Стаття продовжує цикл публікацій автора з дослідження егоцентричної природи мовних одиниць в
українській мові. Розглянуто різні типи синтаксичних конструкцій з часткою би щодо вираження ними
семантико-прагматичного змісту ‗там‘, який є вказівкою на позиціонування висловлення поза сферою впливу
суб‘єкта мовлення. Конкретизація змісту ‗там‘ виявляється у різних семантико-прагматичних відтінках.
Ключові слова: семантико-прагматичний відтінок, егоцентричний зміст, дейктичні одиниці, суб‘єкт
мовлення, кондиціонал, частка.

Погляд на частки щодо їх семантики у лінгвістиці є неоднозначним. Традиційна граматика зараховує
частки до службових частин мови, вважаючи, що частки не мають самостійного лексичного значення, не
співвідносячись з відповідним денотатом або сигніфікатом, тобто виконують лише синтаксичні функції [СУЛМ
1969: 26]. Інші лінгвісти, виділяючи групи часток, що надають самостійним словам і реченням 1) додаткових
семантичних відтінків (навіть, хоч, ледве, майже, то, це та інші) та 2) граматичних значень (би, хай),
приписують часткам семантико-граматичну, а не синтаксичну функцію [Жовтобрюх, Кулик 1972: 387; Ющук
2006: 433]. У прихильників сучасної граматичної традиції частки поступаються статусом слова, їх кваліфікують
як «аналітичні синтаксичні морфеми», що обслуговують сферу синтаксичного слова та сферу речення,
виділяючи тему або рему (наприклад, Завідувачі // тільки керують відділами та Завідувачі керують // тільки
відділами) чи створюючи тип речення за комунікативною метою (питальні, спонукальні, бажальні). Таке
трактування часток свідчить про надання їм комунікативної функції [Вихованець, Городенська 2004: 357].
Традиційні класифікації часток [Ющук 2006: 433-434] побудовані не стільки за семантичним принципом,
скільки за синтаксичним, функціональним критерієм, що не завжди точно відображає реальні ситуативні,
семантико-прагматичні відтінки цих мовних одиниць безпосередньо в дискурсі.
Цікавим і актуальним для «когнітивно і функціонально зорієнтованої лінгвістики» [Бацевич 2008: 15] на
сьогодні є вивчення семантико-прагматичних особливостей мовних засобів, що є вказівкою на особистість «я»
суб‟єкта мовлення в дискурсі [Бацевич 2008; Бацевич 2010; Безпояско 2003].
Дейктичні одиниці є виразниками егоцентичності висловлювання з поляду того, що мовець приписує
собі роль «я» і співвідносить все інше з цим «я». Для мовця його розташування в просторі і часі, його
свідомість, пам’ять та емоції є природнім центром орієнтації для сприйняття оточуючого світу. Така центральна
позиція суб‟єкта мовлення обумовлює егоцентризм мови.
У світлі ідеї егоцентризму мови і мовлення на сучасному етапі найбільш виправданим видається погляд
на частки таких вчених, як Ф. Бацевич, О. Безпояско, які вважають ці одиниці найзагальнішого вказування
(дейксису) «носіями складних прагматичних комунікативних смислів, пов‟язаних з ментально-психологічними,
вольовими, естетичними тощо особливостями мовців» [Бацевич 2010: 15] або «складну єдність прагматичних
комунікативних смислів когнітивно-психологічної природи» [Бацевич 2008: 15]. Додаткові значення часток
(констатація, ступінь, подібність, видільність, окремішність), наведені О. Беспояско, виражають думку суб‟єкта
мовлення, його орієнтацію на свої вподобання, міркування тощо [Безпояско 2003: 77]. В цьому аспекті
семантичні частки часто є виразниками особистісного начала, залучають внутрішній світ людини в зміст
повідомлюваного, позначаючи останнє загальним егоцентричними змістами „там‟ чи „тут‟.
Тенденція до гуманізації лінгвістичної науки, звернення до ознак антропоцентризму в мовленні,
намагання виявити прагматичну природу мовних одиниць, коли суб‟єкт мовлення є центром та творцем акту
мовлення, зумовлюють актуальність нашого дослідження.
Частку би академічні граматики і більшість лінгвістів пов‟язують з семантичною категорією
суб‟єктивної модальності та утворенням однієї з грамем морфологічної категорії способу дієслова: умовного, а
© Пилипак В.П., 2012 Розділ ІV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

55
також трансформованих з умовного в різновиди безапелятивного наказового: спонукального та бажального
способів [СУЛМ 1969: 384-397; Українська мова 2007: 659; Ющук 2006: 434].
Контекстну семантику частки би як дейктичну, егоцентричну, суб‟єктивну зазвичай не розглядають,
проте визначають загальну семантику способової аналітично-флексійної форми умовного способу, яку частка
би утворює разом з формою дієслова минулого часу.
