У статті розглянута тактика експресивності мовлення, яка дозволяє політику вияв емоцій, власне
самовираження. Залежно від обставин і емоційного стану, в якому він перебуває, це можуть бути раціональні
та емоційні оцінки. Особливістю цієї тактики є її реалізація на рівні стилістичних і синтаксичних засобів.
Ключові слова: політичний дискурс, комунікативна тактика, мовна особистість, експресивність
мовлення, стилістичні засоби, синтаксичні засоби.

У сучасній дискурсології однією з центральних проблем є дискурс носія влади. А науково-дослідні
орієнтири (професійна діяльність – фахова мова – мовна особистість) стають не даниною моди, а ракурсом
дослідження мовних феноменів у межах антропоцентричної парадигми. У цьому контексті прагмалінгвістичні
дослідження комунікативних стратегій і тактик є не тільки формальними інструментами впливу на свідомість, а
й способами породження нових смислів і механізмів розкриття регулятивної природи мовленнєвої природи
носіїв влади. Саме вищезазначений підхід до вивчення мовної дійсності представлено у роботах відомих
лінгвістів (Н. Арутюнова, Ф. Бацевич, Т.А. ван Дейк, Й. Клайн, Г. Почепцов).
Проте, незважаючи на значний інтерес учених до вказаної проблематики, ще недостатньо вивчені
комунікативні стратегії і тактики кооперативного політичного дискурсу вищої державної особи, зокрема
канцлера ФРН, протягом певного історичного періоду.
Актуальність дослідження зумовлена притаманним сучасній лінгвістиці цілісним антропоцентричним
підходом до процесу комунікації загалом і політичної комунікації зокрема; відсутністю комплексного аналізу
кооперативної мовленнєвої діяльності канцлерів ФРН, яка зафіксована в їхніх урядових заявах і політичних
виступах. Із цього погляду мовна особистість канцлерів Німеччини викликає особливий інтерес як суттєвий чинник
впливу на формування і розвиток політичної мови – визначеної підсистеми сучасної німецької мови.
Мета пропонованого дослідження полягає у виявленні та описі комунікативних стратегій і тактик у
політичному дискурсі канцлерів ФРН, а також у встановленні та аналізі лексичних, синтаксичних і стилістичних
засобів вираження цих стратегій і тактик.
Матеріалом дослідження слугували 488 текстів політичних виступів і 324 урядові заяви канцлерів
Німеччини післявоєнного періоду (загальний обсяг більше 5000 сторінок), отриманих з 8 зібрань політичних
виступів і промов та 8 збірників урядових заяв, опублікованих і наданих прес-службою федерального уряду в
друкованому органі – газеті «Das Parlament» і на відповідних веб-сторінках у мережі Інтернет. Також було
проаналізовано 32 відеосюжети (загальною тривалістю 320 хвилин) із наявних в архіві та відкритому доступі
відеоматеріалів музею німецької історії (м. Бонн, ФРН).
© Юшковець І.А., 2012 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

176
Мовна особистість реалізується у певному, властивому їй стратегічному й тактичному комплексі, який
передбачає наявність набору різнорівневих мовних засобів, необхідних для створення текстів.
У роботі під стратегією в політичному дискурсі розуміється оптимальна реалізація інтенцій мовця,
спрямована на досягнення конкретної мети спілкування, узгоджена з особистісними (статусно-рольовими) і
психологічними характеристиками учасників комунікаційного процесу, що зумовлене комунікативним
досвідом, який передбачає підкорення законам і нормам у відповідній сфері комунікації та конкретно
змодельованій ситуації спілкування [Иссерс 1999: 724; Караулов 1996; Grьnert, Kalivoda 1983; Cumperz 1982].
Якщо стратегія є контролюючою комунікативну поведінку з пролонгованим характером, то тактики являють
собою систему дій з підготовки ефективної реалізації стратегії, що описують сукупність прийомів проведення
бесіди і лінію поведінки на певному етапі. Тактика описує конкретні мовленнєві дії, що мають на меті
досягнення впливу на певному (короткотривалому) етапі комунікації [Иссерс 1999: 73].
