Стаття присвячена аналізу концептуального простору давньогрецьких прикметників δνιηρТο і καθξТο
шляхом когнітивного моделювання структур знання, що передаються ними, та встановлення типових
контекстно зумовлених диференційних ознак, які виникають у конкретних умовах їх функціонування.
Ключові слова: концепт, концептуальний простір, параметричність.

Поняття розміру належить до числа найважливіших категорій буття, що характеризує явища та предмети
реальної дійсності. Будь-яка діяльність людини, її існування здійснюється в рамках певного простору і часу. У
зв‘язку з цим одним із найдавніших щодо виникнення є семантичне поле параметричності. Це, на нашу думку,
стосується всіх мов світу, оскільки розмір є фундаментальною якістю простору. З ним стикалися у
повсякденному житті ще первісні люди, оцінюючи розміри предметів, що їх оточували, тварин, на яких вони
полювали, тощо.
© Петришин М.Й., 2011 Розділ IV. ФУНКЦІОНАЛЬНА СЕМАНТИКА ЛЕКСИЧНИХ І ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

309
Лексика на позначення розміру завжди привертала увагу дослідників. Однак аналіз праць, присвячених
параметричним прикметникам, показав, що вони відрізняються між собою різним розумінням мети та завдань,
напрямом та методикою дослідження. Прикметники на позначення розміру розглядалися не лише в різних
аспектах, але і на матеріалі різних мов. Увагу лінгвістів привертали різноманітні властивості параметричних
прикметників, які досліджувалися як у плані синхронії, так і у плані діахронії. У сучасній лінгвістиці можна
виділити декілька напрямків дослідження лексики з семантикою розміру. Спробою з‘ясувати семантичну
структуру лексем на позначення розміру, виявити її видозмінення та збагачення новими смисловими
елементами характеризуються дослідження Н. К. Зубовської [Зубовська 1990], Г. М. Гумовської [Гумовська
1985], Л. І. Іванової [Іванова 1981], В. О. Коробейникової [Коробейнікова 1980], О. М. Бондіної [Бондіна 1981].
При цьому значна увага приділяється в роботах аналізу синтаксичної та лексико-семантичної сполучуваності
досліджуваних прикметників. Вивчення семантичної структури прикметників на позначення розміру у
більшості робіт передбачає аналіз як на парадигматичному, так і на синтагматичному рівнях.
Другий напрям досліджень представлений роботами, у яких вивчаються семантичні відношення між
синонімами та антонімами, зіставляються однотипні за значенням прикметники в різних мовах (Т. Г. Линник
[Линник 1982], О. В. Бублик [Бублик 1991], О. В. Афанасьєва [Афанасьєва 1977]). У цих розвідках значне місце
приділяється вивченню сполучувальних особливостей прикметників розміру, їх валентних можливостей,
аналізові умов реалізації окремих лексико-семантичних варіантів (ЛСВ).
Третій напрям досліджень представлений роботами історичного спрямування (Г. М. Лукіна [Лукіна
1964], К. П. Смоліна [Смоліна 1978], М. С. Лаврентьєва [Лаврентьєва 1968], Н. Г. Михайловська [Михайловська
1965]), у яких розглядається історія розвитку лексем із значенням розміру, особливості їх функціонування та
семантики в різні історичні періоди.
В останні роки з‘явилися праці, присвячені вивченню словотвірного потенціалу прикметників розміру,
особливостей його реалізації у мові [Шевчук 1992]. У цих дослідженнях спостерігається намагання проникнути
в механізм словотворчого моделювання на рівні функціонування ЛСВ, а також поєднати два рівні
дериваційного вивчення твірних основ слів – рівня лексеми і рівня її окремих ЛСВ. Окремі розвідки присвячені
проблемі рухомості розмірної ознаки, конкретизації ступеня ознаки розміру [Котнюк 1986]. Параметричні
прикметники з точки зору їх естетики були предметом аналізу знавців античності [Лосєв 1953].
Проте до недавнього часу лінгвокогнітологія залишала поза увагою таку категорію людського знання, як
―простір‖, фундаментальну з огляду на її роль у концептуалізації та категоризації позамовної дійсності. Можна
лише відзначити дисертацію Андрусь А.Ф., присвячену дослідженню концептуального простору прикметників
big і large в англійській мові [Андрусь 2009].
