| Парцелятом слід вважати частину простого або складного речення, утворену при його членуванні на декілька висловлень у зв’язку з пев- ною комунікативною ідеєю і винесену за межу синтаксичної структури — речення. Між частинами розчленованого речення зберігаються відношення і форми зв’язку, характерні для частин непарцельованої конструкції. Одна з частин членованого речення буде структурно основною, стрижневою. Такою, наприклад, виступає головна частина складнопідрядного речення. Нею також може бути частина простого речення, що залишилася після парцелювання.
Проблему парцеляції слід розглядати на загальному тлі об’єктивної і суб’єктивної модальності (об’єктивних і суб’єктивних смислів). У цьо |
| 826 |
| Синтаксис |
| му плані суттєвою постає наявність/відсутність у парцельованій одиниці модальності. Так, у структуріуія таки певен — воно в отій свічці. Хоча, звичайно, кожна людина на якомусь відтинки шляху биває щасливою. Вона теж щось значить. Бо хіба вони не знають свого бригади- ра? (Ю. Мушкетик) у першому випадку парцелят має залежну, суб’єктивну модальність, а у другому парцеляті реалізується об’єктивна модальність. Парцелят відрізняється від звичайного висловлення головною і другорядною залежністю. Головна залежність — це підпорядкованість головних членів парцелята відповідним членам стрижневого речення. Другорядна залежність виявляється у підпорядкованості другорядних членів парцельованих речень головним і другорядним членам основного речення. Парцеляцію не можна ототожнювати з приєднуванням. Основою їх розрізнення виступає врахування в синтаксичній структурі речення двох аспектів: динамічного і статичного. Така двохаспектність зумовлює наявність двох різновидів приєднування. Динамічне, функціональне приєднування полягає у використанні розбіжності динамічної і статичної структури речення, тобто речення і висловлення. Статичне, конструктивне приєднування полягає у вираженні певного типу смислових відношень, наприклад відношення додавання, пор.: Батьки завжди думають. Бо їм хочеться, щоб їхні діти були кращими (Ю. Мушкетик); Да, хороші, чесні люди були. Нелукаві, нехитрі (М. Стельмах). Розвиток структури складного речення був спрямований автором у напрямі розпаду, що й зумовило витворення парцелята з метою посилення підрядної частини як джерела інформації (перше речення). В іншому разі важливість інформації підрядної частини не була б помітною. Приєднувальна конструкція у другому реченні нічого нового до вже завершеного смислу речення не додає, а тільки якусь частку необов’язкового додавання. Таким чином, концепція В. А. Бєлошапкової [Белошапкова 1967, с. 26-29] про два типи приєднування дає можливість виявити, що парцеляція пов’язана з комунікативно-функціональним планом речення, виступає продовженням його суті, а приєднування належить до статичного плану речення, тому воно перебуває в одному ряду з розділовими, причиновими відношеннями. Парцеляти утворюються як наслідок нетотожності структур речення і висловлення [Загнітко 1993; Загнітко 1994]. Парцелят, як і саме висловлення, неможливий без певного контексту, тобто парцелят є функціонально залежним. Структурна схема парцелята, ґрунтуючись на основі речення, складається з предикативної ознаки і суб’єкта в їх відношенні одне до одного та об’єкта. Тому таку структуру можна назвати парцельованим реченням (за традицією, доцільніше вважати особливим типом висловлення).
Парцеляти слід класифікувати за типом парцельованої одиниці: 1) парцельована підрядна частина, 2) парцельовані декілька підрядних частин, об’єднаних у межах однієї конструкції, 3) парцельований член речення. Можливою виступає також функціонально-стильова класифікація парцелятів. Процес парцеляції охоплює прості і складні речення. Найпоширенішою виступає парцеляція складнопідрядних ре |
| Р оз піл XX. Нові явища у синтаксисі. |
| 827 |
| чень із підрядними детермінантами, пор.: Василя вважали в’їдливим, та воно так таки й було, а ще трохи причмеленим. Бо брав у бібліотеці багато книжок, бо сорочка у нього завше розхристана… (Ю. Муш- кетик). Надто рідко парцелюються складнопідрядні речення співвіднос- но-займенникового нерозчленованого типу. При актуальному членуванні складнопідрядного речення з підрядною частиною, що характеризується другорядним смисловим навантаженням, утворюється пар- целят із відносно ненавантаженим смисловим планом. У такому випадку парцелят постає залежним у смисловому плані від стрижневого речення. Якщо ж парцелюється інформативно навантажена підрядна частина, то парцелят характеризується смисловою незалежністю, хоча у формальному аспекті останню зберігає.