Загальне значення категорії способу визначають як реальна / нереальна дія (процес, стан) [Вихованець,
Городенська 2004: 256], реальна / ірреальна дія (процес, стан) [СУЛМ 1969: 384; Українська мова 2007: 659].
Відповідно, значення реальної дії передають морфологічні форми дійсного способу, ірреальної – недійсних
способів, серед яких виділяють підкатегорії наказового, умовного, бажального, спонукального [Вихованець,
Городенська 2004; Загнітко 1996; СУЛМ 1969; Українська мова 2007].
Егоцентричний, особистісний компонент семантики категорії способу зумовлюється зауваженням
лінгвістів, що відношення дій, процесів, станів до дійсності визначається з погляду мовця. Ірреальні способи
оформляють відношення між мовцем і потенційними діями (гіпотетичними, можливими, бажаними). «Факт
реальності / ірреальності дії подається у висловлюванні в інтерпретації мовця, незважаючи на його експлікацію
чи імплікацію – це суб‟єктивне вираження сприйнятого» [Загнітко 1994: 69], «…є дії, протікання яких було б
бажаним чи необхідним, потрібним чи непотрібним для діяча, але вони можуть бути здійснені лише за певних
обставин або існують лише в уяві їх виконавця чи якоїсь особи (ірреальні дії)» [СУЛМ 1969: 384]. Називаючи
категорію способу виразником нереальних дій з погляду мовця, мовознавці егоцентричний компонент
значення грамем умовного, бажального, спонукального способів традиційно визначають як присутність
суб‟єктивної модальності у висловлюванні [Ткачук 2002: 135].
Між тим, спорадично, принагідно деякі лінгвісти відзначають егоцентричну природу значення форм
ірреальних способів, яку не в останню чергу вносить дейктичний компонент би. Так, М.А.Таривердієва вважає,
що, крім основної функції умовних конструкцій виражати нереальність чи недійсність того, про що йдеться у
висловлюванні, в них міститься вказівка на “відсторонення мовця від «чужого» знання чи від «чужої» думки”
[Таривердиева 1990: 96].
І. Піддубська зауважує, що частка би – виразник пасивного суб‟єктного значення. У свідомості суб‟єкта
мовлення дія, яка очікується ним у відповідь на його прохання чи просьбу, сприймається як можлива, бажана,
але ірреальна на момент мовлення [Піддубська 2000: 53]. Мовець позиціонує себе як недіяча, вживаючи
конструкції з часткою би, займає відсторонену позицію („там‟).
Названі дослідниками семантико-прагматичні відтінки невпевненості мовця у здійсненні його бажання
або його відстороненості свідчать, що утворення умовного способу містять дейктичний зміст „там‟ як вказівку,
що зміст висловлювання мовець позиціонує поза сферою свого впливу.
М.О. Луценко вважає частку би номінативною мовною одиницею з семантикою заперечення, яка є
показником перебування (локалізації) факту мовлення поза суб‟єктом мовлення. Це твердження демонструє
ідею егоцентризму мовних одиниць, оскільки, на думку вченого, семантика і граматика як сфери негативних,
заперечних значень «первинно пов‟язані з колом суб‟єктивних бажань автора (творця мовного повідомлення –
В.П.)» [Луценко 1996: 122]. Відповідно, визначаючи семантику частки би в сфері дейксису, вчений наділяє її
смислом „там‟, залучаючи семантичні переходи й асоціації: «як „предмет‟ би = „тьма‟ – „верх‟ – „покров‟ –
„зад‟ – „нога‟» [Луценко 2009: 296].
Ґрунтуючись на поглядах М.О. Луценка про набуття часткою би властивостей вказувати на перебування
мовця, що вживає кон‟юнктивні висловлювання, в неактуальній, відстороненій сфері від дійсності,
припускаємо, що більшість висловлювань з часткою би позначені змістом „там‟. Метою нашої статті є
виявлення синтаксичних конструкцій з часткою би, що характеризуються дейктичним змістом „там‟.
Досягнення поставленої мети передбачає розв‟язання таких завдань: 1) виявити структурні типи синтаксем з
частко би в українській мові; 2) класифікувати висловлювання з часткою би з погляду їх семантико-
прагматичних значень і відтінків; 3) проаналізувати та конкретизувати семантико-прагматичних відтінків
висловлювань з часткою би, зумовлені загальною егоцентричною семантикою „там‟ → „поза моєю сферою‟.
Семантико-прагматичний відтінок заперечення мовцем здійснення дії та умови її здійснення і
відповідно дейктичну вказівку „там‟ → „поза моїм впливом‟ демонструють складнопідрядні речення з
підрядними умови. Їх загальна категорійна семантика нереальної дії, процесу, стану з часткою би споріднена із
заперечною семантикою конструкцій з часткою не. Наприклад, Бо якби ти співала й далі, то ми б утнули з
тобою щось цілком інакше, щось нелюдське, небесне і незвичайне (Ю. Андрухович. Московіада). Мовець
заперечує можливість дії ми б утнули = „не утнули‟ та констатує факт нездійснення умови якби ти співала =
„не співала‟. Свідомість суб‟єкта мовлення перебуває в сфері негативного „там‟: „ти не співала далі, тому ми
нічого не утнули…‟.