У результаті аналізу урядових заяв і політичних виступів канцлерів ФРН встановлено, що для
К. Аденауера, Л. Ерхарда, К.Г. Кізінгера, В. Брандта, Г. Шмідта, Г. Коля, Г. Шредера й А. Меркель
інтегральними є шість основних стратегій: 1) державності; 2) позиціонування Німеччини; 3) єдності;
4) визнання провини; 5) спадкоємності влади; 6) позитивної самопрезентації.
Особливу увагу буде приділено стратегії позитивної самопрезентації. Ця стратегія може бути репрезентована
тактиками «зміщення акцентів з поганого на хороше», «за себе», тактикою «внесення елемента неформальності» і
тактикою «експресивності мовлення». У статті буде розглянуто особливості мовної реалізації комунікативної
тактики «експресивності мовлення». Ця тактика дозволяє політику вияви емоцій, самовираження, що
детерміноване його психологічною індивідуальністю.
Більшість дослідників неодноразово наголошувала на тому факті, що в оцінній діяльності мовна
особистість експлікує специфіку своєї ціннісно-орієнтованої картини світу, комунікативної та мовної
компетенції, свій мовний смак, а також свою емоційну структуру [Баженова 2003: 224; Береговская 2004;
Каменская 1997: 12; Лук 1982: 94; Маслова 1991]. Найважливішими для мовної особистості є такі аспекти
людської діяльності: 1) оцінка людей, подій, фактів; 2) дійсності і 3) самооцінка. Залежно від обставин і
наявного емоційного стану це можуть бути раціональні й емоційні оцінки.
Висловлення, що містить оцінку, поєднує раціональний (точно вивірене підґрунтя оцінки, експліцитно
заявлені в тексті певні ціннісні орієнтири мовної особистості, прагнення до характеристики об‟єкта з різних
боків і об‟єктивності) та емоційний моменти. При цьому слід зауважити, що компонент “емотивність” аж ніяк
не гіперболізує оцінку, не розмиває її основу, не “форсує” інтенсивність і категорійність оцінного змісту, але
додає емоційного забарвлення подіям. Він сполучається, будучи в багатьох випадках похідним, з компонентами
“інтенсивність”, “надмірність ознаки, якості” і “образність”.
Тактика експресивності актуалізується, перш за все, лексичними емотивами і так званими риторичними
фігурами, тобто зафіксованими мовленнєвими зворотами, словами і висловленнями в непрямих значеннях, що
збагачують й урізноманітнюють повідомлення. У риториці традиційно розрізнялися фігури думки, засоби,
призначенням яких було виділити саме цю думку, що не змінювалися від переказування іншими словами, і
фігури слова, способи залучення уваги до певного місця мовлення. Фігури слова, у свою чергу, поділяються на
фігури додавання, зменшення, переміщення, переосмислення слів – останні називають тропами. Слід вказати на
те, що експресію створюють також порівняння, епітети (художні висловлення), цитати, фразеологізми,
прислів‟я, крилаті вислови, на рівні синтаксису – окличні й питальні речення, наприклад:
(1) Ich darf Sie zu Beginn fragen: Fьr wen mag das heute wohl die grцЯte Ьberraschung sein? Wer hдtte
gedacht, dass heute eine groЯe Koalition antritt, um unser Land gemeinsam in die Zukunft zu fьhren? Wer hдtte
gedacht, das SPD und Union so viel Verbindendes entdecken, dass sie ein dichtes Programm fьr vier Jahre vorlegen
kцnnen? Wer hдtte gedacht, dass mein Koalitionspartner von einem Parteivorsitzenden aus Brandenburg angefьhrt
wird? Wer hдtte gedacht, dass das hцchste Regierungsamt schon in diesem Jahr einer Frau ьbertragen wird – meine
Damen und meine Herren? (A. Merkel)
У прикладі (1) А. Меркель, використовуючи вставне речення Ich darf Sie zu Beginn fragen, ставить
5 риторичних запитань, чотири з яких містять однаковий початок Wer hдtte gedacht, тобто анафору. Вживання
форми минулого часу Konjunktiv II підкреслює складність і неординарність процесу великої коаліції для
політикуму ФРН. Разом з Konjunktiv II цьому сприяє також використання модальних часток wohl, найвищого
ступеня порівняння прикметника grцЯte, hцchste і власне-іменник Ьberraschung. Крім іменників на позначення
політичних реалій ФРН: Koalition, SPD, Parteivorsitzender, Regierungsamt, А. Меркель вживає на початку
постановки риторичних запитань іменник Zukunft, наприкінці – Frau, встановлюючи тим самим логічний
зв‟язок у формі відповіді на запитання, хто поведе країну у майбутнє, – жінка, яка обіймає найвищу державну
посаду. Усі вказані мовні засоби сприяють створенню позитивного емоційного тла – досягнення мети, що
видавалася недосяжною.
