Статтю присвячено дослідженню особливостей семантики та структури синтаксичних
фразеологізмів, побудованих за моделлю Який N1 Copf. З‘ясовано чинники, що формують їх семантику,
розмежовано основні семантичні відтінки, реалізовувані за допомогою цих речень. Встановлено варіанти
реалізації їх структурної схеми, виявлено особливості лексичного наповнення обов‘язкового іменникового
компонента моделі.
Ключові слова: модель речення, поширювач речення, синтаксичний фразеологізм, структурна схема
речення, фразеологізоване речення, українська мова.

Фразеологізоване речення (або синтаксичний фразеологізм) – це особливий тип речень, що складається з
постійної та змінної частин, компоненти яких пов‟язані ідіоматично, синтаксичні зв‟язки і прямі лексичні
значення слів послаблені або втрачені на сучасному етапі розвитку мови [Величко 1996; Всеволодова, Лим Су
2002; Русская грамматика 1980 та ін.]. Структурна, семантична та прагматична організація таких речень суттєво
відрізняється від традиційних (нефразеологізованих) моделей та потребує теоретичного осмислення, що й
мотивує актуальність обраної теми дослідження.
Однією з найбільших груп синтаксичних фразеологізмів є речення з незмінним компонентом-
займенником (розмежування в українській мові 7 типів фразеологізованих речень за вихідною частиномовною
належністю опорного слова обґрунтовано у праці [Ситар 2011]). До складу цієї групи належить модель
Який N1 Copf, активно використовувана в розмовному мовленні, у художніх та публіцистичних текстах.
Оскільки фразеологізовані речення є синтаксичною універсалією, еквівалентні моделі речень є в
багатьох мовах світу. Зокрема, основні параметри відповідної російської моделі Какой N1 Copf проаналізовано в
працях А.В. Величко, М.В. Всеволодової та Йон Лім Су, В.Ю. Мелікяна, В.В. Панкової, М.Л. Хохліної,
Н.Ю. Шведової [Величко 1996: 15; Величко 2004: 40-42; Всеволодова, Лим Су 2002: 57-70; Меликян 2004: 169-
170, 178-179; Панкова 2007; Хохлина 2006; Шведова 1958: 99-100]. А.В. Мелікян розглянула закономірності
організації цієї моделі в іспанській мові [Меликян 2007], О.В. Нагаєва виділила ознаки англійських
фразеологізованих речень-еквівалентів [Нагаева 2010].
На матеріалі української мови властивості моделі Який N1 Copf, попри її продуктивність, майже не
вивчені. У ґрунтовному циклі праць М.І. Личук, присвяченому українським фразеологізованим реченням
[Личук 1999; Личук 2001; Личук, Шинкарук 2001 та ін.], модель Який N1 Copf залишилася поза розглядом.
Т.А. Космеда вважає вираження значення оцінки основною функцією синтаксичних фразеологізмів і кваліфікує
модель «який він (це) + іменник» як таку, що спеціалізується на передачі недиференційованої оцінки, тобто
може втілювати як позитивне, так і негативне ставлення мовця до певної реалії або ситуації дійсності [Космеда
2000: 238, 243]. Проте, як засвідчує аналіз зібраного фактичного матеріалу, модель Який N1 Copf має набагато
ширший спектр семантичних відтінків (див. нижче).
Мета пропонованого дослідження – виявити синтаксичні й семантичні властивості синтаксичних
фразеологізмів, побудованих за моделлю Який N1 Copf, в українській мові. Поставлена мета передбачає
розв‟язання таких завдань: 1) установити чинники, що формують семантику речень, побудованих за моделлю
Який N1 Copf; 2) розмежувати семантичні відтінки, виражені цими синтаксичними фразеологізмами; 3) виявити
особливості лексичного наповнення обов‟язкових компонентів моделі; 4) виділити варіанти реалізації
структурної схеми цих речень; 5) простежити парадигматичний потенціал аналізованої моделі синтаксичних
фразеологізмів.
Фразеологізованим реченням, побудованим за моделлю Який N1 Copf, властива асиметрія форми та змісту,
що мотивується похідністю від питального речення (спеціальне питання) (докладно про це на матеріалі
російської мови див. у працях В.Ю. Мелікяна та В.В. Панкової [Меликян 2004; Панкова 2007]), пор.: «Яка це
молодиця? Певно якась захожа. І чи заміжня вона, чи удова, чи, може, покритка… Які ж у неї брови! Боже
мій! Чи вже ж оце я закохався в тих пишних бровах?» – думав Михалчевський, вертаючись додому (Іван Нечуй-
Левицький. Бурлачка) (перше речення є питальним нефразеологізованим, друге – розповідним окличним
фразеологізованим).
