад­нопідрядними реченнями з підрядними підметовими вважаються такі утворення, у яких підрядна частина або конкретизує зміст підмета головної частини або компенсує його відсутність. Залежно від функції підрядної частини складнопідрядні речення з підрядними підметови­ми поділяються на два основних підтипи. Перший підтип утворюють речення, у яких підрядна частина конкретизує зміст підмета головної частини, вираженого займенником типу той, та, те, ті, все, всякий, кожний (підрядна частина приєднується за допомогою відносних слів хто, що, який): Хто звірився тобі, ласкавий і прозорий. Хто споді­вається на шедрі й теплі дні. — О, той не знає ще, яке облудне море. Яка в твоїх очах погибель спить на дні (М. Зеров). Значно рідше зустрічаються підметові підрядні частини при особово-вказівних зай­

Другий різновид складнопідрядних речень із підрядними підмето­вими утворюють конструкції компенсувального підтипу, тобто в них підрядна частина компенсує відсутність підмета в головній частині. Виділяється кілька різновидів компенсувальних підрядних підмето­вих: 1) підрядна підметова компенсує підмет при виразно особовому дієслові-предикаті головної частини: Хто грає так, ненавидіть не може (Леся Українка); Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка). Такого типу утворення І. Р. Вихованець вважає структурами перехідно­го типу між простим і складним реченнями на тій підставі, що в них окрема конструкція по суті реалізує позицію підмета [Вихованець 1992];

2)  підрядна частина компенсує відсутність підмета при іменному скла­деному присудку головної частини: Не поет, и кого димки не літають вільно в світі. А заплитались навіки В золотії тонкі сіті (Леся Ук­раїнка); ТПасливий. хто сни має милі (Леся Українка); 3) підрядна підметова частина сполучається з присудком головної частини, вира­женим дієсловом з постфіксом ся(-сь): Все видилось і видилось їй, як пливе и таниі з Любарським. а гармошки озиваються голосами весня­них пташок (Є. Гуцало); Мені здається, шо пейзажі в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі (Ю. Яновський); 4) підрядна підметова частина поєднується з дієсловом-присудком головної части­ни у морфологічній формі середнього роду минулого часу: їй і в голову не приходило, шо найбільше Тимко мучиться саме через неї, через їхню баламутни. засиджени всім селом любов (Г. Тютюнник); 5) підрядна підметова частина сполучається із предикатом, вираженим словом ка­тегорії стану: Цілком зрозуміло, шо йдемо ховаючись, розкішні соняш­ники погойдиються по обидва боки дороги… (Ю. Яновський); Тож без­перечно. шо кожному тут своя доля диктує напрямок руху — і потім на тіло той рух переходить (М. Зеров)**.

‘”Інколи конструкції, у яких підрядна частина приєднується до дієслова-предиката або предиката-категорїї стану головної частини, у вузівській та шкільній практиці подаються як підрядні частини до­даткові, що цілком є мотивованим у силу того, що такі предикати ви­магають заповнення правобічного валентного гнізда — сильнокерова- ного придієслівного другорядного члена, репрезентантом якого висту­пає морфологічна форма знахідного відмінка. Саме такого типу конст­рукції становлять синкретичний тип (на рівні валентного гнізда тут спостерігається заповнення об’єктної синтаксеми, а на рівні формаль- но-граматичного узгодження наявні елементи предикативного зв’яз­ку, що, безперечно, постає як опосередковано відносне узгодження).

При вживанні головної частини після підрядної, з метою вияскрав- лення виголошуваної думки, на початку головної частини може ви­ступати лескема це, що в таких випадках виконує функцію підмета головної частини: ТПо ти сьогодні не вивчив — ие мені вже зрозуміло; ТПо ти не підеш на прогулянки — це ясно (3 усного мовлення).

