Стаття присвячена типовим виявам послідовного зв‘язку в художньому тексті, зокрема послідовного
зв’язку в забезпеченні зв‘язності прозового тексту в англійській та українській мовах. Автор наголошує на
особливому значенні контекстуальної синонімії як одного з основних видів послідовного зв‘язку, що забезпечує
тематичний розвиток і досягнення зв‘язності художнього тексту.
Ключові слова: послідовний зв‘язок, зв‘язність, синонімія, повтор.

Мовознавство останніх десятиліть характеризується підвищенимзацікавленням до художнього тексту,
який може бути визначений через категорії цілісності й зв‟язності, що властиві будь-якому тексту. Цілісність,
одним із виявів якої постав взаємозв‟язок між когерентністю та когезією, сприймається в більшості наукових
праць як аксіома [Леонтьев 1976: 62]. Поняття зв‟язності нерозривно пов‟язано з послідовним та паралельним
зв‟язком у тексті.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в ній знаходять своє відбиття опрацьовувані на
сьогодні проблеми лінгвістики тексту, пов‟язані з дослідженням типових виявів послідовного зв‟язку, що
беруть участь у створенні зв‟язності прозового тексту [Середа 1984: 12-13]. Такими типовими виявами є
повтори, що активно використовуються в прозовому мовленні. У науковій літературі є значна кількість праць,
пов‟язаних із вивченням повторів, що вживаються в різних функціональних стилях [Соколова 2002; Яременко
2003; Жук 2004]. Основна увага приділяється кількісній та структурній характеристиці використання повторів у
художніх творах. Низка досліджень присвячена вивченню окремих видів повтору, а саме: дистантному
[Змієвська 1978]; синтаксичному паралелізму [Мальцев 1970]; повтору в синтаксичних конвергенціях
© Кобзєв М.В., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

60
[Мальченко 1975]. Досліджується спонукальна модальність у структурі повтору [Кисловська 1975], повтор
розглядається як засіб акцентування [Сущинський 1991], як засіб семантичної зв‟язності [Синиця 1994], як
стилетвірний засіб у різних видах та жанрах мовлення [Головкіна 1964]; засіб вираження авторської
модальності та прагматичної настанови тексту [Пишна 1996].
Тож метою цієї розвідки є встановлення послідовного зв‟язку як вияву когезії, що ґрунтується на
повторі, у прозовому мовленні в межах англійської та української мов. У результаті аналізу встановлено типові
вияви, під якими в роботі розуміються різні засоби когезії, що посідають певну фіксовану позицію в мікро- і
макроструктурі тексту.
Матеріалом дослідження і його об‟єктом постають художні тексти – новели, повісті, романи
англійських та українських письменників (Г. Гріна, Ч. Дікенса, Д. Голсуорсі, О. Генрі, В. Шнайдера,
М. Хвильового, В. Врублевського), у яких адекватно моделюються загальні закономірності функціонування
таких типових виявів.
Текст – це семантично цілісна синтаксична структура з відповідним загальним прагматичним завданням
і спрямуванням, що складається з окремих синтаксичних компонентів, поєднаних між собою граматичними,
лексичними, стилістичними, логічними засобами. У сучасному синтаксисі наявні тенденції корелятивності /
некорелятивності синтаксичних внутрішньотекстових міжреченнєвих зв‟язків і смислових відношень між
останніми [Загнітко 2011: 782].
Текст у широкому сенсі розуміється як будь-який знак семіотичної системи, та з цією концепцією
зв‟язана дефініція тексту в семіотичному плані, за яким він розглядається як мовний знак [Печке 1978: 188].
Більш поширеним є визначення тексту в лінгвістичних теоріях. Однак це феноменальне мовне явище усе ще не
набуло свого однозначного опису. Текст витлумачувано часто як «значеннєве й структурне ціле», «вищий вияв
ієрархії мовних одиниць» [Колшанский 1974: 141], тобто як упорядковану сукупність пропозицій, логічно
взаємозумовлених, і взаємозалежних, взаємоупорядкованих засобами різних рівнів в одне ціле [Москальская
1981; Середа 1984]. Широкого поширення в лінгвістиці набуло в останні десятиліття сприйняття тексту як
комунікативної одиниці у зв‟язку із загальною спрямованістю лінгвістичних розвідок на вивчення художнього
тексту [Слюсарева 1981]. Однак за усієї різниці підходів текст завжди постає перед дослідником як «свідомо
організований результат мовленнєвотвірного процесу» [Hartmann 1968: 213], підпорядкований певним
закономірностям своєї організації, як «складне зв‟язне ціле вищого порядку» [Колшанский 1974: 142].
