РЕДАКЦІЯ «ПРАВДИ» В БОРОТЬБІ З ВІТРЯКАМИ
(ЗАМІТКИ НА ПРИМІТКИ ДО ШЕЛЛЯ В XII ВИП. «ПРАВДИ»)
Вперше надруковано як додаток до 13-го випуску ви­
дання «Дрібної бібліотеки»: Шелль Ганс. Суспільно-політичні
сторонництва в Німеччині. З нім. переклали І. М. і І. Ф., передрук
з «Правди», Львів, 1879.
509 Переклад статті німецького катедер-соціаліста Ганса Шелля,
здійснений І. Мандичевським та І. Франком, вперше було надруко­
вано в журналі «Правда» (1879, № 6, 7, 10— 12). Здійснюючи цей
переклад, І. Франко мав на меті використати його для популяриза­
ції соціалістичних теорій, виклад яких містила стаття Г. Шелля.
Редактор «Правди» В. Барвінський в 11-му номері журналу за
1879 р. надрукував свої примітки до праці Шелля, в яких, по суті,
заперечувалися соціалістичні теорії, а рух соціалістів представляв­
ся необгрунтованим. Це викликало гострий протест з боку І. Франка,
що й було приводом для написання статті.
Подається за першодруком.
«Дрібна бібліотека» — видання перекладних творів
художньої і наукової літератури, здійснюване І. Франком, М. Пав-
ликом, І. Белеєм (1878—1879). Головне спрямування «Дрібної
бібліотеки» полягало в пропаганді ідей революційного просвітни­
цтва, матеріалістичного природознавства, зразків прогресивної
художньої літератури. Вийшло 14 випусків.
Барвінський Володимир Григорович (1850—1883) —
один з лідерів буржуазно-націоналістичного «народовства» в Га­
личині, публіцист, редактор журналу «Правда», засновник і редак­
тор газети «Діло» (органи «народовців»).
С. 58. «Правд а» — український літературно-науковий і’по-
літичний журнал. Виходив у Львові (з перервами) протягом 1867—
1898 рр. В ранній період — ліберально-буржуазного напряму,
з кінця 80-х років став трибуною українського буржуазного націо­
налізму.
К а т е д е р-с о ц і а л і з м — напрям у буржуазній по­
літичній економії, виник у другій половині XIX ст. серед лібера­
льних німецьких професорів-економістів, які під гаслом соціаліз­
му проповідували «теорію» мирного вростання капіталізму в со­
ціалізм.
Ш е ф ф л е Альберт-Ебергардт-Фрідріх (1834— 1903) — ні­
мецький буржуазний соціолог і економіст, представник «катедер-
соціалізму», автор книги «Устрій і життя суспільства».
С. 59. Хіна (Хіни) — польська назва Китаю.
К о н т Огюст (1798— 1857) — французький буржуазний філо­
соф, один із засновників позитивізму і буржуазної соціології. По­
зитивізм Конта грунтується на запереченні філософсько-теоретич­
ного пізнання об’єктивної дійсності, на розгляді пізнання як
простого описування фактів. Конт робив спроби створити «позитив­
ну» науку про суспільство — соціологію. Однак його теоретичні
побудови звелись до відвертої апологетики буржуазного суспільства.
Був противником революції і соціалізму, соціальний ідеал вбачав
у гармонії класових інтересів капіталістів і робітників.
С п е н с е р Герберт (1820—1903) — англійський філософ-
ідеаліст, соціолог, психолог, один із засновників позитивізму, пред­
ставник «органічної теорії суспільства». Соціальна концепція
Спенсера доводила природність і вічність капіталізму. Ідея законо­
мірності поступального розвитку людської історії, що здійснюється,
на думку Спенсера, згідно з природними законами, мабуть, і при­
ваблювала І. Франка.
