У статті висвітлено особливості впливу гендерного чинника на вибір номінації адресата зверненого
мовлення, відображеного у художньому тексті. Подано лексико-семантичну класифікацію самозвертань-
номінацій адресата жіночого мовлення. Дослідження здійснено на матеріалі текстів сучасної української
художньої літератури.
Ключові слова: самозвертання, номінація адресата мовлення, художньо інтерпретоване внутрішнє
мовлення.

Сучасне мовознавство усе частіше поповнюється дослідженнями про комунікативні акти, оскільки саме
цілеспрямований підхід до організації щоденного спілкування в усіх сферах діяльності людини передбачає
бажаний результат від процесу комунікування. Одним із ключових аспектів процесу спілкування є вибір
доречної номінації адресата мовлення. Водночас зростає зацікавлення впливом гендерного чинника на вибір
мовних засобів учасниками ситуації спілкування, а також особливостями творення тексту ними. Актуальним з
цього погляду є вивчення особливостей усвідомленого підбору мовного коду (номінації адресата мовлення) на
етапі вербалізації мовного досвіду, який відображає художньо інтерпретоване внутрішнє мовлення у художніх
текстах.
Гендерні дослідження у комунікативній лінгвістиці найбільшого поширення набули у США та у Західній
Європі. Зокрема, важливими є праці Д. Таннен [Tannen 2003: 98-110], К. Гандке [Handke 2008: 134-219],
К. Опперманн і Е. Вебер [Oppermann, Weber 2000], Т. Жепи [Rzepa 2006: 13-22], К. Ранзетті та Д. Куррана
[Renzetti, Curran 2008: 193-233] та ін. Українська гендерна лінгвістика представлена цікавими розвідками таких
дослідників, як Л. Ставицька [Ставицька 2003], О. Кучерук [Кучерук 2005], Ф. Бацевич [Бацевич 2004: 112-
115], О. Горошко [Горошко 2004], Ю. Заза [Заза 2010: 161-180] та ін.
Якщо досі більше уваги науковці приділяли особливостям гендерно маркованої мовної поведінки
комунікантів, то недослідженим залишається внутрішнє мовлення, відображене у художньому тексті, що теж є
комунікативним актом, тільки з іншими, порівняно із характерними для зовнішньомовленнєвого спілкування,
складниками ситуації спілкування. Саме тому вважаємо доречним вибір художньо інтерпретованого
внутрішнього мовлення як об’єкта цього дослідження. Варто зазначити, що контексти цього типу мовлення
містять яскравіші та влучніші номінації адресата мовлення, оскільки мовець почувається вільно через
незалежність від норм і обмежень комунікативної поведінки, а також тому, що номінації не можуть бути почуті
адресанти співрозмовником, як, наприклад, у зовнішньомовленнєвому спілкуванні.
Цікавою є окрема група номінацій адресата художньо інтерпретованого внутрішнього мовлення,
представлена самозвертаннями (звертаннями до себе). Завдання цієї публікації полягає у виробленні лексико-
семантичної класифікації самозвертань жінки у художньо інтерпретованому внутрішньому мовленні та
обґрунтувати причини такого вибору із гендерного погляду.
Матеріалом розвідки обрано тексти художніх творів сучасних українських письменниць: Людмили
Баграт „Зло” [Баграт 2002]; Оксани Забужко „Польові дослідження з українського сексу” [Забужко 2004]; Ірени
Карпи „Добло і Зло” [Карпа 2010], „Супермаркет самотності” [Карпа 2008: 5-199] і „Кокореч та інші містичні
їдла” [Карпа 2008: 201-268]; Марії Матіос „Життя коротке, щоб казати „ні” [Матіос 2011: 69-140] та „Щоденник
страченої” [Матіос 2005]; Світлани Поваляєвої „Лярви. Небо кухня мертвих” [Поваляєва 2007] і Нелі Шейко-
Медведєвої „Баламутка” [Шейко-Медведєва 2006], із яких були вилучені контексти із номінаціями адресата
художньо інтерпретованого внутрішнього мовлення. Усі твори написані від першої особи однини, а тому вжиті
у текстах найменування адресата мовлення вважаємо типовими для мовлення сучасних українських жінок.