1.1.2.    Складнопідрядні речення з підрядними частинами присудко­вими. Складнопідрядними реченнями з підрядними частинами при­судковими слід вважати такі утворення, у яких підрядна частина або конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини, або компенсує його відсутність. Націй підставі розмежовуються два різно­види складнопідрядних речень із підрядними присудковими. Перший різновид утворюють складнопідрядні речення, у яких підрядна части­на конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини, вираженого вказівними займенниками такий, той: Він бцв точні­сінько такий, як ото бачив колись Василько його рисинок на столі в інженера (0. Довженко); Та часи тепер зовсім не ті. щоб однією пи­хою жити (Панас Мирний); Чоловік цей був такий, шо в хаті відра­зу зробилося якось затишно (А. Яна); Яка яблинька. такі й яблука; Яке коріння, таке й насіння; Яке дерево, такі його квіти, які батьки. такі й діти; Який ясен, такий клин, який батько, такий син; Які самі, такі й сани; Які мама й татко, таке і дитятко (Нар. тв.). До другого різновиду складнопідрядних речень із підрядними присудко­вими належать утворення, у яких присудкова частина компенсує опу­щений іменний компонент предиката головної частини: Дівчина, шо калина в лузі (Нар. тв.); Зима, як того бажали всі (3 газ.).

В одних навчальних посібниках стверджується, що підрядні при­судкові відповідають на питання який? яка? яке? які? що таке? [Руднев 1963, с. 293], в інших констатується, щодо них пи­тання не можна поставити або про це зовсім не йде мова [Грамматика

1.1.3.    Складнопідрядні речення з підрядними додатковими. Склад­нопідрядні речення з підрядними додатковими — це такі утворення, у яких підрядна частина виступає у функції об’єктного визначника при дієслові, прикметнику, віддієслівному іменнику, прислівнику або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником: Не винна ти, шо я не маю долі, не винна ти, шо я така нещасна (Леся Українка); Звук цей ворухнув щось болісне в душі Дороша, він поди­мав. шо завтра йоми треба виїжджати і все ие покидати (Г. Тютюн­ник); Я звів очі й побачив, як з поля в ліс іде дівчина (Є. Гуцало); Я бажаю, щоб кожен з нас пізнав мить шастя і радості, окрилення ідеєю творення (О. Слісаренко).

Синтаксична сполучуваність підрядних додаткових частин обмеже­на певними семантичними групами дієслів-предикатів, які своєю пра­вобічною валентністю передбачають заповнення об’єктної позиції. До таких дієслів належать: 1) лексеми зі значенням повідомлення, пере­дачі інформації: говорити,розповідати, інформувати, наголошувати, запитувати, відповідати, нагадувати, аргументувати, питати, по­яснювати, зауважити, зачитувати, вимовляти, оповідати, підкреслю­вати, відзначати та ін., пор.: Президент України знову наголосив, шо референдум відбидеться з дотриманням усіх наявних законів (Літера­турна Україна. — 2000. — 3 березня); 2) лексеми на позначення пси­хічного стану і процесів розумової діяльності: встановлювати, обмірко­вувати, запам’ятовувати, допускати, боятись, допевнюватись, дізна­ватись, прикидати, обґрунтовувати, вирішувати, вигадувати, почу­вати, заучу вати,розгадувати і т. ін.: Під час археологічної експедиції 1997роки встановили, шо не всі речі з могильника правильно били опи­сані (Донеччина. —2000. — 16 січня); 3) лексеми на позначення процесів сприйняття: дивитись, бачити, оглядати, слідкувати, розглядати, додивляться, спостерігати та ін.: Ми збирали з сином на землі каш­тани, Ми дивились довго. Як хмаринка тане. Як колише вітер стру­ни павитинь (М. Рильський); 4) лексеми із значенням волевияву щодо певного адресата: запрошувати, зобов’язувати, наполягати, бажати, радити, наказувати, застерігати, вимагати, дозволяти, відраджува­ти, заохочувати, загадувати, припрошувати та ін.: Я бажаю, щоб сеє перше і безмірне горе Було останнім и твоїм житті (Леся Українка); ТПоб себе беріг. Він наказав мені (М. Рильський).

Підрядні частини додаткові приєднуються до головної за допомогою сполучників що, щоб, ніби (нібито), як, чи, немов (немовби), наче (на­чебто, неначе, неначебто), буцім (буцімто) (сполучники немов (не­мовби), ніби (нібито), наче (неначе, неначебто), буцім (буцімто) не слід сплутувати з омонімічними частками, що оформляють модальне

Підрядні додаткові можуть приєднуватися до головної частини за допомогою сполучних слів типу хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, звідки, коли, доки, скільки, наскільки: Не важко збагнути, чому зітхається дівчині місячними вечорами (М. Стельмах); Я не знаю, хто першим повідав мені України мою дорогу, барвінкову (Т. Север- нюк); Треба знати, який шлях обрати і вкласти в праию всю свою диши (І. Цюпа).

