У статті розглянуто склад, структурну організацію, семантику, просторову варіативність та
змінність у часі побутової лексики південнослобожанських говірок. На підставі аналізу назв житлових,
господарських приміщень, назв меблів та предметів хатнього вжитку з‘ясовано просторове розміщення,
формальну й семантичну варіативність аналізованої лексики, досліджено відношення зазначеної тематичної
групи південнослобожанських говірок до інших суміжних та просторово віддалених діалектів.
Ключові слова: південнослобожанські говірки, ареалогія, лінгвістична географія, тематична група
лексики, лексико-семантична група, діалектна лексика, варіювання.

Одним із першочергових завдань сучасної української діалектології є системне вивчення окремих
тематичних груп лексики, з‟ясування семантики та географії лексики на всій етномовній території або на
частині цієї території. Досліджння діалектної лексики за окремими тематичними та лексико-семантичними
групами відіграє значну роль під час опису структури діалектів, визначення діалектного членування мови в
цілому.
Безперечно, значення свідчень діалектної лексики виходить за межі суто мовознавчої проблематики.
Тому вважаємо прогалиною в розвитку українського мовознавства той факт, що багато тематичних груп
лексики українських говорів сьогодні або взагалі не вивчено, або вивчено фрагментарно. До ареалів, які
недостатньо вивчені, належать і південнослобожанські говірки. Значна частина новожитніх говорів
розташована на території Слобожанщини, яка займає терени Луганської, Харківської, Донецької областей
України та Воронезької, Бєлгородської, Курської, Ростовської областей Росії. Досі мало історичних,
етнографічних і діалектних свідчень про Слобожанщину, зокрема південну її частину. Недостатньо вивченими
є діалектні особливості краю, його культура, побут, історія.
© Тищенко Л.М., 2012 Розділ ХІ. УКРАЇНСЬКІ ДІАЛЕКТИ СЬОГОДНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

201
Наявні на сьогодні праці дослідників говірок Слобожанщини подають інформацію про слобожанську
діалектну систему в цілому або окремі її сегменти. Маємо на увазі дослідження Б. Шарпила, А. Сагаровського,
Л. Лисиченко, З. Сікорської, К. Глуховцевої, В. Лєснової, І. Ніколаєнко, І. Магрицької, Т. Сердюкової та інших
науковців-діалектологів. Водночас харктеристика особливостей слобожанського говору потребує уточнення й
перевірки на широкому тлі різних тематичних групп. Під час визначення ареалу поширення
південнослобожанських говірок, що стали об‟єктом дослідження, зокрема їхньої південної межі, за основу
взято думку І. Матвіяса, що “ареал слобожанського говору загалом збігається з історичними межами
Слобідської України” [Матвіяс 1990: 112].
Незважаючи на помітну активізацію вивчення південно-східних говорів у ХХ та на початку ХХІ ст. в
українській діалектології було відсутнє системне дослідження південнослобожанських говірок, зокрема на
матеріалі побутових назв. Для здійснення комплексного аналізу лексики народного побуту українських
південнослобожанських говірок упродовж 1994-1999 років експедиційним методом було зібрано
відповідний лексичний матеріал, на підставі якого було заплановано виконання таких завдань:
1) виявити склад, структурну організацію тематичної групи побутової лексики; 2) дослідити відношення
лексем цієї тематичної групи південнослобожанських говірок до відповідної лексики суміжних та інших
віддалених українських діалектів; 3) виявити чинники й закономірності формування і зміни складу
лексики та її семантики в говірках пізньої формації.
Продовжуючи дослідження слобожанської діалектної лексики (див. праці В. Лєснової [Лєснова
1999], І. Ніколаєнко [Ніколаєнко 2000], І. Магрицької [Магрицька 2000], К. Глуховцевої [Глуховцева
2006]), основну увагу приділено номінативним, семантичним процесам лексики на позначення житлових
і господарських споруд, їхніх складових частин, а також номінації меблів та предметів хатнього вжитку,
з‟ясуванню типів структурної організації тематичної групи як цілості, змін у складі лексики та
семантики, які можна спостерегти за свідченнями різночасових джерел.