З огляду на те, що номінації адресата художньо інтерпретованого внутрішнього мовлення не можуть
бути почуті співрозмовником, то такого учасника спілкування називаємо пасивним адресатом мовлення. У
випадку використання самозвертань співрозмовника вважаємо активним адресатом мовлення, оскільки ним є
сам адресант. Для такого своєрідного комунікативного акту можуть бути характерні усі прагматичні функції
номінацій адресата зовнішньомовленнєвого спілкування, визначені М. Скабом [Скаб 2003: 33], наприклад,
спонукальна функція, результатом якої може стати виконання адресантом-адресатом спонукання, що
неможливе при зверненні до пасивного адресата мовлення. Власне тому самозвертання художньо
інтерпретованого внутрішнього мовлення яскраво представляють особливості самоідентифікації адресанта-
адресата-жінки, поєднуючи у собі характеристики зовнішньомовленнєвих функцій та внутрішньомовленнєвих
особливостей процесу самонайменування.
Для лексико-семантичної ідентифікації зазначених самозвертань використовуємо класифікацію форм
називання одиничного адресата мовлення, розроблену М. Скабом [Скаб 2003: 46]. Отож, визначаємо такі типи
номінацій: за ознаками віку і статі; за спорідненістю і свояцтвом; за особливостями поведінки та
© Гаврилащук О.Д., 2012 Розділ VІI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

97

індивідуальними якостями; за родом діяльності та професійною приналежністю; за місцем проживання,
національністю та віросповіданням; за особливостями стосунків із адресатом; за суспільними відносинами, а
також за особливостями суб‟єктивного ставлення до адресата.
Лексико-семантичні особливості самозвертань жіночого художньо інтерпретованого
внутрішнього мовлення.
При самозвертанні жінки переважно використовують наступні лексико-семантичні типи номінацій:
1. Власні назви.
1.1. Емоційно забарвлені позитивно (виражені зменшено-пестливою формою імені): Лесько! Раз тебе
„мочать‖ не якісь там сержантики-лейтенантики, а „настоящі‖ полковники, значить, ти дійсно „козирна‖
особа! […] [Шейко-Медведєва 2006: 59].
1.2. Емоційно забарвлені негативно за допомогою імені героїні відомої казки: […] та хто ти ваще така,
слиш, ти, […] Попелюшка, що летить через океан понарікати за вечерею у Шеффілда з парочкою нобелівських
лауреатів […], по чім повертається в свою київську кухню площею 6 кв. м. […] [Забужко 2004: 44] та із
використання імені героя одноіменного фільму: Агов, Ларисо – Джеку-потрошителю! [Матіос 2005: 104].
1.3. Нейтральні за забарвленням: із використанням повної форми імені: Агов, Ларисо […] [Матіос 2005:
104]; скороченої форми імені: Чого це ти так радієш, Марго? [Баграт 2002: 69]; етикетної конструкції пані +
прізвище: Пані Мальована! Та влада жіноцтва, яку ти свого часу рекламувала, це лише банальний відблимок
патріархату! [Шейко-Медведєва 2006: 251].
2. Загальні назви.
2.1. Емоційно забарвлені позитивно за особливостями ставлення до адресата у прямому значенні: Пізно,
голубко, пізно… все пізно [Матіос 2005: 106] („Голубка, -и, ж. […] 2) розм. Пестливе називання дівчини, жінки
(у звертанні)” [СУМ ІІ: 119]); […] задумайся, пташко, над свободою вибору і волевиявлення [Поваляєва 2007:
71] („Пташка -и, ж. 1) […] У пестливому звертанні до дитини, дівчини, жінки […]”[СУМ VIII: 380]); […]
перша невдача тебе не зупинила, ти, по правді, таки, добре той казав, – відважна жінка, золотце[…]
[Забужко 2004: 158] („Золотко -а, с., Пестливе звертання до кого-небудь”[СУМ III: 682]; „Золотце -я, с., пестл.
до золото 1)”[СУМ III: 682]; „Золото -а, с., […] 4) […]Ласкаве звертання до кого-небудь”[СУМ III: 682]).
2.2. Емоційно забарвлені негативно.