Безперечним є той факт, що текст як ціле може бути визначений через категорії цілісності й зв‟язності,
притаманні будь-якому тексту. Цілісність, тобто тісний взаємозв‟язок між когерентністю та зв‟язністю, або
когезією, сприймають в більшості наукових праць як аксіому. А самі дослідження присвячують вивченню
їхнього механізму.
Одні дослідники відзначають загальні умови досягнення цілісності та зв‟язності, інші звертаються до
проблеми їхнього розмежування й розробки типів [Беллерт 1978: 174]. Варто підкреслити, що когерентність і
когезія невід‟ємні один від одного, вони являють собою різні виміри самого явища, причому обидві категорії
перебувають у складних взаєминах й взаємовиявах.
Когезія – структурно-граматичний різновид зв‟язності тексту, показниками якого є формальні засоби
зв‟язку слів, речень, зокрема, узгодженість морфологічних категорій слів, синтаксичні відношення сурядності й
підрядності, поверхнева організація синтаксичних структур, повтори, анафоричні зв‟язки, дейксис, сполучники,
порядок слів тощо [Загнітко 2011: 762].
До найелементарніших міжреченнєвих внутрішньотекстових синтаксичних зв‟язків належить
послідовний зв‟язок, суть якого полягає в лінійній послідовності поєднуваних компонентів, внаслідок чого
створюється кумулятивна семантика єдності [Загнітко 2011: 783]. До спеціалізованих засобів реалізації цього
зв‟язку належить:
1) використання вказівно-замінювальних слів субстанційної, ад‟єктивної, адвербіальної семантики типу
він (вона, воно), цей (ця, це), такий (така, таке);
2) повтор елементів попереднього речення;
3) вживання родо-видових понять;
4) використання синонімів (тут не заторкується питання про доцільність і частотність абсолютних,
стилістичних синонімів у тексті тощо) [Загнітко 2011: 784]
Послідовний зв‟язок базується на закономірностях поєднання речень, розташованих одне за одним, тобто
витворюється своєрідна спадкоємність смислового тла [Загнітко 2011: 784].
Останнє виявляється в тому, що кожне наступне речення ускладнюється смисловою ємністю
попереднього. Послідовний зв‟язок може утворювати цілісні промені або їхні пучки, які пронизують низку
речень; у цьому разі такі речення пов‟язані між собою безпосередньо (синонімія, родо-видові зв’язки і т. ін.)
[Там само: 784]. З-поміж спеціалізованих засобів послідовного зв‟язку найбільшою частотністю
характеризуються вказівно-замінювальні слова, вони охоплюють у текстах абсолютну більшість послідовно
зв‟язаних речень. Пріоритет у цьому класі текстозв‟язувальних елементів належить словам типу цей, ця, це, ці
(хоча саме елемент це є найабстрагованішим від конкретного семантичного наповнення і тому постає
найчастотнішим навіть у цій групі слів). Вони можуть переносити в реченнєву структуру надзвичайно ємний
зміст, що охоплює цілий ряд пропозицій (їх граничну кількість встановити неможливо) [Там само: 784]. Розділ V. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗІСТАВНО-ТИПОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ МОВ

61
У статті увага концентрується на типових виявах послідовного зв‟язку як вияву зв‟язності художнього
тексту українською та англійською мовами. Ці вияви можуть характеризуватися як показники відношень між
частинами речення і між реченнями загалом. Текст є цілісним, „якщо він змістовно організований, функційно
спрямований на досягнення визначеної мети, вирішення певного мовного завдання” [Леонтьев 1976: 63].
