Відстежено вживання фонетичних, графічних і граматичних засобів стилістики у трилогії «Володар
кілець» Дж.Р.Р. Толкіна. Визначено їхню роль у створенні вторинної реальності. З‘ясовано основні функції,
проаналізовано психологічний і естетичний ефект.
Ключові слова: стилізація, архаїзація, архетип, можливі світи, фідеїстичність, діакритичний знак,
стилістичне забарвлення.

Культура читання вважається актуальною фаховою проблемою філолога-викладача. Філолог має
зрозуміти не тільки предметно-логічну інформацію, що міститься в тексті, а й емоційний, естетичний та
інтелектуальний аспекти тексту. Повноцінне сприйняття літературного твору вимагає від читача певної
підготовки, зокрема попередньої поінформованості про місце твору в мовно-літературному процесі і
загальнокультурному розвитку країни, мовою якої він написаний.
Варто зауважити, що «Володар кілець» Дж.Р.Р. Толкіна з‟явився в середині ХХ століття на тлі
революційного розвитку науки і техніки, запровадження комп‟ютерних технологій і входження їх у
повсякденне життя насамперед у вигляді комп‟ютерних ігор. Комп‟ютерна індустрія дозвілля і розваг призвела
до певних змін у масовій свідомості і налаштувала її на сприйняття віртуальної реальності. У зазначеному
суспільно-культурному середовищі «Володар кілець» мав феноменальний успіх, увійшовши в п‟ятірку
бестселерів ХХ століття.
Не дивно, що твір привернув увагу філологів, які запропонували аналіз ідейно-художнього змісту,
системи образів, міфічних мотивів у «Володарі кілець» і зауважили вторинний світ Дж.Р.Р. Толкіна
(С. Алексєєв, О. Тихомирова, С. Кошелєв, Д. Павкін, Р. Кабаков, В. Гаков, В. Куріцин, Я. Кротов,
М. Каменкович, С. Лихачова). Однак багатогранна природа віртуального світу Дж.Р.Р. Толкіна наразі не
висвітлена. Актуальність нашого дослідження полягає у всебічному вивченні віртуального світу
Дж.Р.Р. Толкіна як літературного феномена сучасності.
Як відомо, віртуальна реальність відбувається за певних умов, одна з яких – це переконливість, або
вірогідність, твору, що зумовлює довірливе ставлення читача до змальованих подій. Метою пропонованої
статті є дослідження мовно-стилістичних засобів, якими досягається ефект фідеїстичності [Можейко 2003: 172].
Поставлена мета передбачає розв‟язання таких завдань: 1) розгляд стилістичних засобів на фонетичному
мовному рівні і в графічному аспекті, який відбиває інтонаційно-звукові особливості мовлення, 2) дослідження
стилістичних засобів на рівні морфології і 3) сприяння вихованню креативного читача.
Відповідно до визначених завдань зосередимось насамперед на явищах фонетичного рівня.
У побутовому повсякденному спілкуванні слухач сприймає смисл висловлення, а звукова «оболонка»
слова залишається поза увагою. Однак трапляються випадки, коли в індивідуальному сприйнятті основну роль
відіграє саме звукова «оболонка» слова або висловлення.
Так, одного разу молодий Дж.Р.Р. Толкін натрапив на рядки з давньоанглійського тексту «Христос»
Кюневульфа:
Eala Earendel engla beorhtast
Ofer middangeard monn-m sended
(Привіт тобі, Еаренделе, найсвітліший янголе,
посланий людям у Серединні Землі.)
Мелодійність цих рядків вразила Дж.Р.Р. Толкіна і спонукала написати книгу: «Я відчув дивне
хвилювання, немов щось ворухнулось в мені, пробуджуючись від сну. Це було щось далеке, чуже і прекрасне,
воно лежало далеко за тими словами, що я намагався збагнути, навіть дальше давньоанглійської» [Николаева
2002: 80].
Отже, влітку 1914 року на Корнуольському узбережжі, де Дж.Р.Р. Толкін милується прохолодно-
суворою красою моря і дюн, зароджується задум «Подорожі Еаренделя Вечірньої Зірки». Так море, легенди і
міф започатковують цикл про Середзем‟я – вигаданий континент. Молодий Дж.Р.Р. Толкін усвідомлює:
«Штучні мови потребують відповідного народонаселення і історії, в якій можуть розвиватись» [Карпентер
2002: 98].
У наведених вище рядках Кюневульфа ми спостерігаємо давньоанглійські дифтонги [ea] (Earendel,
middangeard) i [eo] (beorhtast), які принципово відрізняються від дифтонгів сучасної англійської мови. Різниця
полягає в тому, що ядро давньоанглійського дифтонга вужче, ніж глайд, другий елемент дифтонга, а ядро
© Винокурова І.Ф., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