2.2.1. За ознаками віку і статі у прямому значенні: Іди ти, дівчинко (я, в сенсі), зі своїми новинами, куди
очі світять [Карпа 2010: 109]; […] і фартило ж тобі, дівко, в житті на сурйозних чуваків […] [Забужко 2004:
120]; Рабство є інфікованість страхом. А страх убиває любов. А без любови – і діти, і вірші, й картини – все
робиться вагітне смертю. П‘ять балів, дєвушка. You have completed your research [Забужко 2004: 162] (англ.
You have completed your research – укр. Ти скінчила своє дослідження (переклад з англійської мови наш –
О. Д.)); […] тобто повторюється те саме, що вдома (вдома? схаменися, кобіто, – де він, твій дім?) […]
[Забужко 2004: 43]; […] глупа женщино, чи воно тобі треба […] [Матіос 2005: 123]; Жінко добра, коли ти
останній раз дивилася у свій паспорт? […] Він майже твій син! [Матіос 2011: 132].
2.2.2. За особливостями поведінки та індивідуальними якостями у прямому значенні: Ну от, дурепо, ти
сама заварила цю кашу [Баграт 2002: 109]; (Дурепа -и, ж, Розумово обмежена, тупа жінка. || Уживається як
лайливе слово” [СУМ II: 438]); От що ти наробила, ідіотко! [Баграт 2002: 131] („Ідіотка -и, ж., Жін. до ідіот”
[СУМ IV: 12]; „Ідіот -а, ч. […] 2) лайл. Дурень, недоумкувата людина, невіглас”[СУМ IV: 12]); Замовкни,
занудо! [Баграт 2002: 91]; Як можна було бути такою сліпою, бідна дурко? [Забужко 2004: 135] („Дурка -и,
ж.розм. 1) Жін. до дурень 1) […] [СУМ II: 439]”; „Дурень -рня, ч. 1) розм. Розумово обмежена, тупа людина
[…]” [СУМ II: 437]); Шукай, безумна, сірчану кислоту [Матіос 2011: 127] та у переносному значенні: […]
патрачу! Від слова „патрати‖ (курку, серце, душу, життя) [Матіос 2005: 104] („Патрати 1) Очищати від
нутрощів, потрухів; потрошити” [СУМ VI: 95]); Так що виходь, невдала самогубице, з депресії, як із води
[Матіос 2005: 42] („Самогубець, -бця, ч. […] перен. Той, хто зважується на ризиковану дію, на відчайдушний
вчинок і т. ін., що може закінчитися його власною загибеллю” [СУМ IX: 33]).
2.2.3. За місцем проживання та національною приналежністю у прямому значенні: […] максимум двісті
баксів гонорару плюс сплачена дорога – і дякуй ґречненько […] хто ти ваще така, слиш, ти, забацана
Ukrainian […] [Забужко 2004: 44] та у переносному значенні: […] слиш, ти, […] дитя відрадненської
комунальної „хрущовки” […] [Забужко 2004: 44].
2.2.4. За стосунками із адресатом: А хрєново ти, подруга, виглядаєш – ох, хрєново […] [Забужко 2004:
117].
2.2.5. За суспільним статусом у прямому значенні: Усі, мадам, поїхали, відлетіли, поповзли. А ти стоїш
[Матіос 2005: 106] („Мадам, невідм., ж. […] || Іронічне або жартівливе звертання до жінки […]” [СУМ IV: 592])
та у переносному значенні: Адже Чоловік, міледі, (слідчий так і сказав, міледі), поки що тільки підозрюваний
[Матіос 2005: 123] („Міледі невідм., ж. […] || перен., жарт. Про жінку із інших суспільних верств” [СУМ IV:
736]).