Водночас, його внутрішня організація спрямована на розкриття інформативно-змістовного плану. Реалізація
зв‟язності відбувається в умовах лінгвістичного й екстралінгвістичного контекстів, цілісність же не має
безпосереднього вираження в лінгвістичних одиницях. У теорії тексту існує думка, що «апарат сучасної
лінгвістики тексту придатний лише для аналізу зв‟язності» [Леонтьев 1976: 63], і саме тому, що зв‟язність, як
уже наголошено, маніфестується лінгвістично – у цілій низці експліцитних та імпліцитних засобів, відношень
між компонентами текстопобудови, основу яких складають синтаксичні й логіко-семантичні відношення. Цим,
ймовірно, і пояснюється той факт, що багато досліджень у царині лінгвістики тексту присвячено в основному
різним засобам досягнення зв‟язності текстового цілого [Там само: 63].
Деякі дослідники пропонують розглянути зв‟язність через співвіднесення змістів наявних у тексті
типових виявів послідовного зв‟язку, або так званого „семантичного взаємоперетину”, за Л.М. Середою [Середа
1984: 151], який можна розуміти як повтор змістів у сусідніх й дистантно розташованих фрагментах тексту,
виражених в експліцитній або імпліцитній формі. Щодо цього явища текстопобудови вживають різні терміни,
наприклад: «ізотопічні ланцюжки» [Agricola 1970: 368], «синтагматична субституція» [Harweg 1968: 89] та ін.
Е. Агрікола [Agricola 1970: 368] вважає «ізотопію» умовою, необхідною для виникнення текстового
цілого, для нього «ізотопія» це – багаторазове відтворення значення в однакових або близьких значеннєвих
одиницях, у кожній із двох або більше контактних або дистантних текстем. Саме такий внутрішньотекстовий
розвиток на основі повтору семантичних елементів зумовлює формування ізотопії [Середа 1984: 12-13].
Зв‟язність як така реалізує скоріше лінійну, синтагматичну зв‟язність, обов‟язкову для всіх видів текстів, тоді
як цілісність забезпечує вертикальну парадигматичну зв‟язність тексту. Це – не що інше, як взаємозв‟язок
форми, змісту і функції. У цій тріаді структурна цілісність тексту і його компонентів (блоків) є зовнішнім
вираженням внутрішньої значеннєвої цілісності [Леонтьев 1976: 64].
Внутрішня значеннєва цілісність виражається в комунікативній спадкоємності між складовими тексту,
відображаючи динамічний аспект його організації. Це повинно осмислюватися наступним чином, що кожна
наступна складова в тексті спирається в комунікативному плані на попередню, просуваючи висловлювання від
відомого «даного» до нового. Але значеннєва цілісність тексту трактується і в аспекті теми з визнанням того,
що вона полягає саме у єдності останньої. Однак у визначеннях теми на перший план висувають або предметну
сферу, наприклад, факт чи інформацію [Лавыш 1988: 15], або головну думку [Кожевникова 1979: 50], або низку
основних ідей, що спричинює характерну структуру [Ольшанский 1974: 210]. Остання виражається в
комунікативній наступності між текстами, відбиваючи динамічний аспект його організації, тобто кожна
наступна частина у тексті спирається в комунікативному плані на попередню, просуваючи висловлення від
відомого до нового. Питання тематичного розвитку тексту розроблялися в різних дослідженнях по-різному.
Наприклад, нерідко робилася спроба вивчення експлікації теми тексту і її компонентів (мікротем) за допомогою
тематичних груп слів, основою об‟єднання яких є принцип семантичного повтору [Лавыш 1988: 16].
Семантичний повтор поєднує лексичний, коли повторюється те саме слово і його значення, і
значеннєвий повтор, за якого виступають різні компоненти, що співвідносяться як номінації одного загального
предмета або явища. Семантичні повтори створюють високу значеннєву ускладненість, особливу концентрацію
думки [Лавыш 1988: 16]. Смислова концентрація саме і сприяє виділенню головної теми, будуючи семантично
релевантні компоненти, що пізнаються за маркуванням тексту, зокрема художнього, за допомогою лексичних
засобів [Там само: 16]:
(1) She was a good servant, she walked softly… she was a determined woman, she walked precisely (G. Greene
1961: 240) „Вона була гарна служниця, йшла м‘яко, була рішуча, йшла, як слід‟;
(2) Ранок почався з крику баби над моїм вухом. Алецебувне крик, а ревмогутньогозвiра. – Славку,
вставай!!!–ревiла баба. Я поволi став ворушитись. – Вставай,бопокараю!! –гримнула баба щераз. – А що
таке? –пробуючи зберегти гiднiсть, пробурмотів я. – Що?! Що?! –несподiвано передражнила мене баба. –
Вставай та йди додурня, позич у ньогомiшка! Вставай!… (В. Шнайдер1997: 112).