С. 60. …з волить побачити на се докази у
Маркса, Бокл я…— Обстоюючи по суті матеріалістичну ідею
про те, що суспільні перевороти завжди відбивають зміни в економіч-
510 ному житті суспільства, І. Франко пов’язує її Із ім’ям Бокля, який
в розумінні історії стояв на ідеалістичних позиціях.
Б о к л ь Генрі-Томас (1821 —1862) — англійський ліберально-
буржуазний історик та соціолог-позитивіст, автор «Історії циві­
лізації в Англії». Історичний розвиток він пояснював впливом ге­
ографічного середовища на психологію і виробничу діяльність
народу.
Маколей Томас-Бабінгтон (1800— 1852) — англійський
історик, публіцист і політичний діяч консервативного спряму­
вання, автор п’ятитомної «Історії Англії від сходження на престол
Якова II».
Т е н Іпполіт (1828—1893)— французький теоретик літератури
й мистецтва, історик, філософ-позитивіст. Визнавав суспільну
зумовленість мистецтва, хоча ігнорував його класовий зміст.
В історичних дослідженнях представляв так звану культурно-
історичну школу. Основними працями його є «Історія англійської
літератури» (1863— 1864), «Філософія мистецтва » (1865), шеститом­
не дослідження «Походження сучасної Франції» (1876— 1894).
Л і к у р г (IX ст. до н. е.)— напівлегендарний законодавець
Спарти (Давня Греція).
Г р а к х и (брати Гай і Тіберій) — народні трибуни (133 і
121 рр. до н. е.) у Давньому Римі, вбиті за спробу полегшити долю
малоземельних селян шляхом реформи.
О у е н Роберт (1771 — 1858) — англійський соціаліст-утопіст.
У створених ним так званих комуністичних колоніях намагався
втілити на практиці свої ідеї про економічний лад без експлуатації,
справедливі суспільні відносини. Але ці спроби зазнали невдачі.
За філософськими поглядами Оуен — представник метафізичного
матеріалізму. Йому належить визначне місце в історії суспільної
думки як одному з попередників наукового комунізму.
С. 61 3 і б е р Микола Іванович (1844— 1888)— російський еко­
номіст, один з перших популяризаторів і захисників економічного
вчення К- Маркса в Росії. Однак революційна суть марксизму для
Зібера лишилася чужою, зокрема він не зрозумів революційної
ролі пролетаріату.
Адже якраз те саме каже і Рікардо, і
Маркс, іЛассаль за ним и.— В дійсності К. Маркс кри­
тикував Ф. Лассаля за те, що він «не розумів, що таке заробітна пла­
та, і слідом за буржуазними економістами приймав видимість за
суть справи» (Маркс К., Е н г е л ь с Ф. Твори, т. 19, с. 25).
С. 63. …прочитати собі у Маркса очерк і с –
торичнийповстання капіталістичної про­
дукції .— Мається на увазі 24-й розділ І тому «Капіталу»
К- Маркса, переклад якого в цей час здійснив І. Франко. Він мав
намір видати його окремою брошурою під назвою «Початок і розви­
ток капіталістичної продукції» в серії «Дрібна бібліотека» (див.
лист І. Франка до М. Павлика від 10 лютого 1880 р.). Але цим
планам не судилося здійснитись. У березні 1880 р. І. Франко
був заарештований у зв’язку із судовим процесом косівських се­
лян. Видання «Дрібної бібліотеки» припинилося. Вперше переклад
розділу «Капіталу», здійснений І. Франком, надруковано в журналі
«Культура», 1926, № 4—9 (див. т. 44, кн. 1 даного видання).
С. 65. С м і т Адам (1723— 1790) — англійський економіст,
представник класичної буржуазної політичної економії.
611 С.68. …розі брати Марксову теорію ват
тості.Однако ми надіємося зробити се з ча­
сом в «Дрібній бібліотеці».— Йдеться про передмову,
написану І. Франком до перекладу 24-го розділу І тому «Капіталу»
Маркса. Передмову цю вперше опубліковано в журналі «Культу­
ра», 1926, № 4—9.