М.В. Всеволодова вважає відповідну російську модель синтаксичним фразеологізмом, оскільки в таких
реченнях «питальний займенник какой вживається не у своєму категорійному значенні, а функціонує як носій
того чи іншого субʼєктивно-модального значення в поєднанні з певною лексикою та інтонацією», унаслідок
чого семантика речень набуває ідіоматичного характеру [Всеволодова, Лим Су 2002: 58].
Аналізована модель складається з постійної (лексема який у різних родових і числових формах) і змінної
(іменник у формі називного відмінка – N1) частин:
© Ситар Г.В., 2012 Розділ ІV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

65
Гайшук (занепокоєно). Ой Марку!.. Тетянко, дитино, це ти?
Тетяна. Пізнали?
Гайшук. Як же не пізнати тебе,золота вербичко!.. Яка радість… І яке горе, Марку…
Безсмертний. Говори, Іване!
Гайшук. Щойно Задніпровського забрали. Ордени обривали, начеб він їх не кров’ю заробляв. Як
обшарпане дерево, вивели його з землянки. Чогось ще в дзвінницю, де він жив, водили. Отам жінка його кілька
разів падала, вставала і знов падала… Ну, а тепер отець Хрисантій на дзвіниці дзвонить, наче по вмерлому
(Михайло Стельмах. Правда і кривда. Драма);
Де я бачив цю людину? Кремезна постава, дужий голос, розумні, з хитрим блиском очі і… вуса. Які вуса!
Довжелезні, доглянуті. А мова! З барвистими степовими ознаками, музикою пливла, огортала мене запахущим
чаром. Таким було моє перше враження від зустрічі з цим чоловіком, неначе вихопленим із давньої козацької
доби. І враз зблисла думка: «То вилитий Іван Сірко!» (Волинь. – 7.08.2003 (№ 78)).
На відміну від інших синтаксичних фразеологізмів, модель Який N1 Copf дозволяє зміну порядку слів,
пор.: Проходячи повз відреставрований будинок, [жінка] говорить сама собі: «Яка краса! Вулиця наче
світлішою стала. Молодець новий власник, дай йому Боже здоров‘я!..» (Високий замок. – 22.12.2011);
Над землею тремтіло імлисте срібло місячної ночі, а на землі тіні хмарин чіплялися за тіні осокорів.
Прямо на дальні поля Чумацький Шлях з обох рукавів висівав своє зерно і курівся зоряним туманом. Бездонність
фіалкового неба підкреслювала досконалу завершеність і ночі, і тиші, в якій то схлипував, то причмокував, наче
немовля на грудях матері, то гнівався на когось, то вуркотів невидимий бурчак. Щось ласкаве і первозданно
чисте було в його нерівному голосі, у відтінках дівочої м’якості і хлоп’ячого заповзяття.
— Краса яка! — підвів до неба голову Борисенко. — Тільки б любуватися нею чи пісні наспівувати, аби
війна не так зобидила землю і людей (Михайло Стельмах. Правда і кривда). Кількісно переважає перший
варіант порядку слів, за якого незмінний компонент моделі перебуває у препозиції.
Мінімальна структурна схема Який N1 Copf часто зазнає розширення, що в проаналізованому матеріалі
реалізовано в кількох варіантах:
1) розширена структурна схема Який N1 Adj1 Copf, у якій факультативним компонентом виступає
атрибутивний поширювач – узгоджене означення, виражене прикметником:
— Скільки у вас квіток! Які гарні, розкішні клумби. Чи в вас є й садок? От піти б та подивитись! —
сказала Балабушиха, ладна втекти не тільки в садок, але й далі за садок (Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські
батюшки та матушки);
2) Який N1 Copf N1, де факультативним компонентом є синтаксема на позначення суб‟єкта, щодо
якого загалом мовець висловлює відповідну оцінку, емоції і под., виражена особовим займенником або
іменником у називному відмінку; субʼєкт у формі називного відмінка відповідає традиційному підмету:
— Походжай, доню, та насіннячко лузай! — промовила Прокоповичка ласкаво, але з отрутою в словах.
— А що ж маю робити? Хіба сяду та буду сльози лити? — сказала байдужним тоном Онися.
— Лучче сядь та плач! — крикнула Прокоповичка.
— Я, мамо, не з таківських, що плачуть, — сказала Онися й все собі походжала та насіння лузала.
— Як не з таківських, то про мене йди заміж за карапишанського дяка, бо тепер попадею не будеш.