Дослідники особливо відзначають роль контекстуальної синонімії як одного з визначальних видів
семантичного повтору, що забезпечує тематичний розвиток і досягнення зв‟язності художнього тексту.
Контекстуально-синонімічний повтор ефективно забезпечує перехід від однієї мікротеми до іншої, експлікуючи
тим самим рух головної теми твору й забезпечуючи зв‟язність тексту [Лавыш 1987: 19]. Для нашого
дослідження прийнятною є концепція М.О. Лавиша, згідно з якою повтор може бути, залежно від розташування
його членів, контекстуально-синонімічним, семантичним за своїм типом, контактним, відбиваним суміжним
розташуванням членів повтору, коли вони з‟являються один за одним або розташовані в безпосередній
близькості один щодо одного, наприклад, у контактних одна щодо одної пропозицій:
(3) Хiба Валентин, скажiм, не обiцяв допомогти й вступити докомпартiї? Хiба вiн не запевняв, щовона
нiколи не вiдiрветься від громадської роботи? Хіба вiн не малював їй їхнє родинне життя як життя ―нового
побуту‖? (М. Хвильовий 2003: 47); ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

62
(4) What has my life been? Fag and grind, fag and grind. Turn the wheel, turn the wheel (Ch. Dickens 1961:
320) „Що за життя в мене було? Тяжка праця та нудьга, тяжка праця та нудьга. Крути кермо сюди, крути
кермо туди‟.
Але повтор може бути й дистантним, коли його члени розосереджені й віддалені один від одного
значними сегментами тексту:
(5) Та й справдi: як я будугнiватись, коли з мого звичайнiсiнького човна, що стоїть серед звичайних осок,
iде така надзвичайна поверхня срiбно-золотого озера! Як я буду обурюватись? Як я будулаятись?
(М. Хвильовий 2003: 52);
(6) ―MayItakesobald‖, he said with a smile that was like a frown, and with a frown that was like a smile.
(Ch. Dickens 1961: 298) „Чи можу я стати таким лисим? – сказав він з посмішкою, що була схожа на похмурий
погляд, та з похмурим поглядом, що тоді була схожа на посмішку‟.
Наскрізний повтор реалізується тоді, коли його члени фіксуються в контексті всього цілого, утворюючи
наскрізну лінію тематичного зв‟язку [Лавыш 1988: 17]. Якщо контактний семантичний повтор забезпечує
мінімум, необхідний для зв‟язності та єдності тексту в малому текстовому блоці, то дистантний повтор здатний
провести лінію зв‟язку для певної локальної теми твору. Наскрізний повтор вишиковує тематичний стрижень,
тобто виділяє головну тему, що особливо вдало простежується в короткому художньому тексті [Там само: 17]:
(7) Скажiмо, змалечку Васямрiяв вирости високим, струнким i – невiдомо, правда, чому – мати ямочку
на пiдборiддi. З ямочкою йому таки поталанило – хочi маленька, але от щодо високого та стрункого?.
(В. Врублевський 1997: 125);
(8) And I want to eat at a table with my own silver and I want candles, and I want my own tea, and I want it to be
strong and I want to brush my hair out in front a mirror and I want a kitty and I want some new clothes(Ch. Dickens
1961: 406) „І я хочу їсти за столом зі своїм сріблом???, і я хочу свічки, і я хочу мій власний чай, і я хочу, щоб він
був міцним, і я хочу розчісувати волосся перед дзеркалом, і я хочу кошеня, і я хочу новий одяг‘.