Заперечення у формі умовно-питальної конструкції зустрічаємо в складнопідрядних реченнях типу Та
що б міг удіяти, навіть коли б володів його мудрістю (П. Загребельний. Тисячолітній Миколай). Мовець,
вживаючи форму кондиціоналу в головному реченні, констатує свою впевненість у неможливості здійснити
намір за будь-яких умов що б міг удіяти = „нічого‟ → „там‟.
Співвідношення семантики іронічного припущення частки б та значення відсутності частки не, що
спорідненні в площині фактичного віддалення від „я‟ мовця (сфера „там‟), наявне у висловлюваннях типу Була ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

56
б тобі гармонія, коли б ми тебе не затвердили! – зареготав Петро Васильович (П. Загребельний. Тисячолітній
Миколай); А Лукерка: – Був би, – каже, – він живий, якби не моя кубова спідниця! Хай скаже спасибі спідниці,
що затримала… (Остап Вишня. Зенітка). Форма був би, виражаючи прагматичний смисл „не був‟, передає
відтінок іронії мовця, свідомого приховування („там‟).
Значення відсутності очікуваної, прогнозованої мовцем дії виражають складносурядні протиставні
конструкції типу “мав би/ годилося б…, але…‖: „має/ повинен виконувати певну дію/ являти собою, але не
виконує/ не являє собою‟: Я несподівано й безпомічно роз‘їхався ногами, мов на ковзанці, і мав би впасти
болісно, ганебно, катастрофічно, але якась добра і тепла сила втримала мене…(П. Загребельний.
Тисячолітній Миколай); – До таких би галушок годилося сто грам наркомівських, – зітхнув я, – та, на жаль,
ми з Оксаною не передбачали в себе гостей (Там само). Кондиціонал виражає відсутність очікуваного/
бажаного мовцем (ірреального), тобто позначена егоцентричним змістом „немає‟ → „там‟. Протиставна частина
конструкції, навпаки, виражає наявність у реальному просторі мовця незвичного/ неочікуваного/ небажаного
для мовця з егоцентричним змістом „наявне‟ → „тут‟.
Егоцентрична семантика відсутності бажаного для мовця чи суб‟єкта дії („немає‟ – „там‟) характерна
для конструкцій з часткою хоч би/ хоча б, яка традиційно визначається як смислова підсилювально-видільна за
своєю функцією у висловлюванні [Ющук 2006: 433]. Наприклад, На п‘ятий день устав бог, дивиться – води
сила, ліси повиростали і хоча б тобі одна рибка, і хоч би тобі одна пташка… (Остап Вишня. Походження
світу); А Марія все-таки листів від Корнія чекає… Дні, тижні і місяці – хоч би один листочок (У. Самчук.
Марія). Співвідношення семантики відсутності „немає‟ з семантикою припущення, допуску „було б щось
бажане‟ свідчить про їх загальну дейктичну вказівку „перебування поза мовцем‟, виражає локалізацію таких
висловлювань у сфері „там‟. До семантики відсутності бажаного конструкцій з хоч би / хоча б додається
відтінок байдужості мовця до конкретності у здійсненні бажаного. Наприклад, 1) байдужість щодо кількості
бажаного: От книжок хоч би з пуд одержати! (Є. Плужник), 2) байдужість щодо якостей бажаного: Аж мимо
волі подумалось: ну хоча б якийсь миршавенький Калігульчик бодай на п‘ять хвилин завоював його [містечко –
В.П.] (Я. Лижник. Четверо за столом); 3) відтінок байдужості мовця до поведінки діяча: І тоді він чекатиме
мене на лавочці перед будинком, хоч би вернувсь я додому аж під ранок (В. Врублевський. Я зовсім не хочу
битися) або 4) байдужості до наслідків після здійснення бажаного: Коли йшлося про майбутнє, слід було
різати – хоч би чого це не коштувало (Ю. Андрухович. Московіада), властиві допустовим підрядним реченням
зі значенням „бажаю, не зважаючи ні на що‟, тобто мовець вживаючи допустове речення з часткою би відкидає
(локалізує у сфері „там‟) будь-які перепони на шляху здійснення бажаного.
Зв’язок егоцентричної семантики відсутнього у сфері мовця („там‟) компонента би та порівняльних
конструкцій знаходиться у природі виникнення порівняння.