— То й піду! Оце велике лихо! Хіба дяк не чоловік?
— Який він чоловік! Будеш цілу зиму боса ходити та горщиком воду носити! (Іван Нечуй-Левицький.
Старосвітські батюшки та матушки);
А потім раптом Вадька зробився хлопцем і сказав Натці: «Ти — баба!» Натка образилася і сказала: «А
ти — дурень!» І Вадька гупнув Натку кулаком по спині. А Натка тріснула Вадьку портфелем по голові. Так
вони перестали бути просто дітьми, а стали хлопчиськом і дівчиськом. Натка плакала в туалеті, щоб ніхто
не бачив. І весь час смикала за ланцюжок, спускаючи воду, щоб ніхто не чув.
«Яка свиня цей Вадька,— думала вона.— Ось я йому покажу, що нітрішечки не гірша від нього. Він у
мене побачить!» (Всеволод Нестайко. Космонавти з нашого будинку);
3) розширена структурна схема Який з/із/зі N2 Copf N1, у якій факультативним компонентом є субʼєктна
синтаксема, заповнена відмінково-прийменниковим комплексом з/із/зі + N2, що на рівні членів речення
відповідає непрямому додатку:
— Ну, чого витріщилась? Хочеш ханшею бути?
— А ти?!
— Я піду в козаки.
— І я з тобою…
— Ха-ха, який же з баби козак! Ні, ти сиди на копиці і будь бранкою, а я прийду з військом і визволю
тебе з неволі (Григорій Тютюнник. Вир);
4) розширена структурна схема Який у/в N2 Copf N1, у якій синтаксема на позначення суб‟єкта, щодо
зовнішніх параметрів, окремих якостей або власності якого мовець висловлює відповідну оцінку, емоції і под.,
заповнена займенником або іменником у родовому відмінку в поєднанні з прийменником у/в, що на
формальному рівні виступає непрямим додатком:
– Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? – спитав ласкаво панич. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

66
– Ні, не скучаю, – ледве обізвалась Василина, насилу піднявши довгі вії.
– Подивись же на мене! Чого ти дивишся у землю, неначе що загубила? – сказав панич.
Василина проти волі підняла віка й одслонила чудові круглі, веселі очі. Ястшембський вхопив її однією
рукою за шию й поцілував в око.
– Які в тебе, Василино, очі! Які брови! Де ти взяла такі чудові карі очі?
– У комарівських садках знайшла, – сказала Василина й вже не пручалась (Іван Нечуй-Левицький.
Бурлачка);
— А яка вона господиня! — підхопила Теодозя. — Яке в неї хазяйство! Чого в неї тільки нема? Хіба
одного птичого молока (Іван Нечуй-Левицький. Причепа);
5) варіант розширеної структурної схеми Який N1 Copf (Prep) Nнепр, у якому реалізовано
атрибутивний / обʼєктний компонент, що на рівні членів речення відповідає неузгодженому
означенню / непрямому додатку, вираженому іменником у непрямих відмінках або прийменниково-відмінковим
комплексом, що залежить від особливостей сполучуваності лексеми, яка заповнює позицію N1: «Яка іронія долі!
Які викрутаси різних епох! Володимир Винниченко, уродженець Єлісаветградщини, повертається додому – але
вже у Кіровоград! А виходиш на кіровоградську вулицю, минаєш радянську забудову – і знову опиняєшся у
затишному Єлісаветграді, в якому минули дитинство та юність політика і митця», – зауважує віце-
президент Києво-Могилянської академії, один з тих, завдяки кому архіви Винниченка повернулися в Україну,
Володимир Панченко (Тиждень. – 20.07.2010); — Насте, виходь вже в залу! Всі гості з’їхались, — сказала
Балабушиха, увійшовши в кімнату, де сиділа Настя. — Ну та й гостей накликала я тобі! А який гарний Гануш,
який убраний! Яка його постать у фраку! (Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські батюшки та матушки);
6) Який N1 Copf Inf, де факультативним компонентом є інфінітив, що виконує функцію підмета: За
роботою в неї [Тетяни] іноді з‘являлася дивна думка, навіть скоріш відчуття: чомусь, може через те, що все
було таке рідне, їй здавалося, що вона приїхала до Іванових батьків… I вона, працюючи до упаду, думала: «Яка
радість працювати так усе життя, знаючи, що це — його сім‘я…» (Ганна Куземська. Похвала любові.
Пасхальна симфонія).
