| Єдність сегментованої конструкції ґрунтується на кореляції субстантивної форми вираження того чи іншого поняття, з одного боку, і його займенникового вираження, з другого боку. Варіації сегментації пов’язані з послідовністю субстантивної і займенникової частин. Найпоширеніша в сучасних текстах конструкція, яку прийнято визначати (за 0. М. Пєшковським) як називний уявлення. О. Є. Попов, який ґрунтовно досліджував називний теми і здійснив послідовне зіставлення сегментації і парцеляції, стверджує зростання частотності називного теми і підкреслює книжний характер цього типу утворення. Замість називний уявлення (за О. М. Пєшковським) він пропонує кваліфікувати цей різновид утворення називним теми (один із різновидів сегментації. —А. 3.), що по суті обґрунтував ще ПІ. Баллі (називний уявлення виступає словесно вираженою темою висловлення) і далі було деталізовано членами Празького лінгвістичного гуртка [Попов 1964; Попов 1968]. О. М. Пєшковський розрізняв називний уявлення і «лекторський» називний, при цьому тлумачив останній як прагнення виділити уявлення і тим самим полегшити його сприйняття в реченні, тобто думка подається двічі із спеціальним виділенням теми: «Те, що в лекторському мовленні робиться для полегшення слухача, те в розмовному мовленні може робитися мовцем для полегшення самого себе » |
| РОЗДІЛ XX. Нові явища у синтаксисі. |
| 825 |
| [Пешковский 1956, с. 405]. Висування теми висловлення на самий початок, в акцентувальну позицію, зумовлене членуванням усього висловлення: А син ваш, він уже філолог? Я і ви. а що далі? В усному синтаксисі наявні і варіанти антиципації, коли спочатку вживається займенник, а потім іменник: Вони всі такі голки: Вона вся така риба сьогодні (3 усного мовлення). У таких випадках чітко простежується вплив усно-розмовних тенденцій на писемне мовлення. Водночас виявляється і власне-книжний характер називного теми, при якому інтонація уявлення є супровідною і її називають інтонацією «очікування» [Распопов1973].
Вживання розділових знаків при називному теми є власне-авторсь- ким і може варіюватися від коми до крапки і знака оклику: Вона мені дуже допомогла, моя мама (В. Підмогильний); Він не сумлінний, ией Славко, переважно він тільки радить і сам десь сумнівається (Я. Мельник). У сучасних текстах спостерігається поступове розширення сфери функціонування називного теми у різноманітних жанрах художньо- белетристичного, публіцистичного, наукового мовлення. Функціонально називний уявлення охоплює випадки філософського роздуму, спонукання до спогаду, концентрації уваги і т. ін., пор.: Шастя! Хто з цим словом не пов’язує чогось магічного і несподіваного (3 газ.); Весілля! Кожен був на одному з весіль і в кожного відклалось якесь певне враження про цей обряд (3 журн.) тощо. Називний теми може виступати як заголовок, зачин певної розповіді. У газетному мовленні виробляються окремі стереотипи, за якими називний теми постає початком фрази, а подальше її розгортання є відповіддю на поставлене питання. Сам текст усієї статті може бути розгорнутим складним синтаксичним цілим: Сучасна приватизація, якою їй бути? (З газ.); Закон про вибо- ри, яким ви його бачете? (З газ.). Очевидно, що в сучасному українському синтаксисі можна виділити називний теми і називний уявлення. Перший характеризується ослабленим експресивним значенням, зосередженням уваги на самому введенні поняття. Називний уявлення конденсує у собі цілий спектр експресивного, який розкривається наступним контекстом. |