До сорок п’ятого тому творів I. Франка входять статті,
дослідження, рецензії, присвячені проблемам філософії та соціоло­
гії, написані І. Франком протягом 1877— 1907 рр. Частину з них
було надруковано в періодиці й окремими виданнями. Ці тексти
подаються за останніми прижиттєвими виданнями. Решта текстів
друкується вперше — за автографами. Переклад трьох розділів
з «Анти-Дюрінга» Ф. Енгельса підготував і прокоментував
H. Я* Горбач. Праці, написані польською мовою, переклав на ук­
раїнську мову В. Д. Литвинов. Пояснення слів та покажчик імен і
назв підготував І. Г. Герасим’як.
Праці друкуються в хронологічному порядку.
Творча спадщина І. Франка посідає визначне місце в історії
філософської думки на Україні. В творчому здобутку мислителя
є ряд праць, які безпосередньо стосуються актуальних питань
філософії і соціології. Проте своєрідність філософської спадщини
у І. Франка полягає, зокрема, в тому, що актуальні ідеї філософ­
ського й соціологічного характеру він розробляв також у худож­
ніх, літературно-критичних, публіцистичних творах. Тому повне
уявлення про сутність філософських та соціологічних поглядів
I. Франка дає лише знайомство з усією багатоманітною спадщи­
ною революціонера-демократа.
Як мислитель і громадсько-політичний діяч 1. Франко сформу­
вався під впливом сучасних йому суспільно-економічних умов
на Україні, зокрема в Східній Галичині, на основі глибокого вивчен­
ня кращих взірців української, російської і світової літератури
і філософії. Його приваблювали прогресивні ідеї українського
письменника-патріота Івана Вишенського, філософа-гуманіста
Григорія Сковороди, він схилявся перед генієм Тараса Шевченка
і славною плеядою російських революційних демократів XIX ст.
Певний вплив на І. Франка мав М. Драгоманов.
Першорядне значення для правильного розуміння світогляду
І. Франка має врахування ступеня і характеру впливу на його по­
гляди марксизму і пролетарського руху. І. Франко грунтовно ви­
вчав такі твори К. Маркса і Ф. Енгельса, як «Капітал», «Анти-Дю-
рінг», «Маніфест Комуністичної партії», переклав українською мо
вою 24-й розділ І тому «Капіталу» і написав до нього передмову,
в якій у популярній формі виклав теорію додаткової вартості
501 Маркса, а також три розділи «Анти-Дюрінга» Енгельса, які вмі­
щені у даному томі.
Вивчення І. Франком марксистської теорії так чи інакше
позначилось на його світогляді. Однак, в силу відсталості суспіль­
них відносин у Галичині, слабкого розвитку тут робітничого руху,
І. Франко, сприйнявши ряд важливих положень марксистського
вчення, в цілому залишився на позиціях революційно-демократич­
ної ідеології.
Для соціологічних поглядів 1. Франка характерне визнання
залежності суспільної свідомості від економічних умов життя
суспільства. Переворот духовний і літературний, писав він, насту­
пає після перевороту економічного. Важливою рисою поглядів
І. Франка є глибока віра в революцію як засіб знищення економіч­
ної нерівності і перебудови всього духовного життя суспільства
на нових засадах.
Мислитель-гуманіст не хотів кровопролиття, мріяв про те,
щоб досягти справедливості «не зброєю, не силою вогню, заліза
і війни», а «правдою, трудом й наукою». Однак він розумів, що па­
нівні класи мирно не поступляться своєю владою, тому й визнавав
правомірність революції.
Визнаючи вирішальну роль народних мас в історії, І. Франко
вважав, що революцію здійснить народ, насамперед найчисленні-
ший клас капіталістичного суспільства — селянство. Хоч І. Фран­
ко приділяв багато уваги робітничому класу, правильно розумів
економічні основи його відмінності від інших класів, однак він
недооцінив роль пролетаріату як могильника капіталізму, як кла­
су, під керівництвом якого народ зможе знищити капіталістичні
відносини й прийти до соціалізму.
Розглядаючи суспільне життя як закономірний процес посту­
пального розвитку, І. Франко був переконаний у перемозі соціалі­
стичних відносин. Якщо спочатку його уявлення про майбутнє су­
спільство збігалися з утопічним соціалізмом М. Г. Чернишевського,
то з часом, на грунті осмислення соціально-історичної практики
кінця XIX — початку XX ст. і під впливом марксизму, в його по­
глядах все відчутніше виявляються елементи наукового соціалізму.
Виходячи із своєї загальної соціологічної концепції, І. Франко
розглядав і національне питання. Піддаючи критиці українських
буржуазних націоналістів, він закликав до інтернаціонального
єднання трудящих проти спільного ворога — поміщиків і капіта­
лістів.
Соціологічні погляди І. Франка загалом прогресивні. Проте
відчувається певний вплив антропологізму в поясненні ним виник­
нення людського суспільства. Так, піддаючи критиці соціал-дар-
вінізм (праця «Мислі о еволюції в історії людськості»), І. Франко
виявляє непослідовність, переносячи, наприклад, еволюційну тео­
рію Дарвіна на галузь суспільних явищ і на теорію суспільства
в цілому.
З матеріалістичних позицій розв’язуючи основне питання філо­
софії, І. Франко обстоював вічність матерії як основи всіх духовних
явищ, підкреслював органічний зв’язок нескінченної матерії з ру­
хом, що породжує всю багатоманітність реального світу. Він роз­
глядав живу природу як результат тривалого розвитку неорганіч­
ного світу, а свідомість як властивість високоорганізованої мате­
рії — мозку.
502 На протилежність ідеалізму і вульгарному матеріалізму
І. Франко розглядав пізнання як складний діалектичний процес
відображення в свідомості людей незалежно від них існуючих ма­
теріальних об’єктів. Джерелом наших знань, згідно з І. Франком,
є чуттєвий досвід, чуттєві дані переробляються за допомогою свідо­
мості, пам’яті, фантазії, волі. Наголошуючи на всесиллі людського
розуму, він разом з тим вказував на залежність успіхів люд­
ського пізнання від конкретно-історичних умов суспільного і на­
укового розвитку.
З позицій матеріалізму український революціонер-демократ
піддавав критиці різного роду ідеалістичні напрями і школи в ми­
нулому і сучасному, зокрема ідеалізм Сократа, Платона, Гегеля,
Гартмана, Шопенгауера, Ніцше та ін.
І. Франко відстоював і пропагував діалектичний погляд на
розвиток природи і суспільства. Особливо цікавили його проблеми
причинно-наслідкових зв’язків, боротьби протилежностей тощо.
Філософські погляди І. Франка не завжди були послідовними.
В ряді випадків він схилявся до раціоналістичного тлумачення
джерел людського знання. Так, учений вважав, що «математика
створює всі свої правила сама із себе». Певна обмеженість була
і в його діалектиці. Наприклад, він заперечував стрибки в природі.
Однак міцні вихідні матеріалістичні і діалектичні позиції І. Франка
давали йому можливість ставати на правильну точку зору при
розгляді багатьох складних питань сучасного йому природознавства,
політичної економії, історії, естетики тощо. З матеріалістичних
позицій І. Франко вів боротьбу проти агностицизму, містицизму,
в релігійній вірі вбачав велику перешкоду для розвитку наукового
пізнання.
І. Франко як мислитель революційно-демократичного напря­
му, що зазнав благотворного впливу марксизму, хоч і не став на рі­
вень з ним, своєю діяльністю суттєво сприяв створенню грунту
на Україні для сприйняття марксизму.