В основі порівняння лежать логічні операції виділення найсуттєвішої ознаки описуваного через пошук
іншого, для якого ця ознака є виразнішою… [Мацько та ін. 2005: 359]. М.О. Луценко, в світлі теорії
егоцентричних властивостей мовних одиниць, зазначає, що мовець образно-компаративно уживані слова
сприймає як наближення зовнішнього, об’єктивного (об‟єкт порівняння) до внутрішнього, суб‟єктивного
(суб‟єкт порівняння) [Луценко 2000: 65]. Семантико-прагматична сутність кондиціонала вказувати на ірреальні
(відсутні в сфері мовця) об‟єкти та егоцентрична природа компаратива – звертатися до властивостей інших,
неактуальних об‟єктів робить ці мовні одиниці спорідненими щодо вираження семантики локалізації фактів
висловлювання поза суб‟єктом мовлення, позначає змістом „там‟. Порівняльні звороти з композитом би можуть
виражати відтінки егоцентричного значення „там‟: 1) припущення: Я аж рота роззявив од такої вишуканості в
мовленні, а Сирота, мовби заповзявшись здивувати мене ще більше, на прощання став розкланюватися і
розшаркуватися… (П.Загребельний. Тисячолітній Миколай); 2) віддаленої образної асоціації: Беззоряна
вереснева ніч ніби воліла втиснути село в землю (Г. Шкляр. Човни причалюють увечері).
Семантико-прагматичний відтінок втрачених можливостей, що загалом є різновидом значення
відсутності, виражають складнопідрядні конструкції умови, коли мовець має на меті передати свої переживання
з приводу певних фактів реальності, які відбувалися з ним у минулому і на момент мовлення віддалені в часі від
ментального простору мовця. Наприклад, Якби я подбав про Маркову долю одразу після свого повернення з
війни, може, єдиний на цілий район з такими заслугами, тоді все склалося б інакше (П. Загребельний.
Тисячолітній Миколай); Якби я не вчинив таке, все повернулося б зовсім інакше (В. Діброва. Як ми продавали
Сталіна). Семантика фактичної неактуальності, часової віддаленості подій, які не змінити, не повернути,
локалізує такі висловлювання щодо суб‟єкта мовлення у сфері „там‟. Мовець займає позицію зовнішнього
спостерігача в бік минулого, тому виникає семантичний відтінок суму, безсилля щось змінити.
Семантику нездійсненої можливості, похідну від змісту „відсутність‟, коли бажання-можливість
суб‟єкта мовлення виявляється нереалізованою – „там‟, виражають кондиціональні конструкції з лексемою
могти (міг б, можна було б): Ти був вражений: з неї можна було б малювати ікони. Але ти не був художником.
І шкодував (Я. Лижник. Четверо за столом). Лексико-морфологічна форма можна було б часто вживається в
гіперболічних образних висловлюваннях, в яких ірреальність, фантастичність змісту передбачуваного мовцем
зумовлює також дейктичну вказівку відірваності від реального стану – „там‟: Якщо це правда, то з такими
грошима, як у вас, можна було б обдзвонити увесь світ, разом з Макао і Гонолулу (Ю. Андрухович.
Московіада). Розділ ІV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

57
Семантико-прагматичний зміст віддалення висловлення від мовця – „там‟ – в складнопідрядних реченнях
з часткою би можуть зумовлювати відтінки фантастичності зазначеної умови, фактичної неможливості її
реалізації, що усвідомлюється самим суб‟єктом висловлення, – Ой господи! Якби хто взяв Лаврінову хату та
одіпхнув її, – сказала премудра баб Палажка, – геть-геть на гору або й за гору, а Карпову хату одсунув ген-ген
за ставок, аж у діброву, то вони б помирилися (І. Нечуй-Левицький. Кайдашева сім‟я) або неприйнятності
для мовця здійснення умови, наприклад через його особисті переконання: І якби я був гоміком, то за всяку ціну
жадав би переспати з тобою, брате мій! (Ю. Андрухович. Московіада); Якби я був націоналістом, то відповів
би тобі… (Там само).
Семантико-прагматичний відтінок припущення мовцем певних дій реалізується у безсполучникових
конструкціях з «умовно-наслідковими відношеннями між предикативними частинами» [Вихованець,
Городенська 2004: 257] з часткою би/б в обох частинах: З‘явилася б Олька на пристані, кинулася б до мене, що
я сказав би Оксані? (П. Загребельний. Тисячолітній Миколай). Прагматичний зміст „там‟ в таких конструкціях
підсилюється відтінками непевності, чи дійсно припущення мовця щодо здійснення дії реалізується при
зазначеній ним умові: …Карпо мусив перегородити і двір, і город. – Отак би ти, Карпе, давно зробив, то були б
горшки цілі, і в твоєї матері очі повилазили б, – говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький. Кайдашева сім‟я) або
малоймовірності здійснення припущення, коли мовець сам не вірить у здійснення свого припущення-бажання,
що відображається в емоційності тону висловлювання: – Потрапив би ти мені в руки, та я б тобі… Ох, я б
тобі! Ох, ми б тобі! (Я. Лижник. Міняйлів день). Семантика припущення і відсутності споріднені щодо
загального прагматичного змісту „там‟, мовець усвідомлює віддалено від своєї сфери те, що фактично відсутнє
в реальності. «Семантика припущення (знав – знав би) співвідносна з семантикою відсутності (знав – не знав)»
[Луценко 2003: 53].