КАТОЛИЦЬКИЙ ПАНСЛАВІЗМ
Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 7,
с. 136— 138.
Приводом для написання статті була організація в 1881 р.
Ватіканом у Римі всеслов’янського свята православних святкх
Кирила й Мефодія. На святі була й делегація з Галичини на чолі
з митрополитом уніатської церкви. Австрійський уряд всіляко
сприяв насадженню пропаганди католицизму серед населення Га­
личини й інших слов’янських народів, маючи на меті використати
католицизм у боротьбі з Росією. Франко не обмежується викриттям
політичного спрямування згаданого заходу католицької церкві.
Ця подія використовується ним як підстава для широких узагаль­
нень щодо католицької церкви як споконвічного ворога слов’ян­
ських народів.
Подається за першодруком.
«С віт» — щомісячний літературно-науковий і політичний
журнал революційно-демократичного напряму. Виходив у
Львові в 1881 — 1882 рр. Фактичним редактором журналу був
І. Франко.
С. 69. Орден «хрестоносці в».— Мається на увазі ка­
толицький духовно-лицарський Тевтонський орден, створений на­
прикінці XII ст. у Палестині під час хрестових походів. На початку
XIII ст. орден почав підкорення пруссів, яке завершилось напри­
кінці XIII ст. знищенням більшої частини населення Східної
Пруссії. В XIV ст. рицарі ордену підкорили частину Литви й
Польське помор’я. Об’єднані сили литовців, поляків, ук­
раїнців, росіян, чехів розгромили орден в Грюнвальдськ: й
битві (1410 р.), після чого він не відіграє суттєвої ролі у між­
народному житті.
Орден «мечовихбратів» (мечоносців) — духовно-л л-
царський орден німецьких феодалів у Прибалтиці. Заснований
1202 р. для завоювання Лівонії. В 1237 р. мечоносці злилися з Тев­
тонським орденом.
…довелидо злощасної унії релігійної… —
Мається на увазі так звана Брестська церковна унія 1596 р. — угода
про об’єднання православної й католицької церкви на Україні й Бі­
лорусії. Уніатська церква служила меті остаточного поневолення
народів України й Білорусії панською Польщею.
…великих та кривавих війн козацьких…—
Унія і насильницьке покатоличення українського народу,
жорстокі переслідування тих, хто чинив опір уніатству, були од­
нією з причин селянських і козацьких повстань XVI—XVII ст.
Справжньою і найглибшою причиною було соціальне й націо­
нальне гноблення, яке український народ зазнавав від феодалів —
польських й українських, світських і духовних.
512 …с п а л е н/н я Г ус а…— 1415 р. за рішенням церков­
ного собору в Констанці було спалено чеського діяча Реформації,
професора й ректора Празького університету Яна Гуса (1371 —
1415).
…П ро Білу Рор у…— Під час Тридцятилітньої війни
(1618—1648) відбулась битва на узгір’ї Біла Гора під Прагою
1620 р. між чеськими військами (Протестантська унія) й імперсько-
баварською армією (Католицька ліга). Після поразки в цій битві
Чехія втратила національну незалежність.
Згадаймо й те, що ще в посліднім повета н-
ні тих слов’ ян до війни за свою свобод у…—
Мається на увазі повстання в Боснії, Герцеговіні й Болгарії
в 1875—1876 рр. проти турецького поневолення. Ці повстання
зазнали поразки. Але в результаті російсько-турецької війни
1877—1878 рр. більша частина Балканської території була звільне­
на від османського ярма і створились об’єктивні умови для завою­
вання незалежності рядом балканських держав (Румунії, Болгарії,
Сербії).
С. 70. Олександр VI — папа римський Олександр VI
Борджа (1492—1503), відомий жахливими злочинами.
