Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень ґрунтується на широкому тлумаченні форми складнопідрядного речення. При диференціації підрядних частин враховуються: 1) характер співвідношення між головною і підрядною частинами; 2) до чого відноситься підрядна частина; 3) за допомогою яких формально-грама- тичних засобів приєднується підрядна частина. В опрацюванні струк- турно-семантичної класифікації складнопідрядних речень значну роль відіграли праці М. С. Поспєлова, О. С. Мельничука, В. А. Бєлошап- кової, І. Р. Вихованця, І. Г. Чередниченка, Н. Ю. Шведової, М. В. Все- володової та ін. Погляди лінгвістів ґрунтуються на концептуальних ідеяхТ. Ерфуртського, МартинаДакійського, Петра Гелійського, Ро- берта Кілнордбі, Роджера Бекона, Боеція Дакійського, А. О. Барсова, О. X. Востокова.І. І. Давидова, П. Ф. Фортунатова, Є. К. Тимчен- ка, О. О. Шахматова, П. Бєляєвського, В. Сімовича, С. Смеречинсько- го, у дослідженнях яких непоодинокими є думки про необхідність послідовного врахування при аналізі складнопідрядних речень особливостей співвідношення головної та підрядної частин та специфіки їх формально-граматичного поєднання.
Складнопідрядні речення в сучасній українській мові можуть бути охарактеризовані: 1) за типами зв’язку, 2) за призначенням підрядної частини щодо головної, 3) за комунікативною перспективою, у якій розгортається висловлюваний у них зміст. 4.3.1. Типологія зв’язків у складнопідрядних реченнях. Диференціацію складнопідрядних речень можна здійснити на підставі суто зовнішніх, формальних показників. Так, О. М. Пєшковський розрізняв сполучниковий та співвідносний (за допомогою сполучних слів) підрядний зв’язок, О. В. Шапіро запропонував розмежовувати типи зв’язку на підставі наявності/відсутності співвідносних елементів у головній частині. Важливо, як здійснюється той чи інший зв’язок, яка його внутріш- ньосинтаксична природа і визначальні чинники. Подібна класифікація повинна ґрунтуватися на дихотомічному принципі, за яким будь- яке протиставлення характеризується певною спільною основою. Залежно від того, чи наявні показники зв’язку в обох частинах чи тільки в підрядній частині, складнопідрядні речення поділяються на склад |
РозділXVII. Складнопідрядне речення. |
701 |
нопідрядні речення зі співвідносним зв’язком і складнопідрядні речення з неспіввідносним зв’язком. Неспіввідносним виступає такий зв’язок, що реалізується за допомогою сполучних слів, які приєднують підрядну частину до головної без будь-якої підтримки з боку головної. Співвідносний зв’язок — це зв’язок, реалізація якого залежить від займенників, співвідносних слів, що входять до головної частини, пор.: Я не знав, що він прийшов і Я не знав про те. що він прийшов.
При неспіввідносному зв’язку підпорядкування підрядної частини може бути передбачуваним (примусовий зв’язок) та непередбачуваним (вільний зв’язок). Передбачуваний зв’язок наявний тоді, коли головна частина є синсемантичною (не здатною до самостійного вжитку), вимагає поширення за рахунок підрядної частини, що забезпечує конструктивне і смислове її завершення: Я не знав, що він уже приїхав; Хлопець приїхав раніше, ніж ми сподівалися (у першому реченні — семантично зумовлений передбачуваний зв’язок; у другому — формально зумовлений, реалізується через формальну кореляцію раніше, ніж). Непередбачуваний (вільний) зв’язок наявний у складнопідрядному реченні з потенційно автосемантичною головною частиною, здатною до самостійного вжитку: Хлопець зайшов до нас, коли ми всі зібралися /Хлопець приїхав до нас, хоч ми його не чекали. У реалізації обох різновидів неспіввідносного зв’язку беруть участь або сполучник, або сполучне слово. Вибір відповідних засобів поєднання головної і підрядної частин на вияв неспіввідносного передбачуваного зв’язку істотно не впливає. Механізм зв’язку зумовлюється у таких випадках синтаксичною проекцією, що виходить із головної частини. Зовсім по-іншо- му складається у конструкціях із неспіввідносним вільним зв’язком, у яких використання сполучників, з одного боку, і сполучних слів, з другого боку, безпосередньо впливає на сам механізм зв’язку: за допомогою сполучника забезпечується поєднання частин складнопідрядного речення, тоді як за допомогою сполучних слів — їх співчленуван- ня, пор.: Ми поїхали потягом, тому що на літак уже запізнилися/ Ми поїхали потягом, який прямував до Запоріжжя (в останньому реченні сполучне слово підрядної частини співчленується й узгоджується в роді, числі із субстантивним елементом головної частини). У випадках неспіввідносного вільного зв’язку поєднувального типу підрядна частина складнопідрядного речення може виступати на правах розгорнутого члена головної частини або на правах відносно самостійного речення. Це дає можливість розрізнити два підтипи цього зв’язку: 1) комплетивний (доповнювальний) і 2) коаліційний (об’єдну- вальний): Друзі йшли, коли (якщо, тому що, бо) я брався за справу (комплетивний зв’язок) —> Друзі йшли тоді, як я брався за справу/ Друзі йшли, так що я брався за справу (коаліційний зв’язок). У випадках неспіввідносного вільного зв’язку співчленованого типу підрядна частина складнопідрядного речення може співчленуватись або із субстантивним компонентом головної частини, або з усім її складом. Щодо цього можна виділити: 1) поширювальний і 2) анексований (приєдну |
702 |
Синтаксис |
вальний) зв’язок, пор.: Школярі добились значних успіхів у навчанні, про які було відомо в газетах (поширювальний зв’язок) і Школярі добились значних успіхів у навчанні, про що було повідомлено в газетах (анексований зв’язок).
У співвідносних складнопідрядних реченнях розрізняється займен- никово-співвідносний та сполучниково-співвідносний зв’язок. При зай- менниково-співвідносному зв’язку підрядна частина складнопідрядного речення вживається в ролі своєрідного доповнення до співвідносного елемента головної частини: Всі раптом заговорили про те, що так хвилювало (М. Хвильовий). При сполучниково-співвідносному зв’язку між частинами складнопідрядного речення встановлюються відношення сумісності або взаємозумовленості їх змісту, пор.: Чим ближче Степан під’їжджав дорідного села, тим сильніше сповнювалась його душа хвилюванням (А. Яна). Безпосереднім такий зв’язок є тоді, коли зміст займенниково-співвідносного слова розкривається прямо, безпосередньо (Василь раптом згадав те, що його сьогодні так стурбувало (В. Підмогильний)), й опосередкованим тоді, коли зміст займеннико- во-співвідносного слова розкривається через порівняння або уподібнення поєднувальних фактів: Краса була така, що довелось затамувати подих. При безпосередньому зв’язку підрядна частина дублює зміст співвідносно-займенникового слова головної частини в будь-якій його синтаксичній функції. У випадку опосередкованого займенниково-співвідносного зв’язку підрядна частина може або дублювати функціонально-синтаксичне значення займенниково-співвідносного компонента головної частини, або характеризуватись щодо головної частини певним додатковим функ- ціонально-синтаксичним значенням. За цих умов можна виділити: симетричний зв’язок (взаємодія елементів такий… який, так… як, стільки… скільки) й асиметричний (взаємодія займенниково-співвідносних елементів і сполучникових засобів типу такий… що, так… що, так… щоб, настільки… щоб), пор.: Стало так холодно, як буває тільки взимку і Стало холодно настільки, що не хотілось виходити з хати. Для безпосереднього займенниково-співвідносного зв’язку таке розмежування зовсім не властиве. Безпосередній займенниково-співвіднос- ний зв’язок диференціюється на обов’язковий і факультативний, пор.: Усе розпочалось з того, що наш учитель раптово захворів і Стало відомо про те, що учитель наш раптово захворів (у другому реченні можна опустити займенниково-співвідносне слово, що засвідчує його факультативність у структурі головної частини). Сполучниково-співвідносний тип зв’язку поділяється на сильний, що реалізується за допомогою подвійного сполучника тим… чим (чим… тим), і слабкий, який реалізується за допомогою подвійних сполучників коли… то, якщо… то, тому що… то та їх різновидів. їх відмінність полягає у тому, що при сполучниках типу чим… тим частини взаємо- передбачають одна одну, а при інших — такого взаємопередбачення не простежуються: Чим більше доглядали вони сад, тим зримішими ставали їх результати / Коли я погляд свій на небо зводжу, то нових |
РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення. |
703 |
зірок на ньому не шукаю — Коли я погляд свій на небо зводжу, нових зірок на ньому не шукаю (схема 6).
