У статті здійснена спроба дослідити художній простір псевдоавтобіографічної прози П. Модіано крізь
призму теорії можливих світів, зосереджуючи увагу на ретроспективному світі. Дослідження останнього
здійснено шляхом виокремлення його основних вербальних маркерів за допомогою когнітивного аналізу.
Ключові слова: можливий світ, ретроспективний світ, ретроспекція, вербальне маркування,
світопороджувальні оператори.

Псевдоавтобіографічна проза (autofiction) як вид автобіографічної літератури, в межах якої працює
П. Модіано, залишається однією із найменш досліджених. Відомо, що термін «l‟autofiction» («auto» – “я-сам” +
«fiction» – “вигадка”, “видумка”) був уведений у 1977 році С. Дубровські [Doubrovsky 1977: 58] для позначення
свого роману « Fils » і нового напрямку автобіографічного письма, в якому фіктивно зображуються реальні
події із життя оповідача. Псевдоавтобіографія як вдале поєднання фактичних (автобіографічних) даних із
елементами художнього вимислу – є універсумом, що наповнюється просторами реального й фіктивного.
Останній є місцем породження вигаданих світів (mondes fictionnels) [M.-L. Ryan 2005]. Вважаємо, що для
аналізу такої прози вдалим є залучення теорії “можливих світів”.
Попри те, що термін “можливі світи” уперше було використано близько трьохсот років тому в
теологічній праці Г. Лейбниця “Теодицея”, у науковий обіг він входить у середині – другій половині ХХ
століття, спочатку в модальній логіці (С. Кріпке, Я. Хінтікка, R. Carnap, D. Lewis), а згодом, із поширенням ідей
теорії дискурсу, наратології, когнітивної поетики, – у філологічному вжитку (А. П. Бабушкін,
Ж. Вардзелашвілі, О. М. Кагановська, Ю. С. Степанов, Ю. А. Обелець, U. Eco, G. Fauconnier, T. Pavel,
M.-L. Ryan, E. Semino тощо). Пильна увага вітчизняних і зарубіжних лінгвістів щодо питання мовних засобів
побудови і презентації можливих світів у художньому тексті свідчить про популярність теорії “можливих
світів” і визначає актуальність наукової проблеми.
Під можливим світом ми розуміємо можливий стан речей, можливий напрямок розвитку подій по
відношенню до суб‟єкта, що знаходиться в реальному світі і проектує своє “я” в інші розумові простори
[Бабушкін 2001: 15]. Оскільки між цим світом і просторами є певна межа, то “вхід” до них маркується
спеціальними мовними засобами або знаками. Як переконуємось, феномен можливих світів пов‟язаний із
поняттям текстового простору.
Отже, об‟єктом дослідження в поданій статті є художній простір псевдоавтобіографічної романів
П. Модіано «Accident nocturne», «Chien de printemps», «Dora Bruder», «Une jeunesse» як континуум, у якому
розміщені персонажі й відбувається дія [Лотман 1970: 24], предметом – можливі світи, зокрема
ретроспективний світ і його мовні прояви. Розвідка має на меті висвітлити певні тенденції розгортання й
особливості вербального маркування ретроспективного світу, яке стає своєрідним сигналом його “кордонів”
[Вардзелашвили 2003: 38], “вікном” [Бабушкін 2001: 21]. Досягнення поставленої мети передбачає розв‟язання
таких завдань: дослідити художній простір псевдоавтобіографічної прози П. Модіано крізь призму теорії
“можливих світів”, виділяючи можливий ретроспективний світ і проаналізувати його вербальне маркування.
