Простежено типологію поглядів поняття «мовленнєвий жанр», проаналізовано класифікації
мовленнєвий жанрів і визначено конструктивні ознаки мовленнєвого жанру «інтерв‘ю». Водночас
прокоментовано особливості мовленнєвого жанру «інтерв‘ю» на конкретному прикладі.
© Кітаєва Т.М., 2012 Розділ VІI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ
115
Ключові слова: мовленнєвий жанр, інтерв‘ю, адресат, адресант.
Вступні міркування. Сьогодні однією з ознак сучасної лінгвістики вважають бурхливий розвиток
когнітивних й функційно-комунікативних досліджень, у межах яких органічно поєднується вивчення «власне»
мовних процесів і різноманітних духовних, психологічних, соціальних та інших виявів людини, яка постійно
“живе в мові”. Водночасще повною мірою залишаються не окресленими розділи комунікативного напряму
досліджень, його основні категорії, методи аналізу тощо. Зокрема, аспекти, пов‟язані з мовним кодом процесу
комунікації, є одними з найменш вивчених.
У статті зроблено спробу розглянути сутність поняття мовленнєвий жанр, тенденції та напрями в
їхньому дослідженні, встановити їхні типові ознаки.
Актуальність роботи зумовлена проблемою детального вивчення мовленнєвих жанрів, визначення їхніх
комунікативних ознак.
Мета дослідження полягає у вивченні мовленнєвих жанрів «інтерв‟ю» у системі жанрових форм, що
ставить перед нами необхідність вирішення таких завдань: 1) проаналізувати типологію підходів до визначення
мовленнєвих жанрів; 2) подати за основними критеріями універсальну класифікацію мовленнєвих жанрів;
3) виділити конструктивні ознаки мовленнєвого жанру інтерв‟ю під час його аналізу.
Теоретичне значення полягає у загальних спробах виділення конструктивних ознак мовленнєвого
жанру «інтерв‟ю».
Практичне значення визначається можливістю застосування отриманих результатів у навчально-
науковій діяльності, зокрема у викладанні таких дисциплін, як «Основи дискурсології», «Основи мовленнєвої
діяльності», «Стилістики» тощо.
Типологія поглядів поняття «мовленнєвий жанр». У теорії мовленнєвої комунікації опрацювання
проблеми зразків мовленнєвої комунікації пояснюється цілком зрозумілим прагненням упорядкувати
різноманітні дискурсивні практики, ситуації спілкування, створити більш-менш струнку систему інваріантів,
канонам яких підпорядковувалося б усе розмаїття й безмежність ситуацій інформаційного обміну та
комунікативного впливу [Селіванова 2011].
Під час вивчення процесу спілкування в комунікативно-прагматичному аспекті треба звертати увагу на
комунікативну поведінку мовців у певній ситуації спілкування як суб‟єктів, що організовують і прогнозують
процес комунікації. Вибір й уникнення певної теми розмови залежить від комунікативної поведінки мовців –
сукупності реалізованих у спілкуванні правил, законів, постулатів тощо.
Визнання дискурсу найважливішою категорією міжособистісного спілкування поставило на порядок
денний комунікативної лінгвістики проблему базової одиниці комунікації, яка б об‟єднувала різноманітні
мовленнєві акти. На таку роль претендує мовленнєвий жанр. Усе частіше поняття мовленнєвий жанр відносять
до найважливіших понять прагмалінгвістики, стилістики, соціолінгвістики, лінгвістики тексту [Бацевич 2004].
У другій половині ХХ століття лінгвісти починають звертатися до вивчення природи та функціонування
мовленнєвих жанрів. Із цього часу поняття мовленнєвого жанру перетворилося на одне з найбільш
досліджуваних у когнітивній та функційно-комунікативній лінгвістиці. У сучасному українському мовознавстві
проблема мовленнєвих жанрів залишається мало опрацьованою, у той час як у російській та польській
мовознавчій традиції вивчення мовленнєвих жанрів визнається одним із найактуальніших напрямів сучасної
лінгвістики.
Найважливішими причинами звернення сучасних дослідників до проблем мовленнєвого жанру є
загальна прагматизація лінгвістики, відродження риторики, визначення ієрархії виділених функційно-
комунікативним підходом категорій і, звичайно, пошук базової одиниці мовленнєвої діяльності, комунікації
загалом [Бацевич 2003].