Реформація Лютера, Кальвіна та Генрі­
ха VIII Англійського…— Йдеться про широкий су­
спільний рух проти католицької церкви, який охопив в XVI ст.
багато країн Європи. Цей рух у цілому мав антифеодальний харак­
тер. Визначними діячами Реформації були Мартін Лютер (1483—
1550), Жан Кальвін (1509—1564), Генріх VIII Англійський (1491—
1547).
Б р у н о Джордано-Філіппо (1548—1600) — італійський філо-
соф-матеріаліст, поет. Боровся проти католицизму, схоластики й ре­
лігійного мракобісся. Спираючись на геліоцентричну систему
М. Коперника, доповнюючи її рядом нових положень, Бруно дово­
див, що всесвіт не обмежується сонячною системою, що існує
нескінченна кількість світів.
Кампанелла Томмазо (1568— 1639) — італійський мис­
литель, представник утопічного соціалізму.
Г а л і л е й Галілео (1564— 1642) — італійський фізик, меха­
нік і астроном, один із засновників природознавства. Основа світо­
гляду Галілея — визнання об’єктивного існування світу.
Науки французьких «просвітителів та
енциклопедистів» (взначнійчасті відгомін
наук англійських натуралістів та скепти­
ків: Локка і Юма), а особливо Вольтер а і
Русс о…— Говорячи про французьких матеріалістів XVIII ст.
(Дідро, Ламетрі, Гельвецій, Гольбах), Франко правильно відзна­
чає велику роль атеїзму французьких матеріалістів. Потребує уточ­
нення оцінка філософії Локка і Юма як реалістів. Сенсуалізму
Локка (1632— 1704) властивий матеріалістичний характер. Юм
(1711 — 1776) інтерпретував локківський сенсуалізм з позицій суб’єк­
тивного ідеалізму, створивши вчення, яке обгрунтовувало агнос­
тицизм і скептицизм. На відміну від Юма французькі матеріалісти
розвивали далі матеріалістичний струмінь сенсуалізму, що бере
початок від Локка. Сказане не дає підстав вважати філософію Юма
ідейним джерелом поглядів французьких матеріалістів. Разом з
тим треба відзначити, що була й точка, яка зближувала французь­
17 5-Ц84 613 ких матеріалістів з філософією Юма,— це атеїзм, який, хоча з різ­
них філософських позицій, був їм притаманний.
Вольтер (1694—1778) — французький письменник, філо­
соф, історик. Поряд з ідеалом просвіченої монархії висував ідеал
республіки як найбільш розумної форми державного устрою. За
філософськими поглядами Вольтер — деїст.
Руссо Жан-Жак (1712—1778) — французький просвітитель,
філософ, педагог, письменник. Один з учасників «Енциклопедії».
Обстоював теорію договірного походження держави. У філософії
Руссо був прихильником деїзму.
Велика Французька революція — буржуаз­
но-демократична революція 1789—1794 рр. у Франції, яка завдала
вирішального удару по феодально-абсолютистському ладу.
С. 71. Булли папські — укази й послання пап рим­
ських.
Конкордати — угоди, що укладались між папою рим­
ським як головою католицької церкви й урядами окремих держав
про становище й привілегії католицької церкви в країні та про вза­
ємини цієї держави з папами.
‘ Анафема — прокляття, відлучення від християнської
церкви.
Наполеон III, Луї Наполеон Бонапарт (1808—1873) —
французький імператор (1852—1870). Правління Наполеона III
позначилося зростанням ролі великої буржуазії та агресивною зов­
нішньою політикою. Уряд Наполеона III повалила революція
1870 р.
Гарібальді Джузеппе (1807 — 1882) — народний ге­
рой Італії, генерал, один з вождів революційно-демократичного
крила в національно-визвольному русі за об’єднання Італії.
