Справа змартвихвстанців, recte1 єзуїтів, recte
ультрамонтанського католицизму*, стоїть нині на порядку
деннім не тільки у нас, але і в цілім цивілізованім світі.
Так і здається, немовби католицизм, пригадуючи собі дав
ню свою могучість, вібрав послідніми часами всі свої сили,
щоб ще раз запанувати над світом. «Syllabus»2 покійного
папи Пія IX*, громлячий цілу науку, культуру і думку
новіших віків, був першим рішучим голосом того воскре
саючого католицизму, першим його бойовим сигналом.
В логічній консеквенції за «Syllabus’oM» мусили сліду
вати енцикліки папи Леона XIII, рекомендуючи поворот
до філософії св. Томи з Аквіна*.
І коли судороги того воскресаючого католицизму далися
чути з більшою або меншою силою по всіх краях цивілізо
ваного світу, в Північній Америці і Англії, в республікан
ській Франції і протестантській Німеччині, то з не мен
шою, коли й не більшою силою мусили вони озватись і в
Австрії. Для місії католицької представляє Австрія дуже
велике і вдячне поле. Зложена з різноплемінних і в різних
напрямах змагаючих народів, вона містить в собі багато
народів католицьких, але не менше того й не католицьких,
так що в самім внутрі Австрії єсть поле для католицької
пропаганди. Обставини остільки улегшують тую пропа
ганду, що народи, входячі в склад Австрії, по більшій час
ті дрібні і жиючі з собою в племінних, історичних та су
спільних антагонізмах. Відси випливає конечність прави
тельства сильного, сильнішого від кождого поодинокого
1 Насправді (лат.).— Ред.
? Список, перелік (лат.)-— Ред.
221 народу, і конечність династії вищої понад всі зміни систем
правительственних і констеляцій партійних. Династією
держиться Австрія яко цілість, — а династія єсть като
лицькою.
При таких обставинах, корисних для католицької про
паганди, яка ж єсть ціль її в Австрії? Окрім загальнокон-
фесійної, має католицизм в Австрії ще й велику політичну
ціль. Провідники католицької церкви ніколи не зводять
ока з востока, з Росії, досі православної. Як той древній
Катон* кінчив кожду свою бесіду в римськім сенаті при-
гадкою о потребі зруйнування Карфагена, так в Ватікані
один наслідник Петра другому передав незмінне римське
«Ceterum censeo — Orientem esse convertendutn»1. Австрія
з своєю католицькою і апостольською династією єсть в
очах Риму тим великим розсадником, з котрого мають роз
ростися далеко на схід і на північ буйні паростки католи
цизму. Австрія яко така повинна бути після планів рим
ських одноцілою і рішучо католицькою державою, по
винна статися могучим і тісно зорганізованим отрядом тої
великої ecclesia militans2, котра швидше чи повніше має
рушити на схід. Чи ж диво, що і пропаганда католицька
у внутрі самої Австрії мусила послідніми роками при
брати широкі розміри, мусила статися ділом первостепен-
ної важності як для цілого католицького світу з одної, так
знов і для інтересованих тут пасивно чи активно народно
стей і партій з другої сторони?
Ще ж доки керму правительства в Австрії держали
т[ак] зв[ані] ліберали, т. є. елементи переважно некато-
лицькі, а то й безконфесійні, то і пропаганда католицька
в Австрії не могла вестися так голосно, урядовим способом.
Але хвилі воскресаючого католицизму враз з іншими істо
ричними хвилями з кінцем 1870-их років підмили нетверде
становище австрійського лібералізму і довели його до упад
ку. На місце Лассера* — Ауерсперга* наступило міні
стерство Таафе*, інавгуруючи т[ак] зв[ану] політику поєд
нання в дусі католицькім і на грунті католицизму. Като
лицькі елементи Австрії подали собі руки, розібрали
поміж себе власть і впливи. Тірольці, і поляки, і чехи
стрітилися на тім спільнім полі. На нову зміну в цілім
1 Зрештою, я вважаю, що східна [церква] повинна бути навер
нена (лат.).— Ред.
З Войовничої церкви (лат.).— Ред.
222 ході австрійської політики, інавгуровану ерою Таафе,
радісно відкликнувся Ватікан, устроюючи велике і шумно
інсценоване Кирило-Мефодіївське свято; з «апостольського
престола» прокламовано католицький панславізм в Ав
стрії.
Кирило-Мефодіївське свято було з сторони Ватікану
великою маніфестацією в інтересах Австрії. Католицька
місія Австрії і у внутрі і на сході зістала там недвозначно
замаркована; правительству австрійському в широких на
черках показано цілі, до котрих повинно змагати. І від
того часу воно справді пройшло вже добрий кусень дороги
після показаної з Риму маршрути. Досить буде вказати на
перефорсування нової устави шкільної, на щасливе пере
садження католицьких більшостей в деяких соймах
крайових і вкінці наявне урядове підпирання єзуїтсько-
змартвихвстанської пропаганди та на мовчаливе, але оче
видне признання «престолові апостольському» важної ін-
геренції у внутрішні церковні діла поодиноких провінцій.
Досить буде пригадати такі, спеціально нас, русинів, доти-
каючі факти, як віддання добромильського монастиря
єзуїтам, реформа василіан* при помочі тих же єзуїтів,
усунення митрополита Іосифа, основания інтернату змарт-
вихвстанців во Львові при помочі сойму і під опікою поль
ської аристократії, вплив патрів Рідля та о[тця] Калін-
ки* на верховників нашої львівської архідієцезії і редагу
вання органу тої архідієцезії в дусі тих патрів, а вкінці
неудавшіся плани єзуїтські з з’їздом одпоручників руського
духовенства во Львові. Всі ті і другі численні факти свід
чать нам аж надто ясно, що русини становлять також нема
ловажну цифру в рахунках католицько-єзуїтської про
паганди і що на них звернено послідніми часами дуже
бачне око.
Хто тільки раз поверхово гляне на карту русько-ук-
раїнської землі і зверне увагу на історію та теперішнє
положення русько-українського племені, тому відразу ста
нуть ясними причини, для яких воскресаючий католицизм
так гаряче ними занімається, так старанно і систематично
насилає нам своїх апостолів і силується нас притягнути на
свою сторону. Самим своїм географічним положенням на
розграниччі між північною а полуденною і західною Сло
в’янщиною, в найкращім кліматі, повздовж Чорного моря,
край наш призначений відіграти велику ролю в цілій бу-
дущій судьбі Східної Європи. Він становить не тільки ключ
223 до внутра Росії, але заразом і найбільше джерело її сили;
позбавлена України Росія втратила би всяке значення на
Чорнім морі і на Балканськім півострові, відтята була б
від цілого майже слов’янського світу. Етнографічно Русь-
Україна представляє для католицько-єзуїтської місії дуже
понадну ціль. Розділена між три держави, нищена мате
ріально від віків, донедавна (а в великій часті і досі) гне
тена могучими противниками, котрі би бажали її цілкови
того винародовлення, позбавлена маєтних і упривілейова-
них, а тим самим незалежних і смілих провідників, вона
попри те в масі народній представляється так однаковою на
цілім величезнім просторі, як рідко котрий інший народ.