Парцелятам властива функціональна і формальна залежність від основного речення, хоча загальносинтаксична структура парцелята володіє ідентичними значеннями модальності, що й функціонально стрижнева частина. Щодо особливостей модальності парцеляти — підрядні частини поділяються на два розряди. Першу утворюють парцеляти з успадкованим від підрядних частин комплексом граматичних значень модальності, темпоральності і т. ін. У свою чергу цей тип парцелятів поділяється на два підтипи. До першого належать парцеляти, утворені на основі підрядної частини, модальне значення якої було частиною зовнішньосинтаксичного відношення інформації цілого складного речення до позамовної дійсності. Тому модальність таких парцелятів залежить від модальності основного речення: Прошу вас, побережіться. Бо мені погане привиділося (Г. Тютюнник). Другий підтип становлять парцеляти з незалежною категорією модальності, тому що в стрижневому компоненті модальність підрядної частини не відображена в силу того, що модальність підрядної частини репрезентує її внутрішньосинтаксичне відношення до головної. Остання ж співвідносить весь зміст складного речення з позамовною дійсністю, зокрема і зміст підрядної частини: І якраз в отакий спосіб: намистом отим пам’ятним, незабутнім. Бо хіба може забути людина найшасливіший день у своєму житті?! (А. Головко). Другу групу утворюють парцеляти з неуспадкованою об’єктивною і суб’єктивною модальністю. Якщо після утворення двох структур парцелят став виразником важливішої інформації, ніж стрижневий компонент, то йому властива неуспадкована об’єктивна модальність: Головне, жінко, не простудити зуби. Бо чим тоді їстимемо? (М. Стельмах). Структурно основна і парцельована частини можуть характеризуватися спільною модальністю, яка можлива при вираженні двома структурами ідентичної за значущістю інформації, пор.: Чи то ж справджувалась, нарешті, суть його імені? Бо хіба ж не безумство вчинив він, відхиливши безумовно талановитий. надзвичайно талановитий проект? (П. Загребельний). Часовий план парцелята може не залежати від часового виміру стрижневої частини, коли парцельована конструкція утворена на основі підрядної частини з окремим зовнішньосинтаксичним значенням часу. |
| 828 |
| Синтаксис |
| У таких складнопідрядних реченнях присудок головної частини не виражається дієсловами мислення, мовлення, почуттєвого сприйняття: Чи мій син, Велесе, не цурається духів гір і лісів? Бо скоро праліси станить йоми світлииею і пивнииею: постіллю і иерквою (Р. Федорів). При умові вираження присудка головної частини дієсловами зазначених семантичних груп підрядна частина передає безпосереднє часове відношення не до моменту мовлення, а до моменту часу головної частини. Категорія часу підрядної частини буде характеризуватися внутрі- шньосинтаксичним виміром, а витворений парцелят — часовою залежністю від основного компонента: Він подумав, що не завжди жив так, як було треба. ТТТо він мало оддав такого тепла й мусить надолужувати те (Ю. Мушкетик). Парцелят залежний у формальному плані. Виразником цього виступає підрядний сполучник, успадкований від підрядної частини: А треба переходити до другого питання. Бо пропадеш (ТІ. Загребельний).