Схема 6 Типологія виутрішньореченнєвих синтаксичних зв’язків у складнопідрядному реченні |
Складнопідрядне речення |
4.3.2. Загальні підходи до структурно-семантичної класифікації складнопідрядних речень. Поділ складнопідрядних речень на підставі специфіки зв’язку їх частин заслуговує на увагу, але не може дати повної відповіді на питання про особливості семантичних співвідношень головної і підрядної частин. Відповідь може бути досягнута тільки за умови врахування: 1) специфіки відношення підрядної частини до головної: до слова (словосполучення) чи до всієї головної частини відноситься підрядна частина; 2) засобу поєднання головної і підрядної частин; 3) семантичних відношень між головною і підрядною частинами. Саме такий підхід опрацьовується в ряді сучасних лінгвістичних досліджень та вузівських підручниках і посібниках. За цілим комплексом ознак з-поміж складнопідрядних речень розрізняються складно |
704 |
Синтаксис |
підрядні речення розчленованого типу і складнопідрядні речення нероз- членованого типу.
Для нерозчленованих складнопідрядних речень визначальною ознакою виступає віднесеність підрядної частини до одного слова або словосполучення головної частини (заМ. С. Поспєловим, одночленні (див.: [Поспелов 1953; Поспелов 1959])). Розчленовані складнопідрядні речення характеризуються віднесе- ністю змісту підрядної частини до всього змісту головної частини (за М. С. Поспєловим, двочленні). Відмінність між складнопідрядними реченнями розчленованого і складнопідрядними реченнями нерозчле- нованого типу наявна також і в засобах зв’язку частин: у реченнях розчленованого типу головна і підрядна частини поєднуються семантичними сполучниками; у реченнях нерозчленованого типу головна і підрядна частини поєднуються асемантичними сполучниками та анафоричними займенниками (за своїми функціями останні дорівнюють асемантичним сполучникам). Поряд із цією ознакою істотною також є наявність у складнопідрядних реченнях нерозчленованого типу співвідносних або опорних слів, що передбачають певне поширення головної частини підрядною відповідної семантики. Саме в цьому й полягає визначальна відмінність складнопідрядних речень нерозчленованого типу від складнопідрядних речень розчленованого типу, тобто вони утворюються різними видами підрядного зв’язку. Зв’язок у нерозчленованих реченнях характеризується передбачуваністю, а в розчленованих — непередбачуваністю. Передбачуваність/непередбачу- ваність підрядної частини виступає фундаментальною ознакою розмежування складнопідрядних речень розчленованого і складнопідрядних речень нерозчленованого типу. Складнопідрядні речення нерозчленованого типу у своїй структур- но-семантичній диференціації розмежовуються за особливостями підрядного зв’язку, який у займенниково-співвідносних є корелятивним, а в усіх інших реченнях — прислівним. Тому слід розмежовувати два рівні диференціації складнопідрядних речень нерозчленованого типу. На першому рівні послідовно розмежовуються нерозчленовані займенниково- співвідносні речення і нерозчленовані-речення з прислівною підрядною частиною. Другий рівень пов’язаний із послідовним визначенням підтипів нерозчленованих складнопідрядних речень у середині кожного з цих типів. Нерозчленовані складнопідрядні речення прислівного типу — це такі речення, у яких підрядна частина співвідноситься з опорним словом у головній частині. Класифікація цих речень може ґрунтуватися на характері опорного слова, що поширюється підрядною частиною (див.: [Бабайцева, Максимов 1981, с. 210-236]). На думку В. А. Бєлошапко- вої, найдоцільніше розрізняти: 1) речення, структура яких визначається граматичною частиномовною семантикою опорного слова (до них належать присубстантивні та прикомпаративні підрядні частини); 2) речення, структура яких визначається семантичною природою поширюваного слова головної частини (тут основним типом є з’ясувальні |
Розділ XVII. Складнопідрядне речення. |
705 |
підрядні частини (див.: [Современный 1989, с. 511-518]). Щодо другого типу речень, то їх краще кваліфікувати як валентно зумовлені підрядні частини або комплетивні. Різниця між двома типами чітко простежується на фактичному матеріалі, пор.: Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі Старий дідись навча своїх оників. Про давнини справдешні байки править. Про те, що діялось на нашім світі (Леся Українка) і Згадати тільки всі тяжкії муки, ТТГо завдали бориям за правди воро- ги, — Кому ж не стиснуться раптово руки Від помсти лютої жаги? (Леся Українка). У першому реченні слово ввижається поширюється з’ясувальною частиною в силу того, що це дієслово передбачає обов’язкову регулярну правобічну об’єктну валентність, компенсатором якої і виступає підрядна частина, тобто її наявність зумовлена самою семантикою опорного слова. У другому реченні слово муки поширюється присубстантивною підрядною частиною в силу частиномовної семантики іменника та його зовнішніх функцій — здатності характеризуватись окремим словом або цілим реченнєвим утворенням, тобто будь- який іменник (власне-іменник) потенційно може мати при собі підрядну кваліфікувальну частину.
Наявність підрядної частини при компаративі в нерозчленованих складнопідрядних прикомпаративних реченнях також зумовлена се- мантико-синтаксичною природою компаратива, тобто його валентним потенціалом (див.: [Загнітко 1993г, с. 241-256]), пор.: Зброє моя, послужи воякам Краше, ніж слижиш ти хворим рукам (Леся Українка); Ця сувора чоловіча дружба, яка не раз випробовується смертю, забувається важче, ніж перше кохання (О. Гончар); Немає мудріших, ніж народ. учителів… (М. Рильський). Конститутивною ознакою нерозчленованих складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу є наявність співвідносних слів у структурі головної частини. За особливостями співвідношення між головною і підрядною частинами та специфікою синтаксичного зв’язку між ними займеннико- во-співвідносні нерозчленовані складнопідрядні речення поділяються на три різновиди. Перший різновид утворюють речення, уякихдопус- кається будь-яке із співвідносних слів, крім найбільш абстрактного слова те та стійких зворотів типу до того, такою мірою, таким чином. При цьому вибір сполучникового компонента суворо обмежений — це тільки відносні займенники-відповідники певного СПІВВІДНОСНОГО слова: Те. шо Степан з такою пристрастю зубрив на інститутській лаві, виявилось вторинним і зовсім непридатним для сьогоднішнього його життя (В. Підмогильний); Де рідний край, там і під ялиною рай (Нар. тв.); Там, де рятуються, там не перемагають (О. Довженко); Переконливість народжується там, де. процес оволодіння знаннями супроводиться почуттям однодумності з учителем (В. Сухомлинський). Другий різновид нерозчленованих складнопідрядних речень займен- никово-співвідносного типу становлять конструкції, у яких однаковою мірою обмежуються і співвідносні елементи у головній частині, і сполучникові засоби. Останні, як правило, заповнюються асемантич- 23 ‘Теоретична граматика” |
706 |
Синтаксис |
ними сполучниками типу що, щоб, пор.: Живемо так. що доля одного переплітається з долею іншого, немов коріння дерев, які ростуть поруч (М. Томенко); Та наступив такий час у житті Василя, що куди не кинься — скрізь безвихідь (В. Шдмогильний); У небі підвечірньому так просвітилися хмаринки, ніби хтось спеціально ввімкнув якийсь пристрій (М. Хвильовий).