Одинокими майже провідниками того народу суть свяще
ники, звичайно убогі, родиною обтяжені, від іноплемінних
панів та консисторій залежні. Здається, що корисніших
условій для католицько-єзуїтської пропаганди і придумати
не можна. Правда, в тій часті нашого краю, що під Росією,
поки що пропаганда тая не може мати ніякого доступу. Але
патри уміють ограничитися і думають зовсім справедливо,
що ліпший воробець в руці, ніж ворона на вербі. Коли їм
удасться зовсім окатоличити русинів галицьких, то при їх
помочі далеко легше буде найти доступ і до русинів закор-
донових і зробити вилом в православній єдності Росії.
Такий рахунок роблять єзуїти pro domo sua1.
Чи окрім виглядів на окатоличення -з часом цілого
русько-українського племені показують єзуїти Австрії
ще й другий рахунок, а іменно такий, що з окатоличенням
русинів-українців зовсім конечно пересунеться і цент])
гравітації того народу, що русини-католики з-за кордону
природніше звертати будуть очі на слов’янсько-католицьку
Австрію, ніж на православну Росію,— сього ми документно
не знаємо, хоч деякі зовсім недвозначні факти, а іменно
становище австрійського правительства в справі добро-
мильській і василіанській, кажуть нам чогось подібного
догадуватися. Але єсть ще в Галичині третя сила, з котрою
католицька пропаганда повинна була згодитися для спіль
ного ділання на землі руській. Тою силою суть поляки.
Правда, поляки-католики, а особливо шляхта польська,
вїдзначується побожнестею, доходячою часто аж до біго-
терії. Але з другого боку, та сама шляхта польська зітхав
ще раз в раз за утраченим раєм — історичною Польщею,
1 Для свого дому (лат.).— Ред.
224 ш
у и + у м ї Є *Ш г ш
с ^ ч ы /ш б г д ш : а ^ ( Ј и г и 3)*& & р4Л ‘$}& ш т гг
е?’+$4жЖ’ры$’1
и Л & іЖ і& ї а Ј а $ < ^ Ч 4 ^ и ( 4^ ЈлЛ $и Л ^ Ы Ш Ш 2/’
■ ■’ :і. \
‘, и:?
А^г:- :.Н’І ■
■” ■?’:* ‘.■ ‘ ‘і’і'”
“І
Шш
Заголовок реферату Івана Франка «Лукіан і його епоха» Др. ІВАН ФРАНКО.
А
Що таке
поступ?
=41
Обкладинка брошури «Що таке постуП>» а в хвилях, вільних від клопотів фінансових, носиться на
віть з різнородними планами реставраційними. І та сама
шляхта польська має від давен-давна з русинами свої ок
ремі рахунки і плани: рада би поперед всього бачити їх
добрими «synami ojczyzny»1, т. є. поляками, щоби в такім
разі з них сотворити тую силу, котрої вона не знаходить
в своїм власнім народі — для відбудування Польщі. І
польська шляхта бажала би ужити русинів замість клина
до розсадження великого російського колоса. Не диво за
тим, що schцne Seelen finden sich2 і що єзуїтам прийшлось
дуже легко найти спільний грунт до згоди з поляками.
Грунтом тим стався оп’ять католицизм. Ставши католика
ми, русини легше зможуть зіллятися з поляками, легше
дадуть ужитися на знаряд для польських реставраційних
цілей! І от в угоду тим польським реставраційним цілям
єзуїти поручають місію католицизму в Галичині тій своїй
філії, котра по якійсь історичній случайності носить назву
многообіцяючу для поляків і складається з поляків. Тою
філією суть патри-змартвихвстанці.
Вже з того, що досі сказано про рух католицький,
котрий в консеквенції своїй напровадив на наш небосхід
тую грізну хмару, легко можна догадатися, що місія змарт-
вихвстанців на Русі ані не случайна, ані не маловажна —
і що вона викликана сучасними змаганнями трьох могучих
сил: Ватікану, Відня і Польщі. Можна також догадува
тись, що властивий їй spiritus movens3 єсть Ватікан і що
нові наші просвітителі вже з самої консеквенції свого ста
новища і супротив Австрії, і супротив Польщі мусять гра
ти дволичну політику. З одного боку, прирікаючи Австрії
користі з окатоличення русинів, вони рівночасно прирі
кають полякам користі з того ж окатоличення русинів,
хоч користі Австрії а користі Польщі (w dawnych granicach4)
суть собі на розріз противні. А наскільки правди в тих обі
цянках і щирості в тій політиці хитрих патрів і наскільки
вони мають право зватися «змартвихвстанцями», се ми на
діємось трохи докладніше розсвітати в нашій слідуючій
статті.
1 Синами вітчизни (польськ.).— Ред.
2 Знаходяться прекрасні душі (нім.).— Ред.
3 Дух-рушій (лат.).— Ред.
4 У давніх кордонах (польськ.).— Ред.
$ 5-1184 225 Il
Говорячи в попередній статті о «окатоличенні
русинів», і то не тільки українських, нині православних,
але й галицьких при помочі патрів-змартвихвстанців, ми
з розмислом ужили того слова, хоч не одному воно може
видатися свого роду плеоназмом. Адже ж в Галичині ру-
сини-уніати т. є. також католики! Щоб запобігти можливим
непорозумінням, ми хочемо, заким перейдемо до короткого
огляду історії патрів-змартвихвстанців, роз’яснити по
можності той мнимий плеоназм.
В році 1867 в Римі в невеличкім костелі, належачім де
патрів-змартвихвстанців, держав начальник того закону
ксіьондз] Гієронім Кайсевич*, в присутності, між іншим,
і и[исоко]преосв[ященства] Іосифа Сембратовича, тогдіш-
нього єпископа назіанзенського, а пізнішого митрополита
Галицької Русі, проповідь о блаженнім Іосафаті Кунцеви-
чі*, рік перед тим головно за старанням того ж Кайсевича
канонізованім. В тій проповіді, наскрізь політичній,
ксіьондз] Кайсевич висказав свої і свого закону погляди
на справу унії і справу руську, погляди, з многих взгля-
дів для нас дуже цікаві. Вичисливши деякі історичні блу
ди поляків супротив русинів і закинувши головно за те,
що «поляки не вважали уніатів правдивими католиками і до
самого кінця Речі Посполитої не хотіли уніатським єписко
пам признати крісла в сенаті, а тільки в самих послідніх
роках признали те крісло уніатському митрополитові»,
ксіьондз] Кайсевич переходить відтак до розбору «гріхів
русинів». За взір для русинів, за тип правдивого русина-
уніата ставить він бліаженного] Іосафата Кунцевича «ро-
tзznego apostola-duszochwata»1, як його називає, і в слі
дуючих многоважних словах показує русинам тую дорогу,
на котрій повинні послідувати бл. єпископа полоцького:
«On w swoim obrzqdku nie nie lacinsz с z-
y О, ale lacinnicy s 4 katolikami, wiзc
t о bracia jego ukochani. Schyzmatycy
przeciwnis^ Grekami wschodnimi, R u –
unami, ale dose ze s^schyzmatykami,
juz pomiзdzy піші jest przepasc niep-
rzebyta;on nigdy im rзkinie pod a, chyb-
dla przyciqgnienia ich do k о s с і о t a
1 Могутнього апостола-душоловця (польськ.) .— Ред..