В окличному реченні Г. Шредер зосереджує увагу на подіях, хронологія яких подана конкретно,
наприклад:
(2) … November dieses Jahres deutlich gemacht hat, dass es ein einfaches Weiter so! Nicht geben kann
(G. Schrцder)
Друга частина речення не містить дієслова-присудка, головна інформація подана в субстантивованому Розділ VІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

177
прислівнику weiter у поєднанні з прикметником einfach, де подана емоційна позитивна оцінка.
Слід зазначити, що така стилістична фігура, як анафора, використовується усіма канцлерами,
виконуючи, зазвичай, 2 функції: 1) виділення певних чинників і 2 ) зосередження уваги на повторювальному
компоненті, наприклад:
(3) Wir brauchen wieder das Vertrauen der Wirtschaft. Wir brauchen Investitionen.Wir brauchen Prodiktivitдt.
Wir brauchen eine hohe Beschдftigung… (H. Kohl).
У прикладі (3) Г. Коль концентрується на важливих економічних термінах, виділяючи, насамперед, такі,
як: Wirtschaft, Investitionen, Prodiktivitдt, Beschдftigung, позначаючи це інтегральним поняттям das Vertrauen der
Wirtschaft.
Г. Шмідт використовує цей троп для демонстрації негативної оцінки, наприклад:
(4) Wer allzulange die notwendigen Reformen verhindert, wer allzulange darьber redet, ohne etwas zu tun…
(H. Schmidt)
Для Г. Шмідта важливим постає суб‟єкт дії, який виражений відносним займенником wer і є збірним.
Разом з прислівником allzulange і дієсловами verhindern з негативною конотацією і reden, що протиставлений
дієслову tun в інфінітивному звороті ohne zu, створює заперечне ставлення канцлера до людей, які гальмують
реформи.
Як показав аналіз політичних виступів і урядових заяв, найпоширенішими тропами є асиндетон
(послідовність співпідпорядкованих слів або речень без з‟єднання сполучниками), полісиндетон
(багатосполучниковість або поєднання усіх членів такого ряду сполучниками), анаколут, паралелізм, де
використовуються різноманітні можливості зміни структури синтаксичних конструкцій для створення
експресивності мовлення, наприклад:
(5) „… und ich appeliere an die Nachbarn, an die Kollegen, und an die Kirchen und Verbдnde und
Gewerkschaften, dazu nach besten Krдften beizutragen― (H. Schmidt)
У прикладі (5) полісиндетон дозволяє Г. Шмідту об‟єднати усіх, кого канцлер вважає своїми
однодумцями і потенційними союзниками в німецькому суспільстві. Приклад (6) демонструє можливості
асиндетону.
(6) Es gibt Cewalttдtigkeit durch Duldung, Einschьchterung durch Indolenz (Gleichgьltigkeit), Bedrohung durch
Passivitдt – Totschlag durch Bewegungslosigkeit. (W. Brandt)
В. Брандт звертає увагу німців на негативні явища в міжнародному житті Cewalttдtigkeit, Bedrohung,
Totschlag, при цьому канцлеру необхідно подати інформацію про те, унаслідок чого вони можуть виявитися,
використовуючи прийменниково-субстантивні сполуки з прийменником durch.