У складнопідрядних реченнях із підрядними додатковими в ролі корелятивного займенника найчастіше виступає вказівний займенник те у певних відмінкових формах. Він може вживатися як факульта­тивний компонент (його редукція (пропуск) не позначається на смис­ловому цілому реченнєвої структури), що спостерігається при непере­хідних дієсловах-предикатах: Микола відразу подимав, шо слід негай­но відповісти на висловлені зауваження щодо оформлення випускиих робіт (3 газ.) = Микола відразу подумав про те. що слід негайно відповісти на висловлені зауваження щодо оформлення випускних робіт. Обов’язковим компонентом корелятивний займенник у струк­турі головної частини є тоді, коли він виступає валентно зумовленим дієсловом-предикатом. Це спостерігається при дієсловах типу виходи­ти (з того, що), нагородити, засуджувати (за те, що), задовольни­тися, ускладнюватися, відрізнятися, кінчитися, кінчатися (тим, що), дякувати (за те, що), ховатися (з тим, що), братися (за те, що), образити (за те, що): Його вистачило на те. щоб і тепер свою скрипки не закинити в темний киток (Є. Гуцало); Олена, як істинна полтав­чанка, образилася з того, шо гість не скористався з її гостинності і все печене й варене так і залишилося на столі иілим та непоїденим (Г. Тютюнник); Звинуватили Степана в томи, шо віддаляється від роботи, не вникає в її тонкощі… (В. Підмогильний). Складнопідрядні речення з підрядними додатковими відповідають на всі питання не­прямих відмінків.

1.1.4.   Складнопідрядні речення з підрядними означальними. Склад­нопідрядні речення з підрядними означальними — це такі конструкції, у яких підрядна частина підпорядковується певному слову або слово­сполученню головної частини, виступаючи його атрибутивною харак­теристикою. Переважно підрядна означальна частина відноситься до іменника, займенника, прикметника або словосполучення, що має за­гальну субстантивну семантику, головної частини. «Основним у фор­муванні складнопідрядного речення з підрядним означальним як спе­цифічного утворення в синтаксичній системі української літературної мови виступає відношення між означуваним і підрядним означальним реченням» [Сучасна 1972, с. 334].

Формальне вираження відношень між головною і підрядною части­нами виступає основою поділу складнопідрядних речень із підрядни­

У складнопідрядних реченнях із підрядними означальними сполуч­никового типу широко вживаються сполучники що, щоб, як, ніби (ніби­то), мов (немов, немовби, немовбито), наче (неначе, неначебто). їх вживання пов’язане з певною спеціалізацією підрядних означальних речень щодо ознаки, для вираження якої вони використовуються (див. детальніше: [Сучасна 1972, с. 340-342]): Почуття волі стало таким гарячим, шо серие солодко захлинулося, попливло… зупинилось… поплив- ло… І вже не могло зупинитись (Є. Гуцало); Іноді він поринав у такий глибокий роздум, шо його будили, як сонного, і тоді він прокидався (О. Довженко); Я робив його [кінофільм] з таким почуттям, начебто моя творчість здійснювалась не в мізерноми иелилоїді. а в камені чи ме­талі. начебто йому судилося жити в століттях (О. Довженко).

Підрядні означальні відповідають на питання я к и й? я к а? я к є? я к і? ч и й? ч и я? ч и є? ч и ї? та похідні від них типу у я к у? н а якому? з якого?

1.1.5.   Складнопідрядні речення з підрядними обставинними. Склад­нопідрядні речення з підрядними обставинними — це такі конструкції,

1.1.5.1.    Складнопідрядні речення з підрядними обставинними місця. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними місця — це такі конструкції, у яких підрядна частина виступає показником просторо­вої характеристики дії або стану головної частини з погляду місця або напрямку, у якому відбувається їх перебіг. Формальними показника­ми зв’язку головної частини з підрядною частиною місця виступають відносні слова прислівникового типу де, куди, звідки: Не не повер­неться — всюди за ним золоте гілля росте (Г. Тютюнник); Куди б вона не повертілася, скрізь вона чула на собі пильний погляд бать­кового ока (М. Коцюбинський); Куди було в садки не глянеш, десь поміж яблунь, груш, кущів порічки й аґрусу неодмінно біліла і його сива голова (О. Довженко)*. Підрядні обставинні частини місця відпо­відають на питання де? куди? звідки? та ін.