Незважаючи на підвищений інтерес лінгвістів до опису й вивчення прикметників з семантикою розміру,
низка питань, що виникають у процесі дослідження специфіки ментальних структур концептуального простору,
вербалізованого давньогрецькими прикметниками δνιηρόο і καθξόο, потребує ґрунтовного висвітлення. Отже,
актуальність нашої розвідки полягає в потребі комплексного когнітивного аналізу прикметників δνιηρόο і
καθξόο у давньогрецькій мові як складного явища, яке виникає у результаті сприйняття носіями мови та
відображення в ній перцептуального простору, у необхідності встановлення структури концепту ―довжина‖ та
опису його складових елементів.
Мета статті – виявити й описати концептуальний простір прикметників δνιηρόο і καθξόο у давньогрецькій
мові за допомогою когнітивного моделювання структур знання про їх ситуативно (контекстуально) зумовлені
змістові ознаки.
Об‘єктом дослідження є концептуальний простір прикметників δνιηρόο і καθξόο у гомерівському епосі.
Предмет наукового аналізу полягає у виявленні особливостей та характеристиці складників (зон)
концептуального простору аналізованих ад‘єктивів, які дозволяють виявити сутність подібностей та
відмінностей між значеннями, зафіксованими в лексикографічних джерелах, і контекстно зумовленими
змістовими ознаками.
Матеріалом дослідження є прикметники на позначення довжини в поемах Гомера, оскільки в ―Іліаді‖ та
―Одіссеї‖ давньогрецька мова отримала своє матеріальне втілення, що сприяло актуалізації багатьох
потенційних можливостей давньогрецької мови, яка до часу створення поем мала довгу історію структурного та
функціонального розвитку [Славятинська 1981:19]. Крім того, мовлення письменника, його твір, а ширше –
ідіолект, є цінністю з погляду виявлення нестандартних, оригінальних, додаткових мовно-гносеологічних
зв‘язків. Такі семіотичні значення разом з імплікаційними формують комплексні, важливі для певної культури
й людства в цілому смисли – концепти.
У результаті суцільної вибірки виявлено 106 випадків вживання прикметників δνιηρόο і καθξόο у
гомерівському епосі.
Характер нашої розвідки зумовив комплексне використання методик компонентного, контекстуального і
концептуального аналізу. При дослідженні концептуального простору прикметників δνιηρόο і καθξόο
зосереджуємо увагу на вивченні як семантичних ознак, так і поглибленому аналізі контекстів уживання
кожного з досліджуваних прикметників у гомерівському епосі.
У роботі ми розглядаємо концепт як певний культурний, національний, ідеальний, символічний,
ментальний смисл. Вважаємо, що статусу концепту певний смисл набуває тоді, коли виходить за межі якогось
одного простору (художнього тексту) та об‘єднує кілька таких просторів (літературу і культуру, історію в
діахронічному зрізі тощо). Керуючись потребами адекватного пізнання навколишньої дійсності, концепт ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 22

310
проходить через складні мисленнєві процеси, прямуючи від нижчого до вищого рівнів абстракції. У зв‘язку з
цим концептуальний простір аналізованих прикметників ми розглядаємо, вслід за А. Андрусь, як тривимірне
утворення, у якому виділяються картинно-образний, раціонально-логічний та аксіологічний складники
[Андрусь 2009: 9].
Параметричний концепт ―довжина‖ вербалізований у гомерівському епосі прикметниками δνιηρόο і
καθξόο. Ці ад‘єктиви вживаються для опису предметів з поздовжнім виміром, тобто описують протяжність лінії,
тіла, площини між двома найвіддаленішими точками. Концептуальна ознака, яка відіграє важливу роль у
дослідженні картинно-образного складника концептуального простору прикметників δνιηρόο і καθξόο і визначає
напрям та межі вимірювання, – це ―відстань між двома найвіддаленішими точками‖.
Розглянемо концептуальний простір прикметника δνιηρόο, який належить у гомерівському епосі до групи
слів з низькою частотою вживання (виявлено 5 фіксацій в ―Іліаді‖ та 7 в ―Одіссеї‖). Результати аналізу
текстових фрагментів свідчать, що найчастотнішим компонентом концепту ―довжина‖ у дослідженому
матеріалі виявилася концептуальна ознака ―поздовжній вимір горизонтальної спрямованості‖, яка
актуалізується в гомерівському епосі в сполученнях з іменниками-синонімами ηХ œγρνο та ηХ δТξπ (спис), які
належать до тематичної групи (ТГ) ―зброя‖. Наприклад, під час поєдинку між Аяксом та Гектором ―ηл δ‘
™θζπαζζακšλω δνι…ρ’ œγρεα (Il. VII, 255) – обидвоє витягнули довгі списи‖ і зчепились немов жорстокі леви, а ―Р
δ’ Ґξα πξиηηζηνο ‘ΟδπζζεЭο œζζπη’ ўλαζρТκελνο δνιηρХλ δТξπ ρεηξˆ παρε…V (Od. XIX, 447-449) – Одіссей першим
кинувся із довгим списом у могутній руці‖. Ця ознака зумовлюється сполучуваністю з іменниками конкретної
семантики, що називають об‘єкти з поздовжнім виміром, поперечний вимір (ширина) яких дуже малий або
несуттєвий для нашої свідомості.