Ретроспективний світ як один із можливих світів художнього простору псевдоавтобіографічної прози
П. Модіано, наповнений минулим досвідом оповідача у вигляді подій, спогадів, рефлексій, переживань,
вражень корелює з поняттям ретроспекції. Ретроспекція або flash-back n.m. – «retour en arriиre dans un rйcit»
[Dictionnaire franзais] (повернення в минуле в оповіді) є багатофункціональним явищем, що характеризується
варіативністю обсягу й частотою відтворення. У текстовій структурі ретроспекція відіграє важливу роль і по-
різному вводиться в текст. Враховуючи специфіку й особливості її функціонування у псевдоавтобіографічній
прозі П. Модіано, ми визначаємо основні типи (згідно із запропонованою Ю.А. Обелець типологією
ретроспекції [Обелець 2006: 11–13]), до яких відносимо:
1) ремінісцентну ретроспекцію, що є доволі характерною для мовлення оповідача/персонажів
письменника. Цей тип є домінувальним серед інших, оскільки він завжди асоціативно пов‟язаний з теперішнім
мовця і забезпечує каузальні зв‟язки з його минулим. Прикладами можуть слугувати романи, оповідачі яких
поринають у спогади про минуле, у зв‟язку з якоюсь асоціацією з теперішнього – натрапив на оголошення в
старій газеті про розшук зниклої 15-річної дівчини Дори Брюдер («Dora Bruder»), знайшов фотографію, на якій
зображений оповідач із подругою в одному з паризьких кафе навесні 1964 року («Chien de printemps»),
повернувся до давно покинутого Парижу («Quartier perdu»), дощова погода й вокзал («Une jeunesse») тощо;
2) кумулятивну ретроспекцію, яка хронологічно непослідовно розкриває окремі минулі події життя
оповідача/персонажа. У процесі розгортання тексту, складається ланцюг ситуацій, що прояснюють поведінку
оповідача/персонажа в сюжетно-теперішньому світі і встановлюються причинно-наслідкові зв‟язки між
минулим і теперішнім. Оскільки ретроспективна інформація подається хронологічно невпорядковано, то спів-
© Молокова О.Ф., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

134
творча функція читача різко активізується. Наприклад, у романах «Voyage de noces», «Dimanches d‟aoыt»,
«Vestiaire de l‟enfance», «Rue des boutiques obscures» факти минулого різної віддаленості від сюжетного
теперішнього уводять у текст передісторію оповідача/персонажа, що сприяє кращому розумінню останніх
читачем;
3) метанаративну (інклюзивну) ретроспекцію, що вводить світ, чужий для художнього світу, як правило,
псевдодокументальний, який іррадіює на вигаданий світ, надаючи йому достовірності. Наприклад, рух
сюжетного теперішнього в романах «Place de l‟Etoile», «Dora Bruder», «Ronde de nuit», «Les boulevards de
ceinture» переривається ретроспективними включеннями газетних текстів, пісень, особистих щоденників, листів
тощо;
4) відновлювальну ретроспекцію, яка відновлює істинний хід подій, повертаючись до критичної точки,
від якої їх розвиток був помилково/хибно витлумачений персонажами. У такий спосіб читач може зв‟язати і
переосмислити різночасові епізоди. Прикладом слугують романи «Dimanches d‟aoыt», «Dora Bruder», «Quartier
perdu», де події, що відбулися з персонажами подано пізніше, через десятки сторінок, з відповідними
лексичними сигналами (il y a trente ans, а cet йpoque-lа, deux mois avant). Слід зазначити, що ці типи
ретроспекції можуть як окремо функціонувати так і взаємодіяти й переплітатися в одному романі.
Ретроспективний світ П. Модіано – це світ можливий, оскільки існує виключно у сфері ментальності.
