У статті виділено чоловічі та жіночі прецедентні особистості KING ARTHUR, MERLIN, MORDRED,
GUINEVERE, MORGANA та LADY OF THE LAKE легенди про короля Артура, проаналізовано лінгвістичні особливості
їх актуалізації. У процесі вивчення трьох складових: поняттєвого, образно-оцінного та актуально-оцінного
шарів цих ПО досліджуються процеси їх первинної та вторинної номінації.
Ключові слова: прецедентна особистість, легенди про короля Артура, дискурс Артуріани, номінація.

Дискурс Артуріани розглядаємо як особливий тип літературно-художньої комунікації, що
конституюється низкою текстів легенд про короля Артура, створених відповідно до канонів британської
ментальності відповідного історичного періоду, і характеризується системою ціннісних домінант, об‟єктивованих
специфічними мовними засобами. До таких ціннісних домінант дискурсу Артуріани можна віднести
прецедентні особистості артурівських легенд. Об’єктом цієї роботи є чоловічі та жіночі прецедентні
особистості (ПО), предметом – їхня концептуальна репрезентація в дискурсі Артуріани, що разом зумовлюють
й основну мету розвідки. Відповідно, постають і такі конкретні завдання: з‟ясувати концептуальне вираження
чоловічих прецедентних особистостей KING ARTHUR, MERLIN, MORDRED та жіночих ПО – GUINEVERE, MORGANA
та LADY OF THE LAKE.
Прецедентні особистості (ПО) являють собою певні соціокультурні типи / “модельні особистості”,
головною ознакою яких є відображення ціннісних орієнтирів поведінки [Карасик 2007: 87]. Вербальну
репрезентацію прецедентних особистостей дискурсу Артуріани можна простежити на основі ряду концептів.
Концептуалізація ПО KING ARTHUR. ARTHUR, що є легендарним та першочерговим образом
артурівських легенд, відомий своїми подвигами в цілому світі, переважно вербалізується у поєднанні з
лексемою KING. Номінація ARTHUR походить від валлійського Ar(c)turus / Artorius – ‘ведмідь’, ‘воїн’, ‘герой’. Для
© Швець Я.І., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

172
встановлення поняттєвих ознак ПО KING ARTHUR можна звернутися до визначення KING ARTHUR у фахових
джерелах, визначення в яких зводяться до наступного: король Британії, відважний та мудрий лицар, володар
Круглого Столу та непереможного меча Екскалібура, чоловік Гвіневіри [Green 2007: 177].
Поняттєвий базис ПО KING ARTHUR можна виявити на основі прецедентного тексту (ПТ) Т. Мелорі „Le
Morte d‟Arthur” / „Смерть Артура”. Концептуальний зміст досліджуваного ПО складається з двох частин:
короля-правителя та лицаря Круглого Столу. Така двоїстість формується й своєрідним набором концептів
британського дискурсу Артуріани XVІ – XVIII ст., що складають асоціативно-образний шар ПО KING ARTHUR:
„войовничість” (conquests gain’d with blood), „відважність” (valiant Arthur, victorious Arthur), „безстрашність”
(ne’er had felt the power of fear), „лідерство” (his valorous Knights, the head of his army), „гостинність” (received at
court with all the distinction her superior merit), „шляхетність” (nobil King Arthure), „красномовність” (beautiful
speech of King Arthur, beautiful phrases are all to be found in one single speech of King Arthur), „авторитетність”
(King Arthur could hardly persuade her to follow him to England), „слава” (Arthur’s Glory, Аrthur’s fame).
Перелічені концепти образно-оцінного шару в структурі аналізованого ПО свідчать про емоційно-оцінне
розширення вихідного значення KING ARTHUR. Зазначені концепти є вихідними й фундаментальними для
сучасної англійської лінгвокультури. Про це свідчать, зокрема, дані Британського Національного Корпусу /
BNC, де зафіксовано 78 випадків використання ARTHUR -номінацій, 66 з яких є результатом первинної і лише
дванадцять – вторинної. Внаслідок утворення лексем способом вторинної номінації в сучасному дискурсі
відбувається не просто збагачення лексеми „ARTHUR”, а навантаження її зовсім новими лексичними
значеннями, які вона до цього часу не мала. Про це свідчить BNC, який фіксує використання досліджуваної
лексеми в 12 позиціях – у назвах готелю, пабу, фільмів, п‟єси, драми, книг, коміксів, комп‟ютерної гри,
музичного гурту, авто та ін.