226 pows2 echneg о»1. Переходячи затим до нинішнього
уніатського духовенства, з гнівом викликає о[тець] Кай-
севич: «О як же ви змінилися! Ви жадаєте для своєї
церкви якоїсь автономії, якихсь в і д –
рубнихправ, як коли б ви і так уже не мали їх біль
ше, ніж належиться (се зміряє до вільності — женитися)…
Чи ж ви по-католицьки поступаєте собі? Необачна школа
польсько-українських співаків співала думи козацькі про
побіди козаків,— а Січ, збіговище опришків всіх народів,
піднесла до достоїнства якогось закону рицарського, між
тим коли уладження Січі не мало в собі нічого слов’ян
ського, але було чисто туранське. За ті мрії вхопилось
новіше українофільство, повторяючи та переспівуючи ви
думки і пересуди Кониського* та [Бантиша-ІКаменсько-
го*, щоб тільки можна кидати болотом на поляків. За ті
мрії вхопилась вкінці і галицька молодіж: хоч уніатська —
вона зробила своїми героями таких гайдамаків та схизма
тиків, як Наливайко та Хмельницький. І між духовенством
уніатським від часів Іосифа II повіяло антикатолицьким
духом, а від 1848 року консисторії прямо почали пересліду
вати тих священиків, котрі хотіли жити в єдності і любові
з духовенством католицьким і поляками. «Ale coscie ztego
uczynili, to to jeszcze, zescie odrzucili nie tylko alfabet
fazinski, ktory nam otwiera przyst^p do bogatych skarbow
pismiennictwa katolickiego, ale w chorobliwej gor^czce
odroznienia si§ opusciliscie starg, a swi^tg, kirylic§ bulgar-
sk^, і co gorsze, ukochaliscie grazdank^ moskiewskg, (!),
ktora nigdy w sluzbie prawdy katolickiej niebyla»2. Як зма
гання галицьких українофілів за національний сепаратизм,
так знов львівське «Слово» і його редакторів спотикає
1 «Dziela X. Hieronima Kajsiewicza z zakonu Zmartwychwstania
Panskiego», том II, стор. 75.
[Він у своєму віросповіданні нічого не латинізував, але латин
ці є католиками, більше того, братами його улюбленими. Схизматики
навпаки — є східними греками, русинами; а оскільки вони є схиз
матиками, то поміж ними прірва непрохідна: він ніколи їм не по
дасть руки, хіба для перетягання їх до повсюдної католицької віри
(польськ.).— Ред.]
2 T а м ж е, ст. 76—78, passim.
[І якщо ще щось зле вчинили, так це те, що відкинули не тільки
латинський алфавіт, який нам відкривав шлях до багатих скарбів
латинського письменства, але у хворобливій гарячці відрубності
відкинули стару і святу кирилицю болгарську; а ще гірше, уподо
бали московську гражданку, яка ніде в службі правди католицької
не була (польськ.).— Ред.]
8* 227 острий засуд ксіьондза] Кайсевича за антикатолицьку тен
денцію. «CzЈsc kaplanцw ruskich zacz^ta odstr^czac (NB.
русинів) od kosciola і nabozeristwa lacirisko-katolickiego,
ksi§zy naszych do cerkwi swoich nie dopuszczac, oltarze
boczne z cerkwi wyrzucac. Jednemu z takich zatrazy oltarze
wyrzucone troje dzieci umarlo; czy si§ upami^tal — nie
wiemy»
Здається, не потрібно надто мікроскопічної аналізи,
щоб дослідити, на якім властиво становищі стояв в тій
проповіді кс[ьондз] Кайсевич і стоїть досі цілий закон
змартвихвстанців. Поперед усього супротив русинів виві
шують вони великопоказний прапор «унія», хоч cum rest-
rictione mentali2 розуміють під унією зовсім не то, що при
викли під нею на підставі історичних документів розуміти
русини. Бо коли русини розуміють під унією таке з’єд
нання церкви восточної з західною, котре би попри єдно
сті в основних догматах застерігало церкві восточній ціл
ковиту автономію в справах обрядових, то єзуїти і змарт-
вихвстанці відповідають на то: ваше змагання до церков
ної автономії єсть нашим найбільшим гріхом; в церкві
католицькій не повинно бути ніяких сепаратизмів, ніяких
відрубних становищ, ніяких автономій. Затим-то, що ру
сини історично розуміють під унією, для змартвихвстанця
єсть тільки «chrobliwg, gorqczkg, odrцcnienia si^»3. І що
йому до того, що трактати застерігають нетикальність об
рядів? Він уважає послідування приписам восточної церк
ви яко основний гріх руського духовенства і вник так гли
боко в тайники божої справедливості, що знає і перед най
вищими достойниками церкви публічно голосить, будтоби
одному галицько-руському священикові за його ревність,
для свого обряду умерло троє дітей! І що йому до того,
що унія, заприсягнена самими папами римськими, застері
гає грек[о]-кат[олицькому] духовенству право впускати
або не впускати до уніатських церквей латинських свяще
ників? ОІтець] Кайсевич і то уважає великим гріхом русь-
1 Т а м ж е , стор. 78.
[Частина капланів руських почала відштовхувати (N8. руси
нів) від церкви і релігії латинсько-католицької, ксьондзів наших
до своїх церков не допускати, вівтарі бічні з церкви викидати.
В одного з таких ксьондзів, що викинув вівтарі, померло тро*
дітей; чи опам’ятався — не знаю (польськ.).— Ред.]
2 3 духовним обмеженням (лат.).— Ред.
8 Хвороблива гарячка відрізнятися (польськ.).— Ред.
228 кого духовенства, що ставило зовсім легальний опір на
сильному латинізуванню русько-уніатського народу?
Скажімо коротко: католицизм у тих нових апостолів
єсть тільки один, латинський. Унія з її відрубним, автоно
мічним становищем не має серед нього місця. Той самий
історичний блуд давньої Польщі, перед котрим 1867 р.
остерігав в своїй проповіді ксіьондз] Кайсевич, а 1884 р.
в своїм відчиті кс[ьондз] Калінка, іменно уважання уніа
тів не за правдивих католиків — повторяється і в їх влас
них поглядах, гніздиться і в їх власних мислях. Унія
для змартвихвстанців єсть вже не
достаточною; вони раді би бачити нас зовсім ла-
тинниками, і тільки златинізувавшись,
ми будемо в їх очах правдивими като
ликами. Для того-то, хоч русини в Галичині від часів
заведення унії стояли при ній постоянно, хоч ославлений
іосифінізм* зовсім не ослабив їх вірності для унії, а і по
1848 році о відступництвах від унії довгий час не було ні
чого чути, то все-таки така чисто легальна діяльність
руського духовенства, якнамаганнядо очищен
ня восточного обряду, іменно в дусі
умов самої унії, відновило давні підозріння,
розбудило давню єзуїтську нетолеранцію. Хоч україно
фільство 60-х років ніколи не заявило якої-небудь непри
хильності до унії, то прецінь ксіьондз] Кайсевич в Римі
кидав на нього свої громи — за національний сепаратизмі
І хоч всі руські органи послідніми часами, в тім числі і на
ше «Діло», за весь час свого существования дуже часто в іме
ні галицьких уніатів заявляло повну лояльність супротив
голови католицької церкви і виступало против всяких
поривів релігійного роздвоєння серед галицько-руського
народу, хоч і руські посли, особливо устами о[тця] Кача
ли*, грімко заявили свою непохитну вірність унії, то
все ж таки на наш край зіслано єзуїтів і змартвихвстанців
для виховування нашої молодежі і реформування нашого
духовенства,— для латинізації!.. Чи ж будемо лякатися
висказати ясними і виразними словами той вивід, котрий
по докладнім розваженні всього досі сказаного сам собою
насунеться кождому читателеві? Нам здається — і се му
сить наповнити нас великим жалем і великою обавою о цілу
будучність нашої церкви,— що прихильність до унії по
хитнулась і ослабла не у русинів-уніатів, але що с а м і
верховники латинсько-католицької
229 церкви перестали уважати унію дос
таточною.