Можливі світи стають об‟єктом лінгвістичного дослідження лише тоді, коли вони вербально репрезентуються
тобто тоді, коли їх ідеальна сутність схоплена мовним знаком [Бабушкін 2001: 79]. Нами виявлено, що мова
псевдоавтобіографічної прози П. Модіано володіє набором засобів зі світопороджувальною потенцією, за
допомогою яких ретроспективний світ вплітається у художній простір тексту. До таких ми відносимо одиниці
лексико-семантичної групи “пам‟ять” – la mйmoire / se remйmorer, le souvenir / se souvenir, se rappeler, revoir,
йvoquer, penser тощо: A partir de neuf heures du soir, le boulevard йtait dйsert. Je revois encore la lumiиre de la
bouche du mйtro Simplon, et, presque en face, celle de l‘entrйe du cinйma Ornano 43 (Modiano, DB, 9); Jansen se
souvenait trиs bien des circonstances dans lesquelles il avait fait cette photo. Il n‘avait plus un sou et Robert Capa, qui
connaissait toutes sortes de gens, lui avait trouvй un travail trиs facile et trиs bien rйmunйrй (Modiano, СhP, 38). Слід
зазначити, що введення світу минулих подій саме у вищезазначений спосіб є найхарактернішим для поетики
П. Модіано. Не менш важливими є світопороджувальні темпоральні обставинні лексичні одиниці й
контексти, які вказують на віддаленість події: il y a longtemps, dans son enfance, а cet йpoque-lа тощо: Dans
mon enfance, j‘accompagnais ma mиre au marchй aux Puces de Saint-Ouen. Nous descendions de l‘autobus а la
portй de Clignancourt […]. C‘йtait toujours le samedi ou le dimanche aprиs-midi (Modiano, DB, 7); II pleuvait des
jours entiers а Saint-Lф, cet automne d’il y a quinze ans, et cela faisait de grandes flaques dans la cour de la caserne
(Modiano, J, 18). Перехід оповідача до ретроспективного світу маркується граматичними сигналами, які
представлені граматичними часами, що виражають минулу дію: Рassй compose, Іmparfait, Рlus-que-parfait тощо
(окрім випадків, які вимагають правила узгодження часів): Plus tard, quand Roland de Bejardy lui parla de son
pиre, il se rappelait le pincement au cœur chaque fois qu‘il passait devant les escaliers de la station de mйtro avant de
dйboucher sur le quai (ibid., 36). Зазначимо, що вищепредставлені вербальні маркери переміщення
оповідача/персонажа до світу минулого мають експліцитний характер, відтак, не представляють жодних
труднощів для їх виокремлення.
Досить звичним для художньої прози П. Модіано є імпліцитне введення ретроспективного світу.
Розглянемо такий приклад із ілюстративного матеріалу: De nouveau, j‘entendais l‘autre me poser la question : «
Connaissez-vous cette personne ? » et sa voix йtait de plus en plus douce, elle devenait un chuchotement, comme s‘il
me parlait а l‘oreille. Je continuais а faire la planche, je me laissais dйriver dans le courant d‘une riviиre qui йtait
peut-кtre celle le long de laquelle nous allions nous promener avec le chien. Des visages m‘apparaissaient au fur et
а mesure, et je les comparais avec la photo antropomйtrique (Modiano, AN, 18–19). Фрагмент представляє
імпліцитні “вхід” і “вихід” ретроспективного світу, поданого у виділеному реченні – Je continuais а faire la
planche, je me laissais dйriver dans le courant d‘une riviиre qui йtait peut-кtre celle le long de laquelle nous allions
nous promener avec le chien (“Я продовжував лежати на спині, я дозволив собі плисти за течією річки, яка
напевно була тією, вздовж якої ми із собакою ходили гуляти”). Сюжетно-теперішній (j‘entendais, sa voix йtait,
elle devenait, des visages m‘apparaissaient) і ретроспективний (je continuais, je me laissais dйriver, nous allions)
світи граматично оформлені одним минулим часом – Іmparfait. Світопороджувальні оператори є відсутніми.
У зв‟язку з цим перенесення читача до ретроспективного світу є несподіваним і навіть спочатку не зовсім
зрозумілим. Лише усвідомлюючи шоковий стан, в якому перебуває оповідач після нещасного випадку,
можна припустити, що ретроспективний світ включається у світ його марень.