Синтаксичні конструкції з часткою би можуть оформляти висловлювання із значенням бажання мовця
щодо здійснення певної дії суб‟єктом-діячем. Бажання як волевиявлення є мотивом усіх дій суб‟єкта-мовця.
Мотив передбачає прагнення до чогось відсутнього, локалізованого поза фізичним чи ментальним простором
суб‟єкта мовлення – „там‟: об‟єкт бажання «має відноситися до майбутнього і теоретично його можна досягти,
здобути – бажати можна лише те, чого немає» [Воркачѐв, Жук 1996: 43]. Проте семантикою констатації
бажання діапазон семантико-прагматичних відтінків таких синтаксичних конструкцій не обмежується.
Егоцентричний зміст „там‟ кондиціонала в таких висловлюваннях може бути виразником нездійсненого
бажання мовця, пов‟язаного з виплеском негативних емоцій щодо об‟єкта. Значення негативного ставлення
мовця, що є елементом опозиції „добре‟ – „погано‟, є одним з варіантів егоцентричного змісту „там‟.
Семантико-прагматичні відтінки, що конкретизують негативне значення „там‟ безпосередньо в контексті,
1) агресії: – Стукнути б цього типа п‘ятим томом по довбешці! Але однаково ж нічого не поможе
(П. Загребельний. Тисячолітній Миколай), 2) несприйняття: – Напекли, наварили всякої всячини, стіл накрили,
ждемо гостей – вік би їх не бачити, Півненко ще спробував покукурікати над вухом, вік би не чути й не бачити
цього гавкуна… (П. Загребельний. Тисячолітній Миколай), 3) розпачу: – Не питай! Я б оце сам не знаю, що
зробив би!.. Плюнути б на все, розплюватися з усіма, піти від них, утекти, заховатися… (Там же) пов‟язані з
відчуженням у таких висловлюваннях мовця від об‟єкту, факту, про які йдеться, вказівку на локалізацію
мовцем себе ззовні щодо них – „там‟.
Семантика негативного побажання суб‟єкта мовця щодо об‟єкта втілена в кондиціональних
конструкціях типу Після такої гороб‘ячої аварії довгенько, було, одвертаєшся і від бантини, і від горобців: –
Подохли б вони йому, оті горобці! (Остап Вишня. Самі собі шкідники), Чогось знов десятник загадував. Знов
якась контрибуція, грім би їх побив… (У. Самчук. Марія). В полі дейксису семантика побажання-прокльону
завжди спрямована мовцем від себе, в чужу для нього сферу „там‟.
Перебування в стані незнання по суті співвідносна з перебуванням суб‟єкта мовлення в темряві [Луценко
2009: 9], що дейктично асоціюється з семантикою „там‟. Семантика незнання, невідомості мовцю шляхів
здійснення висловленого бажання передана в кондиціональних конструкціях типу Дід, що досі тихесенько
лежав на печі, сплигнув на лежанку: – І як би того царствія дождатись! (М. Малюк. Різдвяні розваги 47 року).
Семантичний відтінок неможливості здійснення бажаного, що усвідомлюється мовцем, втілюють
конструкції з частками коли б, хоч би, аби та ін.: Ах, коли б про своє, про власне розповісти. Коли б розказати
думи свої (У. Самчук. Марія). Вживання кондиціоналу з його загальним значенням ірреальності в цьому
випадку зумовлене прагматичним відтінком нерішучості мовця в здійсненні висловленого бажання, сумніву,
тому виникає враження певної відстороненості суб‟єкта мовлення – локалізації ним висловленого у сфері „там‟:
Ми як на острові, – сказав я, – коли б отак – на все життя. Бути тільки вдвох (П. Загребельний. Тисячолітній
Миколай). Прагнення мовця до неймовірного зумовлює вживання подібних конструкцій в поетичному
мовленні, в метафоричних контекстах: О, коли б серцем вирости/ До безмежної, як біль, тишини!
(Є. Плужник), Коли б я був полтавський соцький… але я нині – ніщо, тому Положай лякає мене й погрожує…
(П. Загребельний. Тисячолітній Миколай).
Різновидом виявлення семантики бажання є сполучення частки б/би з прислівником краще в
конструкціях, де мовець повідомляє про бажанішу для себе ситуацію, яку він потенційно вважає кращою за
реальну: – Красиві ж, – я кажу, – квіти! – Красиві, та вредні. Краще б я цієї краси не бачив. Більше б
центнерів у мене в засіках зерна було (Остап Вишня. Вальдшнеп), Невидима рука відчинила двері, я опинився в ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

58
своїй кімнаті, в якій краще б мені на той час не опинятися взагалі (П. Загребельний. Тисячолітній Миколай).
Суб‟єкт мовлення спрямовує свої думки в сферу потенційного, що локалізується поза його особою – „там‟.