Підрядні обставинні місця можуть перебувати в препозиції і в пост­позиції щодо головної частини. При цьому їх розташування не зале­жить від наявності/відсутності співвідносних слів (там, тут, туди, звідти тощо) у головній частині: Не трави росли густі. Там верби тепер похилилися (А. Яна); Ми зустрілися там, де молодість наша минула (А. Яна); Не ми пройшли, встають новобудови (В. Поліщук); Засвітило сонце ясним світлом, куди вони подивилися (3 газ.).

1.1.5.2.     Складнопідрядні речення з підрядними обставинними час­тинами часу. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними частинами часу — це такі конструкції, у яких підрядна частина вка­зує на час перебігу дії або тривання стану головної частини. Вони ви­ступають одним із часткових виявів загальної категорії темпораль- ності. Показниками складнопідрядних речень із підрядними часу ви­ступають: 1) спеціальні сполучники, відносні і сполучні слова, вико­ристовувані для оформлення зв’язку між головною і підрядною части­нами; 2) закономірності сполучуваності видо-часових (носіїв темпо- ральності) форм предикатів головної і підрядної частин. Останній чин­ник є власне-структурувальним фактором. На цій основі можна розріз­нити такі типи складнопідрядних речень з підрядними часу: 1) підрядна частина вказує на час дії або стану, про які мова йде у головній час­тині (коли ?); 2) підрядна частина вказує на часові межі або триван-

До головної частини підрядні частини часу приєднуються за допо­могою різноманітних сполучників і сполучних слів: відколи, доки, поки, коли, ледве, скоро, як, як тільки, тільки що та ін. Сполучному слову може відповідати у головній частині прислівник, що виконує функцію обставини часу {доти та ін.): Доти ягнята скачуть, поки матір ба­чать (Нар. тв.); інколи таке співвідносне слово відсутнє: Не буде щас­тя ні мені, ні люду. Поки на світі нещаслива биде хоча б одна людина роботяща (М. Вінграновський); По війні, коли вже одгули бої, восени колись приходив ти до мене і читав поезії свої (П. Тичина); Я читав у дитинстві і юності книжки запоєм, я радів, коли знаходив якесь нове слово (В. Сухомлинський) тощо*.

Підрядні частини часу можуть виражати різні відтінки щодо ви­значення часу: 1) дії головної і підрядної частин відбуваються одно­часно: Коли я погляд на небо зводжу, нових зірок на ньому не шукаю (Леся Українка); 2) дія головної частини відбувається після дії підряд­ної: Коли на широкій долині між гір зібралась велика рада. Роберт тоді вийшов до люду (Леся Українка); 3) дія головної частини відбу­вається раніше від дії підрядної: Поки соние зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.); 4) підрядна частина вказує часову межу тривання дії голов­ної частини: Горять багряні вечори, аж доки місяиь встане (А. Ма­лишко). Загалом питання про співвідношення часового виміру дій го­ловної і підрядної частин у складнопідрядному реченні вимагає свого глибокого ознайомлення і повинно розглядатися в межах функціо­нальної граматики, у якій постають можливими дослідження часової локалізованості/часової нелокалізованості та їх різновидів, таксису й інших аспектів перебігу дії. Підрядні частини часу відповідають на питання к о л и? в і д к о л и? як д о в г о? та ін.

4.1.5.3.       Складнопідрядні речення з підрядними умовними. Складно­підрядні речення з підрядними умовними — це такі конструкції, у яких підрядна частина виступає виразником реальної чи ірреальної умови, за якої відбувається чи могла б відбуватися дія, позначувана головною

‘Інколи складнопідрядні речення, у яких підрядна частина при­єднується за допомогою слів з того часу як чи в той час як ІЗ того часу як Марина Михайлівна почала вчити Настю робити складні перев’язки, життя Кольки стало дуже важким (В. Собко)), відносять до складнопідрядних речень із підрядними означальними тільки на тій підставі, що вони характеризують певний іменник і відповідають на питання з якого часу? чи в який час? Такий підхід ви­магає своєї корекції в силу того, що в подібних конструкціях значен­ня часу не зникає, воно виступає поряд із семантикою означальності. І тому названі різновиди складнопідрядних речень доцільно кваліфі­кувати як означально-часові або темпорально-означальні, про що свідчить навіть поява самого питання.