Предметом дослідження було обрано 107 південнослобожанських говірок, що розташовані в
південних (Нововодолазькому, Чугуївському, Великобурлуцькому, Балакліївському, Лозівському,
Ізюмському, Барвінківському, Борівському, Близнюківському) районах Харківської та північних
(Краснолиманському, Слов‟янському, Артемівському, Олександрівському) районах Донецької обл.
Джерельною базою дослідження стали власні польові записи лексики, здійснені впродовж 1994–
1999 років у 107-ми населених пунктах Південної Слобожанщини та суміжних говірок за спеціально
укладеною програмою; збирання матеріалу здійснено в режимі питання – відповідь та магнітофонних
записів зв‟язних текстів діалектного мовлення; використано свідчення друкованих та рукописних
лексикологічних, лексикографічних, лінгвогеографічних та етнографічних праць.
Одним з актуальних завдань сучасної лінгвістики є системне вивчення лексико-семантичної структури
народних говорів, без якого неможливо з‟ясувати питання класифікації говорів, історичного розвитку й
становлення української літературної мови, вивчення міжмовної та міждіалектної інтерференції. Аналіз
лексики народного побуту українських південнослобожанських говірок, з‟ясування особливостей її
просторового розміщення й варіантності на підставі лінгвістичного картографування вимагає ґрунтовного
вивчення цієї тематичної групи лексики. Адже “лише повнота охоплення дослідження тематичної групи, а в її
межах – максимально повне вивчення складу й семантичної структури лексем усіх семантичних підгруп і
граматичних класів, урахування стильової, функціональної диференціації лексики говорів забезпечить
дослідників надійним матеріалом для з‟ясування актуальних питань ареалогії та семасіології” [Гриценко 1984:
29].
Тематична група лексики назв житла та його частин має складну внутрішню структуру. Її складовими є
лексико-семантичні групи, компоненти яких об‟єднані на підставі спільної семантики, а протиставляються
багатьма диференційними ознаками. Ознаки денотатів, що вказують на функцію, форму, матеріал, суміжність
порівнюваних реалій, дозволили виділити такі лексико-семантичні групи: 1) назви житлових споруд, їхня
зовнішня характеристика; 2) назви основних частин, деталей житла; 3) лексико-семантична група назв хатніх
забудов;4) назви внутрішнього упорядкування житлових будівель.
Диференційними ознаками під час виділення сем у межах перших двох лексико-семантичих груп є:
1) узагальненість (родові назви) – конкретність (видові назви); 2) якість споруди; 3) призначення житла, окремої
кімнати, прибудови; 4) характер будови та розміщення житла.
У лексико-семантичній групі назв, пов‟язаних із позначенням частин, деталей житлових будівель, семи
виділено на підставі домінантних ознак денотата, які включають функцію реалії, матеріал. Номінацію назв
хатніх забудов (зокрема, печі) та їхніх частин здійснено на підставі функційних ознак окремих частин,
розташуванням та характером побудови.
Аналізований лексичний матеріал дозволив твердити, що в розвитку лексичних парадигм тематичної
групи лексики назв житлових приміщень та їхніх частин у південнослобожанських говірках переважають
тенденції, наявні в інших, найчастіше, суміжних українських говірках. У говірковому творенні назв поряд з
однослівними часто використовують складні конструкції. У процесі утворення однослівних назв
використовують ті ж афікси, що і в інших українських говірках. Типовим явищем для аналізованої тематичної
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24
202

групи лексики в південнослобожанських говірках є дублетні найменування з тотожною семантикою, що
сприяють розширенню парадигматичних рядів, напр., |хата // дом, пе|рила // |поручн‘і, с|волок // |балка та ін.
Лексика на позначення господарських приміщень є невід‟ємною складовою побутової лексики слобожан.