Третій різновид нерозчленованих складнопідрядних речень займен- никово-співвідносного типу витворюють конструкції з обмеженим числом співвідносних елементів головної частини, що корелюють зі значною кількістю сполучникових засобів, пор.: Наше завдання полягало в томи, щоб негайно ліквідувати пожежу в лісі (3 газ.); Уся складність при обробці нових металів у томи, як поєднати технологічний процес пасивної обточки з активним процесом шліфування (3 газ.). У трьох зазначених різновидах складнопідрядних нерозчленованих речень займенниково-співвідносного типу функціональне навантаження співвідносного слова є різним. У першому спостерігається безпосереднє співвідношення займенниково-співвідносного елемента головної частини з відповідним сполучним засобом підрядної частини, що ґрунтується на принципі ототожнення їх семантики, семантичного наповнення. У реченнях другого різновиду простежується опосередкований зв’язок між співвідносним елементом головної частини і сполучним засобом підрядної частини. їх співвідношення ґрунтується на тих компонентах смислу, які не мають окремого словесного вираження, а властиві тільки всій конструкції загалом. У реченнях третього різновиду співвідносний елемент головної частини уміщує весь зміст підрядної частини і включає його до головної частини як єдиний компонент її семантико-синтаксичної структури. У силу цього складнопідрядні речення першого різновиду слід кваліфікувати як ототожнювальні, другого — як фразеологічні, третього — як уміщувальні. Для розчленованих складнопідрядних речень диференційною ознакою виступає характер використовуваних у них сполучних засобів. Останнє є достатнім критерієм для розрізнення семантичних типів де- термінантних підрядних частин та вирізнення відносно-поширюваль- них складнопідрядних речень. Детермінантними розчленованими складнопідрядними реченнями виступають такі конструкції, у яких основну семантику несе на собі вся підрядна частина. Зміст останньої стосується семантики всієї головної. На цій підставі слід розмежовувати такі підтипи детермінантних речень: 1) зумовленості. Детермінантними розчленованими зумовленості називаються такі речення, у яких перебіг дії головної частини зумовлюється певними обставинами підрядної частини, що постають як реальні або як ірреальні. З-поміж цих речень виділяються: а) причинові: Може, тим без пісні я не можу працювати, жити навіть дня, Шо округ земля моя хороша. А на ній — моя рідня! (М. Стельмах); Материнське поле не оглянути, Бо воно — на иілий світ! (Панас Мирний); Вона вривалася у високі брами, бо шо для пісні списи і мечі (Д. Павличко); б) умови: Якщо прийде Василь вчасно, підемо сьогодні |
РОЗЛІЛ XVII. Склалнопілоялне речення. |
707 |
в кіно (В. Шдмогильний); До тебе летіла б край світу, Де сходить зоря золота, Якби не морози на квіти. Якби не минили літа (М. Ткач); Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу (О. Довженко); Якшо узявсь іти — кінця ти доходжай (П. Тичина); Коли з любові плаче жінка — Всі безпорадні на землі (Н. Гнатюк); іі) мети: ПТоб піснею стали звики. поезією — слова, треба талантові муки, лиш нею душа жива (Г. Тарасюк); Я прийшов у цей світ з любові, ТПоб спізнати дороги криті (П. Осадчук); Заспівай зі мною, поле, Хай почує все село! (М. Ткач); Ми йдемо у світ нелегкими стежками. Щоб він іскривсь, чистіший від роси. І щоб ніхто захланними руками не заплямив первісної краси (Т. Севернюк); Та до рідної землі на крилах летіла б — щоб хоч одним оком уздріти її. на рідні стежки- доріжки поглянути, зі своєї кринииі води попити, пісень солодко- тужливих дівочих послухати… (В. Малик); ПТоб тих щасливих днів не загубити, потрібно працювати цілий рік (Д. Павличко); г) допустові: Не стануть святами ніколи будні, хоч як би там не мудрували трутні (О. Довженко); Дарма шо стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху (Ю. Смолич); Ким би ти не став — математиком, чи інженером, а чи філологом — умій шанувати працю простої людини (В. Сухомлинський); Білі каштани, світлі вогні, де б не бивав я. любі мені (А. Малишко); Даю тобі цей меч, дарма шо ти не сильна (Леся Українка); Хай вись остання — все одно іти (Б. Олійник); ґ) наслідку: Вчасно закрито вологу й проведено підживлення посівів, так шо має бити гарний урожай (3 газ.); Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так шо дерева потопали в ньоми (М. Коцюбинський); Листя горобини з зеленого стало жовтим, а подекуди й червоним, так шо його важко било відрізнити від ягід (3 журн.);
2) темпоральності: Коли в червонім полум’ї заграви Вечірній обрій тихо догорить. Почути слово хочеться ласкаве. Зустріти друга доброго в ту мить (М. Марфієвич); Тни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі (Нар. тв.); Допоки соние світить на землі. Нехай роса нам душу напуває, Хай сіллю сходить дума на чолі, І добрим зерном поле засіває (Т. Северюк); Як тільки соние виходить на небо, ліс прокидається всіма веселками свого життя (3 журн.); 3) порівняльні: Коса затріпотіла в стеблі, мов блискавиия поміж хмарами (М. Стельмах); Мовби далека хмара на обрії, синіє серед сліпучого степу Асканїя (О. Гончар); Слово скаже — шо соловей заспіває (Нар. тв.); Хата без рушників, казали в народі, шо родина без дітей (В. Скуратівський); 4) відповідності (із сполучниками в міру того як; чим… тим): В міру того як Ванько підходив до свого городу, серце йому починало все більше тривожитись (В. Шдмогильний); Чим краше підготуєш ґринт до сівби, тим більшого урожаю сподівайся (Нар. тв.). Відносно-поширювальними розчленованими складнопідрядними реченнями виступають такі конструкції, у яких підрядна частина приєднується до головноїумігцувальним словом, пор.: Заморозки настали |
23* |
708 |
Синтаксис |
в тому році зовсім рано, чого ніхто не сподівався (3 журн.); Це було безпосереднє спілкування з природою, без чого криниия розумових сил і нервової енергії дитини швидко б збідніла (за В. Сухомлинсь- ким); Раптово всі заговорили до Ванька, від чого той став ше смутнішим (В. Шдмогильний). Відносно-поширювальні підрядні речення в різних працях називаються то пояснювальними, то приєднувальними, то супровідними. Основною їх ознакою є поширення змісту головної частини за рахунок приєднання не зумовлених її структурою (семантичною і формальною) додаткових смислів, що здійснюється за допомогою сполучного компонента що в різних відмінкових формах: Монографія була виконаною на високому фаховому рівні, шо всіх порадувало (3 газ.)-
4.3.3. Типологія складнопідрядних речень з опорою на різновиди синтаксичного зв’язку. Відштовхуючись від врахування особливостей синтаксичного зв’язку між підрядними частинами та простежуючи закономірності вияву підрядного прислівного ідетермінантного зв’язків у структурі складнопідрядного речення і з’ясовуючи особливості семантики підрядних частин, І. Р. Вихованець весь загал складнопідрядних речень поділяє на два типи: 1) складнопідрядні речення з детермінатними частинами. При цьому з-поміж них вичленовуються а) часові, б) причинові, в) умовні, г) допустові, ґ) наслідкові, д) порівняльні, є) місця, є) відповідності; 2) складнопідрядні речення з прислівними підрядними частинами. Тут встановлюються закономірності вияву: а) з’ясувально-об’єктних, б) порівняльно-об’єктних, в) локативних, г) атрибутивних прислівних підрядних частин. Окремо розглядаються особливості складнопідрядних речень зай- менниково-співвідносного типу [Вихованець 1993, с. 336-339], з-поміж яких чітко розрізняються: а) речення симетричної структури, б) речення несиметричної структури, в) складнопідрядні речення несиметричної структури з максимально нівельованим словом те у головній частині. Своєрідним постає аналіз підрядних детермінантних, особливістю яких є наявність детермінантно-кореляційного зв’язку між головною і підрядною частинами, що реалізується за допомогою анафоричного елемента що в різних відмінкових формах, який міститься у підрядній частині: Сніги швидко розтали і наступили надзвичайно сильні морози, чого ніхто не сподівався (3 газ.). Слід окремо зупинитися на складнопідрядних реченнях займенни- ково-співвідносного типу. Розглядаючи речення симетричної будови, І. Р. Вихованець розрізняє складнопідрядні речення: 1) субстанційної семантики, де корелятивна пара співвідносного слова і сполучного слова реалізує чітко окреслену предметну семантику (той — хто, той — що): Старе те. шо давно било новим (О. Довженко); 2) атрибутивної (означальної) семантики, де корелятивна пара співвідносного слова і сполучного слова чітко репрезентують означальну семантику (такий — який, така — яка, таке — яке, такі — які), сюди ж віднесена |
РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення. |
709 |
пара так — як: Які діла, така й нагорода (Леся Українка); 3) адвербіальної (місця і часу) семантики, де корелятивна пара співвідносного слова і сполучного слова визначають місце або час вияву дії головної частини (там — де, туди — куди, тоді — коли, доти — доки): Не в бронзі треба деспота одлить. там генії зникають, як етруски (Л. Костенко); Україно! Шоки жити буду, доти відкриватими тебе (В. Симоненко).