Слід зазначити, що роль сигналу і своєрідного маркеру “входу” до світу минулих подій життя може
відігравати художня деталь-символ як текстовий актуалізатор [Буцикіна: 59]. У романі «Chien de printemps»
такою деталлю є фотографія із зазначеним на звороті автором Francis Jansen, яка породжує переміщення
оповідача до світу спогадів і надає можливість провести паралель між людською пам‟яттю і фотоапаратом
Поляроїд, у кінцевому результаті роботи яких ми отримуємо спогад – фотографію: Il faut croire que parfois notre
mйmoire connaоt un processus analogue а celui des photos Polaroid. Pendant prиs de trente ans, je n‘ai guиre pensй а
Jansen. Nos rencontres avaient eu lieu dans un laps de temps trиs court. Il a quittй la France au mois de juin 1964, et
j‘йcris ces lignes en avril 1992 […]. Son souvenir йtait restй en hibernation et voilа qu‘il resurgit au dйbut de ce Розділ VІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

135
printemps de 1992. Est-ce parce que j‘ai retrouvй la photo de mon amie et moi, au dos de laquelle un tampon aux
lettres bleus indique : Photo Jansen. Reproduction interdite ? (Modiano, СhP, 17). Ця знайдена фотографія стає
провідником оповідача до ретроспективного світу. Випадково знайшовши її, він пригадав ті часи, коли із
подругою сидів у кафе і познайомився з цим фотографом. Цей чоловік тридцять років тому видавався дещо
дивним. Але тепер у сюжетно-реальному часі оповідач емоційно переживає той короткий період і знаходить
пояснення тодішній поведінці і душевному стану Жансена. Додатковий інтерес у цьому фрагменті
викликають словосполучення j‘йcris ces lignes (“пишу ці рядки”), які свідчать про те, що світ минулого
оповідача свідомо отримує вербалізацію у згаданому романі як окрема історія, а питальне речення Est-ce parce
que j‘ai retrouvй la photo de mon amie et moi, au dos de laquelle un tampon aux lettres bleus indique : Photo Jansen.
Reproduction interdite ? (“Чи це не через те, що я віднайшов фотографію зі мною і моєю подругою, на звороті
якої штемпель з блакитними літерами повідомляє: Фото Jansen. Репродукція заборонена?”) демонструє
імпліцитне розгортання сценарію можливих подій у ретроспективному світі.
Заголовок роману «Accident nocturne» («Нічний нещасний випадок») не лише несе в собі сильну
концептуальну інформацію, а є зав‟язкою роману і основою розгортання сюжетних подій, а також відіграє
функцію “входу”, “вікна” до можливого ретроспективного світу. Перші рядки роману описують нічний
нещасний випадок, що трапився з оповідачем. Шоковий стан, спричинений цією аварією, активізує роботу
його пам‟яті й переривчасто воскрешає скупі, нечіткі спогади дитинства, юності. Оскільки відбуваються
варіації переміщення головного персонажа у можливий ретроспективний світ, то існують підстави вважати
нічний нещасний випадок, а відтак заголовок роману художньою деталлю-символом, яка є сигналом
ретроспективного світу і провідником до нього.
Додамо, що у художньому просторі псевдоавтобіографічної прози П. Модіано нами були відмічені
також випадки множинного маркування ретроспективного світу. Продемонструємо це на такому прикладі: Je
me souviens du boulevard Barbиs et du boulevard Ornano dйserts, un dimanche aprиs-midi de soleil, en mai 1958. A
chaque carrefour, des groupes de gardes mobiles, а cause des йvйnements d‘Algerie.
J‘йtais dans ce quartier l‘hiver 1965. J‘avais une amie qui habitais rue Championnet. Ornano 49-20.
Dйjа а l‘йpoque, le flot des passants du dimanche, le long de la caserne, avait dы emporter le gros photographe,
mais je ne suis jamais allй verifiй. A quoi avait-elle servi, cette caserne ? (Modiano, DB, 8).
Текстовий матеріал запропонованого фрагменту пронизаний узуальними операторами, що імплікують
світопороджувальний потенціал, серед яких виділяємо: граматичні сигнали, відображені у минулих часах
Іmparfait (йtais, avais, habitais), Plus-que-parfait (avait dы, avait-elle servi); лексичну одиницю se souvenir v.pron. –
« avoir de nouveau prйsent а l‟esprit qch qui appartient а une expйrience passйe » [Le Robert quotidien 1996: 1808];
темпоральні обставинні лексеми (а l‘йpoque, en mai 1958, l‘hiver 1965). Включений у текст ілюстративного
фрагменту темпоральний іменник, якому передує неозначений артикль (un dimanche), вказує на те, що події
саме цього періоду мають вагоме значення для оповідача і залишаються для нього чіткою картинкою минулого.
Згаданий квартал, бульвари, перехрестя і будівлі якого детально описуються у різні роки (en mai 1958, l‘hiver
1965), стає сигналом і провідником у різні можливі світи. Слід зазначити, що деталізований опис місцевості
свідчить про емоційний вплив ретроспективного світу на оповідача.