Назви господарських приміщень, як і взагалі тематичну групу побутової лексики, “…можна досліджувати в
кількох аспектах. По-перше, за її складом можна простежити один із шляхів архаїзації словникового складу
мови у зв‟язку із зникненням реалій, позначуваних певними словами. По-друге, у цій термінології зростає
кількість нових найменувань…” [Левун 1976: 81], що дозволяє виділити й зафіксувати інноваційні елементи
досліджуваної тематичної групи лексики на зазначеній території. Водночас ця лексика залишається
індикатором щодо джерел формування новожитніх говірок, зберігаючи тісні зв‟язки з вихідними діалектами.
Дослідженням конкретного лексичного матеріалу притаманне розмежування лексико-семантичних груп
та тематичних груп лексики як основних типів лексико-семантичних систем. Під час виділення певних лексико-
семантичних груп у межах досліджуваної тематичної групи було взято до уваги насамперед основні функції та
призначення реалії, які становлять основу логіку-предметного членування тематичних груп лексики назв
господарських приміщень. Ураховуючи основну функцію та призначення реалій, у складі тематичної групи
лексики назв господарських споруд було виділено такі лексико-семантичні групи та поодинокі лексеми, що не
входять до складу жодної лексико-семантичної групи: 1) назв місця, на якому розташована хата з
господарськими будівлями; 2) лексико-семантична група назв приміщень для свійських тварин; 3) лексико-
семантична група назв приміщень для зимівлі вуликів; 4) лексико-семантична група назв приміщень для птиці;
5) лексико-семантична група назв приміщень для зберігання зерна, снопів, полови, соломи; 6) лексико-
семантична група назв приміщень для дров та їхніх частин; 7) лексико-семантична група назв погреба та його
частин; 8) лексико-семантична група назв колодязя та його частин; 9) лексико-семантична група назв огорож.
Отже, тематична група лексики назв господарських приміщень і споруд утворює складну, розгалужену систему
лексико-семантичних груп та окремих лексем поза цими групами.
Аналіз структурної організації лексики на позначення господарських приміщень у
південнослобожанських говірках виявив, що ця тематична група являє собою на обстеженій території складну
та багатопланову систему, яка функціює в межах окремих лексико-семантичних груп, на виділення яких
здійснили безпосередній вплив функція та призначення досліджуваної реалії. Репрезентанти аналізованої
тематичної групи лексики виявляють різну активність (від випадків поодинокого вживання певних лексем до
суцільного покриття всіх обстежених говірок), що зумовлено не лише ареалогічним аспектом, а й віковою
диференціацією у вживанні певної частини лексики.
Тематична група лексики назв меблів та предметів хатнього вжитку є розгалуженою мікросистемою
найменувань. Це зумовлено тривалістю формування зазначеної лексичної групи, назви якої впродовж століть
зазнавали змін у лексичній, семантичній структурі. Водночас тематична група лексики назв меблів та предметів
хатнього вжитку характеризується збереженням традиційних номенів, що позначають реалії, які є невід‟ємною
складовою побуту слобожанина. Значною строкатістю репрезентантів відрізняються здебільшого мікрогрупи
лексики, що репрезентують назви нових побутових реалій. Своєрідний характер парадигм під час
найменування меблів та предметів хатнього вжитку в південнослобожанських говірках пов‟язаний із
неоднорідністю діалектного мовлення досліджуваного континууму, що створює сприятливі умови для
функціювання лексичних дублетів, що є семантично тотожними.
Назви меблів і предметів хатнього вжитку утворюють складну лексико-семантичну парадигму, що
обіймає низку мікропарадигм, вичленованих на підставі реалізації певних диференційних ознак. Однією з
провідних є функційна ознака, на підставі якої було виділено такі лексико-семантичні групи та окремі семи:
1) назви меблів для сидіння; 2) назви стола та його частин; 3) назви меблів для одягу; 4) назви меблів для
спання та їхніх частин; 5) назви меблів для посуду та продуктів; 6) назви посуду (загальна назва); 7) назви
тканини, покритої з одного або двох боків особливою речовиною, що робить її водонепроникною.
