У статті розглянуто специфіку категорії оцінки в українській мові. Проаналізовано особливості
нейтральної оцінки, з‘ясовано її функції та сферу поширення. Висвітлено питання кореляції норми та
нейтральної оцінки. Окрему увагу приділено градації оцінки.
Ключові слова: градація оцінки, нейтральне для оцінки, норма, негативна оцінка, позитивна оцінка,
шкала оцінки.

Пізнання людиною світу неминуче спричиняє формування певного ставлення до нього – як позитивного,
так і негативного. Лінгвістична категорія оцінки постає всеохопною, поширюючись на всі сфери життя й
діяльності мовців. Однак існують об‟єкти, що залишаються поза аксіологічною сферою індивіда. Такі об‟єкти і
складають спектр нейтрального для оцінки. Якщо проблеми мовної реалізації позитивної та негативної оцінок
певною мірою висвітлені в мовознавчих студіях (праці Н. Арутюнової, О. Бєссонової, О. Вольф, Т. Космеди,
Т. Маркелової та ін.), то питання статусу нейтральної оцінки, її співвідношення з нормою опрацьовані
недостатньо.
Мета статті – схарактеризувати специфіку нейтрального для оцінки в українській мові. Мета передбачає
розв‟язання таких завдань: 1) визначити місце нейтрального для оцінки в аксіологічному просторі мовця;
2) дослідити засоби вираження нейтрального для оцінки в українській мові; 3) проаналізувати співвідношення
нейтральної оцінки з позитивною та негативною оцінками в українській мові.
Оцінка допомагає втілити у мові ставлення до дійсності. На лексичному рівні з-поміж реалізаторів
категорії оцінки домінують слова, до поняттєвого обсягу яких входить семантика схвалення / несхвалення
(добрий / поганий, любити / ненавидіти, схвалювати / не схвалювати, легко / важко тощо). Проте, як слушно
зауважує А. Папіна, категорія оцінки “формується на широкому тлі нейтральної лексики. При цьому слова
називають предмет, його дії, стани й ознаки, не визначаючи цінності названого явища, не ставлячи питання:
добре це чи погано?” [Папина 2002: 267]. Наприклад, такі слова, як дощ, будинок, березень, не несуть
інформації про якісні чи кількісні параметри об‟єкта, а отже, не мають конкретного аксіологічного забарвлення.
Однак у відповідному контексті (протиставлення, зіставлення, поєднання з іншими мовними одиницями)
подібні лексеми здатні набувати оцінного значення: (1) Лишилося зняти фінальну битву. І – на тобі: дощі.
Фільм зупинився, хоч вий (М. Вінграновський. У глибині дощів). У цьому разі оцінка актуалізується за
допомогою повідомлення мотивів або конкретизації аспекту оцінки (дощ оцінений негативно, оскільки такі
умови не дозволяють продовжити зйомки).
О. Селіванова визначає оцінку як “складник конотативного компонента семантичної структури мовної
одиниці, який репрезентує ставлення носіїв мови до позначеного за абсолютною шкалою “добре – нейтрально
(байдуже) – погано” та відносною шкалою “краще – так само добре – так само нейтрально – так само погано –
гірше”” [Селіванова 2004: 438-439]. Отже, і абсолютна, і відносна шкали оцінки поділяються на певні зони
відповідно до знаку оцінки.
На шкалі оцінки, репрезентованій на рисунку, розташовано чотири зони: зона позитивного (добре, “+”),
зона норми (добре, “+”), зона негативного (погано, “–”) і зона нейтрального (не має значення для оцінки, “0”).

Рисунок. Шкала оцінки
Зона
нейтрального
З

Зона
позитивного
Зона
негативного
Норма
© Михальченко М.М., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