Таким чином, проведений аналіз дає підстави стверджувати, що ретроспективний світ є можливим
світом у художньому просторі псевдоавтобіографічної прози П. Модіано. У результаті розвідки було
встановлено, що вербальні маркери – світопороджувальні оператори мають експліцитну й імпліцитну природу
і є яскравими особливостями мовотворчості письменника. Перспективним напрямком у наших подальших
розвідках виступає дослідження інших можливих світів, що розгортаються у межах ретроспективного світу, а
саме світу аналогій, світу сумнівів, світу пошуку та ін.

Література
Бабушкин 2001: Бабушкин, А.П. “Возможные миры” в семантическом пространстве языка : [монография]
[Текст] / А. П. Бабушкин. – Воронеж : Воронежск. гос. ун-т, 2001. – 86 с.
Буцикіна 2010: Буцикіна, Н.Є. Можливі світи в художньому просторі роману М Леві «Et si c‟йtait vrai…»
[Текст] / Н. Є. Буцикіна // Записки з романо-германської філології : зб. наук. пр. / Ред. І. М. Колєгаєва. – Одеса :
Фенікс, 2010. – Вип. 25. – С. 54-61.
Вардзелашвили 2003: Вардзелашвили, Ж. “Возможные миры” текстуального пространства [Текст] /
Ж. Вардзелашвили // Научные труды. Серия : филология.– СПб.-Тб., 2003. – Вып. VII. – С. 37-45.
Лотман 1970: Лотман, Ю.М. Структура художественного текста [Текст] / Ю. М. Лотман. – М. :
Искусство, 1970. – 384 с.
Обелець 2006: Обелець, Ю.А. Темпоральна структура можливих світів художнього тексту (на матеріалі
англомовної прози) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.04 “Германські мови”
[Текст] / Ю. А. Обелець. – Одеса, 2006. – 21 с.
Dictionnaire : Dictionnaire franзais LEXILOGOS [Electronis resource]. – Access mode :
http://www.lexilogos.com/francais_langue_dictionnaires.htm. – Title on the screen.
Doubrovsky 1977 : Doubrovsky, S. Fils [Texte] / S. Doubrovsky. – P. : Galilйe, 1977. – 469 pр. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

136
Ryan : Ryan, M.-L. Des mondes possibles aux univers parallиles [Ressource ѐlectronique] / M.-L. Ryan //
Atelier de thйorie littйraire – Mode d‟accѐs:
http://www.fabula.org/atelier.php?Des_mondes_possibles_aux_univers_parall%26egrave%3Bles. – Titre sur l‟ѐcran.
Le Robert quotidien: Le Robert quotidien. Dictionnaire pratique de la langue franзaise [Texte] / [sous la
direction de J. Rey-Debove]. – P. : Dictionnaire Le Robert, 1996. – 2181 pр.

Джерела ілюстративного матеріалу
Modiano, AN : Modiano P. Accident nocturne. – P. : Gallimard, 2003. – 180 pр.
Modiano, ChP : Modiano P. Chien de printemps. – P. : Seuil, 1993. – 128 pр.
Modiano, DB : Modiano P. Dora Bruder. – P. : Gallimard, 1997. – 144 pр.
Modiano, J : Modiano P. Une jeunesse. – P. : Gallimard, 1981. – 193 pр.

В статье осуществлена попытка изучить художественное пространство псевдоавтобиографической
прозы П. Модиано сквозь призму теории возможных миров, акцентируя внимание на ретроспективном мире.
Изучение последнего осуществлено путем выявления его основных вербальних маркеров с помощью
когнитивного анализа.
Ключевые слова: возможный мир, ретроспективный мир, ретроспекция, вербальное маркирование,
светопорождающие операторы.

The article presents an attempt to study fictional space of P. Modiano’s autofiction in the light of possible
worlds theory, focusing on retrospective world. The research of the latter is carried out by revealing its main verbal
markers by means of cognitive analysis.
Keywords: possible world, retrospective world, flash-back, verbal marking, worldraising operators.
Надійшла до редакції 23 листопада 2011 року.