Складну внутрішню структуру має і тематична група назв хатніх речей, вона охоплює відносно
автономні групи лексики, віднесення яких до однієї тематичної групи було здійснене з логіко-понятійного
погляду й побудоване на спільності призначення реалій у навколишній дійсності. До складу цієї лексики
входять традиційні та локальні утворення, пов‟язані з різними етапами розвитку матеріальної культури.
Лексико-семантичний аналіз назв меблів та предметів хатнього вжитку південнослобожанських говірок
виявив, що зазначена тематична група на обстеженій території має складну внутрішню структуру.
Компонентний склад тематичної групи лексики назв меблів та предметів хатнього вжитку визначається на
підставі функційної спільності окремих сем та їхніх репрезентантів. Вивчення тематичної групи лексики на
позначення меблів та предметів хатнього вжитку в південнослобожанських говірках виявило в них значну
кількість паралельних і дублетних назв.
Компонентний склад тематичної групи побутової лексики пiдтверджує гiпотезу про етимологiю
пiвденнослобожанських говiрок: численнi лексичнi запозичення з давнiх українських говорiв
(середньонадднiпрянського, полiських та пiвденно-захiдних) аргументовано доводять, що основою новожитнiх
пiвденнослобожанських говiрок є середньонадднiпрянський говiр, значну роль у формуваннi їх вiдiграли також
пiвнiчнi та пiвденно-захiднi говори. Широкий репертуар репрезентантiв аналізованої тематичної групи лексики
в пiвденнослобожанських говiрках засвiдчує, що формування лексичного складу аналiзованих говiрок є Розділ ХІ. УКРАЇНСЬКІ ДІАЛЕКТИ СЬОГОДНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

203
складним процесом, на розвиток якого впливали i продовжують впливати найрiзноманiтнiшi чинники:
iсторичнi, економiчнi тощо.
Вивчення складу, структурної організації та ареалогії назв житлових і господарських приміщень, меблів
та речей хатнього вжитку на території поширення південнослобожанських говірок дозволило констатувати, що
досліджувана лексика становить сукупність цілісних тематичних груп, що мало пов‟язані між собою, є відносно
автономними утвореннями. Аналіз трьох тематичних груп лексики народного побуту південнослобожанських
говірок – назв житлових приміщень, назв господарських приміщень та меблів і предметів хатнього вжитку –
виявив, що кожна з них є складною багатоплановою системою, яка так само представлена низкою лексико-
семантичних та окремих мікрогруп лексики. Усі лексико-семантичні об‟єднання утворюють структурну
цілісність, що виражено в наявності єдиного структурного центру, взаємозв‟язків між одиницями різних
лексико-семантичних груп, зокрема дериваційних зв‟язків між елементами суміжних мікрогруп.
Характерною ознакою аналізованого сегмента лексичної системи є наявність значної кількості
багатозначної лексики, окреслення функційно базового та маргінального шарів лексики. Зафіксовані лексеми
чітко утворюють дві окремі групи: назви мотивовані (напр., сви|нарник, сви|н‘ушник, сви|нарн‘а, сви|нарничок,
сви|нух, сви|н:ик, сви|нинец‘, поро|с‘атник „приміщення або загородка для утримання свиней‟) та немотивовані
(саж, |сажик, са|жок, саж|ник, хл‘іў, хл‘і|вец‘, са|раĭ, баз, |загорода, заго|родка, |куча, ста|нок „приміщення або
загородка для утримання свиней‟).