Засновником сучасної теорії мовленнєвих жанрів уважається М.М. Бахтін, який ще у 50-х р. ХХ ст. у
своїй праці «Проблема мовленнєвих жанрів» ототожнює останні з висловленнями. Методологічно важливим є
те, що вже в його працях мовленнєві жанри мають чітко виражену функційно-комунікативну перспективу. За
М.М. Бахтіним, людське мовлення в типових ситуаціях втілюється в певні готові форми мовленнєвих жанрів,
«які дані нам, як рідна мова». За підрахунками Т.В. Шмельової, М.М. Бахтін у своїх працях називає близько 30
мовленнєвих жанрів, зокрема, таких, як бесіда (салонна, застільна, інтимно-дружня, інтимно-сімейна), лайка,
побутове оповідання, військова команда, заперечення, висловлення захоплення, схвалення, ділові документи,
щоденник, відповідь, лист, прислів‟я, побажання, привітання, осуд, похвала, поздоровлення, наказ, протокол,
прощання, публіцистичний виступ, промова, роман, згода, співчуття, жарт, науковий трактат, інтимні жарти,
питання [Бацевич 2004].
У теорії мовленнєвої комунікації і, зокрема, в дискурсології пропонують і декілька термінологічних
позначень мовленнєвого жанру. Проаналізуємо деякі з них.
На думку М.М. Бахтіна, мовленнєвий жанр – це стійка форма висловлення, вироблена кожною сферою
використання мови, що характеризується певним змістом, стилем як відбором словникових, фразеологічних і
граматичних засобів, і передусім – композиційною побудовою [Селіванова 2006]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24
116
А. Вежбицька вважає, що мовленнєві жанри – це сукупність об‟єднаних в одне ціле мовленнєвих актів,
складники мовного універсуму певної етнічної культури [Селіванова 2007].
На думку О. Селіваної, мовленнєвий жанр – це одиниця мовлення як системно організованої мови,
дискурсивний інваріант, зразок ідеальної природи, що характеризується певним тематичним змістом,
композиційною структурою, відбором фонетичних, лексико-фразеологічних, граматичних, стилістичних
засобів й інтенційно-прагматичними особливостями [Селіванова 2006].
Ф. Бацевич розглядає мовленнєвий жанр як тематично, композиційно й стилістично усталені типи
повідомлень – носіїв мовленнєвих актів, об‟єднаних метою спілкування, задумом мовця з урахуванням
особистості адресата, контексту і ситуації спілкування [Бацевич 2004].
Отже, мовленнєвий жанр – це тематично і композиційно оформлена одиниця мовлення, що
характеризується певним змістом та інтенційно-прагматичними особливостями; це складова структура
дискурсу, його найважливіша категорія, яка об‟єднує інтенції учасників спілкування, тематику їх розмов.
Класифікація мовленнєвих жанрів: основні виміри. Типовими для мовленнєвих жанрів є:
комунікативна ситуація, експресія й експресивна інтонація, обсяг (приблизна тривалість мовленнєвого цілого),
концепція адресата і «нададресата».
Мовленнєвий жанр, на думку М. Бахтіна, характеризується триєдністю: тематичний зміст, стиль і
композиція висловлювань. Наприклад, повідомлення, оповідання, прохання, питання тощо характеризуються
цією триєдністю, а тому відразу ж пізнаються учасниками спілкування.
Російська дослідниця Т. Шмельова виділила такі ознаки мовленнєвих жанрів:
1. Комунікативна мета. За нею виокремлюють: інформаційні, оцінні, етикетні, імперативні.
2. Концепція автора (адресанта).
3. Концепція адресата.
4. Подійний зміст. Передбачає віднесеність / не віднесеність до особистісної сфери автора або
адресата, часову перспективу події, оцінку події; важливою є кількість подій (епізодів, вчинків).
5. Комунікативне минуле. Враховує те, що передує жанру. Виділяють мовленнєві жанри
реактивні й ініціативні. Породження реактивних мовленнєвих жанрів «провокують», наприклад, запитання,
адресовані учасникам спілкування, звернення, вимоги, запити тощо; створення ініціативних мовленнєвих
жанрів може бути викликане передусім позамовними чинниками, залежить від інтенцій мовця тощо.
6. Комунікативне майбутнє. Визначає стандарти спілкування, слідування одних мовленнєвих
жанрів за іншими. Так, наприклад, за проханням слідує згода або відмова, за питанням – відповідь та ін.
7. Параметр мовного втілення. Це мовне оформлення мовленнєвих жанрів, спосіб, яким
мовленнєвий жанр доходить до його адресата.