У формуванні семантики фразеологізованих речень, побудованих за моделлю Який N1 Copf, беруть участь
кілька чинників, передусім лексичне значення змінного компонента моделі (N1), що досить часто виступає
маркованим відповідною оцінкою (див., зокрема, [Всеволодова, Лим Су 2002: 60 і далі]):
— Який у вас, паніматко, рай! — крикнув Балабуха, заглянувши з тераси наниз в зелено-золоту безодню.
— Мені здається, що Адам позавидував би, якби побачив ваш садок (Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські
батюшки та матушки).
Водночас зафіксовані приклади фразеологізованих речень, що мають однакове лексичне наповнення
змінного компонента, проте реалізують різні значення, переконують у безпосередній залежності переданої
семантики від контексту, ситуації спілкування та інтонації повідомлення (див.: [Величко 1996; Всеволодова,
Лим Су 2002; Хохлина 2006] та ін.), пор.: Старенька, трохи помовчавши, вела мову далі:
— А який господар! Який пан добрий! Душа яка праведна була! І все в нівець пішло (Тарас Шевченко.
Княгиня. Переклад В. Сапіцького);
Мотря вбігла в свою хату з півнем в руках та сунулась до Карпа.
— Чи ти ба, що твоя мати виробляє! Ото тобі перець з сіллю. Піди насип своїй матері повний рот
перцю, ще й сліпе око потруси. Вона зовсім сказилась і без перцю. Адже ж це наш півень? — сказала Мотря,
показуючи Карпові перебиту ногу.
— Наш. Навіщо ж ти зарізала?
— Мати твоя скрутила йому голову, ще й у свій борщ укинула. Піди та виколи своїй матері друге око!
Який ти господар! Чом ти їй нічого не кажеш? Та твоя мати відьма; та вона незабаром поріже та повкидає в
борщ моїх дітей. Піди та хоч обскуби їй коси (Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сімʼя).
Досить часто тип оцінки експліковано у найближчому контексті (попередньому або наступному реченні):
Оксенові не гаялося їхати в Троянівку. Він сів у скверику навпроти райкому і довго дивився на скромний сірий
будиночок. Пригадувалося, як багато років тому він, демобілізований кіннотник, в довгій шинелі будьоннівця та
при шпорах, вперше зайшов сюди. Секретарював тоді безрукий моряк, веселий, безстрашний чоловік.
Забачивши Оксена, вигукнув:
— Наша ескадра поповнюється. Ура!
І довго розпитував про туркменські степи, басмачів, тужив за морем і, як найдорогоціннішу реліквію,
показував стрічки з безкозирки, на якій золотом було витиснуто: «Звонкий». Які люди! Які тільки дорогі люди
проходили цими східцями! (Григорій Тютюнник. Вир).
У випадку заповнення позиції змінного компонента оцінно немаркованою лексемою аксіологічне
значення може бути експлікованим за рахунок уведення поширювачів атрибутивного типу:
— А що, впіймали? — кричала Олеся, стоячи на зеленому березі. — Ой яка гарна жабка! Впіймайте мені
оцю жабку, то я сама дамся вам у руки (Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські батюшки та матушки)
(позитивна оцінка);
Вона [Олеся] одрізала огірка; огірок був несолоний, дуже кислий, без усякого смаку.
— Пхе, який паскудний огірок! Я зроду таких поганих огірків не їла (Іван Нечуй-Левицький. Розділ ІV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

67
Старосвітські батюшки та матушки) (негативна оцінка).
У проаналізованому фактичному матеріалі фразеологізована модель Який N1 Copf реалізує 6 семантичних
відтінків:
1) позитивну оцінку мовцем повідомлюваного, яка є найбільш продуктивною з-поміж інших значень:
Раджиха гордовито оглянула Паміру і здивувалась: вона не бачила ще на своєму віку, за все своє
живоття такої краси. Всі гості заворушились і зашепотіли:
— Яка краса! Які лиснючі чорні очі! Які брови! Краса, як у царівни! (Іван Нечуй-Левицький. Скривджені й
нескривджені);
2) негативну оцінку мовцем повідомлюваного:
Килина поставила на стіл печеню й солоні огірки. Олеся покуштувала м’яса: м’ясо було засушене, як
сухар.
— Пхе, яке паскудство! Можна зуби поламати, — сказала Олеся, одсовуючи тарілку, — це якась
жорства, а не печеня (Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські батюшки та матушки);
3) співчуття або жалю з приводу певної події:
Юля витерла м’яким рушничком груди, шию, спину, кокетливо ляснула мокрою долонею (від неї запахло
милом) Тимка по щоці, заграла бровами:
— У твоїх очах є щось демонічне і привабливе для жінок.
Тимко залився фарбою, опустив очі.
— У тебе є в селі симпатія?
— Ні, немає.