…п разника Кирила і Мефодія в Рим і…—
Йдеться про всеслов’янське свято на честь перших просвітителів
слов’ян Кирила й Мефодія, влаштоване 1881 р. Ватіканом у Римі.
С. 72. Штросмайєр Йосип Юрай (1815—1905) — хорват­
ський політичний і культурний діяч. У 1860—1872 рр. був одним
з лідерів народників—партії націоналістичної буржуазії, що дома­
галася широкої автономії Хорватії в складі Габсбурзької імперії.
Сприяв розвиткові культурних зв’язків Хорватії з Росією.
С. 74. Л ев XIII (Вінчендо Джоакіно Печчі; 1810—1903) —
папа римський (з 1878 р.). Прагнув пристосувати діяльність като­
лицької церкви до умов буржуазного суспільства.
С.75. Сембратович Йосип (1821 —1900) — галицький
митрополит греко-католицької церкви протягом 1870—1882 рр.,
професор богослов’я у Львівському університеті.
МИСЛІ О ЕВОЛЮЦІЇ
В ІСТОРІЇ ЛЮДСЬКОСТІ
Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 3, с.53—
55; № 4, с. 71—75; № 6, с. 107—109; № 7, с. 128—129; № 8—9,
с. 151 —154; № 10, с. 176—179; № 11 — 12, с. 203—206; 1882, №14(2),
с. 247—248.
Заперечуючи об’єктивістський погляд на історичну науку як на
«безсторонній» виклад емпіричних фактів, І. Франко обстоює прин*
514 цип партійності історичної науки, тісного зв’язку між класовими
позиціями історика та характером викладу й оцінки ним історич­
ного матеріалу.
Головне завдання, яке ставив учений, полягало в обгрунтуван­
ні погляду на історичний розвиток людства, що прямує до соціаліз­
му. Природничо-науковим грунтом для такого погляду Франко вва­
жав еволюційну теорію Дарвіна. Він уважно стежив за літературою,
присвяченою дарвінівському вченню. Зокрема певний вплив на
нього справила стаття С. Подолинського «Дарвінізм і громадівство»,
яка друкувалася французькою, сербською, німецькою мовами, а
в січні 1881 р. була надрукована у першому номері «Громади» ук­
раїнською мовою.
І. Франко піддає критиці соціал-дарвіністські концепції,
які переносили біологічні закони на явища суспільного життя.
Вважаючи, що ідея Дарвіна про розвиток, який відбувається в при­
роді, може бути поширена на людське суспільство, він, однак, пере­
конаний, що стимули цього розвитку не однакові в живій природі
й суспільстві. Якщо в першому випадку йдеться про біологічну
боротьбу за існування, то в другому — про класову.
І. Франко вживає термінологію, запозичену з еволюційної
теорії Дарвіна для характеристики процесів, що відбуваються в
суспільному житті. Але при цьому слід мати на увазі, що ці терміни
вживаються Франком не в прямому, а в переносному значенні.
У статті розглядається ряд актуальних філософсько-соціологіч­
них проблем, зокрема питання про роль народу як рушія історії,
про історичний прогрес людства, про соціальне коріння і функції
релігії тощо. Франко піддає гострій критиці ідеалістичні теорії
дегенераційного спрямування історичного розвитку, доводить не­
припустимість ототожнення теорій сучасного соціалізму з «первіс­
ним комунізмом». Стаття яскраво характеризує революційно-демо­
кратичну сутність поглядів І. Франка, який зазнав на собі знач­
ного впливу марксизму.
Подається за першодруком.
С. 76. М о м з е н Теодор (1817—1903) — німецький історик
античності. В багатотомній «Римській історії» розвивав ідею «де­
мократичної монархії», втіленням якої вважав диктатуру Юлія
Цезаря.
З і б е л ь Генріх фон (1817—1895) — німецький історик і по­
літичний діяч, представник націонал-ліберального табору в ні­
мецькій історіографії, автор десятитомної «Історії революційної
епохи 1789—1795».