Виділені ознаки мовленнєвих жанрів Т. Шмельова назвала «паспортом мовленнєвих жанрів» [Бацевич
2004].
Комплексний підхід, який враховує типи комунікативних інтенцій, способи участі партнерів у
комунікації, їхні рольові співвідношення, характер реплік, дає змогу виокремити такі мовленнєві жанри: бесіду,
розмову, суперечку, розповідь, історію, лист, записку, щоденник та ін.
Сьогодні існує декілька класифікацій мовленнєвих жанрів. Наприклад, М. Бахтін поділяє мовленнєві
жанри на усні, письмові, прості (первинні), складні (вторинні). До останніх належать романи, драми, наукові
дослідження, великі публіцистичні жанри тощо.
Класифікація Н.Д. Арутюнової ґрунтується на ілокутивному критерії, тобто за метою дослідниця виділяє
такі мовленнєві жанри:
– інформативний діалог;
– перспективний діалог;
– обмін думками з метою прийняття рішення або з‟ясування істини (дискусія, суперечка);
– діалог, метою якого є встановлення або регулювання міжособистісних стосунків;
– марномовленнєвий жанр.
Т.В. Шмельова у праці «Модель мовленнєвих жанрів» виділяє чотири класи мовленнєвих жанрів:
– оцінні – змінюють самопочуття учасників спілкування, співвідносячи їхні вчинки, якості тощо;
– інформативні;
– перформативні – формують події соціальної дійсності: вітання, поздоровлення, вибачення, вдячність
тощо.
– імперативні – сприяють здійсненню / нездійсненню якихось подій (прохання, порада, вимога) [Бацевич
2004].
Отже, актуальним вважаються питання співвідношення мовленнєвих жанрів і мови, створення їхньої
класифікації і багатоаспектної типології. Сьогодні питання виділення єдиної класифікації мовленнєвих жанрів
мало опрацьоване, проте більшість дослідників вважає, що останні треба класифікувати за певними критеріями:
за метою (ілокутивний критерій), за ступенем вираження комунікативної мети у процесі спілкування.
Мовленнєвий жанр «інтерв’ю»: кваліфікаційні ознаки і класифікаційні параметри. Інтерв’ю (англ.
Interview – це бесіда, вибудувана за певним планом через безпосередній контакт інтерв‟юера з респондентом з Розділ VІI. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ
117
обов‟язковою фіксацією відповідей. У соціології використовується як один з основних методів збору первинної
соціологічної інформації. У журналістиці є самостійним жанром, що представляє суспільно вагому новину у
вигляді відповідей особи на запитання журналіста.
Академічний тлумачний словник української мови подає таке визначення інтерв‟ю: 1. Розмова
журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань, призначена для опублікування у
пресі, передачі по радіо, телебаченню (жанр публіцистики). 2. Запитання за спеціально підготовленою
програмою, які ставляться до представників певної соціальної групи [Загнітко, Щукіна 2008: 219].
У журналістиці поняття інтерв‟ю використовується у двох значеннях: інтерв‟ю як один із жанрів
журналістики та інтерв‟ю як традиційний метод збору інформації.
Інтерв‟ю (англ. interview) у журналістиці – це жанр публіцистики, під яким мається на увазі розмова
журналіста з соціально значущою особистістю з актуальних питань; це форма опитування, в основі якої лежить
безпосередній або опосередкований контакт інтерв‟юера з респондентом. Головна особливість інтерв‟ю як
вербального спілкування – односпрямованість [Ким 2004].
На думку М.М. Кохтєва, інтерв‟ю – це поширений інформаційний жанр газети, метою якого є пояснення
суспільного значення явища на основі його сутності спеціалістами та очевидцями, демонстрація методів
осмислення конкретної практичної проблеми [Вакуров 1978: 48].
Отже, мовленнєвий жанр «інтерв‟ю» – це формалізована або неформалізована тематично і композиційно
оформлена бесіда інтерв‟юера і респондента, побудована за певним планом з обов‟язковою фіксацією питань і
відповідей.
У теорії журналістики існують різноманітні класифікації видів інтерв‟ю. Одна з перших і найбільш
повних була представлена у книзі «Теорія і практика радянського періодичного друку», що вийшла у 1980 р. за
редакцією В.Д. Пельта. У ній розглядаються такі види інтерв‟ю: інтерв‟ю-монолог, інтерв‟ю-повідомлення,
інтерв‟ю-діалог, інтерв‟ю-замальовка, інтерв‟ю-думка, форуми і анкети, прес-конференція.