130
Варто зазначити, що нейтральна зона на шкалі оцінки відповідає поняттю “ні добре, ні погано”, до неї
потенційно входять об‟єкти, що не співвідносяться з ознаками “добре” / “погано”: (2) Гасне світло. Мені це
байдуже, але люди люблять яскраве світло і телевізор (Г. Пагутяк. Кіт з потонулого будинку). Загальновідомо,
що оцінка має суб‟єктивно-об‟єктивний характер, однак нейтральна оцінка завжди залежить від суб‟єкта: у
прикладі (2) наявність світла не постає актуальною для героїні оповідання.
Аналізуючи модуси із загальнооцінним значенням, В. Шинкарук виокремлює позитивну (добре),
негативну (погано) та нейтральну (норма) оцінки [Шинкарук 2002: 69]. Слід наголосити, що поняття
нейтрального для оцінки не є індентичним нормі: (3) Нормальна людина завжди живе якщо й не майбутнім,
то тільки теперішнім (М. Матіос. Щоденник страченої). Оцінку нормально ((4) Поки що все нормально, до
зв’язку (А. Кокотюха. Шукачі скарбів)) не можна отожнювати нейтральною (2), адже система оцінки не зовсім
симетрична. Шкала оцінки також характеризується несиметричністю. У свідомості людини існує певне
уявлення про норму, еталон, тобто ідеальний зразок, з яким індивід порівнює об‟єкт оцінки. На думку
В. Ткачука, “в порівнюваному шукаються ознаки, співвідносні з тими, що вже входять у семантику
аксіологічного оператора” [Ткачук 2003: 53]. У результаті цього процесу об‟єкт посідає місце на оцінній шкалі,
а потім оцінка знаходить вербальне вираження.
Під час оцінювання обов‟язковим є врахування норми оцінок, яка, за Т. Космедою, “існує у всіх сферах
людської діяльності і виробляється соціально” [Космеда 2000: 89]. Те, що відповідає нормі, отримує позитивну
оцінку, розташоване на шкалі в зоні позитивного та співвіднесене з оцінним стереотипом: (5) Так, але в
нормальних державах платник податків має право вимагати від тих, хто за рахунок їхніх податків живе,
нормальної роботи. А в державах колишнього Союзу ця практика поки що не прижилася (А. Кокотюха.
Шукачі скарбів). Відхилення від норми, що відбивають як зменшення, так і збільшення ознаки, належать до
зони негативного: (6) (Влада:) – Сергійку, знаєш, якщо раніше я сумнівалася, то тепер просто впевнена – ти
ненормальний! Ти зовсім божевільний… (І. Потаніна. Amore).
На думку О. Івіна, усі оцінки можна поділити на дві групи:
1) абсолютні оцінки (виражені за допомогою понять “добре”, “погано”, “добро”, “зло”, “байдуже”);
2) порівняльні оцінки (виражені поняттями “краще”, “гірше”, “рівноцінно”).
Поняття “байдуже” видається не зовсім коректним для лінгвістичного визначення нейтральної оцінки,
зважаючи на те, що в українській мові прикметник “байдужий” у певному контексті набуває негативної
семантики (який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення, який виражає незацікавленість,
безсторонність; не виявляє співчуття, неспівчутливий, нечуйний; який не викликає до себе інтересу, нецікавий,
неважливий).
Сприйняття навколишнього світу не можна розглядати у вигляді пасивно-дзеркального відбиття,