Виразом семантико-прагматичного змісту бажання є висловлювання, що містять предикат хотіти у
формі кондиціоналу (хотів би, хотілося б). В частині з них форми умовного способу «вживаються на
позначення реальних дій теперішнього часу» [Вихованець, Городенська 2004: 263] для пом‟якшеного
некатегоричного вираження бажання мовця. Наприклад, Ще зовсім не пізно, я хотіла б з тобою поговорити
про дочку… (О. Лишега. Квіти в темній кімнаті). Кондиціонал (хотів би) є вираженням відстороненої,
обережної позиції мовця-неактивного діяча („там‟), натомість у формі дійсного способу теперішнього часу
(хочу) позиція мовця активна, він є «присутній» в акті мовлення, прямо категорично заявляючи про свої
бажання і наміри: – Я хотів би вас послухати, Миколо, – незвичним для нього голосом промовив професор…
(П. Загребельний. Тисячолітній Миколай). – Я хочу вас послухати…
Мовець може висловлювати своє бажання приховано, наче для нього не важливо чи виконає/ виконав
його адресат. Яскраво виражений відтінок зверхності, приниження у значенні маркує висловлювання в
егоцентричному аспекті семантикою відчуження мовця „там‟. Наприклад, А я йому всміхаюся. А тато встане
і мамі: «Хоча б умили, а то гидко» (В. Мастєрова. Сиродій), – Господи, коли ж вона буде? Скажи, вона хоча б
нові колготи одягла? А то ж село було, село й залишилося… (Є. Кононенко. Нові колготи).
Лексема хоча б, підкреслюючи спонтанність в діях або рішеннях мовця, може позначати висловлювання
дейктичною вказівкою байдужость мовця у виборі об‟єкта з ряду інших: „все одно‟, „байдуже‟ → „там‟:
Виявляється, і в глупоті є свій смак – стабільність. Взяти хоча б цей занудний дощ (Г. Цимбалюк. Туга), –
Вибирайте ферму до вподоби. – Та хоч би ось цю! – показав я на гарні будівлі під тополями, схожими на
українські (П. Загребельний. Тисячолітній Миколай).
Відтінок байдужості мовця виражають умовно-допустові конструкції: – Неначе хату одірвати так легко,
як шматок хліба одкраяти?…. – Що б там не коштувало, одривай, а ні, я сама одірву, – говорить Мотря
(І. Нечуй-Левицький. Кайдашева сім‟я). Щодо мовця такі конструкції позначені змістом „там‟ → „неважливо чи
можлива умова чи ні‟.
Семантико-прагматичний відтінок невпевненості мовця, обережності („там‟) спостерігаємо в
кондиціональних конструкціях з антифразисом: …я спитав Мішеля, чи не могли б ми побувати на якій-небудь
селянській фермі (П. Загребельний. Тисячолітній Миколай), – Енциклопедія? – Ви бачите їх на отих полицях. –
Не міг би я зазирнути в п‘ятий том? (Там само). Мовцем актуалізується заперечний, негативний зміст „там‟ на
противагу доречнішому цій ситуації „тут‟ типу «Дозвольте, я зазирну…» .
У сполученні з формами 2 особи однини і множини форми умовного способу з часткою би до
егоцентричної бажальної семантики таких висловлювань додається спонукальний відтінок значення до
адресата повідомлення-гіпотетичного виконувача: Краще б ти справді хоч раз загуляв, ніж так самовіддано
годиш своєму Задонському (Б. Жовна. Бабка), Сміх, веселощі, бо ніхто нас упізнати не може. Ото б і ви не
ревли, а й собі спробували (М. Малюк. Різдвяні забави 47 року). Тому за семантико-прагматичними
особливостями такі кондиціональні конструкції можна назвати бажально-спонукальними. Егоцентрична
семантика „там‟ бажально-спонукальних конструкцій зумовлюється прагматичним відтінком відстороненості
мовця: синтетично-аналітична форма з часткою би вживається для вираження некатегоричного, делікатного,
ненав‟язливого спонукання до якоїсь дії [Вихованець, Городенська 2004: 360].
У формі умовного способу бажально-спонукальних висловлювань для мовця суб‟єкт дії є віддаленим,
гіпотетичним („там‟): «…В “пішов би”, …, представлений інактивний, зовнішній (чужий) суб‟єкт» [Луценко
1997: 18].
Діапазон комунікативних значень бажально-спонукальних висловлювань з часткою би досить
розгалужений, оскільки мовець додає до ірреальних значень бажання і спонукання прагматичні відтінки
семантики егоцентричної вказівки „там‟, віддаляючи суб‟єкта дії від актуального моменту мовлення. Серед
таких відтінків: 1) відтінок докору мовця співрозмовникові за невірну думку: – Оксанонько моя люба, сплять
тільки малі діти. Ти б спитала мене, скільки і коли я спав на фронті (П. Загребельний. Тисячолітній Миколай);
2) відтінок аргументу-пропозиції („там‟) мовця (ірреальна семантика), яка є умовою для сприятливого
наслідку: – Ти б дав мені чернетку, ми б разом виправили помилки, коли вони там є… (П. Загребельний.