Концептуалізація ПО MERLIN. Етимон особистості Merlin фіксується фаховими виданнями як мудрець
та правитель, напівдемон, напівсвятий, який володів мудрістю Соломона та хитрістю Мефістофеля [Day 1995:
51-61]. Поняттєвий шар ПО MERLIN, який можна виявити також на основі ПТ Т. Мелорі „Смерть Артура”,
має ніби дві іпостасі: перша традиційно апелює до таких „надземних” концептів, як „магічність”, „пророцтво”,
„зцілення”, а другу можна констатувати на основі концептів „допомога”, „справедливість”, „довіра”, що разом
сприяють валоризації ПО MERLIN в лінгвокультурній свідомості британського етносу.
Асоціативно-образний шар досліджуваного ПО формується у британському дискурсі Артуріани XVІ –
XVIII ст. на основі концептів: „магічність” (Sorc’rer Merlin, fam’d Magician, with his Charms), „пророцтво”
(Foretould that he should come to life againe…), „мудрість” (learned Merlin), „довірливість” (Merlin was spell-
bound by the enchantments of the fairy Viviana), „справедливість” (Heav’nly Faіr Merlin), „величність” (great
Merlin, mighty Merlin, gracious Merlin, Merlin’s potent spell).
З огляду на валоративний чинник, концептуальна структура ПО MERLIN постає у діаді: позитивно-
оцінного (магічність, довірливість, справедливість, величність) і нейтрально-оцінного (пророцтво) факторів
конституювання. Ці ознаки є вихідними й засадничими для сучасної англійської лінгвокультури. Про це
свідчать, зокрема, дані BNC, де зафіксовано 152 випадки використання Merlin-номінацій, 91 з яких є
результатом вторинної і 61 – первинної. При цьому актуалізаційна активність первинних і вторинних
номінантів ПО MERLIN розподіляється по жанрах і дискурсах нерівномірно. Вторинні номінації, побудовані за
мотивами концептуальної насиченості ПО MERLIN, зафіксовані у BNC і трапляються в сучасному англійському
художньому, публіцистичному, офіційно-діловому та науковому дискурсах.
Полюсно протилежною чоловічою прецедентною особистістю до ПО MERLIN у дискурсі Артуріани
виявилася ПО MORDRED, що виступає символом зради не лише королівської влади, але й родинних стосунків з
батьком.
Концептуалізація прецедентної особистості MORDRED. Номінація MORDRED походить від валлійського
Medraut або Medrod, форма якого пізніше трансформувалася у Mordred і фігурує в сучасній британській
художній літературі. Поняттєвий шар ПО MORDRED представлений у фахових джерелах як лицар при Дворі
короля Артура, який завдав смертельного удару Артуру під час їх сутички під Камланом та помер від рук
короля; позашлюбний син короля, який у битві під Камланом смертельно поранив батька Артура, і сам помер
від його рук [Кокс 2008: 174-177].
Образно-оцінний субстрат ПО MORDRED в основному представлений негативно-оцінними концептами:
„войовничість” (Mordred warred upon King Arthur with wrong), „підступність” (rode hastily to tell, made them to
choose him king, he would wed her), „зневага” (by fair means and foul means), „зрадливість” (traitor Sir Mordred),
„гнів” (passing wroth out of), „заздрість” (passing envious) та єдиним позитивно-оцінним концептом:
„побожність” (God me help).
Отже, образно-оцінний шар ПО MORDRED осмислюється в Артуріані як лицар Круглого Столу,
позашлюбний син короля Артура, який в певний момент зрадив Камелот і Орден лицарів, вирішивши захопити
владу і насильно одружитися з королевою Гвіневірою. У сучасному британському дискурсі Артуріани
зафіксовано 5 випадків використання MORDRED-номінацій, і всі є результатом первинної номінації. Первинні
номінації, зафіксовані в BNC, трапляються в сучасному англійському художньому та публіцистичному мовленні.
Вони базуються на традиційних концептах „войовничість” та „підступність”. Розділ VІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

173
Концептуалізація окремих артурівських жіночих прецедентних особистостей теж представляє особливий
інтерес, оскільки виявлення тих параметрів, відповідно до яких ці ПО були категоризовані в культурі Англії
XVI – XX ст., та з‟ясування процедури їхнього реконструювання є питаннями актуальними і не достатньо
дослідженими.