сприйняття передбачає наявність виборчої “зацікавленості” [Азнаурова 1973: 135], у мові людина реалізує
активну позицію щодо об‟єктів навколишнього світу, оцінюючи їх – позитивно або негативно. Водночас
наявність зацікавлення об‟єктом часто вказує на його позитивну оцінку. Наприклад: (7) Прекрасно, коли маєш
справу з людьми обов’язковими і акуратними, совісними і не байдужими (М. Вінграновський. У глибині
дощів); (8) Зал небайдужий до вистави. Глядачі сміються, аплодують (Є. Кононенко. Зрада). Яскравим
прикладом реалізації інтенсивної негативної оцінки є словосполучення “злочинна байдужість”: (9) Запросив на
розмову, хоче запропонувати роботу, а сам замість предметної бесіди розвалився на м‘якому шкіряному
стільці й верзе про якийсь туризм, до перспектив розвитку якого він, Віталик Мельник, ставився зі злочинною
байдужістю. Мабуть, це дуже важливо – розвивати туризм в Україні. Тільки колишній офіцер міліції,
колишній опер Деснянського райвідділу міста Чернігова від цього далекий (А. Кокотюха. Темна вода).
Мовознавці наголошують, що поняття “байдуже”, вживане для позначення нейтральної оцінки, досить
умовне [Ивин 1970; Тимошенкова 1994]. Справді, іноді слово байдуже означає відсутність оцінки, засвідчує
перебування об‟єкта поза аксіологічною сферою мовця. Наприклад, герой повісті В. Шевчука “Сповідь” вперше
байдужий до настання зими, оскільки втомлений хворобою. Зміна пори року не має для нього жодного
значення: (10) Вперше мені було байдуже, що десь там, за горбами, їде зима, що в неї тіло – людський кістяк,
що тримає вона на плечі голу шаблю, що дише вона крижаним духом, її дихання долинає вже сюди, сонце сипле
стільки проміння, скільки має, а земля не може витримати цього натиску тепла й холоду, через те й плаче
білим павутинням, що осідає на дерева, бур’яни і траву… Проте в наведених нижче прикладах (11, 12)
виникнення байдужості як емоційного стану людини зумовлене саме негативними чинниками, таку оцінку не
можна кваліфікувати як нейтральну:
(11) Він сам не знав, чому вижив. Від такого грипу не виживають. До нього приходили різдвяні
колядники і лікар з району. Йому вже все було байдуже. Хотілося тільки спокою. І не спокою, а забуття.
Другий рік без відпустки. Другий рік душевної безпритульності. Зникла дружина. Померла мати. І він не вмів
оцінити ці події. Він не знає, чому вижив (Є. Кононенко. Зрада);
(12) Коли все почалось, навіть важко сказати. Ворожі холодні погляди Марії і її матері, коли він
став до них на квартиру. Йому було байдуже. До всього байдуже. Постійне розуміння безглуздя всього, що
відбувається навколо, і жахливе відчуття власної неспроможності хоч чимось зарадити, якось зупинити,
відняло у нього, здавалось, усі почуття. Ні, таки не цілком було йому байдуже, але погляди Марії і її матері
ставали у ряд зі всім, що спричинилось до його апатії. Скільки бачив він таких поглядів, сповнених ненавистю, Розділ VІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