В.Г. Панаріна – дослідниця художнього тексту [Панаріна 1983] – підкреслює, що елементарними
одиницями семантичного рівня тексту є номінації, позначувані терміном «топіки» [Agricola 1970: 94]. Вони
слугують компонентами складніших утворень – «номінаційних» або «топікових ланцюжків», що вишиковують
«тематичний каркас» або «семантичну сітку» тексту [Панарина 1983: 14]. Але розрізняючи, згідно з
Е. Агріколою, внутрішній (у межах однієї пропозиції) і зовнішній (у різних пропозиціях) топіки, правомірно
вважати, що для побудови тексту релевантними є внутрішні топіки, зв‟язані у т. ч. зі стилістичним аспектом
тексту, а роль зовнішніх топіків визначувана розгортанням тексту у певному інформаційному просторі, тобто
всією семантичною організацією тексту [Панарина 1983: 14]. Для цієї статті виявляється важливим визначення
топіка, запропоноване В.Г. Панаріною, яка тлумачить його як «мовне утворення, що складається із двох
повнозначних слів, або словосполучень, що перебувають у різних пропозиціях як відрізках текстового
континууму й зв‟язаних між собою відношеннями ідентичності або еквівалентності, тобто значення, що містять
спільний компонент» [Панарина 1983: 14]. Для конституювання топіків й топікових ланцюжків релевантні такі
засоби зв‟язку: лексичні повтори, семантичні повтори, субституція, підхоплення та їхні підвиди.
У семантичних повторах наявні у якості підвидів контекстуально-синонімічний та варійований
контекстуально-синонімічний повтори, саме вони особливо значущі як засоби конституювання топікових
ланцюжків [Чернухина 1984: 21]. На особливу роль контекстуальних синонімів вказує також І.Я. Чернухіна у
статті, присвяченій одиницям зв‟язності тексту. Автор вважає значущим„принцип семантичної єдності”, саме за
яким у тематичні групи поєднуються слова, що виступають у тексті як контекстуальні синоніми [Чернухина
1984: 21]. Контекстуально-синонімічні повтори забезпечують необхідну спрямованість організації сприйняття й
уваги, тобто створюють сигнали, яким властива велика сила впливу завдяки їх інтенсивно-значеннєвому
навантаженню. Вплітаючись у структуру тексту, вони активно націлюють увагу читача на найбільш важливе,
істотне в змісті тексту, і водночас забезпечують можливість простеженняй тематичного розвитку, особливо
якщо це стосується короткого прозового тексту.
Синонімічний повтор допомагає розміщенню логічних акцентів на важливих значеннєвих компонентах,
чим чітко маркує ідейно-значеннєву канву тексту, насамперед за рахунок своєї головної властивості:
контекстуально-синонімічний семантичний повтор, за своєю природою, поліфункційний [Чернухина 1984: 22].
Без цієї властивості він би не міг стати важливим типовим виявом послідовного зв‟язку тексту, генеративним
прийомом його організації:
(9) Islifevain, beautyvain, hopevain, happinessvain? (J. Galsworthy 1961: 88) ‘Чи даремне життя, даремна
краса, даремна надія, даремне щастя?‘;
(10) Я ж хочурозкрити український провiнцiйний космос! Дайте менi українське язичництво, дайте сюди
купальских дiвчат, залицяння, дайте чорта мені! Дайте вiдьму, домовика, а не екстрасенса! Я вам розкрию
український, провiнцiйний космос!.. (В. Шнайдер 1997: 119)
Контекстуально-синонімічний семантичний повтор, поліфункційний за своєю природою, і в цьому
конкретному випадку, як наскрізний повтор, зафіксований протягом усього цілого, забезпечуючи і різнобічну
характеризацію предмета, і тематичний розвиток тексту [Чернухина 1984: 23]. Він організовує його змістовно,
забезпечуючи значеннєву цілісність шляхом багаторазового відтворення значення в близьких значеннєвих Розділ V. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗІСТАВНО-ТИПОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ МОВ

63
одиницях текстових фрагментів. Саме таке відтворення в ракурсі багаторазовості є текстотвірною ознакою
ланцюжків контекстуальних синонімів з їх контактним й дистантним розташуванням один щодо одного:
(11) “Justice waited behind a wooden counter in a high stool; it wore a heavy moustache; it was kindly and had
six children…” (G. Greene 1961: 242) ‗Cправедливість чекала за дерев‘яним прилавком на високому стільці, вона
мала довгі вуса, була доброю та мала шістьох дітей‘;
(12) – Та оце ж я й хочу говорити конкретно, – висякавшись, промовив жукоподiбний Корольчук. – Дiло
таке, Степане Трохимовичу, ви чоловiк городський, шляєтесь там по заводах тощо, а ми люди тьомнiта
нiчого нам не видно. – Могло буть! Могло буть, помиляємось! –одразу ж погодився Корольчук. – Ми люди
тьомнi (М. Хвильовий 2003: 42)
Можемо зробити висновок, що послідовний зв‟язок відіграє дуже важливу роль у створенні зв‟язності.