Концептуалізація прецедентної особистості GUINEVERE. Номінація GUINEVERE походить від
валлійського Gwenhwyfar (Gwenh – ‘примара’, wyfar – ‘білий’) [Green 2007: 177-227]. В історії монаха Джеффрі
Монмутського „Historia Regum Britanniae” / „Історія королів Британії” (1135-1137) ім‟я Гвіневіри
транслітерувалося як Guanhumara, а вже у творах Середньовіччя зустрічаються форми Guinevere, Guenevere та
Genievre на позначення дружини короля Артура. Ці форми фігурують зараз в британській художній літературі
[Green 2007: 177-227].
Образно-оцінний субстрат ПО GUINEVERE у британській літературі XVІ – XVIII ст. вказує на дві іпостасі:
перша традиційно апелює до таких концептів, як „жінка”, „дружина”, „королева”, друга виявляється
пов‟язаною з похітливими концептами ПО GUINEVERE, а саме: „коханка”, „зрадниця”, „руйнівниця Камелоту”.
Крім того, концептуальний зміст ПО GUINEVERE представлений як позитивно-оцінними (краса (faire queene
dame Guenever, beauteous consort, exquisite beauty, beautiful Queen), могутність (they were received by the Queen in
the most affectionate manner”), шляхетність (gracious Queen), величність (Your Majesty), доброта (goodly Queene
Guenever)), так і негативно-оцінними (чужоложство („This Queen of England was in love with Lancelot of the
Lake‖; „…when Lancelot of the Lake, the favourite of Queen Genievre‖)) факторами конституювання.
Зазначені оцінно-образні складники ПО GUINEVERE є базисними для сучасного англомовного дискурсу.
Про це свідчать, зокрема, дані BNC, де зафіксовано одинадцять випадків використання GUINEVERE -номінацій,
п‟ять з яких є результатом вторинної і шість – первинної. Внаслідок утворення лексем способом вторинної
номінації в сучасному дискурсі відбувається збагачення лексеми „Guіnevеre” та навантаження її новими
лексичними значеннями, зокрема у двох формах, що були виявлені у творах ХХІ ст. – жіноче ім‟я та назва
сорту троянд.
Отже, ПО GUINEVERE профілізує королеву Камелоту, кохану жінку Ланселота, основними
характеристиками якої є мудрість, краса та могутність. Це ПО внутрішньо суперечливе і багатозначне. З огляду
на валоративний чинник, концептуальна структура ПО GUINEVERE постає у діаді: позитивно-оцінного
(шляхетність, краса, величність, доброта), негативного (чужоложство) факторів свого конституювання.
Співвідношення полюсно протилежних концептів ПО є різним.
ПО GUINEVERE виступає цікавим об‟єктом дослідження в артурівських легендах, що зумовлено тим
фактом, що жінка в епоху правління Артура займала особливе місце в лицарському товаристві, а це, відповідно,
знайшло своє вираження й у мові.
Не менш цікавим для лінгвістичного аналізу є прецедентні особистості фейрі, що символізують
напівжінок-напівфей, які причаровували лицарів Круглого Столу, володіли вмінням зцілення та чаклунства.
Артурівські фейрі – це, безумовно, FATA MORGANA та LADY OF THE LAKE.
Концептуалізація прецедентної особистості FATA MORGANA. Досліджувана номінація виступає в різних
іпостасях: як цілителька, як чарівниця, як фейрі та навіть як богиня. Образно-оцінну складову досліджуваної
ПО можна встановити на основі фахових джерел, де вона постає в двох іпостасях: як зведена сестра Артура по
матері, яка проживала на острові Авалон, та як цілителька, ворожка, богиня і навіть фетрі [Green 2007: 177-227].
Образно-оцінний субстрат ПО MORGANA в британській літературі XVІ – XVII ст. представлений двома
іпостасями: позитивною – чесність (fair a lady), могутність її чар (by enchantment) та негативною – підступність
(сunning Morgan le Fay).
З огляду на валоративний чинник, концептуальна структура цього ПО постає в діаді: позитивного
(магічність (dazzling witch), доброчесність (virtuous Morgana), витонченість (a ladye subtle, proud, and wise)) та
негативного (підступність (coward Morgan), ворожість (winding her fingers into the woman’s hair, gave her a cuff
that would have set), чорна магія (Morgan, Lady of Shadowland), злість (lute Morgan, despicable Morgana))
факторів конституювання. Кількісне співвідношення цих полюсно протилежних рубрик оцінки майже
однакове.
У BNC зафіксовано 6 випадків використання Morgana-номінацій, і лише одна з них є результатом
первинної номінації. Вторинні номінації, побудовані за мотивами оцінної образності ПО MORGANA, трапляються
в сучасному англійському публіцистичному та офіційно-діловому мовленні.