Анаколут, троп, пов‟язаний із цілеспрямованим і нецілеспрямованим збоєм у структурі речення, також
сприяє створенню експресивності в політичних виступах, наприклад:
(7) Aber wenn wir einerseits keine angepaЯten Knilche wollen – andererseits sollte ihr gefдlligst auch nicht
jammern… (H. Schmidt)
Для паралелізму як одного із засобів експресивного синтаксису характерним є повтор синтаксичних
конструкцій у реченнях, що йдуть одне за одним, або в їхніх частинах, наприклад:
(8) Er trдumt vom Recht in den Sternen und verliert den Boden auf der Erde (K.G. Kiesinger)
У прикладі (8) повторюваною є конструкція – Verb + Objekt + prдpos. Attribut, що дає можливість
К.Г. Кізінгеру сформулювати речення, схоже за своєю лаконічністю, ємністю, місткістю на висловлення
стародавніх філософів і мислителів. Відповідна формула зі змінними дозволяє продукувати глибокий смисл.
Поряд із вказаними вище засобами експресивного синтаксису в політичних виступах і урядових заявах
для створення експресивності мовлення використовуються епітети, метафори, персоніфікації, а також гра слів
та оксюморон.
Найчастотнішим засобом для всіх канцлерів ФРН є епітети, наприклад:
(9) Was in Deutschland zwцlf Jahre lang in extremer Zuspitzung Realpolitik genannt wurde, hat sich als
hцllische Chimдre erwiesen. (W. Brandt)
(10) Leidenschaftliche Proteste waren berechtigt, auch notwendig, aber sie дnderten nichts an der Lage.
(H. Schmidt)
(11) Der kalte Krieg mit seiner sterilen Paradoxie, die Grenzen erstarren zu lassen, ohne die Gefahren des
ZusammenstoЯes zu verhindern, zeigte keinen Ausweg … nur scheinbare Paradoxie geben kann. (H. Kohl)
У прикладі (9) В. Брандт дає оцінку сили загострення політичної ситуації, використовуючи досить
сильний негативний образ, hцllische Chimдre. У цьому словосполученні обидва елементи презентовані
міфічними (міфологічними) поняттями: пекло і химера, що потенціюють одне одного, даючи, зрештою,
бажаний для канцлера ефект образного мовлення.
Приклад (10) визначає протестні настрої і дії, які Г. Шмідт виражає прикметником leidenschaftlich.
У прикладі (11) Г. Коль характеризує таке явище реалії політичного життя der kalte Krieg за допомогою
прийменниково-субстантивної сполуки і двох інфінітивних конструкцій, де мовні засоби мають негативну
конотацію. Використання названих синтаксичних засобів сприяє реалізації негативної оцінки.
Метафора і персоніфікація призначені в політичних виступах й урядових заявах для створення
експресивності мовлення і дають можливість за допомогою простих символів дати визначення складнішим ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 25

178
явищам, наприклад:
(12) Europa das ist wie ein Baum, der wдchst, aber nicht konstruiert werden kann (K. Adenauer)
(13) Es gab noch einen anderen Aspekt, den der verbal ьberspielten Ohnmacht. (W. Brandt)
У прикладі (12) К. Аденауер використовує персоніфікацію для демонстрації того факту, що Європа може
і повинна розвиватися природним шляхом, як дерево. Дієслову wachsen в Aktiv протиставлене за семантикою і
станом (Passiv) дієслово konstruieren. Модальне дієслово kцnnen відсилає до того, що процес може бути
контрольованим зовні.
В. Брандт у прикладі (13) характеризує певний аспект політичної діяльності як “зомління”. Поширене
означення містить компонент verbal ьberspielt, що несе негативну конотацію з іменником Ohnmacht (тобто
“приховати неспроможність словами”).
Гра слів і оксюморон надають широкі можливості для вираження особистого ставлення й емоційної
оцінки як до подій, так і до людей, наприклад:
(14) Die Abgeordneten sind Durchschnitt, Herr Kollege. Die Unternehmer sind ьbrigens auch im Durchschnitt
Durchschnitt (H. Schmidt).