126
сучасного англійського дифтонга навпаки неодмінно ширше за глайд. Давньоанглійські дифтонги наведеного
типу були специфічною рисою давньоанглійського вокалізму, яка виділяла його з-поміж інших
давньогерманських мов [Расторгуева 1983: 79]. Отже, давньоанглійський дифтонг, який вже на початку
середньоанглійського періоду в історії англійської мови перетворився на монофтонг, вважається історичним
маркером давньоанглійської доби.
Більшість власних імен у творі «Володар кілець» змодельована за давньоанглійським зразком, що
підтверджується наявністю дифтонга [eo]: Lady Йowyn, King Thйoden, the House of Йorl, esquire Йomen тощо.
Нетиповий для сучасного англійського вокалізму давній дифтонг відносить події твору до часів германської
інтервенції на Британські острови і розповсюдження на них германських діалектів.
Привертає до себе увагу й звукова «оболонка» імен власних: Ghan-buri-Ghan, Garadhras, Caras
Galadhan. Власник першого імені очолює лісовий народ (the Wild Men of the Woods) і, здається, живе на
континенті Середзем‟я одвічно. Його ім‟я починається на задньоязиковий дзвінкий вибуховий приголосний з
придиханням [gh], який належить до фонетичної системи індоєвропейської прамови і рефлексує у германських
мовах як дзвінкий приголосний [g] аналогічного місця утворення, але без придихання [Жлуктенко, Яворська
1986: 50]. Вживання Дж.Р.Р. Толкіном індоєвропейського прамовного фонетичного архетипу [ЛЕ 2007: 95] в
тканині твору підсилює мотиви давнини, історичної вірогідності й епічності оповіді, підживлює уяву і творчу
фантазію читача. Стилістичний ефект, досягнутий вживанням факту зниклого мовлення, віддаляє Третю Епоху
на відстань міфу.
Варто зауважити, що переважна більшість власних імен, вживаних у творі, не вписується в англійську
фонетичну традицію: Boromir, Faramir, Nazgыl, Widfara, Aragorn, Sauron, Saruman, Isildur, the Lord of Barad-dur
тощо. Очевидно, що вони читаються за алфавітним принципом, який панував у давньоанглійський період і з
часом поступився історично-консервативному принципу, бо наступні часові нашарування замаскували
початковий звук зайвими літерами або відбили історично зумовлену зміну початкового звука у непрозорий і
непослідовний спосіб. Надто проста орфоепіка власних імен асоціює їх з доісторичним періодом.
У ракурсі стилізації трилогії цікаво розглянути графічні засоби стилістики, вжиті Дж.Р.Р. Толкіном.
Будь-яка мова користується сукупністю літер алфавіту і пунктуаційних знаків, або графем. У кожній
мові історичним чином склалися способи організації письмового тексту: способи розміщення його
компонентів, способи зображення літер, слів, речень. Ці способи можуть слугувати різноманітним
стилістичним цілям, тобто можуть вживатись як стилістичні прийоми, що забезпечують додаткову до тексту
інформацію і певне стилістичне забарвлення.
Дж.Р.Р. Толкін вживає діакритичні знаки [ЛЭС 1990: 132], не притаманні англійській писемності: йored,
Feдnorian characters, Nazgыl, Nыmenor, Йowyn, Glуin‘s son, Kheled-zвram, Kibil-nвla. Стилістичний прийом
полягає в тому, що графічна презентація слова відрізняє його від решти тексту, подібно тому як діакритичний
знак відрізняє вимову звука, позначеного маркованою літерою, від вимови звука, позначеного немаркованою
літерою.
Графічна незвичайність та неординарність, а
також відмінність від стандартної графіки англійської
мови, зафіксованої у словниках, свідчать про належність
істот і об‟єктів твору до можливих світів, відмінних від
нашого [Руднев 2003: 391]. Водночас мутовані звуки
(Eowyn, Feдnorian), як наслідок давньогерманського
умлаута, і давньоанглійські дифтонги (Eowyn, Eomer)
дистанціюють вторинний світ у часи
спільногерманського мовного й історичного простору, де
факт і легенда збігаються назавжди.
Дж.Р.Р. Толкін був не тільки автором, а й
ілюстратором «Володаря кілець». В авторському
оформленні однієї зі сторінок трилогії подається
«іншомовний» текст на брамі і під малюнком, створеним
філологом Дж.Р.Р. Толкіном.
До речі, торговельний знак Дж.Р.Р. Толкіна, що
міститься на внутрішньому боці обкладинки кожного
тому трилогії (Tolkien 2008), є стилізована комбінація
літер з експериментальних мов Професора і, на наш
погляд, може слугувати як екслібрис письменника.
Доцільно розглянути стилістичні прийоми на
морфологічному рівні, підпорядковані меті стилізації під
історичну давнину і давньогерманський епос з
міфологічним забарвленням. Вживання архаїчного
особового займенника 2-ої особи однини thou створює
ефект історичності, піднесеності, схвильованості і Розділ VІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