У межах фактологічного матеріалу вартими окремої уваги є випадки вживання ад‘єктивної одиниці
δνιηρόο на позначення часової тривалості. Репрезентантом раціонально-логічного складника аналізованого
прикметника виступає концепт ―час‖. Реалізуючим контекстом для прояву темпоральної семантики
аналізованої лексеми служать слова, що характеризуються часовими параметрами, а саме – № РδТο (дорога), №
λЪμ (ніч), № λТζνο (хвороба), Р πιТνο (плавання). Наведемо приклади вживання прикметника δνιηρТο у значенні
―тривалий‖. Так, Афіна ―λЪθηα κ•λ ™λ πεξЈηV δνιηρѕλ ζρšζελ (Od. XXIII, 243) – довгу ніч затримала на краю
землі‖, а Одіссей, зустрівшись у царстві Аїда з тінню матері, запитав її: ―ηˆο λЪ ζε θhξ ™δЈκαζζε ηαλειεγšνο
ζαλЈηνην; Г δνιηρѕ λνаζνο, Г ”Αξηεκηο „νρšαiξα νŒο ўγαλν‹ο βειšεζζηλ ™πνηρνκšλε θαηšπεθλελ (Od. XI, 173-174) –
тривала хвороба чи то стрілоносна Артеміда ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила ?‖ І
нарешті, у XVII книзі ―Одіссеї‖ читаємо, що Кроніон намовив Одіссея ―¤κα ιεηζηБξζη πνιππιЈγθηνiζηλ ўλБθελ
Α„γππηТλδ’ „šλαη, δνιηρѕλ Рδуn, Фθξ’ ўπνιν…κελ (Od. XVII, 425-426) – приставши до розбійної зграї, їхати в
Єгипет, у тривалу дорогу, щоб там він загинув‖. Концептуальна ознака ―тривалий, довгий‖ виникає в
результаті метафоризації значення прикметника при сполученні з іменниками, що мають диференційну або
потенційну сему ―час‖.
Проаналізований матеріал не виявив у концептосфері прикметника δνιηρόο аксіологічного складника,
який вербалізував би уявлення про позитивне чи негативне ставлення давніх греків до живих істот,
матеріальних об‘єктів, навколишньої дійсності.
У прикметника καθξόο (зафіксовано 54 випадки вживання в ―Іліаді‖ та 40 в ―Одіссеї‖) релевантною для
позначення певних величин виявилася концептуальна ознака, яка демонструє розподіл поздовжнього виміру
предметів вертикальної чи горизонтальної спрямованості. Наприклад, концептуальна ознака ―довжина‖
прикметника καθξТο актуалізується у випадку сполучення з лексемами ТГ ―зброя‖ (31 вживання). Ця тематична
група представлена іменниками-синонімами ηХ œγρνο (12 вживань) та ηХ δТξπ (18 вживань). Наприклад, Аякс і
аргейці відбивають ворогів ―καθξν‹ζη μπζην‹ζη (Il. XV, 388) – довгими списами‖. Довгий спис був і улюбленою
зброєю женихів Пенелопи (Od. XXII, 149; 251) та друзів Одіссея під час плавання між Сціллою та Харібдою.