До речень несиметричної будови зараховуються такі структури означальної семантики, які формуються співвідносним словом означальної семантики й асемантичними сполучниками що, щоб та порівняльними сполучниками типу немов, наче, неначе, ніби: А внизу сяє Дніпро, так сяє, шо аж очі ріже… (О. Гончар). Складнопідрядні речення несиметричної будови із семантично спустошеним словом те витворюють особливий тип у силу того, що для поєднання підрядної частини з головною можуть використовуватися майже всі сполучні слова й асемантичні сполучники що, щоб: Я вірю в те. шо вернеться тепло (О. Довженко). З-поміж підрядних прислівних речень особливої уваги вимагають порівняльно-об’єктні та локативні. До перших зараховуються такі, у яких опорним словом у головній частині виступає компаратив і підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучників ніж (аніж), як: Здавалося, іти нагору гірш. Ніж підгори тепер ступати (Є. Маланюк). Локативними визначаються такі складнопідрядні речення, у яких опорним словом у головній частині виступає дієслово просторового значення та дієслово руху. Лексичне значення такого дієслова містить вказівку на просторові виміри дії, при цьому підрядні частини приєднуються сполучними словами де, куди, звідки: Ми підем, де трави похилі. Не зорі в ясній далині (А. Малишко). При розгляді підрядних детермінантних слід наголосити: 1) на підрядних місця, які виражають місце дії, процесу, стану, окреслених у головній частині (приєднуються до головної частини за допомогою сполучних слів де, куди, звідки (звідкіля, звідкіль)): Не кров текла козацька. трава зеленіє (Т. Шевченко); 2) підрядних відповідності, зміст яких передбачає зіставлення явищ у якісному або кількісному плані (головна і підрядна частини поєднуються за допомогою сполучника що — то, складники якого розташовуються у підрядній та головній частинах): ТПо не папа, то й новий архітектурний стиль (М. Рильський). Класифікація І. Р. Вихованця цілком послідовна, хоча і в ній трапляються окремі повтори: підрядні місця розглядаються і в межах зай- менниково-кореляційних структур, і з-поміж складнопідрядних речень прислівного типу і серед підрядних детермінантних. 4.3.4. Засадничі принципи структурно-семантичної класифікації складнопідрядних речень. Опора тільки на синтаксичний зв’язок та засоби його вираження, семантику опорних слів не може бути достатнім критерієм для вияву різновидів підрядних частин і створення цілісної |
710 |
Синтаксис |
класифікації складнопідрядних речень. Непоодинокими постають спроби при створенні семантико-синтаксичної класифікації складнопідрядних речень спиратися на весь комплекс ознак складнопідрядних речень, враховуючи: 1) особливості сполучувального елемента (сполучник чи сполучне слово); 2) відношення підрядної частини до головної (до всього змісту головної відноситься підрядна частина чи до одного слова (словосполучення)); 3) смислова взаємодія головної і підрядної частин. Інколи при цьому враховують також особливості морфологічного вираження опорного слова в головній частині, позицію підрядної частини щодо головної та ін. Наявність співвідносних слів або антецедентів (від лат. апіесейепз — попередній, поняття увів Л. Теньєр) у головній частині накладає особливий статус на функціональний вияв підрядної частини. Так, наприклад, використання в ролі антецедента означального, заперечного, неозначеного займенника надає всьому реченню узагальненої семантики: Яка робота, така й нагорода (Нар. тв.); Лиш той достоїн слави й нагороди, хто сам бореться за неї (А. Яна). Враховуючи всі ці засади, ряд дослідників [Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994, с. 446-519] з-поміж складнопідрядних нерозчленованих речень виділяють:
1) присубстантивно-означальні: Немає людності такої, громади жодної нема, яка б із давнини глихої ішла по всесвіти німа (М. Рильський), у свою чергу, вирізняючи з-поміж останніх: власне-означальні, у яких опорним словом виступає здебільшого синсемантичний іменник і його навантаження може посилюватися використанням при ньому займенників той, такий: Стоять у приярках артилеристи та мінометники з таким виглядом, мовби пройшли вже з боями півсвіту і стали оие на останньому рубежі (О. Гончар). При цьому констатується, що такий антецедент може експлікуватися або імплікуватися, суттєво не впливаючи на зміст усього речення. Особливо наголошується статус займенника той, що є носієм обмежувального значення, тому такі речення слід кваліфікувати, на думку І. І. Слинька, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянської, як речення видільно-означальної семантики: Я не хочу бути отією Химкою, яка шо напряла, то й те миша вкрала (Є. Гуцало). Поряд із ними вирізняються з-поміж власне-озна- чальних речень якісно-означальні, у яких співвідносним словом у головній частині виступає займенник такий — він і постає носієм якісної й означальної семантики: Думались усякі думи і приходили такі надії, від яких забивало подих (М. Стельмах); та означально-поширю- вальні, які створюються автосемантичними іменниками, для яких не потрібне уточнення, і підрядна частина в такому разі містить певне додаткове зауваження: Примирив усіх Максим Кривоніс, який досі тільки споглядав їхню сварки, пожовуючи вуса (П. Панч); 2) предметно-ототожнені, під якими маються на увазі такі структури, у котрих займенник той у головній частині субстантивувався і «тому означає не якісну ознаку, а вказує на особу чи предмет»: Хто зиміє посіяти серед ворога паніки, той і переможець (Ю. Смолич). При цьому констатується, щодо « предметно-ототожнених належать тільки такі речення з корелятом середнього роду те, який субстантивувався і |
РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення. |
711 |
має конкретне значення (те) — умовно те(». Його необхідно відрізняти під суто службового те — умовно те2, яке «внаслідок своєї семантичної порожнечі і граматичної неозначеності (іменник, що стоїть поза категорією числа і роду) здатне вміщати в собі весь зміст підрядної частини і вводити цей зміст, як єдиний семантичний компонент у складі головної частини» [Грамматика 1970, с. 691]. ТеІ відрізняється по суті від те2 тим, що може бути доповнене чи замінене займенником все: І в пам’яті яскраво зринуло все те. иіо так тривожило душу, визначало настрій останніх трьох днів (А. Яніта), а те2 не сполучається із займенником що, а тільки із сполучником що: Василя Івановича схвилювало те_, що дітям знову розповідали якусь незрозиміли казки (А. Яна); Усіх тривожило те. куди сьогодні усіх пошлють (3 газ.). Слово предмєтно-ото- тожненої семантики те може опускатися, особливо яскраво виявляється його предметно-ототожнена наповненість, коли підрядна частина приєднується за допомогою сполучного слова хто: Хто знав його — ніколи не забуде очей його людської теплоти (М. Рильський);