127
хронікальної достовірності.
Компанія з хобітів і Арагорна просувається до Рохана. На їхньому шляху виникає багато перешкод, через
що друзі втрачають надію на вдале завершення квесту. Один з вояків на ім‟я Елрохір звертається до Арагорна з
порадою скористатись Дорогою Мерців:
I bring word to you from my father. The days are short, If thou art in haste, remember the Paths of the Dead
(Tolkien 2008: 18).
(Я приніс тобі вісточку від мого батька. Залишились лічені дні. Якщо ти поспішаєш, згадай про Дорогу
Мерців.)
Архаїчний займенник thou показує, що мовець звертається до Арагорна на «ти», як до друга-соратника.
(Як відомо, сучасний особовий займенник 2-ої особи однини you фактично позбавлений шанобливої експресії
звертання на «Ви» і водночас довірливо-товариської інтонації звертання на «ти»). Крім того, архаїчна форма
займенника вказує на історичну напруженість моменту і важливість вибору тактики у боротьбі з ворогом.
Тієї ж миті Арагорн побачив вояка Халбарада, котрий ніс флагшток, загорнутий у чорну тканину:
It is a gift that I bring you from the Lady of Rivendell. She wrought it in secret, and long was the making. But she
also sends word to you. The days now are short. Either our hope cometh, or, all hopes end. Therefore I send thee what I
have made for thee. Fare well, Elfstone! (Tolkien 2008: 20).
(Це подарунок від леді Рівендел, – відповів Халбарад. – Вона виготовила його таємно і витратила
чимало часу. Вона також переказала: «Дні добігають кінця. Або надія прийде до нас, або всі надії загинуть. Я
надсилаю тобі те, що я виготовила для тебе. Щасливої дороги, Ельфcтоуне!»)
У прямій мові леді Рівендел вжито займенник thou у непрямих відмінках, що надають йому форми thee.
У наступному фрагменті ми можемо спостерігати архаїчний присвійний займенник 2-ої особи однини
thу, що корелює з давньоанглійським особовим займенником thou:
Then Isildur said to their king: «Thou shalt be the last king. And if the West prove mightier than thy Black
Master, this curse lay upon thee and thy folk» (Tolkien 2008: 23).
(Потім Ісільдур сказав їхньому королю: «Ти будеш останнім королем. Якщо Захід візьме гору над твоїм
Чорним Господарем, я прокляну тебе і твій народ».)
Як випливає з наведених прикладів, парадигма займенника thou, що функціонувала у давньоанглійський
період, широко вживана у діалогах. Таким чином дійові особи віддаляються у часі, а події, в яких вони беруть
участь, дистанціюються настільки, що неможливо визначити, де правда історії, а де міф.
Архаїчні займенники логічним чином потребують архаїчних дієслівних форм, насамперед застарілої
форми 2-ої особи однини теперішнього часу. У першому фрагменті дієслово be (д.а. beon) узгоджується в особі
і числі з особовим займенником thou, внаслідок чого виникає архаїчна дієслівна форма теперішнього часу art.
У третьому уривку займенник thou, як підмет, узгоджується з дієслівною частиною складеного іменного
присудка shalt be the last king. Дієслівна форма shalt be – цілком досконала з логіко-історичного погляду, але
несподівана й цілком архаїчна з погляду сучасного читача. Через незвичайність давньої граматичної форми
читач відчуває незвичайність епохи, змальованої в творі, загадковість подій і історичний колорит в цілому.
У другому фрагменті Дж.Р.Р. Толкін устами леді Рівендел вживає архаїчну форму 3-ої особи однини
теперішнього часу cometh. Історія англійської мови свідчить, що закінчення -th поступилось закінченню -s, яке
функціонує у сучасній англійській мові ще з XVII століття. Вживання застарілої дієслівної форми робить
висловлення леді Рівендел піднесено-схвильованим і афористичним, змістовим еквівалентом якого могла б
слугувати українська приказка «Або пан, або пропав». З огляду на історичний пафос, логічне і емоційне
навантаження прямої мови леді Рівендел Дж.Р.Р. Толкін подає її курсивом, який сам по собі можна вважати
графічним стилістичним засобом.
Наступна архаїчна дієслівна форма в другому фрагменті – wrought. Мало хто з носіїв англійської мови
ідентифікує її як форму минулого часу і пасивний дієприкметник від стандартного (!) дієслова work. Перед
нами особливий випадок в історії англійського дієслова, коли дієслова «мігрували» з класу сильних дієслів
(Strong Verbs) до класу слабких дієслів (Weak Verbs), змінивши аблаут на граматичний спосіб творення
минулого часу – додавання дентального суфікса.
Проаналізований другий фрагмент видається яскравим з огляду на комбінацію графічних, або зорових, і
граматичних стилістичних засобів. Архаїчна граматика в поєднанні с авторським курсивом надають оповіді
урочистості, експресивності, поетичності й легендарно-міфологічної розміреності.
Серед стилістичних засобів, на морфологічному рівні заслуговує на увагу синтетичний умовний спосіб І
(Subjunctive І). Як правило, умовний спосіб І вживається у різноманітних підрядних реченнях. Разом з тим
умовний спосіб І може функціонувати у простому реченні. Як зауважує О.М. Мороховський, «до середини ХХ
століття синтетична форма умовного способу І вважалась такою, що виходить із вжитку, і розглядалась як
«елемент стилю» [САЯ 1991: 91]. Саме через стилістичне навантаження умовний спосіб І у тканині трилогії
відіграє провідну роль. Долучаючись до загальної стилістичної спрямованості трилогії, умовний спосіб набуває
стилістичного маркування. Умовний спосіб І стилізує твір під давнину, бо на сьогодні однозначно
сприймається як елемент релігійних або хронікально-історичних текстів. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