3) складнопідрядні речення з підрядними умовними із супровідним при­чиновим значенням — це такі речення, які виражають реальну умову і пояснюють дію головного речення як прямий наслідок певних причин, констатуючи вияв певного факту. Функціонально-структурним показ­ником причинової семантики підрядного умовного є реальна можливість його перетворення в підрядне причинове: Не злякає нас ніяка втома, якщо не злякали дніпровські плавні — Не злякає нас ніяка втома, бо не злякали дніпровські плавні. Підрядні частини умови відповідають на питання п р и якій умові? за якої умови? таін.

Окремо вирізняються складнопідрядні речення з підрядними умов­ними із супровідними допустовими значеннями, під якими маються на увазі конструкції з формально вираженим показником допустовості хоч би (то), але домінувальним у них постає значення умови, хоча наближення їх до допустових є максимальним: Хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла (Ю. Яновський). При формальній невираженості допустових значень вони встановлюються методом зіставлення підрядних речень із відпо­відними конструкціями допустовості: У відкритім бою, якшо й пора­нено. то тебе врятують товариші (О. Гончар) — хоч би й поранено: хай поранено; нехай і поранено…

4.1.5.4.       Складнопідрядні речення з підрядними обставинними мети. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними мети — це такі конструкції, у яких підрядна частина вказує на цілеспрямованість, призначення відображеної в головній частині дії або стану. «Поши­рення головного речення підрядним мети в єдиній конструкції склад­нопідрядного речення у переважній більшості випадків оформляється безпосередньо як поширення присудка головного речення чи його од­носкладного члена» [Сучасна 1972, с. 367]. На наш погляд, у таких випадках підрядна частина стосується головної частини загалом, а не присудка чи головного члена односкладного речення: Весела процесія

Другий тип підрядних обставинних мети становлять такі структу­ри, які взаємодіють із предикативним центром головної частини опо­середковано — через той чи інший другорядний член. При відсутності такого компонента в головній частині відчувається неповнота стосунків: Піде рано-враниі. щоб налитий росою не оббивався крихкий колос (М. Стельмах); Почала навмисне плакати, щоб вони ні про шо не здогадалися (Ю. Яновський).

Показниками підрядного синтаксичного зв’язку в складнопідрядних реченнях з підрядними обставинними мети є підрядні сполучники щоб, щоби, аби (а також підсилені частками щоб тільки, аби тільки) та ін.; можливі також певні граматикалізовані вирази типу для (задля) того щоб; за тим (з тим), щоб; з тією метою щоб; в ім’я того щоб: Аби не втрачати зайвих зарядів, мусив зробитися снайпером (О. Довжен­ко). Він викосив би всю земну кулю, щоб тільки била добра туава та хліб (О. Довженко). Найуживанішим у підрядних частинах мети є спо­лучник щоб, менш поширеним виступає сполучник аби, також вирази типу задля того щоб; затим щоб: Ми зібралися задля того, щоб орга­нізовано розв’язати наболіле питання і подати найважливіше його ви­рішення (3 газ.). Як і для інших різновидів складнопідрядних речень, для підрядних обставинних мети властивою виступає односуб’єктність або двосуб’єктність конструкції. Останнє пов’язане з виконавцем дії як такої. Для односуб’єктних конструкцій суттєвим є відображення у ре­ченні дії однієї особи і мети, цілеспрямованості цієї дії в підрядній ча­стині складнопідрядного речення. У переважній більшості таких утво­рень підрядна частина є інфінітивним односкладним реченням. Подібні моделі складнопідрядного речення характеризуються співвідносністю з відповідними типами ускладнених простих речень, у яких інфінітив виступає обставиною мети: Пішла б в неволю, щоб там полегшити його страждання (Г. Тютюнник) — пішла б полегшити страждання; Подо­лавши страх, він першим рушив назустріч небезпеці, щоб виручити иим товаришів (О. Гончар) — першим рушив виручити (виручати). Такі конструкції досить часто зазнають парцелювання, унаслідок чого підрядна частина мети набуває відносно більшого стилістичного наван­таження, простежується актуалізація її смислового компонента.