3) якісно-ототожнені речення, які будуються за моделлю такий — який і зміст підрядної частини в яких спрямований на уточнення, конкретизацію ознаки: В його очах стояв він таким, яким бив перед війною (І. Сенченко); 4) просторово-ототожнені речення, основними моделями яких виступають моделі там — де, туди — куди, скрізь — куди, звідси — звідки та ін. і в яких підрядна частина уточнює, конкретизує обставину головної частини, виражену спеціалізованим елементом: Там, де березина витісняла сосни та пропискала паруси сония. все, здавалось, залите було зеленим бенгальським вогнем (М. Коцюбинський); Там, де ти колись ішла, тиха стежка зацвіла вечоровою матіолою, житом- долею світанковою (Б. Олійник); 5) якісно-кількісні речення, основними моделями яких виступають: а) речення з порівняльним відтінком (зі сполучним словом як і сполучниками ніби, мов, немов, наче…), що якісно характеризують дію і в яких з підрядною частиною корелює елемент так (зрідка такий): Я так люблю життя, шо хотів би прожити його до останньої хвилини (О. Довженко); А може, то така правда, як на вербі груша (Т. Шевченко); б) речення із значенням міри, ступеня (зі сполучником що), у яких корелят так, що знаходиться в головній частині, розташований при прикметниках чи прислівниках, дієсловах (його значення може посилюватися у вислові так багато). Таким корелятом може виступати елемент стільки (інколи такий, так багато): Я в цьому переконаний так, як ніколи в ие не вірив (А. Яніта); Вужів було так багато, шо Соломія скоро перестала звертати на них уваги (М. Коцюбинський); Але зараз у школі стояла така тиша, шо навіть було чити. як зітхала нагріта лампа (Ю. Смолич); в) речення зі значенням наслідку чи мети (із сполучником щоб), у яких займенникові слова так, до того, настільки, стільки (зрідка такий при прикметниках чи іменниках), співвідносячись із сполучником щоб, окреслюють семантику підрядної частини як не справжню, а бажану, акцентують |
712 |
Синтаксис |
певний ірреальний наслідок: Піде так. щоб не збити жодної зайвої росинки, не потолочити жодної квітки (Ю. Мушкетик); Енеєві зробив би збрую із сталі, міді, золотую — такую, щоб ніхто не зміг (І. Котляревський);
6) з’ясувальні речення: Удав, мов не дочив (Леся Українка). З-поміж складнопідрядних речень розчленованого типу 1.1. Слинько, Н. В. Гуйванкж, М. Ф. Кобилянська вичленовують: 1) речення часу: Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся (Д. Павличко); Щось несказанно чарівне і зворушливе криється в природі, коли під місяием бовваніють чи іскряться розпливчастим відливом чубаті поликіпки (М. Стельмах); 2) речення зумовленості, з-поміж яких у свою чергу розрізняються: а) умовні: Ніхто не порятує тебе, якщо ти сам не врятуєшся власними силами (П. Загребельний): Як мовчанням диши уярємлю. тоякийжевбіса я поет?! (Л. Костенко); б) причини: Отим мені і жаль стане матері небоги, шо вона його так любить, так гине за його (Т. Шевченко); в) допустові: Нехай життя момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко); Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть (Леся Українка); г) мети: ПТоб знать людей, треба пожити з ними (Т. Шевченко); Уже кружляє листя жовто-ржаве, щоб на асфальті мокроми спочить (М. Рильський); ґ) наслідкові: Місяць, підводячись вгору, пірнає в загустілу хмару, так шо виднієтьсялише срібний край (М. Стельмах); Хмари завирували, закипіли й тяжко рушили вперед, підминаючи під себе небо, опускаючись все нижче, так шо на землі ставало все важче і важче дихати людям (Г. Тютюнник). Окрему групу складнопідрядних речень розчленованого типу становлять складнопідрядні речення з підрядними порівняльними, під якими маються на увазі такі структури, у яких підрядна частина становить порівняння, що Грунтується на асоціативному або на просторово- кількісному зіставленні: Враз очі невідомого починають світлішати, як світлішає світання, вириваючись з темного лона ночі (М. Стельмах); Сонце привітно світило і гріло, як воно завжди гріє восени (Панас Мирний). І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська вирізняють також складнопідрядні речення з підрядними зіставлювальними, констатуючи, що вияв такої семантики є органічно властивий складносурядним реченням. При цьому підрядні зіставлювальні не втрачають своєї співвідносності з іншими типами підрядних частин. Тому вони «можуть набувати різних відтінків значення — зіставлення, протиставлення, порівняння, часу, умови, допустовості» [Слинько, Гуйванюк, Кобилянська 1994, с. 584]. Підрядна частина поєднується з головною за допомогою недифе- ренційованого сполучника якщо — то: Якщо інші, здається, ше не встигли оиінити всю ступінь небезпеки, то сам він одразу збагнув, що це значить (О. Гончар); диференційованими сполучниками в той час як, тим часом як, тоді як: В той час, як Стоколос бурив легко, весело й спортивно. — Корж навпаки — наче сіючи смерть, наче добурюючись до серця ворога, схованого за брилою руди (Ю. Яновський). |
РОЗЛІЛ XVII. Склалнопілоялне речення. |
713 |
Поряд з реченнями розчленованого і нерозчленованого типу 1.1. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська виділяють складнопідрядні речення з ознаками розленованих і нерозчленованих конструкцій, до яких вони зараховують складнопідрядні речення з підрядними компаративними і відносно-репродуктивними. До перших належать речення, у яких частини поєднуються сполучниками ніж, чим — тим і в яких опорним компонентом виступає компаратив. Оскільки сполучник ніж уживається в реченнях з одним компаративом, то їх слід кваліфікувати як однокомпаративні, а речення зі сполучником чим — тим вживаються з двома компаративами, їх слід витлумачувати як двокомпаративні, пор.: Се гірше. ніж непрошена пуовина. ніж мики совісті (Леся Українка) і Але чим важче ставало Вутаньиі тягти, тим легше, тим радісніше робилося їй на душі (О. Гончар).
До складнопідрядних відносно-репродуктивних речень (за іншими підходами: приєднувальні (О. М. Гвоздєв), відносні (Б. М. Кулик), пояснювальні, супровідні (А. П. Грищенко, Л. А. Булаховський), віднос- но-поширювальні (В. А. Бєлошапкова), поширювально-з’ясувальні (Н. Ю. Шведова) та ін.) належать такі утворення з ознаками розчленованих і нерозчленованих конструкцій, у яких займенник що та його відмінкові форми орієнтовані на предикативний центр головної частини і відтворюють його зміст у підрядній частині. Однією із особливостей відносно-репродуктивних речень виступає самостійність головної частини, а підрядна частина формально залежить від неї, пояснює її принагідно, реалізує семантику оцінки, наслідку: Цяця так само повзла, як і вони, зовсім забула гавкати й чула німця за квартал, що дуже допомагало хлопиям (Ю. Яновський). Структуктурно-семантична класифікація складнопідрядних речень в інтерпретації І. І. Слинька, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянської надзвичайно ємна і враховує цілий спектр суто формальних та власне- семантичних ознак складнопідрядних речень, але ряд вирізнюваних типів підрядних частин є досить суперечливими (це стосується розмежування різновидів предметно-ототожнених речень), водночас не зовсім викінченою виступає диференціація підрядних порівняльних і підрядних якісно-кількісної семантики, оскільки в межах останніх навіть констатується наявність особливого типу речень із порівняльним відтінком та ін. 4.3.5. Семантико-структурний аспект аналізу складнопідрядних речень. Найпереконливішим видається розгляд складнопідряднихречень у семантико-структурному аспекті з урахуванням: 1) специфіки синтаксичного зв’язку між головною і підрядною частинами, 2) закономірностей семантичних відношень між частинами складного речення, 3) тенденцій використання засобів поєднання частин, 4) особливостей структурної і семантичної взаємодії головної та підрядної частин: до одного слова (словосполучення) чи до всієї головної частини відноситься підрядна частина. Усе це дозволяє розрізняти складнопідрядні речення з передбачуваним і непередбачуваним синтаксичним зв’язком між головною і підрядною частинами. При передбачуваному синтак |
714 |
Синтаксис |
сичному зв’язку наявність підрядної частини чітко окреслена семантикою опорного слова: Хто в блакитному просторі засвітив чудові зорі, що горять у млі? (Г. Чупринка); / сил ще таких і нема, й не було, щоб мужність правдиву збороли (В. Грінченко); Спинюся я і довго буду слу- хать. як бродить серпень по землі моїй (Л. Костенко) (частиномовна семантика іменникових у широкому розумінні лексем передбачає наявність компонентів атрибутивної семантики як характеризаторів; дієслівна лексема слухать передбачає наявність валентно зумовленого компонента).