2.2.6. За особливостями ставленням до адресата у прямому значенні: Чого ж тремтиш, люба? [Баграт
2002: 157] („Любий -а, -е […] 5) […] Уживається у звертанні як вираз фамільярності або зневаги” [СУМ IV:
561-562]) та у переносному значенні (для протиставлення несхвальної поведінки позитивно забарвленим ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24

98

найменуванням): […] ти певна була, що зможеш („Я все зможу!‖) зробити те, чого одній людині для іншої
самотуж зробити – не під силу, рибцю [Забужко 2004: 135-136] („Рибка -и, ж. […] 2) Пестливе звертання до
дівчини, жінки” [СУМ VIII: 528]); Хм… який ще там передпенсійний вік. Тобою, голубко, ще орати можна
[Матіос 2011: 105]; О, та ти, душечко, виявляється, іще той філософ [Матіос 2005: 74] („Душечка, -и, ж. […]
розм. Уживається в пестливому звертанні до жінок” [СУМ II: 447]); Ні, золотко („золотце‖, іронічно
поправляє вона себе […] [Забужко 2004: 20]; От у цьому вся штука, дорогенька, – що все ти, від самого
початку, знала […] [Забужко 2004: 28] („Дорогенький -а, -е, пестл. до дорогий 3)” [СУМ IV: 379]; „Дорогий -а,
-е, […] У звертанні – для вираження любові, приязні” [СУМ IV: 379]).
2.2. Нейтрально забарвлені.
2.2.1. За ознаками віку і статі: Ондечки павук снується […]. Готуйся, жінко, зустрічати дорогого гостя
[Матіос 2011: 107].
2.2.2. За стосунками із адресатом: Їй-бо ти хвора, подруго [Матіос 2005: 60].
Наведена вище класифікація дає змогу проаналізувати особливості вибору самозвертань жінкою у
художньо інтерпретованому внутрішньому мовленні. Як бачимо, „самоідентифікація” жінки по-різному
представлена власними та загальними назвами. Так, зменшено-пестливу форму імені використано тільки один
раз для вираження позитивного ставлення до себе. Самокритика ж представлена влучними номінаціями із
негативним окресленням для вираження несхвалення певної дійсності (Джеку-потрошителю, Попелюшка).
Нейтральні за забарвленням власні назви дублюють звичні для адресантки-адресатки номінації
зовнішньомовленнєвого спілкування.
Натомість жінка обирає самозвертання за допомогою загальних назв таким чином, що тільки невелика
їхня кількість виражає позитивне ставлення до себе чи схвальне – щодо певної ситуації (голубко, пташко,
золотце), тоді як найменування із негативним забарвленням широко представлені у групі номінацій за
особливостями ставлення до себе (рибцю, голубко, душечко, золотко, дорогенька, люба). Цікаво, що майже
кожне таке самозвертання має узвичаєне словникове значення про функціонування лексеми як пестливого
звертання чи звертання до дівчини або жінки. У художньо інтерпретованому внутрішньому мовленні авторки
використовують ці засоби звернення для негативної самокритики, надаючи таким чином контекстам
іронічності. До того ж вищенаведені номінації адресата мовлення є типовими для фольклорних текстів, які, як
відомо, зберігають найдавніші лексичні засобии. У такому виборі вбачаємо „лексичний консерватизм жінок”,
про який писала Л. Ставицька, акцентуючи на схильності жінки використовувати „мовні стереотипи”, що є
важливими для збереження етнічної мови у двомовному чи полімовному соціумі [Ставицька 2003: 31].
Для самозвертань, як свідчить класифікація, авторки художніх текстів набагато частіше обирають
негативно забарвлені номінації, аніж лексеми із позитивним навантаженням. Наприклад, групу найменувань за
особливостями поведінки та індивідуальними якостями часто представляють негативно забарвлені лексеми у
прямому значенні (дурепо, ідіотко, занудо, бідна дурко, безумна).
Цікаво, що до таких же найменувань із негативними семами належить група називань за ознаками віку і
статі, у якій лексеми (кобіто, дівко, дєвушка, дівчинко) та словосполучення (глупа женщино, жінко добра)
несуть негативне навантаження, закріплене мовними стереотипами суспільства (дівко, дівчинко, глупа
женщино) чи певного регіону (кобіто, дєвушка, жінко добра). Лексичні варіанти таких стереотипів відображає
мова кожного народу, тому їх можна назвати національно маркованими [Karwatowska, Szpyra-Kozłowska 2005].