Зокрема можна виділити 2 види мовленнєвого жанру «інтерв‟ю»:
– інформаційне. У повній мірі інтерв‟ю вийде інформаційним, якщо і інтерв‟юер, і респондент
робитимуть акцент на питаннях: що? де? коли?;
– аналітичне. Матеріал буде аналітичним тоді, коли інтерв‟юер і респондент почнуть «розкривати»
відповідь на питання: чому? з якою метою? що це значить? тощо [Ким 2004].
В основі будь-якої класифікації мовленнєвого жанру «інтерв‟ю» можуть бути три основні
характеристики: предмет відображення, цільова установка (функція) бесіди, метод відображення.
У жанрі інтерв‟ю можна виділити такі класифікаційні ознаки:
– місце проведення (місце роботи, навчання, місце проживання);
– форма (формалізоване, сфокусоване, вільне);
– спосіб контакту (особисте, опосередковане).
Мовленнєвий жанр «інтерв’ю»: інтерпретативний аспект. Наприклад, розглянемо інтерв‟ю Леоніда
Литвиненка з інтернет-газети ForUm: Леонід Литвиненко: Переведення стрілок – питання політичне (від
17 жовтня 2011 р.):
Через два тижні Україна має остаточно визначитися – за яким часом їй жити: зимовим чи літнім. До
першого закликають вчені, і він ближчий до Європи. Другий відповідає нещодавно прийнятому закону і
ставить Київ в один часовий пояс з Москвою. А поки політики сперечаються, ForUm з’ясував думку фахівця –
доктора фізико-математичних наук, директора Радіоастрономічного інституту НАН України Леоніда
Литвиненка.
– Леоніде Миколайовичу, який час найбільше відповідає часовому поясу України?
– Перехід на зимовий або літній час запроваджували вже разів зо три, і багато людей давно
заплуталися, який із них справжній. Насправді ж час, який найбільше відповідає часовому поясу України, –
зимовий.
Тому, якщо і відмовлятися від часових коливань, то вже навесні, коли стрілки годинника переводять
уперед. Різниця у часі західної і східної частин України не так велика, і загальноукраїнський час цілком усіх
влаштовує. Однак те, що зараз відбувається, дуже неприємне для жителів західних областей України.
Фіксація часу у нинішньому вигляді призведе до того, що у них вдень збільшиться кількість темних
годин. Але й це не страшно. Все можна врегулювати. Щоб такі зміни не позначилися плачевно на здоров‘ї,
потрібно, скажімо, починати шкільний день пізніше.
– Чи можливо те, що ми все-таки перейдемо на зимовий час?
– Нашої вченої думки ніхто не питав. Як вирішать наші політики – так і буде (відповідь ученого
залежить від думки політиків).
– Чи може час стати додатковим фактором, який роз’єднує українське суспільство? Приміром,
Закарпатська та Львівська області вже заявили про намір запровадити регіональний час.
– Я думаю, що нічого страшного у цьому немає. Питання часу аж ніяк не біологічне, тут головну роль
відіграє чистої води політика. Якщо негатив і є, то він незначний…
– Чи можливий у майбутньому перегляд усього «Григоріанського календаря»? ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24
118
– Звичайно, все можливо. Але поки я не бачу у цьому великої необхідності. Наш календар досить простий
і точний. Однак, якщо пофантазувати, то, звичайно ж, можна придумати собі все що завгодно. Адже поділ
року саме на 12 місяців – суто умовний…
… – Наскільки точним є світовий час? Як він визначається?
– Світовий час досить точний. Сьогодні його визначають за допомогою так званих атомних годинників.
Це квантовий ефект. Кожен атом має частоту переходів з одного збудженого стану на інший рівень. При
цьому він випромінює певну довжину хвилі: світлову або радіо, все залежить від того, який об‘єкт ви
використовуєте для таких годинників.
Зараз набув поширення водневий стандарт часу. З його допомогою дуже точно вимірюється частота
випромінювання – вона стабільна і практично ні від чого не залежить.