Що ж нам ввиду таких фактів робити, чого боятися,
чого надіятися?
Очевидно, що тенденція єзуїтів і змартвихвстанців
єсть — довести народ наш від унії до цілковитого латинства
і духовенство наше до целібату та до тої строгої єзуїтсько’:
дисципліни, яку вони досить нетактовно раптом відслонили
були в неудалім проекті адреси до папи, відкиненім від*
поручниками нашого духовенства.
Ну і що ж? — скажуть, може, деякі русини, котрі, уля
гаючи ультрамонтанським вимогам, звільна починають уже;
наближуватися до того становища, на якім хотіли би ба
чити нас всіх такі патри Кайсевичі,— що ж би то було
злого, якби русини і справді перейшли цілковито в лоно
латинської церкви, без застережень і відрубного станови
ща? Ми не знаємо, чи над тим питанням варто поважно
застановлятися; але ^щоб нас не посуджено о яку сторо*
ничність або нелояльність для Риму, ми стрібуємо се зро
бити. Полишімо наразі всі практичні трудності, на які, без
сумніву, наткнулось би запроваджування латинського
обряду по наших селах і містечках, і припустім, що отеє
всі галицькі русини прийняли обряд латинський. В тій
хвилі як же виглядає їх становище релігійне, політичне
і національне?
‘В релігійнім взгляді духовенство руське при помочі це
лібату відчужене від народу, виховане латинськими мона
хами в сліпім послусі для далеких, заграничних і з інте
ресами нашого народу не обзнакомлених верховодників,
воно швидко мусило би статися чуженицею в ріднім краю.
Не забуваймо дальше, що той значний процент інтелігенції,
якій тепер дають нашому народові доми священичі, мусив
би тогди відпасти; що число поборників моралі і поступу
народного мусило би швидко дуже вменшуватися і що за
тим загальне темпо нашого народного і так ще молодого
розвою мусило би при недостачі шляхти і світської інтелі
генції і при бідності простого народу статися повільнішім.
І в політичнім взгляді становище русинів по прийнятті
латинського] обряду зовсім би не поправилось. Може бу
ти, що для новини найшлись би деякі протектори для зла-
тинщених русинів; дуже можлива і правдоподібна річ,
що на таких протекторів в першій лінії накинулась би нам
польська шляхта. Але яка благодать для нашого простого
230 народу виплила би з тої протекції, сього ми не потребуємо
представляти: маленькі пробки тої протекції бачили ми
вже досі в нашім 20-літнім економічнім житті*, і, правду
кажучи, вони прийшлись нам до смаку досить солоно…
Але що для нас найважніше, так се наше національне
положення. Прийнявши латинський обряд в дусі ксьон
дза] Кайсевича, русини мусили би сей час між собою а сво
їми православними братами на Буковині і Україні поба
чити «неперебуту пропасть», мусили би почутися «вівцею
без стада», фрагментом національним без опори і будущини.
Католицизм в дусі ксіьондза] Кайсевича жадав би від ру
синів і відречення від руської національної історії з її
«гайдамацькими і схизматицькими» героями, і від руського
письма, тої «московської гражданки», і від руських свят,
а хто знає, може, і від руської мови, тої самої мови, котрою
говорить 17 мільйонів схизматиків-українців. З лати
нізування русинів було би рівночасно
їх відреченням від руської народності, їх спольщен
ням.
Чи се діло в теперішніх часах можливе, того ми не зна
ємо. Правда, ми віримо твердо в жизненість нашої народ
ності і віримо також, що щира патріотична праця нашої
убогої і нечисленної, але бодрим духом перейнятої інтелі
генції около піднесення і просвічення народу мусить при
нести свої плоди і скріпити наше народне становище. Але
з другого боку, ми бачимо могучих противників, роблячих
свою роботу по мудро обдуманим планам, наступаючим
на нас з різних боків, під найпонаднішими масками, гово
рячих медоточивими устами о святості унії і о правах русько
го народу, іменно для їх підкопання,—ми бачимо се, і три
вога обнімає нашу душу, і очі недармо оглядаються за
помічною рукою…
III
Восени 1838 року зібралося в Парижі кілька
емігрантів польських, щоби найти собі осібну квартиру
і жити разом життям напівмонастирським, хоч були се самі
світські люди. Ініціатором того плану був Богдан Ян-
ський*, чоловік жонатий, але недужий, сухотник і весь
відданий практикам релігійним та безповоротно погряз
ший в єзуїтизмі. Головним фі ля ром предприємства був Пет
ро Семененко*, «амбітний і гордий, донедавна ще завзятий
231 демагог»,— як виражається о нім в своїх сучасних листах
Г. Кайсевич \ — а під той час свіжо навернений заходами
єзуїтів «do przedziwnej pokory і milosci Chrystusowej»2.
Третя важніша фігура між ними був іменно Гієронім Кай
севич, поет і вояк, від ран в голову попадавший в візії і та
кож вже достаточно оброблений єзуїтами. ГІредприємству
тих братчиків сприяла католицько-містична фракція емі
грації польської, Міцкевич, Богдіан] Залеський*, Стеф.
Вітвицький* і др.
Але не довго тяглося спокійне життя братчиків. Уряд
французький бачився спонуканим розігнати їх і спеціально
прогнати Семененка і Кайсевича з Парижа. Вони удались
до Риму, де вступили до духовної семінарії, поробили до-
кторати теології і в кінці 1842 року зістали висвячені.
В головах їх повстала гадка— оснувати свій осібний
закон. Охотників до нього найшли вони кількох (нараз 5)
серед голодної і голої еміграції, і от опівночі з страсної
суботи на Великдень 1842 року в катакомбах римських
повстав новий польський закон «Zmartwychwstania pan*
skiego»3. Крім Семененка, котрий зістав вибраний першим
настоятелем нового закону, і фанатичного католика Кай
севича, належали до нового закону: русин Володимир
Терлецький*, бувший професор варшавський Губе* і ще
один поляк Дунський. Семененко зайнявся виготовленням
устави нового закону, з котрої тут для характеристики
його цілей і доріг подаємо кілька точок в дослівнім пере«
кладі4.
«1. Ціль того згромадження єсть як власне усвячен*
ня, так також розширення, і укріплювання царства божого
в душах, кров’ю Христовою відкуплених.