Непередбачуваний синтаксичний зв’язок виявляється у складнопідрядних реченнях, де наявність підрядної частини не визначається змістом головної і її реалізація ніяк не впливає на семантичну достатність головної: / жалем серце запеклось, шо нікому мене згадати! (Т. Шевченко); Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше (Леся Українка). Суттєвим виступає розмежування обов’язкового й необов’язкового синтаксичного зв’язку. При першому різновиді реалізація підрядної частини зумовлюється особливістю семантики опорного слова головної частини і поза її реалізацією головна частина втрачає свою семантичну достатність і завершеність: Знай, шо в світі найтяжче — ие серие носити стидене! < М. Рильський): Приснилося мені, шо ніби я гиляю по нивах, говорю, ловлю метеликів рожевих, в житах волошки рву, купа- юсь у річиі чистій (О. Олесь). При необов’язковому синтаксичному зв’язку наявність/відсутність підрядної частини не впливає на семантичну завершеність головної: І хоч життя послало йому калюжу замість океани, душа в нього була океанська (О. Довженко); Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Леся Українка). У складнопідрядному реченні чітко окреслюються прислівний і де- термінантний зв’язки. Особливістю першого синтаксичного зв’язку виступає залежність підрядної частини від слова (словосполучення) головної частини: Блаженний миж. шо йде на схід неправих і там за правди голос свій підносить (І. Франко); Але ж Матерія якраз і є та сила, без якої й самий Лух не може існувати (П. Тичина). При детер- мінантному синтаксичному зв’язку підрядна частина співвідноситься з усією структурою головної частини: Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм (В. Сосюра); Вже в березні розвезло шляхи, так шо ні проїхати, ні пройти (І. Цюпа). Прислівний синтаксичний зв’язокдиференціюється на власне-при- слівний і прислівно-кореляційний (займенниково-кореляційний, за І. Р. Вихованцем). Особливістю власне-прислівного синтаксичного зв’язку виступає наявність опорного слова у головній частині, що своїми або валентними можливостями, або частиномовними ознаками передбачає наявність підрядної частини: Мені болить його насущна віра. Шо Україна виборить себе І оживе душа, одвічно шира. — Дарма, Що ворон ребра їй довбе (М. Ткач); Я все думав, шо знови розквітнуть волошки и моїй, и селянській душі../Я. Фальківський). При валентно зумовлю- вальному слові наявність підрядної частини є передбачуваною й обов’яз- |
Розділ XVII. Складнопідрядне речення. |
715 |
новою, оскільки вона своєю семантикою заповнює гніздо в семантичній структурі певної лексеми-носія активної валентності: Я не знаю, хто першим повідав мені України мою дороги, барвінкову (Т. Севернюк); / не збагни ніколи, як вмістилось Моє життя в маленькім слові хліб (Д. Павличко). Таку ж функцію відіграють і компаративи — слова вищого ступеня порівняння, які передбачають для реалізації певної семантики наявність підрядної частини: Трудніше прожити день, ніж написати книги (А. Міцкевич); Тяжчого ж, брате, видовища в світі нема, поет, що старцює під Вікнами Слави (Б. Олійник); Немає роботи більшої, як бути Матір’ю, немає звання вищого, як зватися Матір ‘ю. немає подвигу над подвиг материнства, немає болю за материн біль і щастя немає за материнське… (М. Тарнавський).
При власне-прислівному зв’язку, коли функцію опорного слова виконує іменник непредикатної семантики, реалізується передбачуваний необов’язковий реченнєвотвірний синтаксичний зв’язок: Це дуже тяжко написати пісню. ТТТо. мов колиска, йде із роду в рід. Від маминих очей до зір гойдає (Д. Павличко); Не світ рожевий мене вабить, А дух, що рветься напролом (0. Підсуха); Згадується школа край узлісся, Біла хата й батьківський поріг, звідки и життя пішов колись і я. Ніжна земле, цвіт надій моїх (К. Дрок); Благословенна мить, коли приходим сюди знову й знову заради чогось святого (А. Яніта). Прислівно-кореляційний (займенниково-кореляційний) зв’язок — це такий різновид зв’язку, при якому наявна кореляція між засобом зв’язку, розміщеним у залежній частині, й анафоричним елементом (антецедентом), що міститься у головній частині. Такий анафоричний елемент семантично мотивується внаслідок співвідношення з підрядною частиною: той … хто, той … що, такий … який, туди … куди, там … де, звідти … звідки, пор.: Не залишай мене на люте горе, В житті я вже не покохаю знов. Мій чорний сум ніхто не переоре І не засіє душу на любов. Бо ти одна була така на світі, Якої ше десь бити не могло (М. Ткач); Нерідний край, там і під ялиною рай (Нар. тв.); Коли звук завмирав, глухнув, тоді тиша, здавалось, нашорошу- вала-наструнювала свої чутливі вуха (Є. Гуцало); Старе те, шо давно було новим. А старовинне те. шо. бидичи и свій час новим, визначало якись головну частини синтези своєї доби, шо знаменує характер минулої давнини. її виший прояв (О. Довженко). Детермінантним виступає такий підрядний синтаксичний зв’язок, при якому головна і залежна частини перебувають у вільному необов’язковому і непередбачуваному смисловому співвідношенні, при цьому підрядна частина стосується змісту всієї головної предикативної частини, а не окремої її частини: Якшо вибирати між красою і правдою. я вибираю красу. У ній більше глибокої істини, ніж у одній лише голій правді, істинне тільки те, що прекрасне. І коли ми не постиг- немо краси, ми ніколи не зрозуміємо правди ні в минулому, ні в сучаснім, ні в майбутнім. Краса нас усьому вчить (О. Довженко). Власне-детермінантний підрядний синтаксичний зв’язок репрезентований з-поміж більшості складнопідрядних речень і становить найяс |
716 |
Синтаксис |
кравіший тип співвідношення підрядної і головної частин у межах єдиної синтаксичної структури: ТПоб піснею стали зети, поезією — слова, треба талантові муки, лиш нею душа жива (Г. Тарасюк); ТПоб радувати, просвітлювати душевний світ глядача й читача, треба нести просвітленість у своєму серці, треба правду життя підносити до рівня серця, а серце нести високо (О. Довженко).
Детермінантно-співвідносним (детермінантно-кореляційним) постає такий підрядний синтаксичний зв’язок, при якому у складі залежної частини наявний анафоричний елемент (постцедент), який співвідносить зміст головної частини зі змістом підрядної, переносячи його ядерну значущість до структури останньої: Віктор Степанович раптово повернувся з відрядження і розпочав підготовку чергового номера журналу, чого ніхто не сподівався (В. Підмогильний). При послідовному врахуванні особливостей синтаксичного зв’язку, різновидів структурної залежності підрядної частини від головної та їх смислового співвідношення видається доцільним розрізнення двох основних типів складнопідрядних речень — складнопідрядних речень розчленованої структури і складнопідрядних речень нерозчленованої структури. У складнопідрядних реченнях нерозчленованої структури підрядна частина стосується одного слова чи словосполучення у головній частині: Хочеться розправити крила і полетітиполетіти аж ген туди, де мріють сиві обрії понад лісами та лугами (В. Речмедін); Там, де ти колись ішла, тиха стежка зацвіла вечоровою матіолою, житом-долею світанковою (Б. Олійник). Розчленованими складнопідрядними реченнями є такі, у яких підрядна частина стосується змісту усієї головної частини: Готовий я зробити все для вас, аби не бачить вас в такім одчаі (Леся Українка); Сонце сипле золотим промінням додоли. немов ніжно- розкішно иілиє землю-красуню (І. Франко). Подальше розрізнення типів нерозчленованих складнопідрядних речень ґрунтується на врахуванні особливостей підрядного синтаксичного зв’язку між частинами. Підрядний власне-прислівний синтаксичний зв’язок корелює з прислівними підрядними частинами. При цьому суттєвим постає врахування частиномовної приналежності опорного слова, до якого відноситься підрядна частина, що дозволяє розмежувати: 1) складнопідрядні речення з присубстантивно-атрибутивними частинами, у яких підрядна частина виступає атрибутом щодо опорного іменника головної частини: Душа моя — дно безджерельне й сухе, де тільки сіріє каміння важке… (О. Олесь); Довго стояли мовчки, вдивляючись у чарівне сріблясте озеро, шо вже починало вкриватися серпанком сивого туману (В. Гжицький); Знову нас оточує чарівна краса. яка владно заполонює очі і серие (Т. Масенко); Я говорю устами міліонів німих, пригноблених рабів, шо утішителя не мають (М. Драй- Хмара); 2) складнопідрядні речення із з’ясувальними частинами, у яких підрядна частина залежить від опорного слова-носія активної валентності: а) дієслова мовлення, мислення, сприймання, відчуття, волеви- яву, спонукання, певного ставлення до особи, піклування, стану і почуття: говорити, казати, розповідати, оголошувати, думати, згаду |
Р оз діл XVII. Складнопідрядне речення. |
717 |
вати,розмірковувати, усвідомлювати, бачити, помічати, вимагати, наказувати, наполягати, любити, надіятися, чекати, дбати, клопотати, піклуватися; б) похідні від дієслів іменникові лексеми, які зберігають потенціал активної валентності: думка, турбота, мрія, усвідомлення, бажання; в) предикативні прикметники, слова категорії стану: жаль, шкода, певен та ін.): А мені все розповідали, як соние купається темними ночами… (А. Яніта); Мислив я, шо кожне серие має інший ритм одмінний. інший біль і іншу радість, інший стук і іншу кров (М. Рильський); Я все думав, шо знову розквітнуть волошки у моїй, у селянській душі… (Д. Фальківський); Я серцем бачу, я серцем знаю, як страждає мати за своїм сином-воїном (А. Яніта); Раз вночі прокинувсь вітер і угледіть захотів — чи ніхто не порушує тиші мертвої гаїв (О. Олесь); Я просто хочу, щоб до настипної ери з кожного сьогоднішнього злочини не виросло завтрашніх двісті (Л. Костенкол: Знаю, як мало людині треба (Є. Плужник); Умене зріла давно думка, щоб поїхати до села і самому взяти необхідні зразки глини з самого кар’єри (3 газ.); Я певен, шо кожна людина здатна на подвиг (О. Довженко); Шкода мені, шо такі погожі дні минають, а я ніяк не можу вибратися на село (А. Яніта).