Прийом парцеляції обставинних мети поширений у поезіях Ліни Костенко, Василя Стуса, у прозі Володимира Дрозда та ін. їх функ­ціональне призначення у поетичних контекстах полягає у виокремленні мети як цілісної і компактно довершеної величини з метою її наголо­шення.

Двосуб’єктні конструкції складнопідрядних речень із підрядними обставинними мети характеризуються різними виконавцями дії у го­

Підрядні частини мети відповідають на питання: для чого? з якою метою?

4.1.5.5.       Складнопідрядні речення з підрядними допустовими. Склад­нопідрядні речення з підрядними допустовими — це такі речення, у яких підрядна частина виражає думку, протилежну тому, чого можна було б сподіватися або очікувати, виходячи зі змісту головної части­ни. Підрядні допустові частини відповідають на питання незважаю­чи на що? і поєднуються з головною за допомогою сполучників і сполучних слів хоч, хоча, хай, нехай, як не, скільки не, дарма що, незважаючи на те що та ін. Сполучні засоби підрядних допустових можуть відповідати співвідносним компонентам у головній частині, які імплікуються/експлікуються у формі протиставних сурядних спо­лучників а, але, однак, зате, проте та ін.: ПТоб там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко). У ролі сполучних засобів можуть використо­вуватися займенники та прислівникові елементи з часткою не (хто не, що не, який не, як не, скільки не): Кажуть, у степу з криниці, скільки не пий —• дна не дістанеш (Нар. тв.). З-поміж допустових підрядних розрізняють узагальнено-допустові, реально-допустові, ймо- вірно-допустові, ірреально-допустові.

У підрядній частині узагальнено-допустової семантики суперечлива умова доведена до крайнього вияву, що не впливає на висловлене в головній частині: Сама скрипка, скільки б не водити смичком, звуків ніяких не даватиме (Ю. Смолич). Як правило, такі частини поєдну­ються з головною сполучними словами із заперечною часткою не: скільки не, скільки б не, хто б не, що б не та ін.

У підрядній частині реально-допустових конструкцій умова, про яку говориться, є реальним фактом: Романові уже минуло сім років, хоч і дрібний він на зріст (С. Васильченко); Стефан, хоч бив на слово до­сить гострий, змовчав (І. Франко).

У підрядній частині ймовірно-допустових конструкцій мова йде про факт, що здійснюється або здійснюватиметься в майбутньому, або про факти не реалізовані: Хоч як ми не поспішали, але догнати Івана Онисимовича не змогли (М. Чабанівський).

У складнопідрядних реченнях з підрядними ірреально-допустовими мова йде про факти уявні, унаслідок чого зміст речення загалом стає гіпотетичним: Хоч би з мене дерево стало, то я б усім вітами над морем махала й листям би шуміла (Ю. Яновський).

«У сучасній мові відбувається процес утворення сполучних виразів, які закріплюються у певних функціях підрядних зв’язків, зокрема й причинових. Цей процес проходить у напрямі залучення до сполучних засобів повнозначних слів, що разом із сполучником творять стандар­тизовані сполучні вирази типу завдяки тому що; у зв’язку з тим що; в силу того що; з тієї причини що; з того приводу що і т. д.; ці спо­лучні вирази поширені переважно в науковому й офіційно-діловому мов­ленні» [Сучасна 1972, с. 374].

З-поміж складнопідрядних речень із підрядними причини, подібно до складнопідрядних речень із підрядними мети, розрізняються одно- суб’єктні та двосуб’єктні структури. До першого типу належать конст­рукції, у яких наявний один граматичний підмет для головної та підрядної частин: Я таки тобою добре пишаюсь, бо живи твоїми испі- хами і переживаю разом з тобою твої невдачі (0. Слісаренко); Я таки прийду, бо диже хвилююсь (М. Стельмах).

Двосуб’єктними складнопідрядними реченнями з підрядними причи­ни є такі конструкції, у яких підрядна і головна частини характеризу­ються власними виконавцями дії або носіями певного стану: Чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім (О. Довженко); Не писав я до тебе в останні два дні через те, шо ти мені не відповідав (А. Яна).