Отже, ПО MORGANA конституює чаклунку-фею Моргану, основними характеристиками якої є магічні
вміння, ворожість та краса.
Концептуалізація прецедентної особистості LADY OF THE LAKE. Досліджувана особистість асоціюється
в легендах про короля Артура з мечем Excalibur, який Володарка Озера подарувала Артуру, коли він зійшов на
престол. Однак, в артурівському дискурсі LADY OF THE LAKE не належить до якогось певного індивідуума, а є
почесним титулом хранительки-чаклунки, який може переходити від однієї жінки до іншої. Саме магічність та
містичність образу відносить LADY OF THE LAKE до прецедентних особистостей, що представлені жіночими
прецедентними іменами Nimue та Viviane. На основі дефініцій, взятих із фахових джерел, можна виділити такі
три ознаки ПО LADY OF THE LAKE: титул володарки озера, яким володіла чаклунка Вівіан; кохана Мерліна, який,
піддавшись її чарам, навчив її магії та згубив своє життя; жінка, яка виховувала маленького Ланселота, а потім ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

174
зробила його одним з лицарів Круглого Столу [Green 2007: 177-227]. Саме на основі цих характеристик
формується образно-оцінна структура аналізованого ПО.
Концепти „загадковість”, „могутність”, „привітність”, „підступність” та „жорстокість”, встановлені на
основі прецедентного твору Т. Мелорі „Смерть Артура”, формують поняттєвий каркас ПО LADY OF THE LAKE.
Дискурс Артуріани XVI – XVIIІ cт. фіксує використання ПО LADY OF THE LAKE у трьох творах цього періоду.
Образний каркас досліджуваного ПО складають три концепти: „могутність” (vigorous Lady of the Lake),
„підступність” (had seized the sage in his sleep, enchanted and confined him in a tomb) та „зрадливість” (perfidious
Lady of the Lake).
Для сучасної англійської лінгвокультури вербалізація досліджуваного ПО є також актуальною
проблемою. Контексти BNC фіксують 8 випадків використання Lady of the Lake-номінацій, три з яких є
результатом вторинної і лише п‟ять – первинної. Вторинні номінації, побудовані за мотивами оцінної образності
ПО LADY OF THE LAKE і зафіксовані в BNC, трапляються в сучасному англійському публіцистичному та
неакадемічному мовленні: у назві квітів, художніх творів, п‟єси, кафе/ресторану.
Отже, ПО LADY OF THE LAKE являє собою титул Володарки Озера, що вербалізується поряд із іншими
прецедентними особистостями. Цей ПО внутрішньо суперечливий і багатозначний. З огляду на валоративний
чинник, концептуальна структура ПО LADY OF THE LAKE постає у триєдності позитивно-оцінного (загадковість,
могутність, привітність), негативно-оцінного (жорстокість, підступність) та нейтрально-оцінного (історичність)
факторів свого конституювання. Співвідношення полюсно протилежних ознак ПО є майже однаковими.
Отже, аналіз ПО LADY OF THE LAKE вказує на той факт, що як і інші прецедентні особистості дискурсу
Артуріани, ця лексема міцно закріпилася в британській літературі, актуалізуючи первинно закладені ознаки у
творах XVI –XX ст., та виражена в сучасному британському дискурсі іншими концептами, що призводять до
появи вторинної номінації LADY OF THE LAKE-лексеми.