Дещо рідше виступає прикметник καθξТο як означення іменника ηХ œγρνο, синоніма ηХ δТξπ. Так, Імбрій, син
Ментора, ―ηХλ ξ’ πƒХο Τειακоλνο Ыπ’ νЬαηνο œγρεϊ καθξщ λЪμ (Il. XIII, 177) – вдарений був сином Теламона
(Тевкром) під вухом довгим списом‖, ―œγρεϊ καθξщ (Od. XXII, 279; 293) – довгим списом‖ Ктесіпп ранить плече
вірного Одіссеєвого слуги та свинопаса Евмея, а Одіссей – Дамасторіда (Od. XXII, 279; 293). Саме ―довгий
спис‖ є улюбленою зброєю в руках як грецьких, так і троянських героїв, а висока частотність вживання
прикметника καθξТο з іменниками вказаної ТГ пояснюється, на нашу думку, бажанням Гомера підкреслити
велич зброї, якою борються і захищаються герої. Концепт ―довгий‖ реалізує прикметник καθξТο і з іменниками
інших тематичних груп. Зокрема, це стосується слів Р Фδνο – гілка (ТГ ―рослини та їх частини‖) та № νЩξЈ
(хвіст), які зустрічаються лише в ―Одіссеї‖. Так, наприклад, ―ўπ»ωξνη δ’ œζαλ Фδνη, καθξν… ηε κεγЈινη ηε,
θαηεζθ…ανλ δ• ΧЈξπβδηλ (Od. XIΙ, 435-436) – крислаті та довгі гілки тінню покривали Харібду‖, а леви та вовки
―ўιι’ Ґξα ην… γε νЩξНζηλ καθξНζη πεξηζζα…λνληεο (Od. X, 215) – махаючи довгими хвостами‖, обступили
супутників Одіссея біля будинку Кіркеї.
Вагомим компонентом картинно-образного складника концептуального простору прикметника καθξТο є
в гомерівському епосі концепт ―висота‖. Концептуальна ознака ―вертикальна відстань знизу вгору‖ дає підставу
стверджувати, що вертикаль складає основу концептуалізації більшості матеріальних об‘єктів, і саме їй
належить одна з найважливіших ролей у параметричній концептосфері давньогрецької мови. Вказуючи на
великий розмір предметів, прикметник καθξТο у сполученні з іменниками, що позначають споруди та їх частини
(ηХ ηε‹ρνο (мур, стіна), Р θ…ωλ (стовп), № θι…καμ (сходи)), актуалізує концептуальну ознаку ―високий‖. Наприклад, Розділ IV. ФУНКЦІОНАЛЬНА СЕМАНТИКА ЛЕКСИЧНИХ І ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

311
Гектор захищав ―πЪιαο θαˆ ηε…ρεα καθξЈ (Il. XXII, 507) – брами та високі стіни‖, а Одіссея приводили в
захоплення ―ηε…ρεα καθξЈ‖ (Od. VII, 44-45) – високі стіни‖ будинку Алкіноя, мудрого володаря феакійців.
Картинно-образний складник ―висота‖ виступає на перший план і в результаті сполучення прикметника καθξТο
з іменниками ТГ ―географічні об‘єкти‖ та ―рослини‖: ―ηξšκε δ’ νЬξεα καθξ¦ θαˆ Ыιε πνζζˆλ Шπ’ ўζαλЈηνηζη
ΠνζεηδЈωλνο „Тληνο (Il. XIII, 18) – високі гори та ліс затремтіли під ногами крокуючого безсмертного
Посейдона‖, а Одіссей, діставшись до Аїду, побачить ―Ґιζεα Πεξζεθνλε…εο, καθξα… η’ α‡γεξνη θαˆ „ηšαη
зιεζ…θαξπνη (Od. X, 510) – гай Персефони, високі тополі та верби, що гублять насіння‖, Каліпсо показує
Одіссеєві, де ―δšλδξεα καθξ¦ πεθЪθεη (Od.V, 238, 241) – ростуть високі дерева‖ для побудови плота.
Коннцептуальна ознака ―високий‖ виникає в результаті метонімічного переносу зі сфери поздовжнього виміру
в сферу виміру по вертикалі. В окремих випадках, окрім картинно-образного складника ―висота‖
концептуального простру прикметника καθξТο, виявлено аксіологічний компонент. Це, зокрема, стосується
словосполучення ―καθξТο ”Οιπκπνο – високий Олімп‖, у якому прикметник καθξТο виконує роль постійного
епітета і вказує на загальну позитивну оцінку. Так, наприклад, Фетіда покликала гіганта ―™ο καθξХλ ”Οιπκπνλ
(Il. I, 402) – на високий Олімп‖, а Еос ―πξνζεβ»ζεην καθξХλ ”Οιπκπνλ Ζελˆ θЈνο ™ξšνπζα θαˆ Ґιινηο ўζαλЈηνηζηλ
(Il. II, 48-49) – піднялась на високий Олімп, являючи денне світло Зевсові та іншим безсмертним‖.