Спостереження за динамікою розвитку побутової лексики виявило такі основні зміни в говірках:
а) поширення словника діалектоносіїв лексикою, запозиченою з інших говіркових систем, переважно із
збереженням у мовленні й загальновживаних варіантів, напр., стоўп, слуп, ву|шак, |вер‘і(|)йа, к|лун‘а, |шопа, дв‘ір
(двор),у|бора, граж|да, зал (|зала), касо|мари, ком|форка, фа|йерка;
б) збагачення словникового запасу ендемічною лексикою, напр., попие|рина, по|пона, прит|ворок,
зак|расиц‘а, ло|за, ло|зоўн‘а; низька функційна активність власне діалектних назв, напр., шпа|роўка „мазана
стеля в хаті‟, ста|нок „приміщення або загорода для утримання свиней‟, сви|н‘а „склепіння печі, внутрішнє
опукле верхнє покриття над черінню‟, прит|ворок „ящичок на всю ширину верхньої частини скрині для дрібних
речей‟;
в) зміна семантики певних лексем унаслідок змін у побуті мовців, напр., по|пона „домоткане грубе
полотнище із різнокольорових поперечних смуг, яким покривали ліжко‟, „ковдра бавовняна‟, „велика наволока
на ковдру‟; р‘ад|но „домоткане грубе полотнище із різнокольорових поперечних смуг, яким покривали ліжко‟,
„ковдра бавовняна‟, „велика наволока на ковдру‟, „простирадло‟; де|р‘уга „домоткане грубе полотнище із
різнокольорових поперечних смуг, яким покривали ліжко‟, „велика наволока на ковдру‟; |дом‘ік „невеликий за
розмірами житловий будинок‟, „сільський житловий будинок‟; за|бор „тин, паркан, огорожа (загальна назва)‟,
„паркан з дощок‟, „огорожа з вертикальних дощечок, розріджено прибитих до двох (трьох) паралельних
горизонтальних лат (рейок)‟, „огорожа із жердин, горизонтально закріплених між стовпами‟, „огорожа, сплетена
з лози на забитих у землю кілках‟; зал(а) „гарно прибрана, парадна кімната в будинку‟, „кімната, у якій
споживають їжу (святкове споживання)‟; по|рог „поріг‟, „прибудова із східцями біля входу в будинок‟;
г) перехід до пасивного словникового запасу частини лексем, спричинений змінами в побуті населення:
ам|бар, вим|бар‘, вим|бар „приміщення для зберігання зерна‟, ве|лика |хата „гарно прибрана, парадна кімната в
будинку‟, гум|но „будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння‟, дол,
до|л‘іўка, з‘ем, зем|л‘а „долівка, утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в хаті‟; |жердка
„горизонтально укріплена перекладина під стелею над піччю або ліжком, на яку вішають одяг‟, |йушка „одне з
кілець для затуляння отвору в кухонній плиті‟, |л‘іжник, |ложник „домоткане грубе полотнище із
різнокольорових поперечних смуг, яким покривали ліжко‟, ло|ханка „велике дерев‟яне відро для витягання води
з колодязя журавлем‟, ма|ла |хата „передня кімната в сучасному будинку‟, |мис(|)ник „шафа з полицями для
посуду і продуктів‟, |перва |хата „передня кімната в сучасному будинку‟, п‘ід 1) „долівка, утрамбована,
вирівняна та помазана глиною земля в хаті‟, 2) „стеля в хаті‟, 3) „дощана стеля в хаті‟; 4) „черінь печі‟;
ґ) тенденція до збільшення кількості міжговіркових відповідників, напр., |хата, ха|тина, ха|тинка, ста|ра
|хата, шеў|ченк‘іўс‘ка |хата, |ветха ха|тина, розва|л‘уха, зава|л‘уха, х‘і|бара, х‘і|барка, |мазанка, ха|лупа,
ган|делик, |хижина, зеим|л‘анка, га|д‘ушник, коў|чег, ла|чуга (18 назв) „стара сільська хата‟, сви|нарник,
сви|н‘ушник, сви|нарн‘а, сви|нарничок, сви|нух, сви|н:ик, сви|нинец‘, саж, |сажик, са|жок, саж|ник, хл‘іў, хл‘і|вец‘,
са|раĭ, баз, |загорода, заго|родка, |куча, поро|с‘атник, ста|нок (20 назв) „приміщення або загородка для
утримання свиней‟;
д) нерозрізнення сем у деяких говірках, напр., |хата „сільський житловий будинок‟, „стара сільська хата‟,
„кімната – окреме приміщення в будинку для проживання в ньому‟; ха|тина „стара сільська хата‟, „кімната –
окреме приміщення в будинку для проживання в ньому‟, „кухня у квартирі, будинку‟, „кімната, у якій
споживають їжу‟; ве|лика |хата„гарно прибрана, парадна кімната в будинку‟, „кімната, у якій споживають їжу‟,
„передня кімната в сучасному будинку‟; |перва |хата „кухня у квартирі, будинку‟, „передня кімната в сучасному
будинку‟.