3. Тямуючи слова Учителя нашого, що треба ви
речися дому, жінки, навіть єще і душі
своєї, заховувати буде се згромадження при помочі
божої убожество, чистоту і послушенство.
4. Убожество розуміється так, що вправді ціле згро
мадження має мати право посідання в спосіб нижче вило
жений, але поодинокі члени нічого власного ані найменшої
речі мати не можуть.
1 Гл[яди] Bronisоawa Zaleskiego «Ks. Hieronim Kajsiewicz,
wypisy z listow і notвt zmartego».
2 До предивної покори і ласки Христа (польськ.) .— Ред.
8 Державне змартвихвстання (польськ.).— Ред.
4 Гл[яди] «Demokrata Polski»*, z d. 15 czerwca 1884.
232 5. Щоб за тим і спільно заховати правдиве убожество,
згромадження не буде посідати сум, званих капіталами, ані
добр недвижимих, приносячих певні річні доходи; але все
те, еслі би на згромадження припало, а воно, користаючи
з свого права посідання, се прийняло, взявши з того дещо
на свій ужиток, коли б було треба, напр., кілько потрібно
на один рік, решту постарається в протягу року обернути
на якусь побожну ціль або заклад. Се, однак, нічого не
перепиняє, щоб управительство закладу, в
той спосіб основаного, належало до
з громадженн я.
7. Школи, шпиталі, церкви і др., хоч будуть під упра
вою членів згромадження, але побирають свої доходи своїм
іменем; ужитковання тих доходів належить до тих, що ними
управляють, в залежності від настоятеля
згромадження.
8. В їді і уборі приноровляться братчики чи то ляйки,
чи духовні до тих світських ляйків і духовних, котрі
в тій околиці суть уважані за найчесніших і найскромніших.
Згромадження не буде мати ніяких спільних упражнень
умерщвленія плоті, окрім воздержанія від м’яса в середу
на честь пресвятої богородиці, іт о тільки дома.
10. Послушенство, котре богу миліше від жертви, свято
і совершенно має бути заховуване, будучи вповні зложене
в руках настоятеля згромадження, яко вітця цілого згро
мадження в заступництві бога і Іс[уса] Христа. Настоятель,
отже, нехай має всяку власть до доброго, котрому всі
прочі без різниці винні цілковитий послух віддавати.
11. До нього затим буде належати — означити кождого
його степінь в згромадженні, рід праці, місіте пробування
і т. д. Він буде міг давати і другим більшу або меншу
власть, в котрих прочі братчики нехай бачать і почи
тають особу Христа. Будуть, однако ж, могли ті
прочі братчики настоятелеві згромадження о способі по
ступування своїх старших, а також і о інших речах с во –
бідно в г о с п о д і (<адо1по рапи») і безпосеред
ньо ДОНОСИТИ.
12. Щоб, однако ж, настоятель згромадження власті
своєї на зле не повернув або не був таким, котрий її ужи
вати не вміє, нехай будуть при нім два вибрані тими самими,
що вибрали настоятеля. їх нехай радиться, їм нехай мо
вить все, що чинить чи то за радою, чи против ради. Вони ж,
скоро згодяться на те, що настоятель поступає не добре або
233 для згромадження не пожиточно, можуть відкликатися
до виборців, скликати їх для розсудження справи насто
ятеля і вибору нового, еслі се більшості виборців видає
ться пожаданим. Ті два в сповнюванні своїх обов’язків
мають бути незалежні від настоятеля.
14. Порядок згромадження не єсть дочкою, хоч і най
меншою, святої церкви божої, то не тільки в своїх грани
цях, але іменно найбільше взглядом єпископа церкви за
гальної наслідника св. Петра визнає послушенство.
15. Позаяк також єпископи поставлені суть від духа
св. рядити церквою божою, тож постановляє згромаджен
ня і їх найвище поважати, їх власті щосили боронити
і в своїх з ними зносинах всяку покорність заховувати.
16. Члени згромадження не принімають вправді прє-
латур і гідностей церковних, але їм не забороняється при-
німати обов’язків пароха, професора і т. д.
17. Кождий остаючий в такім положенні, крім чистоти,
повинен заховувати убожество і послушенство. Для послу
шенства, крім справоздання, яке складати буде єпископое.і
подібно як і другі знімаючі той уряд, повинен ще бодай
що три місяці здавати докладніше (зсібієі^є) справс-
здання настоятелеві, доносячи совісно о всім, що робить,
а в кінці щороку повинен бодай 15 день пробути в якім
домі згромадження і відбути там упражнения духовні.
19. Всетеобов’язуєтих, що становлять немовби осередок
згромадження, з-між котрих одні клірики і ксьондзи до
духовних, а інші ляйки до світських занять суть призначені.
20. Але позаяк, здається, єсть на те воля божа, щоб в
тім згромадженні були ще й інші відділи братчиків, бо
й деяких світських людей господь, здається, натхнув духом
своїм, щоб забажали бути з тим згромадженням одно во
Христі, для того буде міг бути один відділ спів
робітників духовних, а другий від
діл співробітників світських.
22. До відділу співробітників світських такі тільки
мають належати, котрі, покинувши світа сього і хвалу,
і пусті заняття, ані не покладаючи їх собі за ціль життя,
постановляють повернути життя своє головне на слаі;у
божу, підвищення церкви («росЬлгу^епіе козсіоіа») і доб
ро душ, кров’ю Христовою відкуплених.
23. Тим для чистоти нехай вільно буде раз тільки в жит
ті женитися, і то не в таких степенях свояцтва, котрі вима
гали би диспензи церковної. 25. Послушенство світських співробітників обнімати
буде тільки ті діла, котрі можуть назватися духовними,
т. є. такі, котрі ведуть до вищепоказаної цілі.
26. Але коли би деякі братчики, крім того послушен
ства, хотіли слухати (настоятеля) і в розпочинанні інших
діл, вільно їм.
27. А ся устава нехай буде для братчиків і цілого згро
мадження, що нічого не мають оголошувати печатно без
дозволу настоятеля.
29. Що ж тикається другої цілі згромадження, котрою
єсть, кроме власного усвячення, розширення і утверджен
ня царства божого в душах братей наших, тую осягнути
навчить нас радше ласка божа, проясняючи нас на будуще
досвідами.
31. Потрібним тут також видається заборонити приват
них обов’язків, щоб сили наші, впрочім, так малі, в той
спосіб цілком не розстрілилися. А затим такі обов’язки,
як дозорці дітей в якім домі приватнім, братчикам нашим
прийняти не вільно.
32. На кінці тої устави, щоб запобігти тісненням со
вісті, корисно буде всім братчикам освідчити, що устава
та сама собою під карою гріха не обов’язує, хоч переступ-
лення її може бути гріхом з причини зложеного обіту, або
коли настоятель в мисль її що-небудь розкаже силою свя
того послушенства».
Подавши важніші виїмки з сього цікавого документа
історичного, ми уважаємо не лишнім подати також деякі
коментарі, які над ними робили сучасні польські демо
крати.