(15) Das Wort ist vorbelastet. Und es lдsst die Fehlerdeutung zu, als sei mit der Auswдrtigen Politik wie mit
einer Kommode, bei der man mal die eine, mal die andere Schublade aufzieht (W. Brandt).
(16) Manche Kritik an den Vereinten Nationen klingt bitter, zynisch, ist von fast jubilierendem Pessimismus…
(W. Brandt)
Характерною рисою політичних виступів й урядових заяв є використання ідіоматичних висловів, що
містять оцінний компонент, наприклад:
(17) Die Partei ist in ihrem Kern gesund (W. Brandt).
(18) In den Briefen hat, wie ich hinzufьgen darf, der Anlass zum vorgezogenen Wechsel im Parteisitz ein
wesentlich positiveres Echo gefunden, als mancher vermutet haben mag (G. Schrцder).
(19) In der Zwischenzeit aber dьrfen wir die Hдnde nicht in den SchoЯ legen (L. Erhard).
(20) Vor zwei Fallen muss man jedenfalls auf der Hut sein: Es kann nicht das Ziel von der Abrьstung sein,
Waffen in einem Bereich zu vernichten und dies durch Aufrьstung in einem anderen „auszugleichen―. (W. Brandt).
Таким чином, тактика експресивності мовлення реалізується певним набором тропів, що дозволяє
канцлерам керувати тим враженням, яке вони справляють на аудиторію, позиціонуючи себе емоційними,
іронічними, з почуттям гумору, здатними викликати симпатію.
Перспективним видається вивчення комунікативних стратегій і тактик політичного дискурсу
політичних діячів загальнонаціонального та регіонального рівнів у країнах з різними формами правління.

Література
Баженова 2003: Баженова, И.С. Эмоции, прагматика, текст [Текст] / И. С. Баженова. – М. : Менеджер,
2003. – 391 с.
Береговская 2004: Береговская, Э.М. Очерки по экспрессивному синтаксису [Текст] /
Э. М. Береговская. – М. : Рохос, 2004. – 208 с.
Бессонова 2004: Бессонова, Л.Е. Коммуникативные аспекты политического дискурса [Текст] /
Л. Е. Бессонова // Ученые записки ТНУ им. В.И. Вернадского. Филологические науки. – Симферополь, 2004. –
Т. 16 (55). – № 1. – С. 22-27.
Водак 1997: Водак, Р. Язык. Дискурс. Политика [Текст] / Р. Водак; пер. с англ. и нем. – Волгоград :
Перемена, 1997. – 138 с.
Желтухина 2000: Желтухина, М.Р. Комическое в политическом дискурсе конца ХХ века. Русские и
немецкие политики [Текст] / М. Р. Желтухина // Ин-т языкознания РАН. – Волгоград, 2000. – 264 с.
Иссерс 1999: Иссерс, О.С. Что говорят политики, чтобы нравиться своему народу [Текст] / О. С. Иссерс //
Вестник Омского университета. – 1999. – Вып. 1. – С. 71-74.
Каменская 1997: Каменская, О.Л. Эмоциональный уровень языковой личности [Текст] /
О. Л. Каменская // Актуальные проблемы теории референции : сб. науч. тр. – М. : Изд-во МГЛУ. – 1997. –
Вып. 435. – С. 9-19.
Караулов 1996: Караулов, Ю.Н. Типы коммуникативного поведения носителя языка в ситуации
лингвистического эксперимента [Текст] / Ю. Н. Караулов // Этнокультурная специфика языкового сознания. – М.,
1996. – С. 67-96.
Лук 1982: Лук, А.Н. Эмоции и личность [Текст] / А. Н. Лук. – М. : Знание, 1982. – 176 с.
Маслова 1991: Маслова, В.А. Параметры экспрессивности текста [Текст] / В. А. Маслова // Человеческий
фактор в языке. Языковые моменты экспрессивности. – М. : Наука, 1991. – С. 179-204.
