Спадна валентність постає облігаторною для окремих компонентів, оскільки через них витворюється текстова цілісність і її значущість як компонента мовленнєвої комунікації. Водночас спадна валентність виступає факультативною для тих компонентів (реченнєвих структур) тексту, що є термінальними в його граматико-смисловій і комуніка- тивно-прагматичній структурованості та цілісності.

Відштовхуючись від концептуального тлумачення спадної валент­ності як ядерно утворювальної, слід наголосити на особливому тек- стотвірному потенціалі таких реченнєвих одиниць. Саме в них та чи та елімінація граматично структурувальних елементів постає носієм особливої смислової навантаженості і внутрішньотекстової енергети­ки (слід послідовно відмежовувати енергетику від синенергетики, під якою мається на увазі енергетика двох або більше синтаксичних оди­ниць з елімінованими компонентами, що витворюють внутрішньотек- стове поле хвиле-радіальної смислової експресії). Окремим є питання щодо співвідношення елімінації та еліпсації. У постановці цієї про­блеми повністю витримано логіку. Якщо під еліпсацією мати на увазі пропуск структурно й енергетично значущого компонента, який зумов­лює ранжування аргументів, їх статус, то еліпсація становить один з периферійних виявів елімінації: Праці дорогу! (М. Рильський); А врешті — синтез. Врешті — результат (Л. Костенко); Тягарем ми­нулі роки на стомлені плечі (Є. Плужник) та ін. Тут загалом суттє­вим також постає розмежування актуалізації/нейтралізації еліпсова- ного компонента, що досягається внутрішньотекстовою енергетикою. При збігові енергетики тексту і реченнєвої енергетики виступає актуа­лізація еліпсованого компонента, спостерігається посилення його се­мантичної значущості. Останнє компенсується внаслідок наступної екс­плікації: Йду, біжу, стрімголов кидаюсь уперед, аби наздогнати оцих напасників, що вчинили як нелюди. Обернувся. Покрутився: нікого і ніде не видно. Хіба ж не дивина? Оце ж хвилину тому їх усіх бачив. То куди ж вони усі пощезали? Чи це був простісінький обман моїх очей? (О. Слісаренко). Імплікований у внутрішньосинтаксичній структурі складного безсполучникового речення компонент побачив, що зумов­лює своїм валентним потенціалом розгортання наступної з’ясувальної частини, компенсується ще однією реченнєвою структурою з експліко­ваним елементом. Унаслідок таких семантичних перетинів витворюєть­ся поле іррадіальної взаємодії. Цілком правомірно імплікацію струк­турно і семантично значущого елемента кваліфікувати як елімінацію.

Прихильники нівелювання протиставлення нуля й еліпсиса спи­раються на те, що еліпсис — це використання нульового анафорично­го займенника. Таке звуження поняття еліпсиса постає некоректним. Очевидно, що про еліпсис можна вести мову тільки в тому випадку, коли в системі мови не існує синонімічного ненульового способу вира­ження, адже при еліпсації речення спостерігається перетворення не- еліпсованої структури в еліпсовану. Унаслідок цього нулям припису­ються значущо марковані смислові аспекти. У таких випадках мова йде про необхідність уведення нульового варіанта до загальної пара­дигми репрезентації певного значення, і в загальній схемі нуль стано­

Смислова елімінація спрямована на акцентацію текстотвірного на­чала, що постає об’єднавчим чинником не тільки складного синтак­сичного цілого, але й більших текстових блоків. Смислова елімінація часто корелює з формальною (структурною), йор.: Рибалки просять — це перше речення тексту «Навіщо рибі декрет» (Голос України. —

1. — 23 серпня), а далі весь текст безпосередньо пов’язаний із ва­лентно централізувальним компонентом просять, що силою свого ва­лентного потенціалу пронизує весь текст. Централізація останнього посилюється повтором елемента то, вжитого зі значенням чергуван­ня, і його співвіднесенням з усім аналітичним смисловим тлом, що загалом може бути покваліфікований як основний структурувальний елемент тексту: Рибалки просять. То^л щоб не брали податок за землю, на якій розташовані водойми, бо ті самі ставки чи лимани розташо­вані у низинах, в улоговинах, на землях, не придатних для обробіт­ку. То, щоб не брали податку за воду, яка плюскається над цією зем­лею, бо ж для риби це — природне середовище, і, хоч убий, не піде вона плавати, скажімо, у мартенівський цех чи нафтопереробний завод, які також платять за воду, якою користуються. Не хоче вона там плавати, і край! То, щоб нарешті, риболовецькі колективи виробни- чо-кооперативного об’єднання «Укррибгосп» вважали сільськогоспо­дарськими виробниками, бо рибу ж, як і зерно, з якого потім випіка­ють хліб, і м’ясо, і помідор чи огірок, який ми споживаємо,рівнісінько так само вирощують, доглядають, годують, а вже потім виловлю­ють і продають. То., щоб рідна держава хоч трохи допомогла креди­тами. Бо ж немає країни у світі, яка б хоч трохи не допомагала розвитку сільського господарства.

«Дорога Верховна Радо, — кажуть рибалки, — у тебе на столі є проект постанови про відміну декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992року за № 26/92 «Про перелік майнових комплексів, державних підприємств, їх структурних підрозділів основного вироб­ництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається». Той декрет категорично забороняє приватизуватирибкомбінати. Зво­лікання з його відміною призведе до розтягування цілісних майнових комплексів загальнодержавної власності —рибкомбінатів — по вузь­ковідомчих і місцевих коридорах влади, а то й безоплатної передачі Ті у приватні руки (а приклади, на жаль, уже є — Барський райрибцех об’єднання «Вінницярибгосп» ,рибдільниця «Світла» на Волинському рибкомбінаті на інші), до розвалу господарств і галузі взагалі».