128
Тканина твору «Володар кілець» насичена і перенасичена архаїчними дієслівними формами, які
фігурують переважно в діалогах, бо спричиняються архаїчним особовим займенником 2-ої особи однини thou,
який репрезентує адресата.
Показовим видається діалог між Гендальфом Сірим і правителем Гондора Денетором:
«Didst thou think that the eyes of the White Tower were blind? Nay, I have seen more than thou knowest, Grey
Fool. For thy hope is but ignorance. Go then and labour in healing! Go forth and fight! Vanity».
«Such counsels will make the Enemy‘s victory certain indeed», said Gandalf.
«So!» cried Denethor. ―Thou hadst already stolen half my son‘s love. Now thou stealest the hearts of my
knights also, so that they rob me wholly of my son at the last. But in this at least thou shalt not defy my will: to rule my
own end» (Tolkien 2008: 47).
(«Ти думав, що око Білої Вежі було сліпим? Ні, я бачив більше, ніж ти знаєш, Сірий Дурню. Бо твоя
надія це просто неуцтво. Йди і лікуй! Йди і бийся! Все дарма».
«Такі поради певно наблизять перемогу Ворога», – сказав Гендальф.
«Еге ж!» – вигукнув Денетор. – «Ти наполовину вкрав любов мого сина. Зараз ти підкорюєш серця моїх
лицарів, щоб вони остаточно розлучили мене з сином. Але в одному ти не перечитимеш моїй волі: яку смерть
мені вибрати».)
Денетор вживає архаїчні форми дієслова 2-ої особи однини минулого часу didst, hadst, wouldst і 2-ої
особи однини майбутнього часу shalt. Застарілі форми акцентують пафосний характер промови, високий
соціальний статус мовця, що дозволяє йому звертатися до мудреця Гендальфа на «ти» (thou), владолюбство і
пихатість. Водночас вони говорять про особисту драму Денетора, одвічну батьківську любов і психологічну
безвихідь, з якої Денетор визволяється самовбивством. Концентрація архаїчних граматичних форм у
процитованому уривку настільки велика, що провокує лінгвістичне мислення читача, дає поштовх історичним
роздумам і творчій уяві, спонукає до креативного читання.
Таким чином, у «Володарі кілець» ми спостерігаємо запровадження застарілих дифтонгів, алфавітного
принципу вимови власних імен, фактів зниклого індоєвропейського мовлення. Фонетичні особливості
відбиваються специфічними графічними засобами, зокрема літерами штучних мов, що їх вигадав
Дж.Р.Р. Толкін. Застарілі дієслівні форми, які тяжіють до періоду спільногерманського розвитку мов і
літератур, вражають синтетичним лаконізмом і аналітичною розлогістю. Застарілі форми вживаються задля
відтворення колориту минувшини або урочистого стилю. Ця практика охоплює як фонетичні, граматичні і
семантичні особливості мовлення певних персонажів, так і весь твір, створюючи ефект історичної вірогідності.
У подальшому доцільно розглянути вживання Дж.Р.Р. Толкіном застарілих слів на лексичному рівні мови, щоб
мати більш повне уявлення про лінгвістичний механізм створення вторинного світу Професора.