131
спрямованих на нього, чужинця, загарбника, сіяча розрухи і смерті. Хіба це він? Але як частка, таки він теж.
Фатум (Ю. Покальчук. Август). Тут звертає на себе увагу градація негативної оцінки дійсності, що спричиняє
апатію героя оповідання (байдуже – до всього байдуже – апатія).
На нашу думку, оптимальними для опису виключення об‟єкта зі сфери зацікавлень суб‟єкта оцінки
постають поняття нейтрального для оцінки, безвідносного до оцінки.
Варто зауважити, що до зони нейтрального суб‟єкт може відносити й об‟єкти, для яких характерна
оцінка. У мові існують певні показники того, що об‟єкт перебуває поза сферою оцінки мовця взагалі або в
конкретній ситуації. Це мовні одиниці із семантикою байдужості, відсутності зацікавлення: (13) (Сергій:) –
Повторюю, нас не цікавить, чи лікуєте ви від розсіяного склерозу. У моєї дівчини нема цієї хвороби
(І. Потаніна. Amore); (14) Якими б вони там не були, люди перестали викликати в мене цікавість (Л. Дереш.
Намір); (15) Діти плакали за телевізором, дівки й хлопці – за дискотекою, жінки – за пральними машинами;
чоловіки могли сидіти й при гасовій лампі, аби лиш були карти й горілка, а старим – байдуже: їм вік зійшов у
темряві (Г. Пагутяк. Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками).
У художніх текстах сучасної української літератури нами зібрано та проаналізовано 6105 текстових
фрагментів із реалізацією оцінки, що дозволило виявити кількісне співвідношення семантичних типів оцінки.
Фрагменти зі значенням нейтрального для оцінки складають 0,5 % від загальної кількості прикладів
(31 фрагмент). Результати дослідження засвідчують тотальність оцінки, адже оцінка наявна всюди, де
“відбувається будь-яке зіткнення суб‟єкта пізнання з об‟єктивним світом” [Колшанский 1975: 142].
Знижує частотність нейтрального для оцінки і той факт, що суб‟єкт здатний змінювати свою позицію з
часом. У такий спосіб, предмети, події та факти, що не були в сфері зацікавлень людини, можуть отримати
певну оцінку: (16) Можу тільки тепер оцінити, якого гніту мені вдалось уникнути в дитинстві й ранній
юності: я ніколи не була під владою авторитету (Г. Пагутяк. Книга снів і пробуджень). Якщо раніше влада
авторитету не входила до оцінної сфери героїні, то тепер з‟явилася негативна оцінка.
Градація в межах зони нейтрального демонструє ступінь байдужості суб‟єкта, а також імовірність
наближення оцінки до зони “+” або “–”: зовсім байдуже, байдужісінький, взагалі не цікавить. Варто зауважити,
що зона норми позбавлена градації: можна сказати не зовсім добрий / поганий, однак не вживають
словосполучення дуже нормальний. Ознака, що перебуває в зоні норми, має чіткі межі, тому норма являє собою
мінімальне шкальне значення позитивної оцінки. Проте в художніх текстах трапляються сполучення
інтенсифікаторів оцінки зі словами нормальний, нормально: (17) Іди-йди, а я подивлюсь на тебе ще ззаду…
Нормально. Навіть дуже нормально (М. Вінграновський. У глибині дощів). Тут градація оцінки в межах
норми зумовлює її перехід до сфери позитивної оцінки.
Динамічність шкали уможливлює зміну зони, у якій перебуває об‟єкт, у такому разі знак оцінки
змінюється – відбувається інтерзональна градація оцінки. Нами проаналізовано 488 текстових фрагментів, що
демонструють зміну зони на шкалі оцінки. Цікаво, що із зафіксованих прикладів нейтральної оцінки 14
репрезентують зміну зони нейтрального на позитивну та негативну – по 7 прикладів, що складає 45,2 % від
загальної кількості прикладів нейтрального для оцінки. У результаті підрахунків виявлено, що цей показник для
позитивної оцінки складає 12,4 % (308 з 2475 фрагментів демонструють зміну оцінки), для негативної – 4,6 %
(166 з 3599 фрагментів демонструють зміну оцінки). Отже, інтерзональна градація найбільше властива зоні
нейтрального для оцінки. Така трансформація зумовлена актуалізацією функційної значущості об‟єкта оцінки,
його входженням до кола зацікавлень суб‟єкта: (18) Сонце ще не пригріло настільки, щоб можна було відчути,
як пахнуть сади. Михайло Басараб ніколи не мав саду і не міг оцінити, яке то багатство, коли біля твоєї
хати цвітуть вишні (Г. Пагутяк. Гірчичне зерно).
Найменш частотним постає перехід об‟єкта із зони позитивного / негативного до зони нейтрального. В
аналізованому матеріалі зафіксовано лише один приклад (0,2 %) переходу в зону нейтрального оцінки зі знаком
“+”: (19) Та люди були байдужі до яблуневого цвіту, до краси земної. Байдужими були до неї нині і Надія та
Вадим (С. Завгородній. Краса дівоча). Позитивні цінності важливі для людини, тільки надзвичайні обставини (у
цьому прикладі війна) можуть змусити не зважати на них. Перехід до зони нейтрального негативної оцінки є
природним, людина прагне позбавитись негативних думок: (20) Потолоч! Недоумки! Навіженці! – гукав Гаян,
гупаючи кулаками у двері, аж поки лють його не вляглася, обернувшись байдужою виснагою (М. Соколян.
Ковдра сновиди).
Аналіз мовного матеріалу дозволяє виділити чинники, що впливають на інтерзональну градацію
нейтральної оцінки: життєвий досвід мовця, зміна системи цінностей, повідомлення додаткової інформації про
об‟єкт, зміна аспекту оцінки (так, загальна оцінка може залишатися нейтральною, а часткова змінитися на +
чи –).
Цікава градація оцінки представлена у фрагменті з роману І. Карпи «Перламутрове порно». Градація
оцінки, сконцентрована в текстовому фрагменті, експресивно виражає ставлення жінки до героїні роману:
(21) Сінта зневажливо дивиться на мене. Власне я вже вивчила порядок чергування її поглядів у мій бік:
– зневага
– томність
– ненависть
– тріумф ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