«Устава закону змартвихвстанців,— писав «Оешокгаїа
РоЬкі»,— містить в собі такі самі приписи, як устава
закону єзуїтів. Змартвихвстанці не мають то бути самі
члени закону (законники), але також і інші духовні, а на
віть і світські люди. Устава виразно каже: буде один від
діл співробітників духовних, а другий відділ співробіт
ників світських, бо згромадження желає впровадити сей
закон не тільки між духовних, але і між світських. Змарт
вихвстанці суть законниками, але наперекір всяким регу
лам законним вільно їм бути парохами або навіть повнити
інші обов’язки, єслі тільки на те одержать дозвіл на
стоятеля».
«Закон змартвихвстанців визнає послушенство
взглядом папи римського яко наслідника с в.
235 Петра; інших єпископів обов’язуе поважати,
власті їх боронити ів зносинах з ними захову
вати покірність, бо вони установлені духом св.;
але послушенство безвзглядне, котре
богу миліше від жертви, закон той наказує тільки для на
стоятеля згромадження в заступстві бога і господа нашого
Іс[уса] Христа. Чим же за тим єсть після устави змартвих-
встанців (і конституцій єзуїтських) кождий єпископ?
Єреєм, установленим від духа св. (§ 15). Чим єсть сам папа?
Наслідником св. Петра (§ 14). Але настоятель згромаджен
ня змартвихвстанців єсть намісник Христа (§ 11); йому
про то належиться послушенство найбільше, святе, без-
граничне. Устава для ліпшого зрозуміння в бесіді навіть
заховує градацію. Так затим після неї згромадження взгля
дом папи послушенство визнає, прочих єпископів
шанує, але наказує послушенство взглядом на
стоятеля закону».
«Устава, говорить § 32, сама по собі не обов’язуе під
карою гріха; припис той слово в слово згідний з приписом
конституції єзуїтської; але обі устави додають зараз:
хіба що настоятель каже що -н ебудь
після неї силою святого послушен
ства. Що ж затим значить перше речення против дру
гого?»
Ми не будемо вдаватися в розбір полеміки, яка в 1844
і 1845 рр. завелась була між польськими демократами
і ультрамонтанами о то, чи змартвихвстанці суть правдиві
єзуїти, чи ні. Ми звернемо тільки увагу на то, що вище-
наведена устава того закону дає настоятелеві його неогра-
ничену власть над цілим згромадженням і, впроваджуючи
яко невідступну інгредієнцію святого життя взаємне себе
і доноси до настоятеля, дає тому послідньому тисячі могу
чих способів до цілковитого опанування кождої одиниці,
належачої до закону або і стоячої поза ним. Досить
буде нам дальше запримітити, що в 1850-х роках діяль
ність змартвихвстанців рішучо взяла собі за ціль огіепіет
сопуегіепсіит1, т. є. не навертання браміністів і будди
стів в Індії, але навертання православних і уніатів. Таку
ціль має їх місія в Болгарії і Галичині.
Жиючи і ширячись після такої устави, яку ми више
навели, підлягаючи во всім волі настоятеля, живучого
1 Навернення Сходу (лат.).— Ред.
236 в Римі,— тепер єсть ним знов основатель закону, ксіьондз]
Семененко,— уважаючи свій закон найвищим владником
тіла і душі, а свого настоятеля прямим намісником Хрис
товим, чи ж диво, що змартвихвстанці роблять скоро
поступи, втискаються там, де їх найменше можна наді
ятися. Признаючи унію недостаточною для цілковитого
католицизму, чи ж диво, коли б вони в Римі уживали всій
способів, щоб здискредитувати її в очах апостольського на
місника? Говорять, що також багато і за їх причиною зістав
з галицького митрополітичого престолу усунений найвір-
ніший прихильник унії, митріополит] Іосиф Сембратович.
Кажуть, що довгий час перед тою катастрофою віисоко]
преосвіященство] Іосиф з тривогою поглядав на верхов
ників того закону…
Дальшої історії закону змартвихвстанців ніщо розка
зувати: вона убога фактами. Проповідницька діяльність
Кайсевича серед еміграції польської в Парижі 1844 і
1845 р., його ж подвійна подорож до Галичини 1848 і
1868, його місія в Америці, місія Семененка в Болга
рії, осідлення змартвихвстанців в Галичині,— се головні
внішні факти історії того закону. Складаючись первіс
но з 5 членів, він в р. 1876 числив їх 78 (без світських) і по
сідав уже кілька церквей, шкіл і інших закладів, а навіть
один фольварк (в суперечності з уставою?). Нині, по ^ л і
тах, шанси його мусили значно поправитись.
IV
Стрібуймо тепер заглянути до внутра робітні
змартвихвстанців.
Поперед всього ми мусимо тут приготовитися на необ-
ходимий при всяких єзуїтських змаганнях дуалізм між
словами а інтенціями і ділами. Видячи, що русини в Гали
чині твердо стоять при унії, змартвихвстанці, поселившися
у нас і заложивши за крайові гроші свій інтернат, узнали
конечним на словах учинитися гарячими прихильниками
і защитниками унії. «Трудно знайти життя так горесне,
як життя унії»,— говорив д[ня] 17 марта 1833 року началь
ник львівських змартвихвстанців в Кракові перед вельмож
ними протекторами і протекторками свого закону1. «Покут-
1 Гл[яди] X. К а 1 і п к а. БсЬугша і ипіа. Ь\уо>у, 1833.
237 ниця то за других; і давні, прастарі гріхи оплачувати
мусить, і нові змазати трудом великим, сльозами і кров’ю:
подвійна мучениця, бо від чужих і від своїх утерпіти мгла,
від ворогів майже тілько, що і від тих, котрі повинні їй
служити». На той сам темат мав сього року ксіьондз] Ка-
лінка навіть цілий публічний відчит, виказуючи і крити
куючи поступування давньої Польщі з уніатами. Впрочім,
бесіда така стрічається не у самого Кал інки. Ще перед
ним, в 1867 і 1868 р. говорив в подібнім дусі ксіьондз]
Кайсевич, оскільки знаємо, два рази і оба рази в таких
случаях, коли мав під собою русинів або проповідав
на руській землі. Такі самі або ще яскравіші, для
унії прихильні погляди висказав ксіьондз] Калінка
і в своїм першім справозданні з діяльності львів
ського інтернату весною 1883 року. Чи ж диво, що
така тактика мусила здобути серця деяких менш з
бистроумних русинів, що голошена з такою емфазою,
з такою ерудицією прихильність до унії мусила вмови
ти в деяких русинів переконання, що справді в пат-
рах-змартвихвстанцях Русь знайшла «внезапу» таких
другів і поборників, яких ще ніколи між поляками
не стрічала.
Весною минувшого року гостячи в Підгаєччині, мал:.*
ми в своїх руках лист одного з львівських змартвихвстан-
ців до одного священика з Підгаєччини. Посилаючи адре
сатові справоздання кс[ьондза] Калінки, змартвихвста-
нець покликнувся іменно на ті прихильні для унії уступи,
котрі там були поміщені. От бачте,— писав він,— чи мл
вороги русинів і унії, коли наш начальник так говорить
і пише! А з другого боку, гляньте на фальшивість і перфі-
дію русинів: зразу, скоро ми прийшли сюди, вони накину
лись на нас, хоч не могли ще сказати о нас. нічого ані
доброго, ані злого. Тепер же, коли ми починаємо ви
ступати за унією, виховуємо своїх питомців по-руськи
і т.д., значить, коли руським газетам слідувало б нас
похвалити, вони мовчать. Лист сей не остався без
наслідків: він був одним з тих джерел, з котрих виплило
знане внесення О. Дудикевича о підмогу з повітових гро
шей для тих ратників Русі. А між тим ми бажали би, щоб
отці з Підгаєць хоч раз поглянули своїми очима на то, як
виховують змартвихвстанці руських дітей в своїм інтернат:.!