Тисячолітній Миколай); 3) відтінок осуду дій адресата разом із відкрито зневажливим ставленням до нього:. –
Ще й та обзивається! Мовчала б уже та не гавкала, – кричала Мотря до Мелашки (І. Нечуй-Левицький.
Кайдашева сім‟я); 4) відтінок поради адресату в ненав‟язливій формі, зумовлений невпевненістю мовця в
реалізації цього його бажання-поради: – Ваші ж трактори всі простоюють без запасних частин. Ви б
згвинтили з шести тракторів два або три, щоб вони хоч трохи могли ворушитися, а так це просто купи
іржавого брухту (П. Загребельний Тисячолітній Миколай); 5) відтінок прохання мовця до адресата здійснити
бажану для нього дію з сумнівом щодо можливості реалізації бажання: – Капітане, зайшов би, ну!
(П. Загребельний. Тисячолітній Миколай).
Ідея того, що частка би є номінативним показником локалізації фактів висловлювання поза суб‟єктом
мовлення [Луценко 1996: 121] та спорідненість семантики кондиціонала (припущення) зі значенням
заперечення (відсутності) [Луценко 2003: 53], підтверджується вживанням кондиціональних конструкцій у
заперечному значенні (би = не, ні): – Дівчата з каменоломні гуляють. Пробували заборонити. – не Розділ ІV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

59
слухаються. Хто б там послухав невиразну істоту? (П. Загребельний. Тисячолітній Миколай), – А нащо ви,
мамо, зайняли нашу коняку? – гукнула Мотря до Кайдашихи. – Оце б тягла твою дурну коняку через тин…
(І. Нечуй-Левицький. Кайдашева сім‟я).
Отже, синтаксичні кон‟юнктивні конструкції в українській мові марковані дейктичним змістом „там‟.
Частка би вказує на перебування мовця, що вживає кон‟юнктивні висловлювання, в неактуальній,
відстороненій сфері від дійсності. Це породжує різноманітні похідні семантико-прагматичні відтінки
загального егоцентричного значення „там‟. Основними семантико-прагматичними відтінками синтаксичних
конструкцій з часткою би є значення заперечення дії або/і умови її виконання мовцем (би = не) або значення
відсутності в ментальному та реальному просторі суб‟єкта мовлення фактів виражених за допомогою частки би
(„немає‟). Ці загальні смисли конкретизуються безпосередньо в контексті і в залежності від структури
синтаксичної конструкції і прагматичних мотивів суб‟єкта мовлення набувають додаткових відтінків значення
„там‟: бажання відсутнього, байдужість, втрата, невпевненість, відчуження, негативне ставлення тощо.
Дослідження семантичної опозиції „там‟ – „тут‟ як трансформації традиційної для акту мовлення позиції
мовця „я‟ – „тут‟ – „тепер‟ в перспективі можна поширити на інші граматичні категорії української мови,
зокрема категорію роду, ступені порівняння прикметників тощо.

Література
Бацевич 2008: Бацевич, Ф. Прагматика природності спілкування: комунікативні смисли і парадигматичні
зв‟язки частки та в сучасному українському мовленні [Текст] / Ф. Бацевич // Українська мова. – 2008. – № 4. –
С. 15-21. – Бібліогр. : с. 21.
Бацевич 2010: Бацевич, Ф. Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української
мови) [Текст] / Ф. Бацевич // Українська мова. – 2010. – № 2. – С. 15-24. – Бібліогр. : с. 24.
Безпояско 2003: Безпояско, О. Частка на тлі мови і мовлення [Текст] / О. Безпояско // Українська мова. –
2003. – № 3-4. – С. 77-82. – Бібліогр. : с. 82.
Вихованець, Городенська 2004: Вихованець, І.Р., Городенська, К.Г. Теоретична морфологія української
мови [Текст] / І. Р. Вихованець (ред.). – К. : Університетське видавництво “Пульсари”, 2004. – 398 c. –
(Академічна граматика української мови). – Бібліогр. : с. 391-398. – 200 пр. – ISBN 966-7671-60-7.
Воркачѐв, Жук 1996: Воркачѐв, С.Г., Жук, Е.А. Желание как семантический примитив и его языковая
реализация [Текст] / С. Г. Воркачѐв, Е. А. Жук // Синтактика. Семантика. Прагматика : Межвузовский
международный сборник научних трудов. – Патры – Краснодар ; Кубанський государственный университет,
1996. – С. 38-46. – Библиогр. : с. 46.
Жовтобрюх 1972: Жовтобрюх, М.А. Курс сучасної української літературної мови [Текст] : підручн. для
філол. ф-тів пед. ін-тів / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – 4-те вид. – К. : Вища школа, 1972. – Ч. 1. – 402 c.
Загнітко 1994: Загнітко, А.П. Ідеї теоретичної і функціонально-практичної граматики у працях
Є.Тимченка [Текст] / А. П. Загнітко // Лінгвістичні студії : Зб. наук. праць. – Вип. 1. – Донецьк : ДонДУ, 1994. –
С. 68-77. – Бібліогр. : с. 77.