Не менш цікаво і те, що жінки при самозвертанні іронізують свій суспільний статус, послуговуючись
„запозиченими” із інших культур етикетними номінаціями адресата мовлення (міледі, мадам), тоді як типова
для українського етикету конструкція пані + прізвище була вжита тільки один раз (Пані Мальована!). До того
ж, група назв за місцем проживання та національною приналежністю також представлена самокритикою
(забацана Ukrainian, дитя відрадненської комунальної „хрущовки‖). Вибір самозвертань двох наведених груп
може свідчити аж ніяк не про асоціальність чи непатріотичність жінок, він радше відображає визначення інших
життєвих пріоритетів, таких як, наприклад, побудова і підтримання стосунків та сім‟я. Принаймні відсутність
номінацій у групі за родом діяльності та професійною приналежністю також це підтверджує.
Отже, для самозвертань, як свідчить класифікація, авторки художніх текстів набагато частіше обирають
негативно забарвлені номінації, аніж лексеми із позитивним навантаженням. До таких найменувань із
негативними семами належить група називань за ознаками віку і статі. Крім того, вибір самозвертань (щодо
соціального статусу або національної приналежності) може свідчити не про асоціальність чи непатріотичність
жінок, а про визначення інших життєвих пріоритетів, таких, як побудова і підтримання стосунків та сім‟я.
У наступному дослідженні вважаємо доречним визначити лексико-семантичні особливості
функціонування самозвертань у художньо інтерпретованому внутрішньому мовленні чоловіків та порівняти
вибір таких найменувань чоловіками і жінками.
Література
Бацевич 2004: Бацевич, Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підр. [Текст]/ Флорій Сергійович
Бацевич. – К. : Видавничий центр „Академія”, 2004. – 344 с. – Бібліогр. : С. 304-317. – Коротк. термінол.
словн. : С. 318-342. – ISBN 966-580-172-4. Розділ VІI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

99

Горошко 2004: Горошко, О. Квантитативний аспект гендерних досліджень у лінгвістиці (спроба
рефлексії) [Текст] / Олена Горошко // Українська мова. – 2004. – № 3. – С. 67-74.
Заза 2010: Заза, Ю. Спілкування в ситуації початку комунікативного контакту за наявності гендерної
опозиції [Текст] / Юлія Заза // Мовленнєві жанри в міжкультурній комунікації : монографія / авт. кол. :
Р. Помірко, Ф. Бацевич, А. Паславська та ін. – Львів : ПАІС, 2010. – С. 161-180. – Бібліогр. в кінці розділів. –
Імен. покажчик : С. 257-263. – Предм. покажчик : С. 263-279. – ISBN 978-96601585-46-0.
Кучерук 2005: Кучерук, О. Гендерні особливості спілкування в етикетних мовленнєвих ситуаціях
[Текст] / Оксана Кучерук // Дивослово. – 2005. – № 8. – С. 56-58.
Скаб 2003: Скаб, М.С. Прагматика апеляції в українській мові : навч. посібник [Текст] / Мар‟ян Скаб. –
Чернівці : Рута, 2003. – 80 с. – Бібліогр. : С. 75-80 – ISBN 966-568-594-5.
Ставицька 2003: Ставицька, Л. Мова і стать [Текст] / Леся Ставицька // Критика. – 2003. – № 6. – С. 29-
34.
Handke 2008: Handke, K. Socjologiajęzyka [Text] / Kwiryna Handke – W. : Wydawnictwo Naukowe PWN,
2008. – S. 134-219. – Bibliogr. : w końcu rozdziałуw. – Słownik terminуw : S. 373-383. – Wykaz skrуtуw : S. 384. –
ISBN 978-83-01-15365-6.
Karwatowska, Szpyra-Kozłowska 2005: Karwatowska, M., Szpyra-Kozłowska J. Lingwistyka płci: ona i on w
języku polskim [Text]. – Lublin : Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2005. – 294 s. – Bibliogr. :
S. 286-294. – ISBN 83-227-2342-3.
Oppermann, Weber 2000: Oppermann, K., Weber, E. Język kobiet – język mężczyzn. Jak porozumieć się w
pracy [Text] / Katrin Oppermann, Erika Weber. – Gdańsk : Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2000. – 160 s. –
ISBN: 83-87957-25-9.