— Чому?
— Дівчата не хочуть любити.
— Яка трагедія! — співчутливо вигукнула Юля (Григорій Тютюнник. Вир);
4) здивування, викликане описуваною ситуацією, у поєднанні з відповідною оцінкою: Прокопович був
радий, що є перед ким похвалитись образами, й таки потяг Харитона до церкви. Він показав йому всі нові
образи й навіть “Неопалиму купину” в вівтарі, де був намальований здоровий кущ шипшини чи глоду з
червоними ягодами: кущ палав у полум’ї, а коло полум’я Мойсей стояв на одній нозі в чоботі, а другу, босу,
задер до купини, неначе грів її коло вогню; в руках стирчав здоровий мужицький чобіт з довгою халявою, а за
купиною було видно Рось і богуславську церкву.
— Ой дивні ж ваші образи! Господи, яка краса! — дивувався Харитін, хрестячись перед кожним новим
образом. — Як стану на парафії, то покличу того самого маляра, щоб і мені намалював і купину, й пекло, й Ілію
на огневих конях (Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські батюшки та матушки);
5) заперечення: Зять спахнув. Його лице почервоніло. Він підняв голову вгору.
— Коли сказати по правді, то господиня в домі — моя Надезя, а не ви, — сказав гордовито зять.
— Хто? Надезя, а не я? Я тридцять років тут господинею! Мої комори, моє й добро в коморах!
Наоріть, насійте, та тоді й будете господарями. Дай сюди ключі! — крикнула Онися до Надезі й кинулась до її
кишені, де бряжчали сховані ключі.
— Надезю, не давай! — крикнув зять. — В коморі яйця, сир, масло, всяке добро, а ви нас годуєте кашею
з салом, — сказав зять.
— Не ваше масло, не ваш сир! Я сир продам та собі грошей зароблю. В мене дочка панна, в мене син, —
сказала Онися.
— Дочка при нас житиме й харчуватиметься, й ви будете при нас. Хіба ми вас виженемо з хати, чи
що? — обізвалась Надезя.
— А ти думала ще мене з хати вигнати? О, не діждеш цього! Я тут господиня, а не ти. Як заходжусь
та наважусь, то й хата піде уперекидь, а ви вилетите з Вільшаниці.
— Ба я тут господиня! — сказала Надезя. — Тут на парафії мій чоловік, а я його жінка.
— Овва! Яка господиня! Це дім мій — його ставив твій дід Моссаковський. А коли хочете коверзувати,
то нехай вам громада ставить другу, опрічню хату, — сказала Онися (Іван Нечуй-Левицький. Старосвітські
батюшки та матушки);
6) параметричне значення, яке виявилося найменш частотним для речень цієї моделі:
– Який дощ! Майже злива. Ай-ай! А моя дружина пішла без парасольки.
– Не хвилюйся, вона сховається в будь-якій крамниці.
– Ось цього я й боюся… (Українське життя у Севастополі: http://ukrlife.org/main/humor/women32.htm).
З п‟яти виділених М. М. Михальченко способів співвідношення смислу оцінки й значення її мовних
виразників [Михальченко 2010: 169-174] синтаксичні фразеологізми аналізованого типу реалізують два:
1) смисл оцінки збігається зі значенням її реалізаторів:
— Чи зугарна ж ти робити яку роботу: золотом шити, шовком ткати, перлами вишивати? —
насмішкувато спитала раджиха.
— Я люблю працю, — сказала в одповідь Паміра, — вмію і на сорочку собі напрясти. Та якби й ваші
двірські самі пряли собі на сорочки, самі шили собі убрання, то не впали б у гріх. Менше мали б часу на усякі
збитки. А то вони живуть чужою працею, а самі тільки байдики б’ють та посиденьки й походеньки ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

68
справляють…
— Яка нахабність! Які безчесні мислі! — зашепотіли двірські стурбовано. — Вигадала якусь працю! Що
вона плете? Зашийте її зараз у мішок та викиньте в море! В мішок її! (Іван Нечуй-Левицький. Скривджені й
нескривджені);
2) смисл оцінки протилежний значенню засобів її реалізації:
– Маріє, чого це ти стала така жовта, неначе три дні в шевському квасі мокла? – спитав Мина,
кинувши очима на Марію й не підводячи голови од миски.
– А тобі що до того! Аби ти був гарний. Та й ти став чогось такий кислий, неначе три дні самі кислиці
їв, – сказала Марія, зобидившись.
– А що то в тебе на щоці? Неначе хто помочив пальці в буряковий квас та й лапнув тебе за щоку? –
спитав Мина насмішкувато.