Годинники, засновані на точному знанні частоти випромінювання атомів водню, і є горезвісним
атомним часом. Його вимірювання проводяться з точністю до десяти у мінус восьмому ступені часток
мікросекунд…
Проаналізуємо запропоноване інтерв‟ю, використовуючи ознаки, виділені Т.В. Шмельовою. На перший
погляд, комунікативна мета відповідей респондента на питання інтерв‟юера – інформаційна, тобто передбачає
повідомлення загальної інформації, але водночас відбувається певний аналіз зазначеної проблеми (відповіді на
перше, четверте питання). Зміст відповідей певною мірою залежить від політичної ситуації у країні, оскільки
автор декілька разів згадує про це. Бесіда містить образ автора – людини, компетентної у цьому питанні,
досвідченого науковця. Концепція адресанта, адресата певною мірою враховані.
Комунікативне минуле та комунікативне майбутнє як дві симетричні ознаки частково зберігаються у
запропонованому прикладі. На нашу думку, респондент міг би частіше звертатись до минулого. Щодо
подійного змісту, то його теж враховано не повною мірою.
Параметр мовного втілення – мовне оформлення мовленнєвого жанру, спосіб, яким він доходить до
адресата.
Як бачимо, запропоноване інтерв‟ю здійснюється у формальній обстановці, за заздалегідь розробленими
питаннями, формулювання і послідовність яких враховує інтерв‟юер. Бесіда, що відбувається за умови
безпосереднього контакту інтерв‟юера та респондента, містить не тільки констатацію факту, але й певний
аналіз відображуваної ситуації, наприклад, відповідь на перше питання.
Отже, можна сказати, що запропоноване інтерв‟ю формалізоване, особисте та інформаційно-аналітичне.
Висновки і перспективи. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що мовленнєвий жанр
інтерв‟ю має певні конструктивні ознаки, а саме: комунікативну мету, концепцію автора та адресата, подійний
зміст, параметр мовного втілення. У теорії мовленнєвої комунікації пропонують декілька термінологічних
позначень мовленнєвого жанру. Саме тому мовленнєвий жанр визначають як тематично і композиційно
оформлену одиницю мовлення, що характеризується певним змістом та інтенційно-прагматичними
особливостями.
Перспективним вважаємо подальше ґрунтовне дослідження мовленнєвого жанру «інтерв‟ю» в аспекті
комунікативних стратегій, задіяних автором, а також використання результатів дослідження в навчально-
науковій діяльності.
Література
Бацевич 2003: Бацевич, Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики : Монографія [Текст] /
Ф. С. Бацевич. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 281 с.
Бацевич 2004: Бацевич, Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник [Текст] / Ф. С. Бацевич. –
К. : Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с.
Вакуров 1978: Вакуров, В.Н., Кохтев, Н.Н., Солганик, Г.Я. Стилистика газетных жанров : учеб. пособие
для вузов [Текст] / В. Н. Вакуров, Н. Н. Кохтев, Г. Я. Солганик. – М. : Высш. школа, 1978. – 183 с.
Загнітко, Щукіна 2008: Загнітко, А.П., Щукіна, І.А. Великий тлумачний словник. Сучасна українська
мова [Текст] / А. П. Загнітко, І. А. Щукіна. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – С. 219.
Ким 2004: Ким, М.Н. Жанры современной журналистики [Текст] / М. Н. Ким. – Спб. : Изд-во
Михайлова В.А., 2004. – 336 с.
Селіванова 2006: Селіванова, О.О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія [Текст] /
О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля – К., 2006. – 712 с.
Селіванова 2008: Селіванова, О.О. Сучасна лінгвістика : напрями та проблеми : Підручник [Текст] /
О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля – К., 2008. – 712 с.
Селіванова 2011: Селіванова, О.О. Основи теорії мовної комунікації : Підручник [Текст] /
О. О. Селіванова. – Черкаси : Видавництво Чабаненко Ю.А., 2011. – 350 с.
Джерела
Інтернет-газета ForUm [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.for-ua.com (від 17 жовтня
2011 р.). – Назва з екрана.
Прослежена типология взглядов на понятие «речевой жанр», рассмотрены классификации «речевых
жанров» и определены конструктивные признаки речевого жанра «интервью». Вместе с тем
прокомментированы особенности речевого жанра «интервью» на конкретном примере.
Ключевые слова: речевой жанр, интервью, адресат, адресант.
Typology of views on the term ―speech genre‖ is traced; speech genres classifications are analyzed and
structural features of speech genre ―interview‖ are determined. At the same time characteristics of speech genre
―interview‖ are commented on a concrete example.
Keywords: speech genre, interview, addressee, addresser.
Надійшла до редакції 31 жовтня 2011 року.