| Тлумачення безсполучникових складних речень в аспекті їх структурних особливостей основується на загальному визначенні складних речень закритої і відкритої структури. Безсполучниковим складним реченням відкритої структури властивим є співвідношення сполучни- |
| РОЗДІЛ XVIII. Безсполучникове складне речення |
| 739 |
| кового і безсполучникового типів зв’язку. При цьому це співвідношеная може поширюватися і на складносурядні, і на складнопідрядні речення, пор.: …Мрійно в’ється бабине літо, зеленими берегами тихо плине річка, запашне сіно огріває спину, туманіє, лісові спалахи осені ваблять око (К. Гордієнко) — співвідноситься із складносурядним реченням; Мрія ставала дійсністю, дійсність була схожа на мрію (Л. Дмитерко) — співвідноситься із складнопідрядним реченням.
У безсполучникових складних реченнях закритої структури протиставлення безсполучниковості і сполучниковості є суттєвим, оскільки наявність того чи іншого сполучника є визначальною для вираження семантики. У безсполучникових складних реченнях протиставлення сурядності і підрядності є нейтралізованим, зведення їх на основі інтонаційного малюнку до складносурядних і складнопідрядних є дещо спрощеним поглядом на специфіку безсполучниковості, оскільки залежно від лексичного наповнення інтонація того самого порядку виражає різні відношення. Речення з різнотипними предикативними частинами може характеризуватись різними малюнками інтонації в мовленні, яка реалізує відповідний тип смислових відношень між ними. Усе це дає підстави стверджувати наявність у безсполучниковому складному реченні особливого виду зв’язку — недиференційованого синтаксичного. З-поміж речень цього типу розрізняються речення, частини яких характеризуються типізованим виявом структури (їм властива специфічна формальна організація), і речення нетипізованого вияву структури (позбавлені специфічної формальної організації, за В. А. Бє- лошапковою, І. Р. Вихованцем, Ф. Данешом та ін.). 
2.1.1. Безсполучникові складні речення типізованого вияву структури. Для безсполучникових складних речень типізованого вияву структури властивим є той чи інший формальний різновид структурації, що й дає підставу стверджувати наявність трьох (найзагальніших) типів їх вияву: 1) речення з анафоричним елементом у першій частині (зрідка в другій); 2) речення факультативного типізованого вияву структури; 2) речення з незаповненою синтаксичною позицією у першій частині. 3.2.1.1. Безсполучникові складні речення типізованого вияву структури з анафоричним елементом. Безсполучниковими складними реченнями закритої структури з недиференційованим різновидом синтаксичного зв’язку типізованого вияву структури з анафоричним елементом є такі речення, у яких в одній із поєднуваних частин наявний певний анафоричний елемент, завдяки якому досягається формальна і смислова цілісність предикативних одиниць. Виступаючи в одній із частин, анафоричний елемент посилює злитість частин, оскільки в другій частині розшифровується його смисл. Анафоричними елементами в складі безсполучникових складних речень можуть бути вказівні займенники, поєднання вказівної частки з питальним займенником, означальний займенник, поєднання неозначеного займенника з прикметником, абстрактний іменник (або будь-яке інше синсемантичне слово): Жаль і шкода мені тільки одного: не зустрілись вчасно ми з тобою, шляхи наші розійшлися і ніде не перетнулися (Г. Світлична); |
| 24* |
| 740 |
| Синтаксис |
| Ялинки всі вкриті снігом з якимсь казковим відтінком, кожну голочку хочеться погладити — такі вони ніжні й дивовижні (З журн.). З-поміж цього різновиду речень можна розмежовувати речення з анафоричним компонентом у першій частині й речення з анафоричним компонентом у другій частині. Підставою для такої диференціації є різне смислове навантаження анафоричних елементів у першій і другій частинах, але суттєвішим виступає те, що в другій частині, наприклад, можуть виступати анафоричними елементами тільки вказівні займенники або їх сполучення з різноманітними частками тощо.
3.2.1.2. Безсполучникові складні речення факультативного типізованого вияву структури. Речення з факультативним типізованим виявом структури являють собою такі утворення, у яких перша або друга частина обов’язково вміщує (експліцитно чи імпліцитно) частку так: Зійшло сонце — погідної днини поспішайте в поле збирати урожай (3 газ.) = Зійшло сонце — так погідної днини поспішайте в поле збирати урожай. 3.2.1.3. Безсполучникові складні речення типізованого вияву структури з незаповненою синтаксичною позицією. Безсполучникові речення типізованого вияву структури з незаповненою синтаксичною позицією — це такі речення, у яких в одній з частин наявне слово, що передбачає розгортання власної семантики — слово активної валентності, пор.: Марія ворухнула коромислами брів і повернулась — знала: він дивиться (А. Головко); Вона не відповіла, а про себе подимала: справді, як точно він визначив отой перепелиний жагучий поклик (І. Цюпа). 2.1.2. Безсполучникові складні речення закритої структури з нети- пізованим виявом будови. Безсполучникові складні речення закритої структури з нетипізованим виявом своєї формальної будови позбавлені чітких формальних ознак внутрішньої диференціації. Узагальнюючи смислові відношення між їх частинами, можна виділити два семантичних різновиди нетипізованого вияву структури: 1) пояснювальні безсполучникові складні речення, у яких друга частина пояснює, мотивує, коментує перебіг події першої частини: Видно, давно ніхто не приїжджав до тітки: скрізь позаростало, хоч обкошуй (Я. Мельник); Робота тепер у Степана була цікавою: за столом відповідального секретаря письменницького журналу він відбирав рукописи і виносив свій їм присуд (В. Підмогильний); 2) зіставні речення, у яких друга частина вміщує повідомлення, що істотно відрізняється від повідомлення про події першої частини: Пора вечірня наступала, денна пора ще своїх прав не віддала (М. Хвильовий); Василька спробували заспокоїти, він ще більше зайшовся в плачі (В. Підмогильний). Виділення цих двох пластів речень з-поміж безсполучникових складних речень нетипізованого вияву структури є умовним, оскільки їх семантичні площини зумовлюються лексичним наповненням кожної частини та рівнем їх взаємозалежності. Важливим елементом виник-, нення відношень зіставлення є елемент асоціативності, що формується завдяки взаємодії модально-часових форм дієслів-присудків. |