Концептуальна ознака ―вертикально вниз від поверхні землі‖ актуалізується у випадку сполучення з
іменником ηХ θξšαξ (криниця). Наприклад, ―πЈληεο πνηακνˆ θαˆ π©ζα ζЈιαζζα θαˆ π©ζαη θξБλαη θαˆ θξε…αηα καθξ¦
λЈνπζηλ (Il. XXI, 196-197) – випливають ріки і море широке, води потоків, джерел і струмків, а також криниці
глибокі‖. Концепт ―глибина‖ виступає на перший план внаслідок заміна диференційної семи ―поздовжній
вимір‖ семою ―вертикально вниз від поверхні землі‖.
Результати проведеного аналізу виявили наявність концепту ―великий загальний розмір‖, який виникає у
результаті актуалізації концептуальних ознак ―конкретність‖, ―величина‖, ―у значній мірі‖. Реалізуючий
контекст становлять іменники Р ι…ζνο (камінь) та ηХ θЪκα (хвиля). Так, наприклад, ―θηλ»ζε δ‘ ўγνξѕ θѕ θЪκαηα
καθξ¦ ζαιЈζζεο πТληνπ ‘Ιθαξ…νην (Il. II, 144) – зашуміли народні збори, як великі хвилі в Ікарійському морі‖, а
розгнівана Афіна ―™πоξζ’ ҐλεκХλ ηε θαθХλ θαˆ θЪκαηα καθξЈ (Od. V, 109) – наслала лиховійний вітер і великі
хвилі‖ на Одіссея з супутниками; оселя ж Поліфема була оточена навколо ―ι…ζνηζη καθξБζηλ (Od. IX, 186) –
великим камінням‖.
У випадку поєднання з іменниками, що мають у семантичній структурі диференційну або потенційну
сему ―час‖, прикметник καθξТο, як і δνιηρόο, актуалізує концепт ―час‖, який репрезентує раціонально-логічний
складник аналізованого ад‘єктива. Наприклад, ―Ѕκαηα καθξЈ (Od. X, 470; XXII, 301; XVIII, 367) – довгі дні‖ та
―λЪμ δ’ јδε κЈια καθξ» (Od. XI, 373) – вже довга ніч‖.
Проведене дослідження сукупності змістових ознак синонімічних прикметників виявило специфіку
основних подібностей і відмінностей у концептуальному просторі ад‘єктивів δνιηρόο і καθξόο. Аналіз
лексикографічної фіксації та текстової репрезентації досліджуваних одиниць дає підставу стверджувати, що
найбільш показовим картинно-образним складником прикметника δνιηρόο є концепт ―довжина‖. Для
концептосфери лексеми καθξόο характерними виявилися концепти ―довжина‖, ―висота‖, ―глибина‖, ―великий
розмір‖. Раціонально-логічний складник ―час‖ виявлений в обох прикметників. Аксіологічний складник, що
вербалізує позитивне ставлення до означуваного предмета, засвідчений лише у прикметника καθξόο.
Крізь призму концептів, характерних для прикметників δνιηρόο і καθξόο, втілюється широкий обсяг знань
як про параметричні, так і непараметричні властивості об‘єктів екстралінгвальної дійсності. Перспективним
видається проведення аналогічних досліджень на матеріалі інших параметричних прикметників.

Література
Андрусь 2009: Андрусь, А. Ф. Концептуальний простір англійських прикметникіів big i large [Текст] :
Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / Чернівецький нац. ун-т ім Ю. Федьковича. – Ч., 2009. – 18 с.
Афанасьева 1977: Афанасьева, О.В. Лексическая сочетаемость английских прилагательных,
обозначающих большой размер (big, large, enormous, extensive, ample, expansive) в современном английском
языке [Текст] : Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т им. В. И. Ленина. –
М., 1977. – 13с.
Бондина 1981: Бондина, О.Н. Прилагательные размера в современном немецком языке [Текст] :
Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Киевский гос. пед. ин-т ин. яз. – К., 1981. – 21с.
Бублик 1991: Бублик, О. В. Синонимические ряды прилагательных со значением размер и пути их
пополнения (на примере английского языка) [Текст] : Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Львовский
гос. ун-т им. И. Франко. – Львов, 1991. – 15с.
Гумовская 1985: Гумовская, Г. Н. Семантическая структура и сочетаемость некоторых прилагательных
английского языка, обозначающих большой размер пространственной протяженности (huge, spacious, capacious,
commodicus, roomy, wide, brood) [Текст] : Автореф. дис. …канд. филол. наук:10. 02. 04 / Моск. гос. пед. ин-т
им. В.И. Ленина. – М., 1985. – 15 с.