Becker-Mrotzek 2004: Becker-Mrotzek, M. Analyse und Gesprдchskompetenz [Text] / M. Becker-Mrotzek,
G. Brьnner. – Frankfurt am Main : Peter Lang Verlag, 2004. – 227 S.
Brown 1983: Brown, G. Discourse Аnalysis [Text] / G. Brown, G. Yule. – Cambridge : Cambridge University
Press, 1983. – 288 pр. Розділ VІІ. ПРОБЛЕМИ ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ, ДИСКУРСОЛОГІЇ, ДИСКУРС-АНАЛІЗУ

179
Grьnert 1983: Grьnert, H. Politisches Sprechen als oppositiver Diskurs : Analyse theoretisch-argumentativer
Strukturen im parlamentarischen Sprachgebrauch [Text] / H. Grьnert, G. Kalivoda // E.W. Hess-Lьttich ed.
Textproduktion – Tьbingen: Narr, 1983. – S. 73-79.
Gumperz 1982: Gumperz, J.J. Discourse Strategies [Text] / J. J. Gumperz. – Cambridge, 1982. – S. 4-40.
Habermass 1971: Habermass, J. Vorbereitende Bemerkungen zu einer Theorie der kommunikativen Kompetenz
[Text] / J. Habermass // Habermass J., Lukmann N. Theorie der Gesellschaft oder Sizialtechnologie. – Frankfurt / M. :
Suhrkampf, 1971. – S. 101-141.
Holly 1990: Holly, W. Politikersprache. Inszenierungen und Rollenkonflikte im informellen Sprachhandeln
eines Bundestagsabgeordneten [Text] / W. Holly. – Berlin: W. de Gruyter, 1990. – 406 S.

Джерела
Adenauer 1971 – 1967: Adenauer, K. Reden 1917 – 1967 [Text] / K. Adenauer // Eine Auswahl. Hg. H.-
P. Schwarz, 1975. – 450 S.
Bundeskamzler W. Brandt. Reden und Intervievs [Text] / Bundeskamzler. – Hamburg : Verlag Hoffmann und
Campe, 1971. – 480 S.
Bundeskanzler H. Kohl. Reden zur Sozial Marktwirtschaft [Text]. – Obrigheim, 1989. – 315 S.
Die Deutsche Einheit 1992: Die Deutsche Einheit. Reden und Gesprдche [Text]. – Lьbbe : Bergisch Gladbach,
1992. – 512 S.
Die Formierte Gesellschaft 1966: Die Formierte Gesellschaft. Ludwig Erhards Gedanken zur politischen
Ordnung Deutschlands. Reden und Interviews des Bundeskanzlers und bemerkungswerte Stellungnahmen [Text] /
Hrsg. Presse- und Informationsamt der Bundesregierung, 1966. – 380 S.
Stьve 2001: Stьve, K. Die groЯen Regierunngserklдrungen der deutschen Bundeskanzler von Adenauer bis
Schrцder [Text]. – VS Verlag, 2001. – 406 S.
Stьve 2005: Stьve, K. Die Rede des Kanzlers [Text]. – VS Verlag, 2005. – 401 S.

В статье рассмотрена тактика экспрессивности речи, которая позволяет политику проявление
эмоций, собственное самовыражение. В зависимости от обстоятельств и испытываемого эмоционального
состояния это могут быть рациональные и эмоциональные оценки. Особенностью данной тактики является
ее реализация на уровне стилистических и синтаксических средств.
Ключевые слова: политический дискурс, коммуникативная тактика, языковая личность,
экспрессивность речи, стилистические средства, синтаксические средства.

The paper studies the speech expressivity tactic, which lets the politician express emotions and allows his self-
expression. Depending on circumstances and emotional condition experienced, there can be rational and emotional
evaluations. The specific feature of this tactic is its realization on the level of stylistic and syntactic means.
Keywords: political discourse, communicative tactic, language personality, speech expressivity, stylistic means,
syntactic means.
Надійшла до редакції 14 листопада 2011 року.