– Чого це ти придивляєшся до мене, неначе вперве бачиш? – огризалась Марія.
– А які в тебе, Маріє, гарні цяцькі на лобі. Їй-богу, неначе маляр намалював, – дражнився Мина (Іван
Нечуй-Левицький. Бурлачка).
Важливим параметром синтаксичного фразеологізму є наявність / відсутність лексичних обмежень на
заповнення позиції обов‟язкового компонента. Змінна частина моделі Який N1 Copf характеризується лексичною
необмеженістю, оскільки її можуть заповнювати іменники, що належать до п‟яти основних семантичних класів
(типи іменників подано за класифікацією М.В. Всеволодової [Всеволодова 2000: 47-50]):
1) назви осіб: А який гармоніст путящий! Чи хрестини, чи весілля, чи так яке гуляння, то вже без
Петруся не обійдеться. Покладе голову на гармошку, приплющить очі та як уріже ойру-сміх — хоч-не-хоч
танцюватимеш (Григорій Тютюнник. Вир);
2) ознакові імена: Яка краса! Серед цих височенних корабельних сосен тобі ніби вчувається наказ лікаря:
«Дихайте глибше!» (Високий замок. – 08.09.2011);
3) предметні імена: Марія розвʼязала, розпустила хвартух і підняла його вище од свої голови.
– Ой світе мій! Який чудовий хвартух! Їй-богу, наче писанка. На ясно-зеленому фоні маківки (Іван Нечуй-
Левицький. Бурлачка);
4) подійні імена: Наступної ночі Холл поспішив на побачення з виявленим марсіанським супутником і…
відкрив ще один. Яка удача! Яке відкриття! Супутники в Марса є! (Олександр Ємченко. Піраміда сонця);
5) зооніми: Ніхто не міг залишитись байдужим, уздрівши перед собою цього кота. Всі завмирали, не в
силі відірвати від нього очей, і вражено шепотіли: „О Боже, який кіт!..‖ (Фотина Вітрило. Смерть колібрі).
Зазначимо, що порядок розташування перерахованих класів іменників відбиває їхню продуктивність в
аналізованій моделі речень. Так, найчастіше у позиції N1 вживаються назви осіб, найрідше – зооніми у прямому
значенні. Водночас саме зі змінним компонентом-зоонімом, ужитим у переносному значенні, формується
образна модель типу Яка свиня! Який орел! Який тигр!:
ЗРІЛА
Я думаю, ти прийняла правильне рішення.
ПРОБЛЕМНА
Та ти божевільна, чи ти взагалі сказала тому лікарю, що це його дитина?
ВОНА
Він знає.
ПРОБЛЕМНА
І він платитиме аліменти?
ЗРІЛА
Він з тобою одружиться?
ВОНА
Він каже, що із задоволенням бесплантно зробить мені аборт.
ЗРІЛА
Яка свиня! (Майя Пелевич. Апельсинова шкіра).
Позицію обовʼязкового компонента моделі також можуть заповнювати цілісні словосполучення:
Невдовзі вожді революції
З блискавичною швидкістю поділять
Між собою палаци королів.
Народові ж лишаться лише
Зів‘ялі кокарди.
Яка іронія долі…
Але так було, так є і так буде (Людмила Скирда. Роздум про суть революцій).
Парадигма синтаксичних фразеологізмів, побудованих за моделлю Який N1 Copf, є чотиричленною, вона
охоплює вихідне речення та три типи граматичних модифікацій:
а) минулого часу: А потім був вітер. Боже, який був вітер! Дикий, не міський, він немовби прилетів із
безкраїх калмицьких степів, аби попрощатися. Він бив по обличчю й усе гортав, гортав Книгу, що лежала
розкритою на труні (так ховають священиків) (Дзеркало тижня. – 07.04.2007 (№13)); Розділ ІV. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ СИНТАКСИСУ

69
б) майбутнього часу: Батька не було вдома, коли я від‘їздив до Києва, а мати не втрималась, щоб не
порадити.
– Ти подумай ще, синку. Подумай і постарайся повернути собі Надійку, не дозволяй, щоб на неї молився
хтось інший. Зроби так, щоб усе життя молився ти. То ж он яке щастя буде. Я іншого тобі і не бажала б
(Дмитро Міщенко. І станеш ти шукать її сліди… // Вітчизна. – 2005. – № 5-6);
в) умовного способу: А, зрештою, що за такий великий день — 23 лютого? Виявляється, у 1918 році,
вперше створені військові загони Росії у цей день вступили у бій з ворогом, але вимушені були потерпіти
поразку. Все ж було вирішено, що це — день народження Червоної Армії. Тільки питання, чому не 29 січня, коли
сформовані червоні загони пішли на Київ і влаштували різанину під Крутами? Мабуть, через сором‘язливість.