132
– виклик
– гіпер-демонстративна байдужість
– гіпер-демонстративна небайдужість
– зневага.
І так по колу. В мене вже виробився умовний рефлекс – під час таких експресивних інспекцій мого
хряцала я солодко й широко позіхаю (І. Карпа. Перламутрове порно).
До поняттєвого обсягу нейтрального для оцінки належить нечисленний клас об‟єктів, що не
співвідносяться з ознаками “добре” / “погано”. Зона нейтрального для оцінки нестабільна та контекстуально
залежна. Універсальність мовної категорії оцінки актуалізує подальше дослідження сфери нейтрального для
оцінки з послідовним окресленням засобів вираження нейтральної оцінки на різних рівнях сучасної української
мови.

Література
Азнаурова 1973: Азнаурова, Э.С. Очерки по стилистике слова [Текст] / Э. С. Азнаурова / [ответ. ред.
доктор филол. наук И. Р. Гальперин]. – Ташкент : Изд-во “ФАН” Узбекской ССР, 1973. – 406 с.
Арутюнова 1988: Арутюнова, Н.Д. Типы языковых значений : Оценка. Событие. Факт [Текст] /
Н. Д. Арутюнова – М. : Наука, 1988. – 341 с.
Бєссонова 2002: Бєссонова, О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови : когнітивно-гендерні аспекти
[Текст] / О. Л. Бєссонова. – Донецьк : ДонНУ, 2002. – 362 с.
Вольф 2006: Вольф, Е.М. Функциональная семантика оценки [Текст] / Е. М. Вольф. – [изд. 2-е, доп.]. – М. :
Едиториал УРСС, 2006. – 280 с.
Горский 1991: Горский, Д.П. Краткий словарь по логике [Текст] / Д. П. Горский, А. А. Ивин,
А. Л. Никифоров. – М. : Просвещение, 1991. – 208 с.
Дробницкий 1974: Дробницкий, О.Г. Понятие морали [Текст] / О. Г. Дробницкий. – М. : Наука, 1974. –
388 с.
Ивин 1970: Ивин, А.А. Основания логики оценок [Текст] / А. А. Ивин – М. : МГУ, 1970. – 230 с.
Космеда 2000: Космеда, Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики : формування і розвиток категорії
оцінки [Текст] / Т. Космеда. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 350 с.
Папина 2002: Папина, А.Ф. Текст : его единицы и глобальные категории : [учебник для студентов-
журналистов и филологов] [Текст] / А.Ф. Папина – М. : Едиториал УРСС, 2002. – 368 с.
Селіванова 2006: Селіванова, О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія [Текст] /
О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
Тимошенкова 1994: Тимошенкова, Т.М. К вопросу о качественной оценке как лингвистической
категории [Текст] / Т. М. Тимошенкова // Вісник Харківського університету : [зб. наук. праць / редкол. :
А. Г. Дородних (вiдп. ред.) та iн.]. – Харків : Основа, 1994. – N 382 : Теоретичні і прикладні аспекти
комунікативної діяльності. – С. 127-133.
Тишнер 2005: Тишнер, Ю. Избранное [Текст] / Ю. Тишнер. – М. : РОССПЭН, 2005. – Т. 1 : Мышление в
категориях ценности [пер. с польск.]. – 432 с.
Ткачук 2003: Ткачук, В. Категорія суб‟єктивної модальності [Текст] / В. Ткачук – Тернопіль :
Підручники й посібники, 2003. – 232 с.
Хидекель 1983: Хидекель, С.С. Природа и характер языковых оценок [Текст] / С. С. Хидекель,
Г. Г. Кошель // Лексические и грамматические компоненты в семантике языкового знака : [сб. науч. трудов]. –
Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1983. – С. 11-15.
Шинкарук 2002: Шинкарук, В.Д. Категорії модусу і диктуму у структурі речення : [монографія] [Текст] /
В. Д. Шинкарук – Чернівці : Рута, 2002. – 272 с.

В статье рассмотрена специфика категории оценки в украинском языке. Проанализированы
особенности нейтральной оценки, выявлены еѐ функции и сфера распространения. Освещены вопросы
корреляции нормы и нейтральной оценки. Отдельное внимание уделено градации оценки.
Ключевые слова: градация оценки, нейтральное для оценки, норма, негативная оценка, позитивная
оценка, шкала оценки.

In the article the specific of category of estimation is considered in the Ukrainian languages. The features of
neutral estimation are analyzed; her functions and sphere of distribution are educed. The questions of correlation of
norm and neutral estimation are lighted up. Separate attention is spared to gradation of estimation.
Keywords: gradation of estimation, neutral for an estimation, norm, negative estimation, positive estimation,
scales of estimation.
Надійшла до редакції 8 листопада 2011 року.