Вперше надруковано 1878 р. польською мовою у ви­
гляді окремої брошури без заголовку й без зазначення імені автора.
Стаття написана в 1878 р. В своїй автобіографії І. Франко називає
цю статтю «Катехізм економічного соціалізму». Вона мала на
меті популярний виклад теорії соціалізму й містить матеріал для
характеристики поглядів І. Франка на закономірності суспільного
розвитку. Зміст статті переконливо свідчить про значний вплив
марксизму на формування філософсько-соціологічних поглядів
І. Франка.
Подається за першодруком в українському перекладі.
507 С. 44. …утакому разі ті предмети назива­
ються товарами. Предмети виробничі є ка­
піталом завжд и…— І. Франко ототожнює товар з капіта­
лом. Згідно з марксистським розумінням капітал як категорія ха­
рактерний лише для певного історичного етапу розвитку товарних
відносин. К. Маркс показав., що засоби виробництва самі по собі
не є капітал. Вони перетворюються в капітал лише на певному сту­
пені історичного розвитку, стаючи засобом експлуатації найманої
робочої сили.
С. 45. …їжа, одяг залишаються приватною
в л а с н і с т ю.— Термін «приватна власність» тут вживається в
розумінні «особиста власність».
С. 49. Р і к а р д о Давід (1772— 1823) — англійський еконо­
міст, ідеолог промислової буржуазії. В його працях знайшла за­
вершення англійська класична буржуазна політична економія.
Аналізуючи закони економічного розвитку буржуазного суспіль,
ства, Рікардо вперше сформулював теорію трудової вартості, що
мало велике значення для розвитку політичної економії. Капіта­
лістичні виробничі відносини він вважав природними й вічними.
С. 51. … замість нинішньої сліпої конку­
ренції — вільний договір общини з общиною,
народу з народом.— Вважаючи суспільну власність еко-
* * * Т _Т_ • • • • •
номічним грунтом соціалістичного устрою, І. Франко розумів п
передусім як спільну власність громад трудящих, а соціалістичне
суспільство як федерацію вільних громад. Насправді плановий роз­
виток соціалістичного народного господарства здійснюється в мас­
штабах не лише господарської одиниці, а й суспільства в цілому.
С. 52. … перші християнські общини жи­
ли спочатку згідно з засадами, подібними
до нинішнього соціалізм у…— Утопічна ідеалізація
громад як прообразу майбутнього соціалістичного устрою подеку­
ди зумовлює й їх оцінку І. Франком. Насправді вони не мали нічого
спільного з принципами соціалістичного суспільства.
…половина соціалістичного ладу, і то
половина найважча, вже втілена в життя…
Бракує тільки справедливого розподілу
д о б р а…— За капіталізму складаються лише матеріальні й ду­
ховні передумови соціалізму. Не можна ототожнювати суспільний
характер продуктивних сил при капіталізмі із суспільною власні­
стю на знаряддя й засоби виробництва при соціалізмі.
С. 53. ..щоб мати можливість поступово
впроваджувати в життя той високий ідеал,
який їм накреслює наука іприродна необ­
хідність…— І. Франко вважає, що, спираючись на капіта­
лістичну державу, робітники, які захоплять більшість у парламен­
ті, зможуть здійснити поступовий перехід до соціалізму. Тут у пи­
танні про перехід від капіталізму до соціалізму він стояв на пози­
ціях парламентаризму. Але було б помилкою ототожнювати погля­
ди І. Франка з реформізмом, який він у цей час піддавав гострій
критиці (див. «Програму галицьких соціалістів» та інші праці). Як
відомо, марксизм не заперечує можливості в певних конкретно-
історичних умовах мирного переходу від капіталізму до соціалізму,
але виступає проти спроб абсолютизації цього шляху як єдино мож­
ливого. З часом Франко переконався в необхідності революційного
508 переходу До соціалізму («Чого хоче Галицька робітницька гро­
мада?» й ін.). Парламентські ілюзії не відіграли суттєвої ролі в
світогляді революційного демократа в цілому.
С. 54. Ш е к с п і р Вільям (1564 — 1616) — англійський поет
і драматург, автор багатьох комедій, історичних драм-хронік,
трагедій.
Г е т е Йоганн-Вольфганг (1749—1832) — німецький поет і
мислитель, один з основоположників нової німецької літератури.
М і л л ь. — Можливо, мається на увазі Мілль Джеймс (1773—
1836), англійський буржуазний економіст, публіцист і філософ.
Захищав теорію Д. Рікардо, хоча й вульгаризував її, твердячи,
наприклад, що прибуток є винагородою за працю капіталіста. За­
перечував неминучість загальних криз надвиробництва.
Лассаль Фердінанд (1825—1864) — діяч німецького ро­
бітничого руху, засновник однієї з опортуністичних течій у міжна­
родному робітничому русі, дрібнобуржуазний соціаліст і філософ-
ідеаліст. Виступаючи проти економічної боротьби пролетаріату,
Лассаль, згідно з оцінкою класиків марксизму-ленінізму, вносив
у робітничий рух буржуазну ідеологію.
…з алізному законові Лассал я.— «Залізний закон
заробітної плати», сформульований Рікардо й запозичений у нього
Лассалем, визначав залежність між розмірами заробітної плати
й мінімумом витрат, необхідних для існування трудівника. Спира­
ючись на цей закон, Лассаль засуджував економічні страйки, ви­
ступав проти боротьби робітників за підвищення заробітної пла­
ти. К. Маркс у «Капіталі» й ряді інших праць піддав критиці цю
теорію.
С.55. …для нас, поляків…— Пропаганду соціалістич­
них ідей 1. Франко пов’язує з широкою організаційною діяльністю
серед львівських робітників, значна частина яких була польської
національності. Звертаючись до поляків, він мав на увазі трудящих—
представників різних національностей Східної Галичини.