Бо яке було б свято Захисника Вітчизни (Звягель-інформ. – 19.02. 2010).
Отже, фразеологізовані речення, побудовані за моделлю Який N1 Copf, є яскравим зразком асиметричної
синтаксичної одиниці, оскільки вони побудовані за зразком простого питального речення, проте не позначають
питання (репліки-стимулу), не передбачають появи репліки-відповіді; водночас синтаксичні фразеологізми
виступають як репліки-реакції на різноманітні ситуації, а втілені семантичні відтінки (оцінка, заперечення і
под.) у мінімальній структурній схемі формально не виражені.
Як і всі синтаксичні фразеологізми, ці речення мають постійну і змінну частини та характеризуються
послабленням категорійного значення незмінного компонента, що і мотивує формування фразеологізованої
моделі. Одна з особливостей речень цього типу порівняно з іншими синтаксичними фразеологізмами полягає у
можливості зміни порядку слів, хоча домінує варіант із препозицією постійного компонента.
Аналізовані фразеологізовані речення мають шість варіантів реалізації розширеної структурної схеми.
Синтаксичним фразеологізмам розглянутої моделі властиве основне оцінне значення (частіше позитивне,
рідше – негативне) та 4 додаткових відтінки (здивування, співчуття / жаль, заперечення, параметричне
значення). Особливості семантики речень цього типу зумовлені такими чинниками, як лексичне значення
змінного компонента і/або поширювачів, найближчим контекстом та інтонацією повідомлення.
Щодо особливостей лексичного наповнення позиції обов‟язкового компонента моделі варто наголосити
на його необмеженості, оскільки у позиції N1 зафіксовано назви осіб, предметні імена, ознакові та подійні
іменники, рідше зооніми.
Перспективу подальших досліджень бачимо у встановленні основних прагматичних параметрів
синтаксичних фразеологізмів розглянутої моделі, а також у простеженні семантико-парадигматичних
властивостей, зокрема синонімічних звʼязків з іншими моделями фразеологізованих речень.
Окремого аналізу потребують і фразеологізовані речення, побудовані за аналогією до моделі
Який N1 Copf, наприклад, прикметникові речення типу:
Всю дорогу Марко мацав порожню торбу, лаяв Прокопчука:
— Мої запаси пороздавав, а свої, бач, ні. Який хитрий.
— Або ми з тобою в голодний край, а не поміж людей йдемо? — не втрачав надії Прокопчук.
— Говоріть. Гаразд, що язика маєте доброго (Григорій Тютюнник. Вир).

Література
Величко 1996: Величко, А.В. Синтаксическая фразеология для русских и иностранцев [Текст] /
А. В. Величко : Учебное пособие / МГУ им. М.В. Ломоносова. – М. : Изд-во МГУ, 1996. – 96 с. – Библиогр. в
сносках. – 10000 экз. – ISBN 5-89042-011-9.
Величко 2004: Величко, А.В. Фразеологизированные структуры русского предложения [Текст] /
А. В. Величко // Книга о грамматике : Русский язык как иностранный: Учеб. пособие / Под ред. А. В. Величко. –
2-е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2004. – С. 37-54. – Библиогр. : с. 53-54.
Всеволодова 2000: Всеволодова, М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса. Фрагмент
прикладной (педагогической) модели языка [Текст] / М. В. Всеволодова : Учебник / Московский гос. ун-т.
Филологический факультет. – М. : Издательство Московского ун-та, 2000. – 502 с. – Библиогр. в конце глав. –
1000 экз. – ISBN 5-211-03892-4.
Всеволодова, Лим Су 2002: Всеволодова, М.В., Лим Су, Ϗн. Принципы лингвистического описания
синтаксических фразеологизмов: На материале синтаксических фразеологизмов со значением оценки [Текст] /
М. В. Всеволодова, Ϗн Лим Су. – М. : МАКС Пресс, 2002. – 164 с. – Библиогр. : с. 157-161. – ISBN 5-317-00395-
4.
Космеда 2000: Космеда, Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії
оцінки [Teкст] / Т. А. Космеда. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2000. – 350с. – Бібліогр. : с. 312-336. – ISBN 966-
613-131-5.
Личук 1999: Личук, Марія. Фразеологізовані речення в системі синтаксичних одиниць [Текст] /
М. Личук // Лінгвістичні студії. Випуск 5 / Укл. Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк : ДонДУ, 1999. –
С. 163-165. – Бібліогр. : с. 165.