Зіставлення побутової лексики південнослобожанських говірок на двох хронологічних зрізах (ХІХ –
кінець ХХ ст.) за лексикографічними та етногафічними даними і сучасними записами виявило, що 269 із 1069
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 24
204

зафіксованих номінативних одиниць упродовж досліджуваного періоду функціюють без змін (|хата, при|ч‘ілок,
к‘ім|ната та ін.), 376 номінативних одиниць зазнали семантичної трансформації (ган|делик, коў|чег, зем|л‘анка
та ін.), 207 – словотвірної (п‘ідна|в‘іс, сто|лоўка та ін.), 65 – фонетичної (кол‘і|дор, кал‘і|дорчик та ін.); 9 лексем
субституювалися, у досліджуваних південнослобожанських говірках вони не виявлені (напр., кухнянка,
виходечки та ін.). Крім того, було зафіксовано 139 номінацій, що поповнили тематичну групу побутової лексики
в південнослобожанських говірках, імовірно, в останнє століття, бо вони не виявлені в джерелах ХІХ ст. з
досліджуваної території (напр., об|катка та ін.).
Зазначені тематичні групи лексики дають інформацію про культуру та побут населення, засвідчують
історію формування слобожанського говору взагалі та південнослобожанського континуума зокрема, факти
заселення, переселень та дозаселень. Дослідження лексики, зокрема її прочитання в загальноукраїнському
контексті, показало, що переважна більшість діалектоносіїв південнослобожанських говірок – вихідці з
території поширення південно-східного наріччя, значна частина – з північного, менша – з південно-західного,
причому функційні обмеження, на які вказують інформатори, доводять, що лексика південно-західного наріччя
не стала загальновживаною і є ознакою мовлення лише окремих груп переселенців. Функційно активними є
широкознані українські назви: |хата, ста|ра |хата, боко|ва ст‘і|на, |зал(а), |кухн‘а, |с‘іни, п|риз‘ба, од|в‘ірок,
|лутка, п‘ідв‘і|кон:ик, до|л‘іўка, с|волок, п‘іч, пли|та, п|рип‘ічок, ду|хоўка, |зап‘ічок, леи|жанка, че|р‘ін‘, дв‘ір,
са|раĭ, на|в‘іс, ко|н‘ушн‘а, сви|нарник, |с‘ідало, ко|мора, жура|вел‘, ко|лиска, р‘ад|но, |наволочка, по|душка та ін.
Характерною рисою побутової лексики південнослобожанських говірок є також значна кількість лексем,
спільних для південнослобожанських та інших слобожанських говірок, зокрема східнослобожанських, напр.,
|хата, дом, д‘ім, |дом‘ік, бу|динок, до|л‘іўка, зем|л‘а, пото|лок, с|тел‘а, при|с‘інки, рун|дук, гале|рейа, п‘і|т:ашки,
сту|пен‘ки, с|ходи, с|х‘ідц‘і, прис|тупки та ін.