Окремо слід вирізнити складнопідрядні речення з підрядними при- компаративними, у яких підрядна частина залежить від компаратива головної частини. Реалізація об’єктної семантики залежною частиною зумовлена самим валентним потенціалом компаратива, який передбачає заповнення обов’язкових двох гнізд, при цьому підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучників ніж (аніж), як: Немає гірше, як в неволі про волю згадувать (Т. Шевченко); Тепер життя настало страшніше, ніж було до иього (С. Горлач). З-поміж складнопідрядних речень, частини яких об’єднані підрядним синтаксичним прислівно-кореляційним зв’язком, розрізняються: а) складнопідрядні речення корелятивно-уточнювальної будови; б) на- півкорелятивної будови; в) некорелятивної будови. Складнопідрядними реченнями корелятивно-уточнювальної будови називаються такі, у яких синтаксичний зв’язок головної і підрядної частин ґрунтується на корелятивній парі типу той — хто, той — що, такий — який, там — де, туди — куди, так — як, підрядна ж частина повністю уподібнюється за своєю семантикою значенню співвідносного слова головної частини. Серед складнопідрядних речень кореля- тивно-уточнювальної будови розрізняються: 1) складнопідрядні речення з підрядними частинами субстанційно-корелятивної семантики (підрядні частини пояснюють співвідносні слова той, та, те, ті, що виступають у функції підмета або додатка у головній частині і приєднуються до головної частини за допомогою сполучних слів хто, що та ін.): Хто не бачив тайги, та ше північної, той не може ясно уявити собі її (В. Гжицький); Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею (Леся Українка); Жалюгідний той, хто, схиляючись перед чужим, забуває духовні скарби свого народу, нехтує |
рідним словом, зневажає або ігнорує вітчизняну історію (3 журн.); |
718 |
Синтаксис |
Лиш той пророк, хто має серие чисте і зла в народ і краплі не несе (І. Кочерга); Хто зберіг любов до краю і не зрікся роди, той ім’ям не вмре ніколи в пам’яті народу (О. Олесь). При цьому співвідносний компонент може імплікуватися, що суттєво не впливає на обсяги семантики підрядної частини зокрема і складнопідрядного речення загалом: Здається, шо знову промінь надії сколихнув мені диши, вселяючи новії надію і нову мрію (А. Яніта); 2) складнопідрядні речення з підрядними частинами ад’єктивно-характеризувальної семантики, у яких підрядна частина стосується співвідносних слів такий, така, таке, такі та ін., що виступають у функції іменної частини складеного присудка або кваліфікувальних компонентів щодо іменникової лексеми. Підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучних слів типу що, який і т. д.: Післядощове повітря пахло тим ледве вловимим і надзвичайно приємним запахом, шо завжди асоиіюється з народженням якогось нового, досі невідомого життя (М. Хвильовий); Я весь такий, шо душа щемить від кожної людсь- кої неправди, від недоброго ставлення до дитини, від недомовленого… (А. Яніта). Співвідносний елемент також може повністю імплікуватися, що не впливає на вимір семантики підрядної частини: Зима, шо все засніжила, завіхолила исі ліси, побілила усі виднокола (А. Яніта); 3) складнопідрядні речення з підрядними частинами адвербіально- локативної семантики, де підрядна частина корелює зі співвідносним словом там. туди і приєднується до головної частини за допомогою сполучних слів де, куди та ін.: Там, де березина витісняла сосни та пропускала паруси сония. все, здавалось, залите було зеленим бенгальським вогнем (М. Коцюбинський); Там, де Ятрань круто в’ється, з-під каменя б’є вода; Куди голова задимала, то туди й ноги несуть (Нар. тв.); 4) складнопідрядні речення з підрядними частинами адвербіально-темпоральної семантики, де підрядна частина співвідноситься з антецедентом тоді, доти та ін. і приєднується до головної частини за допомогою сполучних слів коли, доки тощо.: Україно! Поки жити види, доти відкриватиму тебе (В. Симоненко); Я повернуся тоді, коли край мій розправить стомлені плечі і відчиє солодкий подих свободи і волі (А. Яніта);
5) складнопідрядні речення з підрядними частинами адвербіально-атри- бутивної семантики, у яких підрядна частина стосується співвідносного слова типу так у головній частині і приєднується до головної частини за допомогою сполучних слів як, що та ін.: Я так люблю життя, що хотів би прожити його до останньої хвилини (О. Олесь); Сонце так пекло, шо й иночі степ пашів (Ю. Яновський); Косарі затягнули пісню так голосно, шо аж лина пішла понад ставом (І. Нечуй-Левицький). Складнопідрядними реченнями напівкорелятивної будови є такі, у яких підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучників типу що, щоб, мов, немов, ніж, наче, неначе та ін. і в головній частині наявне співвідносне слово ад’єктивно-характеризуваль- ної або адвербіально-атрибутивної семантики, унаслідок чого порушується загальноприйнятий принцип кореляції: Дівчина глянула на всіх такими очима, ніби вона в ию мить знала всю істину і прагнула |
РПЗЛІП XVII. Склалнопілпялне печення. |
719 |
поділитися нею з исіма (А. Яніта); Козаки поверталися додому так. немов нічого не трапилося лихого з ними в поході (Ю. Мушкетик).
Складнопідрядними реченнями некорелятивної будови слід вважати такі, головна частина яких уміщує семантично спустошене слово те, діапазон сполучуваності якого необмежений: Я завжди думаю про те. шо колись настане і шо буде після нас (А. Яніта); Я не на те. ці квіти зривала, щоб вони зів’яли и моїй кімнаті без дотики сония (В. Підмогильний). Загальний корпус складнопідрядних речень розчленованої структури поділяється на основі розмежування власне-детермінантного і де- термінантно-кореляційного зв’язків на два розряди: 1) складнопідрядні речення з підрядними детермінантними частинами і 2) складнопідрядні речення з підрядними супровідними. Складнопідрядні речення з підрядними детермінантними частинами щодо семантичної взаємодї головної і підрядної частин за своєю семантикою диференціюються: 1) на складнопідрядні речення, підрядні частини в яких вказують на час вияву дії чи стану головної частини: Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе у невідомі краї (М. Рильський); Почало смеркатись, коли з-за пагорба повільно виповзла важка, чорна хмара (О. Довженко); Поки зірниия тиха і бліда вгорі погасить ранішню лампади, до мудрих книг схиляються нараду юнацький вус і сива борода… (Є. Плужник); 2) складнопідрядні речення з підрядними причини, підрядна частина в яких вказує на причину реалізації дії чи вияву стану головної частини: Зраділи всі з’яві гостя, бо він приніс так довго очікивані новини (П. Ла- зорський); Мати тривожилася все більше і більше, томи шо син довго не приїжджав (М. Стельмах); Та була у нього пісня і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою линою (Леся Українка); Викладання мови — це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим. найтоншим діткненням до серия дитини (В. Сухо- млинський); Не гідна ти дочкою лісу зватись, бо в тебе дих не вільний лісовий, а хатній рабський (Леся Українка); 3) складнопідрядні речення з підрядними частинами умови, підрядна частина в яких окреслює умову реалізації дії чи вияву стану головної частини (умова може бути реальною або ірреальною): Коли ти боронитимеш волю й самостійність народи твого, ми повік шанувать тебе будем і любити, як друга свого (Леся Українка); Коли він зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви (М. Коцюбинський); Широкий світ розкривається перед нами, коли ми читаємо книги Івана Франка (М. Рильський); Коли ні крихточки любові, ні зненависті, ні страху. — то про красу не буде й мови на вбогім життєвім шляху (Д. Загул); 4) складнопідрядні речення з підрядними допусту, підрядна частина в яких вказує надію або стан, усупереч котрим і відбувається дія чи реалізується стан головної частини: Нехай життя момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко); Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч мири прагнуть (Леся Українка); В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по пуавді. не було |
720 |
Синтаксис |