Правда, вони посилають їх до руської гімназії, «позволя-
ють» їм в інтернаті і між собою і до патрів говорити пе-
238 руськи, але з своєї сторони стараються їм вибити з голови
«р у с ь к о -журналісти ч ні переконай-
н я»,говорячи, що «русини стоять тепер на похилій площі,
ходять по блудній дорозі; з такими переконаннями і по
глядами, які ширять руські газети і які має більшість
русинів, не можна війти до царства небесного, де нема ні
русинів, ні поляків, а суть тільки вірні діти одної като
лицької церкви». Чи треба додавати, що патри хоч позво-
ляють своїм питомцям по-руськи молитися і слухати поза
інтернатом руського богослужения, однако ж від себе
роздають їм молитовники польські, водять їх щодень на
богослужения латинське і відбувають з ними духовні кон
ференції по-польськи.
Говорячи о роздаванні польських молитовників, ми
маємо на гадці весь час аж до того тижня. Бо сього тиж
ня видали о[тці]-змартвихвстанці руську книжечку, при
значену для питомців інтернату, н[азвану] «Правила
і молитви братства пресвятої бого
родиц і від з в а н н я». З тої книжечки довідуємось,
що патри з питомців свого інтернату зложили братство
релігійне, котрому, хоч воно зложене з студентів, не чужі
суть і політичні цілі. Бо точка 11 «Правил» говорить:
«Пам’ятаючи о посланництві нашого народу, об’явленім
нам устами намісника Христового Урбана VIII*: «О мої до
рогі русини, надіюсь через вас цілий Всхід навернути»,—
хотячи оскільки змоги відповісти сьому званню, щомі-
сяць приймемо причастя на навернення Росії, котра цілий
Всход тримає в схизмі». В молитвах ранніх і вечірніх,
приписаних для членів того братства, говориться всюди
лиш о римсько-католицькій церкві,— о греко-
католицькім обряді в цілій тій кни
жечці нема ані разу споминки. Значи
ться, тії, що виховують питомців, лишають зовсім на
боці тую унію, котрої защитниками себе перед руським
світом величають.
Що, впрочім, тая унія має для змартвихвстанців пере
важно політичні цілі, се бачимо із слідуючих цікавих слів
о[тця] Калінки, сказаних в Кракові 1833: «Dwa wieki
istnienia Unii wsrфd nawalu strasznych niebezpieczenstw,
miliony dusz zbawionych ala Nieba, a po ludzku mфwi^c
і do Polakфw przynioslo rozszerzenie cywilizacyi europe-
jskiej і katolickiej po za Dwinз і po Dniepr і utrwa-
leniePolski ta m, gdzie onaswych pod-
239 s t a w rodzinnych nie miala»1. Але тепер вже і сього
не досить, «не досить відбудувати то, що
б у л о …» . «Цілий Восток аж по Азію має належати до
унії», т. є. зглядно до Польщі. До тої «будови не може
бути рук замного і не можна надто вчасно їх приготовляти»2.
«І чи се має бути задача самих русинів? О, ні, не стало
би їм сили до так великого діла. Як на Литву м и занесли
колись світло віри, як при помочі поляків станула
унія Берестечська і м и то русинам відтворили ворота до
правдивої церкви, так, коли бог нові отворить дороги,
і на далекий Восток занесемо віру католицьку,
занести її мусимо, єслі хочемо остатись вірними даній тра
диції і наново статись тим, чим були
давніш е»3.
Нам здається, що слова ті досить ясно говорять самі за
себе. Не русини мають нести унію на Всхід, але поляки,
римо-католики, і конечно, таку унію, як вони її розу
міють. А ціль того походу буде «відбудовання того, що бу
ло», тільки на ширші розміри, «утривалення Польщі
там, де вона своїх родимих підстав не має». В тім дусі
і зовсім з світських поглядів глядів на справу унії і
ксіьондз] Кайсевич, коли р. 1868 в пророцькій екстазі
говорив з казальниці львівського єзуїтського костелу:
«О grodzie Lwi, rozlegles si§ u stop Karpat, okolony wieri-
cem pagorkow twoich, patrzysz ku Baltyckiemu і Gzarnemu
morzu і jestes jakoby klamra Buzansko-Wislannej і Dniest-
rzansko-Dnieprowej doliny. О Lwowie ruski, p о 1 s k i.
zarazem, tys spojniadwoch ludow bra-
t n і ch! Dzis stajesz si$ wielkiem ogniskiem zycia naro-
dowegol»4 І тут, як кождий бачить, проповідник має на
1 Schyzma і Unia, стор. 41—42.
[Два сторіччя існування унії серед навалу страшних небезпек,
мільйони душ, врятованих для неба, а попросту кажучи і до поля
ків принесло розширення цивілізації європейської і католицької
поза Двіну і по Дніпро і закріплення Польщі там, де вона своїх
основ рідних не мала (польськ.).— Ред.]
2 Dziefa ks. H. Kajsiewicza, t. I.
3 Schyzma і Unia, стор. 44, 45.
4 Dziefa ks. H. Kajsiewicza, t. I.
[О місто Льва, розташувалося побіля стін Карпат, обрамлене
вінцем твоїх пагорбів, дивишся в бік Балтійського і Чорного моріь
і е ніби застібкою Бужансько-Віслянської і Дністровсько-Дніпров
ської долини. О Львове руський, а разом польський, ту:
зв’язок двох братніх народів! Тепер стаєш великим
вогнищем життя національного! (польськ.)— Ред.]
240 думці чисто політичнуунію русинів з поляка
ми яко підставу політичного відбудовуван-
н я Польщі.
До такого, а не до іншого діла приготовують патри-
змартвихвстанці подвижників і борців в Галичині з руси
нів і з поляків.
Ми зближаємось до кінця своєї речі.Ми, конеч
но, не потребували надто широко й говорити о тім,як шкід
ливі суть заходи змартвихвстанців для нас, русинів. Всі
міри о відбудованні Польщі поза її етнографічними
границями ми раз назавсігди уважаємо кривдою
і нещастям для нашої народності і думаємо, що патри-
змартвихвстанці, помишляючи о тім, запізно трохи вибра
лись до Галичини. Конечно, зруйнувати те, що досі
зроблено для розбудження і піднесення нашої народно
сті, вони чей же не зможуть,— але нашкодити все-та
ки можуть, і для того накликування щонайменше до
осторожності супротив їх заходів ми уважаємо ділом
потрібним і дуже важним. В нашій статті підступи
ли ми до їх діяльності ще з другого боку і старались
показати величезну шкоду, яку принесло б для русинів
принімання обряду латинського, котрий мусив би мов
клин вбитися в живе тіло нашого народу, мусив би
«неперебутою пропастею» відділити нас від наших братів
за Збручем, з котрими зв’язі духової народності ми під
загрозою цілковитого винародовлення і остаточної загибе
лі ніколи виречися не можемо і не сміємо.