Література
Жлуктенко, Яворська 1986: Жлуктенко, Ю.О., Яворська, Т.А. Вступ до германського мовознавства
[Текст] / Ю. О. Жлуктенко, Т. А. Яворська. – К. : Вища школа, 1986. – 231 с.
Карпентер 2002: Карпентер, Х. Д.Р.Р. Толкиен. Биография [Текст] / Х. Карпентер. – М. : «ЭКСМО-
Пресс», 2002. – 432 с.
ЛЭС 1990: Лингвистический энциклопедический словарь [Текст] / Гл. ред. В. Н. Ярцева. – М. :
Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.
ЛЕ 2007: Літературознавча енциклопедія : [У 2-х томах] [Текст] / Авт.-укладач Ю. І. Ковалів. – Т. 1. – К. :
ВЦ «Академія», 2007. – 608 с.
Можейко 2003: Можейко, М.А. Виртуальная реальность [Текст] / М. А. Можейко // Новейший
философский словарь. – Минск : Кн. дом, 2003. – С. 171-173.
Николаева 2002: Николаева, А.Н. О волшебной истории [Текст] / А. Н. Николаева // Наука и жизнь. –
2002. – № 5. – С. 78-84.
Расторгуева 1983: Расторгуева, Т.А. История английского языка [Текст] / Т. А. Расторгуева. – М. : Высш.
шк., 1983. – 347 с.
Руднев 2003: Руднев, В.П. Энциклопедический словарь культуры ХХ века : Ключевые понятия и тексты
[Текст] / В. П. Руднев. – М. : Аграф, 2003. – 608 с.
САЯ 1991: Стилистика английского языка [Текст] : Учебник / А. Н. Мороховский, О. П. Воробьѐва,
Н. И. Лихошерст, З. В. Тимошенко. – К. : Вища шк., 1991. – 272 с.

Джерело ілюстративного матеріалу
Tolkien 2008: Tolkien, J.R.R. The Return of the King (being the third part of The Lord of the Rings) [Text] /
J. R. R. Tolkien. – London : Harper Collins Publishers, 2008. – 1567 pp.

Прослежено употребление фонетических, графических и грамматических средств стилистики в
трилогии «Властелин колец» Дж.Р.Р. Толкина. Определена их роль в создании вторичной реальности.
Выяснены основные функции, проанализирован психологический и эстетический эффект. Розділ VІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

129
Ключевые слова: стилизация, архаизация, архетип, возможные миры, фидеистичность, диакритический
знак, стилистическая окраска.

The use of phonetic, graphic and grammatical stylistic means in the trilogy «The Lord of the Rings» by
J.R.R. Tolkien is viewed upon. Their contribution to the formation of secondary reality is commented on. Their main
functions are determined. The achieved psychological and aesthetical effect is pointed at.
Keywords: stylization, archaization, archetype, possible worlds, fidelity, diacritic, stylistic tinge.
Надійшла до редакції 24 листопада 2011 року.