(Т. Шевченко); /хоч життя послало йоми калюжу замість океану, душа в нього була океанська (О. Довженко); Насправді стриму час немає, хоч важко ие нам зрозуміть (Б.-І. Антонич); Не б я не був, а все думками лечу в Донеччину свою (В. Сосюра); 5) складнопідрядні речення з підрядними частинами мети, підрядна частина в яких вказує на мету реалізації дії чи вияву стану головної частини: Кайдани, шаленіючи, бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря (Л. Костенко); Сонця виходять із своїх орбіт, щоб нас огріти у благій гостині (М. Зеров); Я обламаю хвилинам пальці, щоб не сплітались в печаль години (Л. Костенко); 6) складнопідрядні речення з підрядними частинами порівняння, у яких через образно-асоціативні уявлення передається тонка гама порівняння — реального або ірреального: Хати біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках у піжмурки в яри гуляють (Т. Шевченко); Дівчата засміялися, мов золоті горішки розсипалися по клуні (Ю. Яновський); Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сониі (М. Коцюбинський); Гаснуть вогні у місті, ніби в безодню моря падають зорі янтарні (М. Рильський); Над головою зірка ще тріпоче, мов пійманий у сильие дрібен птах (В. Стус); 7) складнопідрядні речення з підрядними частинами наслідку, підрядна частина в яких окреслює наслідок реалізації дії чи вияву стану головної частини: Хлопці вийшли до села з заходу, так шо тепер їм не било чого боятись (Г. Тютюнник); Хмари завирували, закипіли й тяжко рушили вперед, підминаючи під себе небо, опускаючись все нижче, так шо на землі ставало все важче і важче дихати людям (Г. Тютюнник); 8) складнопідрядні речення з підрядними частинами місця, у яких підрядна частина окреслює місце перебігу дії чи вияву стану головної частини: Не ше вчора хатки стояли білі, сьогодні море котить свої хвилі (А. Яніта); Пе росли трави могутні. вітер сьогодні віяв нестерпно пекучий (А. Яніта); 9) складнопідрядні речення з підрядними частинами відповідності, підрядна частина в яких поєднується з головною за допомогою аналітичних сполучників типу що… то, чим… тим, еміру того як, що здебільшого передбачають розташування одного елемента в головній частині (то, тим), іншого — у підрядній (що, чим), при цьому суттєвим постає зіставлення зображуваних явищ у якісному або кількісному плані: Чим краще підготуєш Грунт до сівби, тим більшого урожаю сподівайся (Нар. тв.); В міру того як танув сніг біля ліси, все більше зелень заполонювала усе (А. Яніта).
До складнопідрядних речень із підрядними частинами супровідними належать такі утворення, підрядна частина в яких становить додаткову інформацію щодо головної частини: Це було безпосереднє спілкування учнів одного з одним, шо відкривало перед ними нові можливості спілкування (3 газ.); Раптово все у лісі стихло, від чого якось тривожно стало на дииіі (В. Шдмогильний). Окремо слід виділити речення з ознаками розчленованих і нерозчле- нованих структур. З одного боку, у них чітко простежуються ознаки розчленованих складнопідрядних речень, що виявляється у можливості |
РОЗДІЛ XVII. Складнопідрядне речення. |
721 |
самостійного вжитку кожної з частин, з другого боку, у них окреслюється залежність підрядної частини від слова (словосполучення) головної частини, пор.: Забудь усе й лети, куди життя несе в огні труда (В. Сосюра); Ми підем, де трави похилі, де зорі в ясній далині (А. Малишко). З другого боку, такі структури наближаються до не- розчленованих у силу наявності опорного слова — носія активної валентності (лети куди?; підем к у д и?), а з розчленованими структурами їх об’єднує відносна автономність підрядної частини. Загалом таким підрядним частинам притаманна локативна або темпо- ральна семантика і за своїми параметрами подібні складнопідрядні речення перебувають ближче до складнопідрядних нерозчленованих утворень.
Сучасна вузівська і шкільна класифікація складнопідрядних речень є спрощеним варіантом структурно-семантичної класифікації. У ній визначальним виступає співвідношення підрядної частини зі словом (словосполученням) головної частини або зі всім її змістом. У силу цього розрізняються: 1) складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними, що уточнюють зміст тих слів у головній частині, які означають різні вияви сприйняття, мислення, почуття і відповідають на питання непрямих відмінків: Добре жить томи, чия душа і дима добро навчилася любить (Т. Шевченко); 2) складнопідрядні речення з підрядними означальними, у яких підрядна частина пояснює член головної частини, виражений іменником, і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? ДЯР?, ппр • Нещасна, неправдива людина, шо добровільно й легко зрікається рідної мови. Щаслива, праведна людина, що в ра- дості й горі бидиє слово своєї землі. Нещасні, прокляті батько й мати, шо сплоджиють перевертнів. Щасливий, непереможний народ, що по- роджує своїх захисників і оборониів (В. Харчук). Залежно від співвідношення підрядної частини зі словом головної частини розрізняються: а) складнопідрядні речення з підрядними власне-означальними (відносяться до іменника у головній частині): Пташки, шо влітку так співали, у ірій вже поодлітали (Є. Гребінка); б) складнопідрядні речення займенниково-означального типу (відносяться до займенниково- співвідносного слова головної частини): Ті пісні любі, що несуть радість межи люди: Шо посієш, те й пожнеш; Той дає раду, хто знає правди (Нар. тв.); 3) складнопідрядні речення обставинного типу, з-поміж яких розрізняють: а) складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії, у яких підрядна частина уточнює спосіб дії або ступінь дії, про яку йде мова у головній частині, і відповідають на питанняяк? яким способом? у якій мірі? наскільки?, пор.: На серці було так легко, як часом и малої дитини гарного погідного ранки (М. Коцюбинський); Виспівує, вимовляє, аж калина плаче (Т. Шевченко); б) підрядні частини способу дії за специфікою вираження поділяються на непорівняльні і порівняльні. До підрядних частин непорівняльних належать такі, у яких дії головної і підрядної частин зіставляються без їх порівняння: Так тихо, хоч мак сій (Нар.тв). Складнопідрядними реченнями з підрядними порівняльними виступають такі |
722 |
Синтаксис |
конструкції, у яких дія головної частини порівнюється з дією підрядної частини: Хати біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках и піжмурки в яри гуляють (Т. Шевченко); в) складнопідрядні речення з підрядними місця, у яких підрядна частина вказує на місце дії, про яку говориться в головній частині, і відповідає на питання де? куди? звідки?, пор.: Куди кінь з копитом, туди Ірак з клешнею (Нар. тв.); г) складнопідрядні речення з підрядними часу, у яких підрядна частина уточнює час дії, про яку говориться в головній частині і відповідають на питання коли? з якого часу? до якого часу?, пор.: Поки ми опускались в долини, червоне сонце котилось краєм макітри (М. Коцюбинський); ґ) складнопідрядні речення з підрядними причини, у яких підрядна частина вказує на причину дії, про яку говориться в головному реченні, і відповідає на питання чому? з якої причини? через що? . пор.: Мабуть тому, шо село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке… (Марко Вовчок); д) складнопідрядні речення з підрядними мети, у яких підрядна частина уточнює мету дії головної частини і відповідає на питання з якою метою? для чого? нащо ?. наприклад: Для того, щоб стати гарним співрозмовником. насамперед оволодійте всебічними знаннями, опануйте здобутки людської культури (науки, літератури, мистецтва) (за І. Томаном); є) складнопідрядні речення з підрядними умови, у яких підрядна частина вказує на умову дії головної частини і відповідає на питання за якої умови? при якій умові?, пор.: Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М. Коцюбинський); є) складнопідрядні речення з підрядними наслідку, у яких підрядна частина вказує на наслідок дії головної частини: На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так шо ніяк не можна було туди прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); ж) складнопідрядні речення з підрядними допустовості, у яких підрядна частина виражає дію, яка хоч і протиставляється дії в головній частині, але допускає її здійснення.
Підрядні допустові відповідають на питання незважаючи на що?, пор.: Тепла все ще не було, дарма шо минуло кілька днів березня (П. Тичина); Хоч і зазирало соние крізь листя старих буків всередину лісу, проте віяло прохолодою (О. Маковей) (див. детальніше [Ску- ратівський, Шелехова, Остаф 1992, с. 165-184]). |