Парцеляція кількох підрядних частин характеризується значним виділенням інформаційної площини останніх та її актуалізації: А серце й повинно боліти за себе, за когось. Це. якщо ти людина, а не кендюх, який, тільки й знає — усе пхати в себе, як отой Магазанник (М. Стельмах). їх особливістю є те, що вони виступають проміжним етапом з наступним парцелюванням підрядних частин. Парцеляція — явище експресивного синтаксису, тому опис парцелятів повинен ґрунтуватися на їх стилістичних функціях. Найпоширеніша функція парцелятів — описова: Ото вони, люди трудового життя. ТПо солдатами били. ТПо трудягами стали. ТТТо рики їх звичні до важелів (О. Гончар). За допомогою парцелятів автор яскравіше може передати психічний стан людини, її переживання, послідовність думок і сприйняття навколишньої дійсності: Я хотів так багато сказати Валерії… Що дорога далека (П. Загребельний); Мені просто хотілося знищити один танк. Щоб одним було менше. Щоб хоч на крок чи півкрока ближче до кіния війни (О. Гончар). Використання парцелятів — підрядних частин сприяє створенню певного емоційного настрою, певного експресивного відтінку в найближчому оточенні: Я завжди переживаю. Бо все пройдене мною не дає спокою. Бо все воно пройшло крізь серие. крізь диши. Бо все ие било моїм власним життям (А. Яна); Напишіть, будь ласка, їй… ПТоб складно… ПТоб жалібно… (О. Гончар). Актуальному членуванню також підлягають і прості речення. У їхній структурі найчастіше парцелюються другорядні члени речення, з-поміж яких найбільш схильні до парцеляції однорідні та відокремлені члени речення. Цьому сприяє їх відносна самостійність у реченнєвій структурі та особливості їх синтаксичних зв’язків: На тобі подвійна відповідальність. І людська, і наша (О. Слісаренко); Фільмували археологічні розкопки. Каменоломні. Птахів перельоти (О. Гончар). Можуть парцелюватись також і головні члени речення за наявності однорідності між ними: Протерли очі гармаші. Лучники (Р. Федорів); Постояла на майдані перед церквою. Зітхнула. (Н. Рибак). Особливу вагу становлять парцельовані неоднорідні члени речення, найчастіше |
| РОЗДІЛ XX. Нові явища у синтаксисі. |
| 829 |
| обставини і додатки, і парцеляти, утворені шляхом повторення членів речення за його межами. Повторення можливе зокрема при парцеляції додатка при перехідному діеслові-предикаті, коли розпад неможливий за граматичними чинниками. Визначальною особливістю цього типу повторення виступає необхідність надання повторюваному компоненту додаткової смислової інформації: На цій дорозі есе слід помітити. Абсолютно есе. Щоб там не було, а треба подумати й про нас. Треба (В. Підмогильний). Причиною такого плану парцеляції може бути утворення парцелята на основі підрядної частини нечленованого складнопідрядного речення.
Парцеляцію простого речення часто сплутують із неповними реченнями та приєднувальними конструкціями. Головна відмінність парцелята від неповного речення полягає в наявності в останнього категорії модальності, часу, діючої особи, парцелят характеризується у цьому випадку спрямованістю на основний компонент, тобто модально-часо- вий та особовий плани у парцелята і стрижневого компонента постають спільними, виступаючи як окремий компонент останнього. Неповне речення функціонує автономно, а парцелят залежить від стрижневого компонента, перетворюючись без нього в лексичну одиницю без конкретного семантичного наповнення: Простерла сині крила і тихо вкрила. Одвічні бори… (М. Коцюбинський); Я завжди так плаваю… З пригодами (Ю. Збанацький). У першому випадку неповне контекстуальне речення, у другому — парцелят 3 пригодами — поза контекстом основного компонента не сприймається. Різниця між парцеляцією і приєднуванням полягає у смисловому і граматичному аспектах обох лінгвістичних явищ. Парцелят залежить від основного компонента речення у смисловому і граматичному аспектах, тобто і в цій функціональній позиції він постає членом речення. За необхідності і при певних умовах його можна повернути до реченнєвої структури: Я радий за тебе. І за Віри (Ю. Мушкетик) —> Я радий за тебе і за Віру. Для приєднування таке перетворення неможливе, оскільки попереднє речення виступає закінченим у смисловому і граматичному аспектах. При розгляді парцелятів і приєднувальних конструкцій помітна спільна закономірність — вони залежать від найближчого в контекстному відношенні автономного речення, доповнюючи, уточнюючи, конкретизуючи його зміст. Структура парцелята розкриває зміст основного компонента речення як системи, яка без доповнення її пар- целятом втрачає закінченість. Приєднувальна конструкція насичує вже закінчену систему як таку, що не вимагає доповнення приєднувальною структурою. Зміст приєднувальної конструкції факультативний, вторинний, необов’язковий, попереднє речення є закінченим у смисловому плані. Парцельовані члени речення також використовуються для передачі переживань, настроїв, сприйняття героїв: …а Стах за плугом бороною йде, розповіда щось, бувало. Про родини свою, про інші краї, про минуле (А. Головко); А Ванько думав про себе. Про Жучка (В. Підмогильний). |