Загнітко 1996: Загнітко, А.П. Теоретична граматика української мови : Морфологія [Текст] /
А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонДУ, 1996. – 436 с. – Бібліогр. : с. 383-420.
Луценко 1996: Луценко, Н.А. Синтетизм и аналитизм как аспекты реализации речевой свободы
говорящего [Текст] / Н. А. Луценко // Лінгвістичні студії : Зб. наук. праць. – Вип. 2. – Донецьк : ДонДУ, 1996. –
С. 120-124. – Бібліогр. : с. 124.
Луценко 1997: Луценко, Н.А. Взаимодействие наклонения и времени (Некоторые вопросы теории)
[Текст] / Н. А. Луценко // Лингвистические и психологические основы изучения сущностей. – Краснодар :
Кубанский государственный университет, 1997. – С. 181-189. – Бібліогр. : с. 189.
Луценко 2000: Луценко, Н.А. До питання про історико-типологічні риси української мови (IV) [Текст] /
Н. А. Луценко // Лінгвістичні студії : Зб. наук. праць. – Вип. 6. – Донецьк : ДонНУ, 2000. – С. 62-67. – Бібліогр. :
с. 67.
Луценко 2009: Луценко, Н.А. Истории наших слов [Текст] : диахронно-лексикологические этюды /
Н. А. Луценко; Донецкий национальный університет ; Петровская акад. наук и искусств (Санкт-Петербург). –
Донецк : Вебер, 2009. – 369 с. – Библиогр. : с. 329-342. – ISBN 978-966-335-314-2.
Мацько 2005: Стилістика української мови [Текст] : Підручник / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко,
О. М. Мацько; за ред. Л. І. Мацько. – 2-ге вид., випр. – К. : Вища школа, 2005. – 462 с. – Бібліогр. : с. 454-460. –
ISBN 966-642-274-3.
Піддубська 2000: Піддубська, І. Реалізація периферійного значення форм умовного способу [Текст] /
І. Піддубська // Лінгвістичні студії. – Вип. 7. – 2000. – С. 51-56. – Бібліогр. : с. 56.
СУЛМ 1969: Сучасна українська літературна мова [В 5 кн.] / За заг. ред. І.К. Білодіда; Ін-т мовозн.
ім. О.О. Потебні АН УРСР. – К. : Наук. думка, 1969. [Кн.2] : Морфологія / І. М. Ковалик, І. Г. Матвіяс,
Д. Х. Баранник та ін.; Відп. ред. В. М. Русанівський. – 1969. – 583 c. – Бібліогр. : с. 577-578.
Таривердиева 1990: Таривердиева, М.А. Латинский конъюнктив в сложноподчинѐнном предложении
(типология значений) [Текст] / М. А. Таривердиева // Вопросы языкознания. – 1990. – № 3. – С. 92-103. –
Бібліогр. : с. 103. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

60
Ткачук 2002: Ткачук, В.М. Категорія суб‟єктивної модальності [Текст] : дис. … канд. філол. наук :
10.02.01 / В. М. Ткачук ; Донецький національний університет. – Донецьк, 2002. – 221 с.
Українська мова 2007: Українська мова [Текст] : енцикл. / ред. кол. Русанівський В.М. (співголова) та ін.;
НАН України ; Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України ; Ін-т української мови НАН України. – вид. 3-
тє, зі змінами і доп. – К. : Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2007. – 853 с. : ілюстр. – ISBN 978-966-
7492-43-4.
Ющук 2006: Ющук, І.П. Українська мова : Підручник [Текст] / І. П. Ющук. – Вид. 3-тє. – К. : Либідь,
2006. – 640 с. – Бібліогр. : с. 637-639. – ISBN 978-966-06-0535-0.

Статья продолжает цикл публикаций автора по исследованию эгоцентрической природы языковых
единиц украинского языка. Рассмотрены различные типы синтаксических конструкций с частицей би с точки
зрения выражения ими семантико-прагматического содержания ‘там’, которое является указателем
позиционирования высказывания вне сферы воздействия субъекта речи. Конкретизация содержания ‘там’
определяется в различных семантико-прагматических оттенках.
Ключевые слова: семантико-прагматический оттенок, эгоцентрическое содержание, дейктические
единицы, субъект речи, кондиционал, частица.

The article is going on the cycle of the author‘s publications as for the researching of the egocentrical nature of
the language units in the Ukrainian. The different types of syntactical constructions with a particle би were researched.
They were investigated from the side of their meaning of the semantic-pragmatic meaning ‗there‘; what is a direction
on the existence of the expressing beyond the sphere of influence of the subject speaking. The concretization of meaning
‗there‘ is showed in the different semantic-pragmatic shades.
Keywords: semantic-pragmatical shade, egocentrical meaning, subject of speaking, conditional, particle.
Надійшла до редакції 17 листопада 2011 року.