Отже, на сьогодні у вивченні південнослобожанських говірок уже зроблено перші кроки, зокрема в
дослідженні побутової лексики цього ареалу. Подальше наукове з‟ясування діалектних особливостей Південної
Слобожанщини має неабияку перспективу. Зважаючи на це протягом останніх років було продовжено збирання
діалектного матеріалу в південних районах Харківської та північних районах Донецької областей, насамперед у
вигляді механічних і цифрових записів діалектних текстів, значно розширено мережу обстежуваних населених
пунктів. Заплановано запис відповідей на питання спеціально укладених програм для подальшого збирання
різних груп лексики південнослобожанських говірок. Зібрані на сьогодні матеріали потребують наукового
опрацювання, адже вони, безперечно, допоможуть з‟ясувати й конкретизувати найрізноманітніші аспекти під
час характеристики говірок обстежуваної території.

Література
Глуховцева 2006: Глуховцева, К.Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок [Текст] : Дис. …
д-ра філол. наук : 10.02.01 / НАН України ; Інститут української мови. – К., 2006. – 410 арк. + арк. 411-569 дод. :
карт. – Дві кн. одиниці. – Бібліогр. : с. 369-410.
Гриценко 1990: Гриценко, П.Ю. Ареальне варіювання лексики [Текст] / І. Г. Матвіяс (ред.). – К. : Наук.
думка, 1990. – 268 с.
Гриценко 1984: Гриценко, П.Ю. Дослідження лексики українських говорів [Текст] / П. Ю. Гриценко //
Мовознавство. – 1984. – № 5. – С. 22-30. – Бібліогр. : с. 41.
Левун 1976: Левун, Н.В. Назви глини у термінології гончарного виробництва [Текст] / Н. В. Левун //
Питання словотвору і граматичної структури української мови. – Дніпропетровськ, 1976. – С. 81-87.
Лєснова 1999: Лєснова, В.В. Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках
[Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / В. В. Лєснова. – Запорізький державний університет. –
Запоріжжя, 1999. – 21 с.
Магрицька 2000: Магрицька, І.В. Весільна лексика українських східнослобожанських говірок [Текст] :
автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / І. В. Магрицька. – Запорізький державний університет. –
Запоріжжя, 2000. – 23 с.
Матвіяс 1990: Матвіяс, І. Г. Українська мова і її говори [Текст] / П. Ю. Гриценко (ред.) – К. : Наук.
думка, 1990. – 168 с. : іл.
Ніколаєнко 2000: Ніколаєнко, І.О. Структура й ареальна характеристика лексики традиційного ткацтва в
українських східнослобожанських говірках [Текст] : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 /
І. О. Ніколаєнко. – Запорізький державний університет. – Запоріжжя, 2000. – 24 с.

В статье рассмотрены состав, структурная организация, семантика, пространственная
вариативность и изменчивость во времени бытовой лексики южнослобожанских говоров. На
основании анализа названий жилищных, хозяйственных помещений, названий мебели и предметов
домашнего обихода определены пространственное размещение, формальная и семантическая
вариативность анализированной лексики, исследовано отношение указанной тематической группы
южнослобожанских говоров к другим смежным и пространственно отдаленным диалектам.
Ключевые слова: южнослобожанские говоры, ареалогия, лингвистическая география,
тематическая группа лексики, лексико-семантическая группа, диалектная лексика, варьирование. Розділ ХІ. УКРАЇНСЬКІ ДІАЛЕКТИ СЬОГОДНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

205
The composition, the structural organization and the dynamics of the everyday vocabulary of the South-
Slobozhanian subdialects have been analyzed in the article. This kind of vocabulary is the subject of the scientific
research. On the basis of names of housing and household premises, names of furniture, names of house objects the
space placing and variation of the analyses vocabulary with the relation of the above-pointed theme vocabulary of the
South-Slobozhanian sayings and dialects have been clarified.
Keywords: the South-Slobozhanian subdialects, arealogy, thematic group of vocabulary, lexically-semantic
group, range.
Надійшла до редакції 28 жовтня 2011 року.