Типові вияви такого зв‟язку, простежувані в художніх текстах англійською та українською мовами, і постають
виявом когезії, що виступає як найважливіша текстотвірна категорія. Різні типи повторів, серед яких
семантичний, контекстуально-синонімічний, контактний, дистантний, наскрізний, розкривають суть когезії, яка
на формальному рівні реалізується за допомогою лексичних, граматичних, семантичних засобів. Під художнім
текстом ми розуміємо такий текст, в якому послідовний зв’язок створює цілісну, інформативно-змістовну та
семантично-синтаксичну структуру.Разом з тим в цьому дослідженні простежується перспектива подальшого
розвитку, у зв‟язку з чим весь комплекс питань щодо проблеми контекстуальної синонімії не можебути
вичерпно розглянутим у межах однієї статті.Порушені питанння постають актуальними для дослідження
внутрішньотекстового статусу тих одиниць номінації, які реалізуються як контекстуальні синонімив
художньому тексті й вимагають особливої уваги з боку контрастивної лінгвістики.

Література
Беллерт 1978: Беллерт, И. Об одном условии связности текста [Текст] / И. Беллерт // Новое в зарубежной
лингвистике. – М., 1978. – Вып. 8 : Лингвистика текста. – С. 172-208.
Головкина 1964: Головкина, Н.Т. Повтор как стилистическое средство в различных видах и жанрах речи
[Текст] : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки / Н. Т. Головкина. – М., 1964. –
16 с.
Жук 2004: Жук, Т.В. Лексичний та синтаксичний повтор в українській народній творчості (на матеріалі
українських народних казок) [Текст] : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01/ Жук Тетяна Василівна. – Ніжин,
2004. – 201 с.
Загнітко 2011: Загнітко, А.П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис
[Текст] / А. П. Загнітко. – Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», 2011. – 992 с.
Змиевская 1978: Змиевская, Н.А. Лингвостилистические особенности дистантного повтора и его роль в
организации текста [Текст] : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 Германские языки /
Н. А. Змиевская. – М., 1978. – 25 с.
Кисловская 1975: Кисловская, Е.Н. Побудительная модальность в структуре повтора (на материале
современного английского языка) [Текст] : автореф. дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 Германские языки /
Е. Н. Кисловская. – М., 1975. – 18 с.
Кожевникова 1979: Кожевникова, К. Об аспектах связности в тексте как целом / К. Кожевникова //
Синтаксис текста. – М., 1979. – С. 49-67.
Колшанский 1974: Колшанский, Г.В. О смысловой структуре текста [Текст] / Г. В. Колшанский //
Лингвистика текста : материалы науч. конф. – М., 1974. – Ч. 1. – С. 140-142.
Лавыш 1978: Лавыш, М.А. Организация лексики малого прозаического текста [Текст] : автореферат
дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки / М. А. Лавыш. – Минск,1988. – 19 с.
Леонтьев 1976: Леонтьев, А.А. Признаки связности и цельности текста [Текст] : сб. научн. тр. МГПИИЯ
им. М. Тореза. – Вып. 103. – М., 1976. – С. 60-70.
Мальцев 1976: Мальцев, В.А. Параллелизм, его связи с повтором и роль в организации художественного
текста [Текст] // Романское и германское языкознание. – Минск : Изд-во Минск. гос. пед. ин-та ин. яз., 1976. –
№ 6. – С.128-140.
Мальченко 1975: Мальченко, А.А. Повтор в синтаксических конвергенціях [Текст] : автореф. дис. …
канд. филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки / А. А. Мальченко. – М., 1975. – 18 с.
Москальская 1981: Москальская, О.М. Грамматика текста [Текст] / О. М. Москальская. – М. : Высш.
школа, 1981. – 183 с.
Ольшанский 1974: Ольшанский, И.Г. Текст как единство элементов и отношений [Текст] /
И. Г. Ольшанский // Лингвистика текста : материалы науч. конф. – М., 1974. – Ч. 1. – С. 209-2011.
Панарина 1983: Панарина, В.Г. Семантическая организация художественного прозаического текста
[Текст] : (на материале короткого рассказа соврем. немецкоязычной худож. прозы) : автореф. дис. … канд.