Renzetti, Curran 2008: Renzetti, C.M., Curran, J.D. Kobiety, mężczyźni i społeczeństwo : Tłumaczenie
A. Gromkowskiej-Melosik [Text] / Claire M. Renzetti, Daniel J. Curran. – W. : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2008. –
S. 193-233. – Bibliogr. : S. 587-666. – Słown. : S. 580-586. – Indeks osуb : S. 667-681. – Indeks rzeczowy : S. 682-
688. – Spis tabel : S. 689-690. – Spis ramek : S. 691-692. – Spis rysunkуw : S. 692. – ISBN 978-83-01-14570-5.
Rzepa 2006: Rzepa, T. Język kobiet i mężczyzn. Porozumiewanie się odmienności [Text] // Komunikowanie się.
Problemy i perspektywy / Redakcja Bożydar Kaczmarek, Adam Kucharski, Marcin Stencel. – Lublin : Wydawnictwo
UMCS, 2006. – S. 13-22. – ISBN978-83-60790-00-7.
Tannen 2003: Tannen, D. Rozmowy kobiet z mężczyznami: interakcyjne podejście socjolingwistyczne [Text] //
Kobiety, mężczyźni i płeć: Debata w toku / Praca zbiorowa pod redakcją Mary Roth Walsh. Przedmowa i opracowanie
naukowe wydania polskiego Anna Titkow. – Warszawa : Wydawnictwo IFiS PAN, 2003. – S. 98-110. – Bibliogr. :
S. 497-565. – ISBN 83-7388-020-8.

Джерела
Баграт 2002: Баграт, Л. Зло : [роман ] [Текст] / Людмила Баграт. – Львів : Кальварія, 2002. – 288 с. –
ISBN966-663-048-6.
Забужко 2004: Забужко, О. Польові дослідження з українського сексу : [роман ] : Видання сьоме [Текст] /
Оксана Забужко. – К. : Факт, 2004. – 176 с. – ISBN 966-8408-04-7.
Карпа 2010: Карпа, І. Добло і Зло : [роман ] [Текст] / Ірена Карпа. – Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2010. –
320 с. – ISBN 978-966-14-0030 (дод. наклад).
Карпа 2008: Карпа, І. Супермаркет самотності. Перламутрове порно : [романи] / Ірена Карпа. – Х. : Клуб
Сімейного Дозвілля, 2008. – 272 с. – ISBN 978-966-343-964-8.
Матіос 2011: Матіос, М. Чотири пори життя : вид. друге [Текст] / Марія Матіос. – Львів : ЛА
„ПІРАМІДА”, 2011. – 264 с. – ISBN 978-966-441-213-8.
Матіос 2005: Матіос, М. Щоденник страченої. Психологічна розвідка : [роман ] [Текст] / Марія Матіос. –
Львів : Літературна агенція „Піраміда”, 2005. – 192 с. – ISBN 966-8522-45-1.
Поваляєва 2007: Поваляєва, С. Лярви. Небо кухня мертвих : [роман] [Текст] / Світлана Поваляєва :
художник-оформлювач А. С. Ленчик. – Х. : Фоліо, 2007. – 185 с. – (Графіті). – ISBN 978-966-03-39-54-5.
СУМ: Словник української мови : в 11-ти томах ; гол. ред. кол. І. К. Білодід[Текст]. – К. : Наук. думка,
1970-1980.
Шейко-Медведєва 2006: Шейко-Медведєва, Н. Баламутка : [роман] [Текст] / Неля Шейко-Медведєва. –
Львів : ЛА „ПІРАМІДА”, 2006. – 258 с. – ISBN 966-8522-937-7.

В статьепредставлены особенности воздействия гендерного фактора на выбор номинаций адресата
обращенной речи, отраженной в художественном тексте. Осуществлена лексико-семантическая
классификация самообращений-номинаций адресата женской речи. Исследование проведено на материале
текстов современной украинской художественной літературы.
Ключевые слова: самообращение, номинация адресата речи, художественно интерпретированная
внутренняя речь.

The article deals with the peculiarities of influence of gender factor on the nomination choice of addressee that
is reflected in a text of fiction. There is the lexical-semantic classification of the reference to self-nominations of
addressee woman‘s speech. This research is analyzed on the materials of the modern Ukrainian fiction.
Keywords: reference to self-nominations, addressee nomination, speech as recorded in a text, interpreted inner
indirect speech in fiction.
Надійшла до редакції 26 жовтня 2011 року.