Зубовская 1990: Зубовская, Н. К. Специфика прилагательных размера и способы экспликации их
семантических свойств ( на материале русского, немецкого и французского языков) [Текст] : Автореф. дис. …
канд. филол. наук: 10. 02. 19 / БелГУ им. В. И. Ленина. – Минск, 1990. – 17 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 22

312
Иванова 1981: Иванова Л.И. Полисемия русских прилагательных линейного пространственного
измерения (Категориальная специфика, семемная организация, семантические процессы) [Текст] : Дис. … канд.
филол. наук: 10. 02. 01 / Л.И. Иванова. – Воронеж, 1981. – 185 с.
Коробейникова 1980: Коробейникова, В.А. Лексико-семантическая группа прилагательных с
пространственным значением (К проблеме системности лексики) [Текст] : Автореф. дис. … канд. филол. наук:
10. 02. 01 / В.А. Коробейникова. – Саратов, 1980. – 18 с.
Котнюк 1986: Котнюк, Л.Г. Выражение градуальности признака в семантике имен прилагательных со
значением размера [Текст] : Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10. 02. 04/ Киевский гос. пед. ин-т
иностранных языков / Л.Г. Котнюк. – К., 1986. – 23 с.
Лаврентьева 1968: Лаврентьева, М.С. Историко-семасиологическое исследование группы
прилагательных,обозначающих ―размер‖ во французском языке: (синхр. – диахр. исслед.) [Текст]: Автореф.
дис. … канд. филол. наук: 10. 02. 02 / М.С. Лаврентьева.– М., 1968. – 16 с.
Линник 1982: Линник, Т.Г. Параметричні прикметники і їх становлення [Текст] / Т.Г. Линник. – К.:
Наукова думка, 1982. – 196 с.
Лосев 1953: Лосев, А.Ф. Эстетическая терминология ранней греческой литературы [Текст] / А.Ф. Лосев
// Изв. АНСССР, ОЛЯ, 1953. – Т. 83. – С. 73-77.
Лукина 1964: Лукина, Г. Н. К истории антонимичных прилагательных в русском языке (слова тонкий и
толстый) [Текст] / Г.Н. Лукина // Исследования по истории лексикологии древнерусского языка. – М.: Наука,
1964. – С. 80-93.
Михайловская 1965: Михайловская, Н.Г. Синонимические прилагательные в языке древнерусских
памятников XI-XIV вв.: Прилагательное великий и его синонимы [Текст] / Н.Г. Михайловская // Изв. АНСССР.
Сер. лит. и яз., 1965. – Т. 42. – Вып. 1. – С. 34-42.
Славятинская 1981: Славятинская, М.Н. Язык гомеровского эпоса [Текст] / М.Н. Славятинская // Типы
наддиалектных форм языка. – М.: Наука, 1981. – С. 19-40.
Смолина 1978: Смолина, К.П. К изучению семантической истории прилагательного великий /
К.П. Смолина // Экскурсы в историю русской лексики. – М.: Наука, 1978. – С. 109-128.
Шевчук 1992: Шевчук, О. М. Словообразовательный потенциал имѐн прилагательных с
пространственным значением и его реализация в современном русском языке [Текст] : Автореф. дис. … канд.
филол. наук: 10. 02. 01 / Киевский гос. ун-т им. Т. Шевченко. – К., 1992. – 18 с.

Джерела
Homers 1911: Homers. Ilias. Text. – Leipzig und Berlin: Druck und Verlag von B. G. Teubner, 1911. – 333 s.
Homers 1909: Homers. Odyssee. Text. – Leipzig und Berlin: Druck und Verlag von B. G. Teubner, 1909. –
248 s.

Статья посвящена анализу концептуального пространства прилагательных δνιηρόο и καθξόο в
древнегреческом языке путем когнитивного моделирования структур знания, передаваемых ими, и определения
типичных контекстно обусловленных дифференциальных признаков, возникающих в конкретных условиях их
функционирования.
Ключевые слова: концепт, концептуальное пространство, параметричность.

The article represents a linguocognitive peculiarity study of conceptual space rendered by Old Greek
adjectives δνιηρόο and καθξόο as well as establishing typical contextually specified differential characteristics that
emerge from concrete conditions of their speech functioning.
Keywords: concept, conceptual space, parametricity.
Надійшла до редакції 22 вересня 2010 року.