филол. наук : спец. 10.02.04 Германские языки / В. Г. Панарина. – Л., 1983. – 18 с.
Печке 1978: Печке, Х. Решение коммуникативных задач и понятие «тема» [Текст] / Х. Печке //
Лингвистика текста и обучение иностранным языкам. – К., 1978. – С. 186-193. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

64
Пышная 1996: Пышная, Л.М. Повторы как средство выражения авторской модальности и
прагматической установки текста [Текст] : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / Л. М. Пышная. –
Днепропетровск, 1996. – 152 с.
Синиця 1994: Синиця, І.А. Лексичний повтор як засіб реалізації зв‟язності тексту / І. А. Синиця //
Мовознавство. – 1994. – № 2/3. – С. 56-60.
Середа 1984: Середа, Л.М. Функционирование лексико-тематических групп в структуре английского
короткого рассказа [Текст] : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / Cереда Людмила Михайловна. – М., 1984. –
297 с.
Слюсарева 1981: Слюсарева, Н.А. Проблемы функционального синтаксиса современного английского
языка [Текст] / Н. А. Слюсарева. – М. : Наука, 1981. – 206 с.
Соколова 2002: Соколова, І.В. Прагматико-комунікативні характеристики категорії повтору в текстах-
анонсах [Текст] : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Соколова Ірина Валентинівна. – Суми, 2002. – 202 с.
Сущинский 1991: Сущинский, И.И. Коммуникативно-прагматическая категория “акцентирование” и
средства ее реализации в современном немецком языке) [Текст] : автореф. дис. … док. филол. наук : спец.
10.02.04 «Германские языки» / И. И. Сущинский.– М., 1991. – 45 с.
Чернухина 1984: Чернухина, И.Я. Элементы организации художественного текста [Текст] /
И. Я. Чернухина. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 115 с.
Яременко 2003: Яременко, Н.В. Проза Ю. Яновського, О. Довженка, О. Гончара середини XX століття :
інтенсифікація образності засобом повтору [Текст] : дис. … канд. філол. наук : 10.01.01/ Яременко Наталя
Володимирівна. – Дніпропетровськ, 2003. – 220 с.
Agricola 1970: Agricola, Е. Textstruktur aus linguistischer Sicht [Теxt] / Е. Agricola // Wissenschaftliche
Zeitschrift der pдdagogischen Hochschule Dr. Theodor Neubauer Erfurt. – 1970. – H. 2.
Hartmann 1968: Hartmann, P. Zum Begriff des sprachlichen Zeichens [Теxt] / P. Hartmann // Zeitschrift fьr
Phonetik, Sprachwissenschaft und Kommunikationsforschung. – 1968. – H. 3–4.
Harweg 1968: Harweg, R. Pronomina und Textkonstitution [Теxt] / R. Harweg. – Mьnchen : W. Fink, 1968.
Pfьtze 1970: Pfьtze, M. Ein Beitrag zu einer funktionalen Textlinguistik [Теxt] / M. Pfьtze. – Sprachpflege. –
1970. – H. 3.
Джерела
Врублевський 1997: Врублевський, В. Пригоди лейтенанта Соловейчика. – К., 1997.
Голсуорсі 1981: Голсуорсі, Д. Новели. – М., 1981.
Хвильовий 2003: Хвильовий, М. Вибрані твори. – Х., 2003.
Шнайдер 1997: Шнайдер, В. Записки сільського єврея. – К., 1997.
Dickens 1961: Dickens, Ch. Selected stories. – M., 1961.
Galsworthy 1961: Galsworthy, J. Selected stories. – M., 1961.
Greene 1961: Green, G.Selected stories. – M., 1961.
Henry 1961: Henry, O.Selectedstories. – M., 1961.

Статья посвящена типичным проявлениям последовательной связи в художественном тексте, в
частности, роли последовательной связи в обеспечении связности прозаического текста в английском и
украинском языках.
Ключевые слова: последовательная связь, связность, синонимия, повтор.

The article deals with the typical successive link manifestations of the prosaic text, in particular, with providing
of prosaic text cohesion in English and Ukrainian languages. The author pays a special attention to the contextual
synonymy as one of the main means of successive link, which provides the thematic development and the prosaic text
cohesion achievement.
Keywords: successive link, cohesion, synonymy, repetition.
Надійшла до редакції 21 жовтня 2011 року.