На закінчення сеї розвідки ми мусимо освітити діяль
ність і місію патрів-змартвихвстанців ще з одного боку,
а іменно: чи місія їх справді може причи
нитися до воскресения Польщі і чи
за тим поляки галицькі добре роб
лять, попираючи іменно в тій думці
ї х д і я л ь н і с т ь? Або формулюючи се питання трохи
інакше: хто може скористати з місії
змартвихвстанців і чи може з неї
скористати польський народ? Може бути,
що декому з нас розбір сього питання може видатися злиш-
нім. Що нас то обходить? — скажуть. Нам досить знати,
«41 що діяльність їх для нас шкідлива,— і знаючи те, опира
тися тій діяльності. Так, для ставлення опору сьо.’о
досить, але не досить для людей, котрі не хотіли б
ограничитися на пасивнім опорі, котрий при загаль
ній незорганізованості наших суспільних сил завсігди
мусить зводитися на опір єдиниць супротив цілого
кріпко зорганізованого закону. Очевидна річ, що при
таких шансах боротьба виходить нерівна — нам на шкоду.
Нам треба не тільки самим собі організуватись для друж
ного опору, але й союзників шукати на підставі спіль
них інтересів і потреб. А такими союзниками для бороть
би з єзуїтизмом і винародовленням повинні в першій
лінії для нас бути іменно щиро мислячі П О Л *■ –
ки-демократи.
В минувшім річнику «Діла» в статті «Наш погляд на
польське питання» виказали ми, як задивляємось на від
родження Польщі. Яко слов’яни, ми, конечно, бажаємо
полякам всього доброго і бажаємо їм наперед всього «не
пропасти в німецькій пучині», котра грозить їм з заход/.
Ми бажаємо їм народного поєднання і навіть політичного
відродження. Але як русини, ми ніколи не можемо бажали
собі панування над нами чийого-небудь а найменше па
нування над нами Польщі. Противно, ми уважаємо
всякі замахи реставрації Польщі
поза етнографічними границями пс –
льс ького народу найтяжчим нещас
тям для самого польського народу.
Бо досить тільки взглянути на карту земель, заселених
польським народом, щоб переконатися, що етнографічна
Польща, особливо ввиду грозячої з заходу германізації,
єсть бодай чи не найслабшою позицією в Слов’янщині і на
віть при найліпших політичних кон’юнктурах, при найко
рисніших для поляків рішеннях конгресів дипломатич
них сама собою о сто я ти сь ніяк не зможе. Одиноке условіє
існування Польщі єсть федеративний союз її з народами
непольськими на всхідних межах польського племені,
побудований на підставі повної рівноправності і якнай
ширшої народної і громадської автономії кождого по
одинокого союзного племені. Всяке змагання, котре си
лується тепер накинути котрій-небудь з тих непольські<х
народностей польщину, чи то яко мову шкільну і урядову,
чи то яко латинський обряд, після нашого найглибшого
переконання копає гріб самому існуванню польського
242 народу, бо будує мур кривди і ненависті між поляками
а їх природними союзниками.
Придержуючись таких поглядів, ми очевидно відрод
женої Польщі не можемо представити собі інакше, як тіль
ки людовою, демократичною. Важким і необхідним кроком
до такого відродження повинно бути затим в першій лінії
здемократизування шляхти польсь*
к о ї. Шляхта та, котра після загального голосу істо
риків «пропила давно Польщу», погубила її в спілці
з єзуїтами,— повинна покинути свою дотеперішню кастову
відрубність і перейнятися цілком інтересами простого
народу,— повинна свого упривілейованого становища і сво
їх матеріальних средств ужити для тим ревнішої служби
тому народові. Вона повинна знати, що всякі мрії о відбу-
дованні Польщі шляхетської суть пустими мріями і що
все, що тільки не дає їй якнайшвидше розвалити тую сті
ну, котра відділює її від власного народу, всі панські тра
диції і привички, відрубні інтереси і облесливі шеп-
ти — суть іменно найтяжчими ворогами польського наро
ду. Шляхта польська повинна знати то добре, що перед нею
тільки дві дороги: або стати слугою народу і спільними си
лами, путем просвіти і економічного розвою попровадити
його до відродження,— або статись його п’явкою, паном,
ворогом і спиняти наближення його ліпшої будущини.
Іншого вибору нема.
Як же з такпонятого польського становища
представляється діяльність єзуїтів і змартвихвстанців на
Русі? Вже то одно, що вони прийшли до нас непрошені, нам
накинені і будять до себе загальну нехіть, повинно би ка
зати полякам серйозно заду матись.Єзуїти підлещують шля-
хетсько-польській гордості; недавно читали ми план їх
провінціала о заложенні «виховуючого» закладу, в котрім
діти шляхетські держались би окремо від «посполи
тих», очевидно, що до здемократизування шляхти таке
виховання не причиниться, великих соціальних против
ностей не полагодить, але спосібне єсть прискорити
страшну катастрофу. А з другого боку, змартвихвстанці,
виховуючи між русинами релігійних фанатиків і бездуш
ні знаряди в руках римських начальників, не тільки не на
вернуть Русі на римський обряд, але можуть правом при
родної реакції викликати серед нашого народу релігій
ний рух в зовсім противнім напрямі, чого ледве чи схо
чуть бажати поляки, так як не бажаємо і ми, уважаючи
243 всякі релігійні рухи і спори натепер зовсім для нас не
вчасними. І як, з одного боку, ми щиро бажаємо націо
нального скріплення і політичного відродження ціло
го Слов’янства і кождої його поодинокої часті, так з дру
гого боку, ми твердо переконані, що до тої цілі треба
змагати зовсім іншими дорогами, ніж се тепер роблять
галицькі поляки в спілці з єзуїтами і змартвихвстанця-
ми. Т у т пр и готов у єтьс я не воскресе-
ніє Польщі людової, але погребеніє
всеї будущини польського народу!
І дармо ми против такого ходу оглядаємось за підмогою
з-поміж поляків. Порадою і підмогою для нас могла б
бути тільки польська щиро демократична,
людова партія з ясними і твердими поглядами на
історію русько-польських відношень, з щирою любовію до
свого народу, з належним зрозумінням і замилуванням
його насущних і реальних інтересів. Партії такої міх
поляками галицькими нема, і судячи по тій неясності
думок і поглядів, які проявляються у найчільніших з тіак]
зв[аних] галицьких демократів, судячи по тій всевладності
жидівсько-шляхетської і шляхетсько-єзуїтської партії :з
краю і по несмілості «демократів» сказати супротив тих
партій своє profession de foi1 і що найважніше звернутися
прямо і безоглядно до простого народ у,— судячи
по всіх тих признаках, ми з смутком мусимо сказати, що
така партія, котра могла б іти разом з русинами і з кот
рою могли б іти русини, не понижуючись і не рум’яні-
ючись, серед галицьких поляків ледве чи скоро витво
риться. Але все ж таки зароди для її взросту суть, і надій
мось, що доля позволить їм рости і розростатися…
1 Професійну думку (франц.).— Ред.