4.1.5.7.      Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими. Склад­нопідрядні речення з підрядними наслідковими — це такі речення, у яких підрядна частина вказує на наслідок дії або стану головної і поєднується з нею нерозчленованим сполучником так що. Підрядні частини наслідку не відповідають ні на які питання і відносяться до всього змісту головної частини: Світлиця з матового скла, з одкри­тою стелею, так шо видно багато неба і зовсім не видно землі (Леся Українка); Листя горобини з зеленого стало жовтим, подекуди й чер­воним, так шо його важко било відрізнити від ягід (3 журн.).

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними наслідку мож­на вважати одним із варіантів семантики причиновості, що в загаль­ному вимірі вбирає в себе і наслідок. Вона реалізується також і в склад­нопідрядних реченнях із підрядними способу дії. Однак сполучник так що виступає конституентом саме наслідковості, тобто причиновості, що доведена до кінцевого свого виміру.

4.1.5.8.    Складнопідрядні речення з підрядними обставинними спо­собу дії. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними спосо­бу дії — це такі речення, у яких підрядна частина вказує на ступінь

За особливостями співвідношення змісту головної та підрядної ча­стин з-поміж підрядних способу дії виділяються кілька різновидів. Такі різновиди вирізняються на підставі поєднання семантики спосо­бу дії з іншими типами обставинної семантики. З-поміж них частот­ними постають: 1) складнопідрядні речення з підрядними способу дії з відтінком наслідку: Хто як постеле, так і виспиться (Нар. тв.); Так- то сталось, шо Московщина, бивши слабшою від України кильтирою масовою, стала вище від України кильтирою передніх рядів громади і через те перетягла до себе й передні ряди українські (М. Драгоманов);

2)  складнопідрядні речення з підрядними способу дії із семантикою міри і ступеня дії, вияву рівня ознаки: Математику знав Марко в значно більшому обсязі, ніж вимагає того середня школа (О. Копилен- ко); А в карих очах було стільки щастя, шо Оксані за иілий вік не вичерпати його (Я. Качура); / біль — такий, шо мегатонно, здава­лось. вибухне з диші (І. Гнатюк).

Підрядні частини способу дії приєднуються до головної частини за допомогою сполучних елементів як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ніж, аніж, чим тощо*.

4.1.5.9.        Складнопідрядні речення з підрядними порівняльними час­тинами (їх виділення не завжди було послідовним, хоча їх вирізнив ще Ф. І. Буслаєв). Складнопідрядні речення з підрядними порівняльними

До особливого різновиду підрядних порівняльних належать такі складнопідрядні речення, у яких підрядна частина стосується члена речення головної частини, вираженого формою вищого ступеня по­рівняння прикметників або прислівників типу вищий, сильніший, міцніший, краще, гірше, ліпше, інакше, швидше і т. д. У цьому разі підрядна частина вказує на те, з чим порівнюється те, про що мова йде у головній частині, або чому варто надати перевагу порівняно зі змістом головної частини: Сьогодні нам краще, ніж било вчора (О. Слісаренко); Я завжди димаю інакше, ніж насправді воно биває (3 газ.) та ін.

4.1.5.10.        Складнопідрядні речення з підрядними зіставними. У ряді академічних видань у межах логіко-граматичної класифікації виріз­нялися також речення з підрядними зіставними, під якими малися на увазі такі конструкції, у яких зміст головної частини розглядається з погляду його зіставлення зі змістом підрядної частини. Здебільшого таке зіставлення має відтінок кількості або часу, але воно значною мірою ускладнене семантикою допусту, протиставлення та ін. Реалі­зація зіставної семантики характеризується вживанням спеціалізова­них аналітичних сполучників типу тоді як, в той час як, чим … тим, настільки … наскільки (І. Г. Чередниченко такі конструкції кваліфі­кував як підрядні паралельно-поступового розгортання [Чередниченко 1959, с. 119-120]). пор.: Б міру того як яснішим ставало небо, комбай­ни входили у свої загінки (3 газ.); В міри того як зникали контирн найближчих дерев, ставало тривожніше на душі (А. Яна). У таких складнопідрядних-реченнях реальною постає зв’язаність змісту обох складових частин, тому цілком виправданим є в цьому разі послугу- вання терміном «взаємопідрядність», який своєю семантикою наголо­шує такий зв’язок [Грамматика 1960, с. 346-350].

4.1.6.               Складнопідрядні речення з підрядними супровідними. Склад­нопідрядні речення з підрядними супровідними — це такі конструкції, у яких підрядна частина містить у собі додаткове повідомлення з при­