Підводячи підсумок, зазначимо, що: 1) прецедентні особистості ARTHUR, MERLIN, MORDRED, GUINEVERE,
MORGANA та LADY OF THE LAKE є постаттями легендарного світу, головною ознакою яких є відображення
ціннісних ознак чоловічих та жіночих постатей британського лінгвокультурного простору. Досліджувані ПО
виступають показниками етнічних та лінгвокультурних знань та знаходять своє мовне вираження в контекстах
британської культури XVI – XХІ ст.; 2) зміст та структура цих ПО актуалізується через значення мовних
одиниць, що їх репрезентують, а також словникові дефініції і мовленнєві контексти. Дані лексикографічних
джерел, праці британських і американських вчених, присвячені вивченню артурівської символіки, вказують на
культурну активність та значеннєвість досліджуваних прецедентних особистостей. Первинне значення,
закладене ПТ Т. Мелорі „Смерть Артура”, а також концепти, виділені на його основі, актуалізуються протягом
XVI – XX ст. і є незмінними, обростаючи однак у ХХІ ст. новими оцінними ознаками, що призводить додаткове
концептуальне представлення; 3) ціннісна складова досліджуваних ПО постає в триєдності: позитивно-оцінних,
нейтрально-оцінних та іноді негативно-оцінних факторів конституювання. Співвідношення полюсно
протилежних ознак у відсотковому відношенні є майже однаковим; 4) ПО ARTHUR, MERLIN, MORDRED
формують 5 гендерних стереотипів, що характеризують лицарів при Дворі короля Артура: 1) лицар-воїн
(концепти „мужність”, „непереможність”, „шляхетність” vs „войовничість”, „жорстокість”, „ворожість”,
„гнів”); 2) лицар-друг (концепти „повага”, „відданість” (Ордену) vs „ворожість”, „зрадництво”); 3) лицар-
володар (концепти „магічність”, „лідерство” vs „узурпаторство”); 4) лицар- коханець (ознаки „любов до Дами”
vs „чужоложство”, „зрадництво”); 5) лицар-хранитель Святого Граалю (ознаки „побожність”, „милосердя” vs
„чесність”);
5) ПО GUINEVERE, MORGANA та LADY OF THE LAKE формують 5 гендерних бінарних жіночих стереотипів,
тобто судженню з негативною оцінкою протиставляється судження з позитивною: „доброта” vs „злість”,
„відьмарство”, „підступність” vs „привітність”, „ніжність”; „чужоложство”, „спокусливість”, „загадковість” vs
„закоханість”; „злість” vs „благородність”; „підступність” vs „чесність”; „могутність” vs „жіночність”; 6) BNC
фіксує використання досліджуваних ПО у 6 типах дискурсу: розмовному, художньому, офіційно-діловому,
науковому, публіцистичному та секції „різне”.
Перспективою подальших розвідок стане поглиблене дослідження вербальної об‟єктивації
прецедентних особистостей в концептуальних доменах „артурівський чоловік” і „артурівська жінка” на основі
легенд про короля Артура та лицарів Круглого столу.

Література
Карасик 2007: Карасик, В.И. Лингвокультурный типаж [Текст] / В.И. Карасик // Язык. Текст. Дискурс :
Научный альманах Ставропольского отделения РАЛК ; под ред. Г. Н. Манаенко. – Вып. 5. – Ставрополь :
ПГЛУ, 2007. – С. 86-89.
Кокс 2008: Кокс, С. Король Артур и Святой крааль от А до Я [Текст] / Саймон Кокс, Марк Оксбрау ; пер.
с англ. И. В. Лобанова. – М. : АСТ : АСТ МОСКВА, 2008. – 286 с.
Красных 2002: Красных, В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология как конституенты новой
научной парадигмы [Текст] / В. В. Красных // Сфера языка и прагматика речевого общения. Международ. сб.
науч. трудов. к 65-летию фак-та РГФ Кубанского государственного университета. – Книга 1. – Краснодар,
2002. – 284 с. Розділ VІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

175
Приходько 2008: Приходько, А.М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі
лінгвістики [Текст] / А. М. Приходько. – Запоріжжя : Прем’єр, 2008. – 332 с.
Сапковский 1995: Сапковский, А. Мир короля Артура [Електронний ресурс] / А. Сапковский. – Режим
доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/zveg/01.php/.
BNC: British National Corpus [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://corpus.byu.edu/bnc/x.asp.
Day 1995: Day, David. The Quest for King Arthur [Тext] / David Day. – London & New York : BCA, 1995. –
175 pр.
Green 2007: Green, Thomas. Concepts of Arthur [Тext] / Thomas Green. – Stroud : Tempus, 2007. – 282 pр.

В статье выделены мужские и женские прецедентные личности KING ARTHUR, MERLIN, MORDRED,
GUINEVERE, MORGANA и LADY OF THE LAKE в легендах о короле Артуре, проанализированы
лингвистические особенности их актуализации. В процессе изучения трех составляющих: понятийного,
образно-оценочного и актуально-оценочного слоев исследуются процессы первичной и вторичной номинаций
исследуемых объектов.
Ключевые слова: прецедентная личность, легенды о короле Артуре, дискурс Артурианы, номинация.

The article highlights male and female precedent personalities of KING ARTHUR, MERLIN, MORDRED,
GUINEVERE, MORGANA and LADY OF THE LAKE in the legends of King Arthur, analyzes linguistic features of their
actualization. While researching the three components: conceptual, figurative and evaluative layers, the processes of
primary and secondary nominations of researched objects are viewed.
Keywords: precedent personality, the legends of King Arthur, Arthurian discourse, nomination.
Надійшла до редакції 23 листопада 2011 року.