Личук 2001: Личук, М. І. Ступені фразеологізації речень [Текст] : автореф. дис… канд. філол. наук :
10.02.01 / НАН України ; Інститут української мови. – К., 2001. – 16 с.
Личук, Шинкарук 2001: Личук, М. І., Шинкарук, В. Д. Ступені фразеологізації речень [Текст] / ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

70
М. І. Личук, В. Д. Шинкарук / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : Рута, 2001. –
136 с. – Бібліогр. : с. 118-132. – ISBN 966-568-417-5.
Меликян 2004: Меликян, В. Ю. Современный русский язык. Синтаксис нечленимого предложения
[Текст] / В. Ю. Меликян : Учебное пособие. – Ростов-на-Дону : Изд-во РГПУ, 2004. – 288 с. – 300 экз. –
Библиогр. : с. 207-219. – ISBN 5-8480-0348-3.
Меликян 2007: Меликян, А. В. Системный и функциональный аспекты интерпретации
фразеосинтаксических схем с опорным компонентом-вопросительным словом (на материале испанского языка)
[Текст] : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.19 – теория языка / ФГОУ ВПО «Южный федеральный
университет». – Ростов-на-Дону, 2007. – 23 с.
Михальченко 2010: Михальченко, М. М. Внутрiшньотекстова градацiя оцiнки: комунiкативно-
прагматичнi функцiї [Текст] : дис. … канд. фiлол. наук : 10.02.01 – українська мова / Донецький нац. ун-т. –
Донецьк, 2010. – 224 c.
Нагаева 2010: Нагаева, Е. В. Фразеосхемы с вопросительным словом в английском языке:
фразеологический и системно-функциональный аспекты [Текст] : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.19
– теория языка, 10.02.04 – германские языки / ФГОУ ВПО «Южный федеральный университет». –
Ростов-на-Дону, 2010. – 22 с.
Панкова 2007: Панкова, В. В. Фразеосинтаксические схемы с опорным компонентом-местоимением:
язык и речь: на материале русского языка [Текст] : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.19 – теория языка,
10.02.01 – русский язык / ФГОУ ВПО «Южный федеральный университет». – Ростов-на-Дону, 2007. – 23 с.
Русская грамматика 1980: Русская грамматика [Текст] : В 2-х т. – Т. 2. Синтаксис /
Под ред. Н. Ю. Шведовой. – М. : Наука, 1980. – 709 с. – Библиогр. : с. 657-662. – 25000 экз.
Ситар 2011: Ситар, Г. В. Структурні й семантичні типи синтаксичних фразеологізмів в українській мові
[Текст] / Г. В. Ситар // Мовознавчий вісник : Зб. наук. праць / МОНМС України ; Черкаський нац. ун-т
ім. Б. Хмельницького ; Відп. ред. Г. І. Мартинова. – Черкаси, 2011. – Вип. 12-13. – С. 178-181. – Бібліогр. :
с. 181.
Хохлина 2006: Хохлина, М. Л. Синтаксическая идиоматика русского языка в лингвопрагматическом
аспекте : На материале устойчивых моделей простого предложения [Текст] / М. Л. Хохлина : автореф. дисс. …
канд. филол. наук : 10.02.01 – русский язык / Волгогр. гос. пед. ун-т. – Астрахань, 2006. – 23 с.
Шведова 1958: Шведова Н. Ю. О некоторых типах фразеологизированных конструкций в строе русской
разговорной речи [Текст] / Н. Ю. Шведова // Вопросы языкознания. – 1958. – № 2. – С. 93-100. – Библиогр. в
сносках.

Статья посвящена исследованию особенностей семантики и структуры синтаксических
фразеологизмов, построенных по модели Який N1 Copf. Определены факторы, формирующие их семантику,
разграничены основные семантические оттенки, реализованные этими предложениями. Установлены
варианты реализации их структурной схемы, выявлены особенности лексического наполнения обязательного
субстантивного компонента модели.
Ключевые слова: модель предложения, парадигма предложения, синтаксический фразеологизм,
структурная схема предложения, фразеологизированное предложение, украинский язык.

In the paper the factors that gave reasons for semantics and structures of syntactic idioms constructed by model
«Який N1 Copf» are determined. Shades of meaning that are realized from those sentences are assigned. The variations
of their structural scheme are set, the features of noun lexical content required component model are revealed.
Keywords: model of sentence, sentence paradigm, syntactic idiom, sentence structural scheme, sentence with
phraseological structure, Ukrainian language.
Надійшла до редакції 10 листопада 2011 року.