Г е р в і н у с Георг-Готфрід (1805—1871) — німецький істо­
рик, літературознавець і політичний діяч. У восьмитомній «Історії
дев’ятнадцятого століття від часу Віденського конгресу» (1855—1866)
аналізує історичний розвиток у першій половині XIX ст., вважаю­
чи, що йому притаманний рух до встановлення конституційного
ладу.
С-78. Нестор (р. н. невід.— після 1113)— давньоруський
письменник і літописець, імовірний автор й упорядник «Повісті
временних літ».
С. 79. Маркса («Р озвиток капіталістичної
продукції»).— Йдеться про І том «Капіталу» К» Маркса.
24-й розділ «Ка піталу» в перекладі Франка мав заголовок «Початок
і розвиток капіталістичної продукції».
515 Л е б б о к Джон-Мор-Евбері (1834—1913) — англійський при­
родознавець, археолог та політичний діяч. Автор праць «Початок
цивілізації й первісний стан дикунів» (1870), «Передісторичні часи».
Тейлор Едуард-Бернетт (1832—1917) — англійський іс.
торик культури, один із засновників «антропологізму» як напряму,
що прагне до створення універсальної науки про розвиток, намагав­
ся поширити біологічні закони на явища суспільного життя. Йому
належить ряд цінних розвідок з історії матеріальної культури,
первісної релігії, історії шлюбу та сім’ї.
Мак-Леннан Джон*Фергюсон (1827—1881) — шотланд­
ський етнограф, історик первісного суспільства, один із засновни­
ків еволюціоністського напряму в етнографії.
Л е к к і Вільям-ЕдвардТартпол (1838—1903) — англійський
історик і громадський діяч, автор книги «Історія виникнення і
впливу раціоналізму в Європі» (1865), основна теза якої — зник­
нення релігійних забобонів у міру росту знань. Леккі на основ:
вивчення різних релігій прийшов до висновку про моральний про­
грес людства.
С. 80. …славне Ові дієве «Aurea prima sat a est aetas».—
I. Франко цитує «Метаморфози» — твір римського поета Публія
Овідія Назона (43 до н. е.— 17 н. е.).
…Вольтер, ч итаючи «Contract sociale»
Жан а-Жака Русс о…— Йдеться про лист, надісланий Во­
льтером Руссо у відповідь на книгу «Суспільний договір» (1762),
в якій Руссо ідеалізував «природний стан» людства.
С. 81. М е с т е р Жозеф де (1753—1821) — реакційний фран
цузький політичний діяч і філософ. Заперечуючи ідею Руссо пре
«доброго дикуна», вважав, що людина від природи зла, жорстока
й ніяке виховання не може її покращити. Тому, на думку Местера,
необхідна релігія — особливий рід «духовного щеплення», який
паралізує волю людей.
С. 82. Д а р в і н Чарлз-Роберт (1809—1882) — англійський
природодослідник, основоположник матеріалістичного вчення про
історичний розвиток органічного світу.
Г е к g л і Томас-Генрі (1825—1895) — англійський природо­
знавець, соратник Ч. Дарвіна й популяризатор його вчення. В пра­
цях з ембріології і порівняльної анатомії обгрунтував морфологіч­
ну близькість людини до вищих мавп.
С. 83. Се й пізнали… Спенсер, Маркс, Те йл. ,ор
і Д Р*— Насправді матеріалістичне розуміння історії, обгрунтова­
не К. Марксом, докорінно відрізняється від ідеалістичних за своєю
сутністю спроб біологізувати розуміння історії, до яких вдавались
Г. Спенсер і Е. Тейлор.
Маркс був один з перших соціологі в…—
У дійсності К- Маркс і Ф. Енгельс рішуче заперечували спроби
поширення принципу боротьби за існування на пояснення історії
людського суспільства. При цьому треба зважити, що Франко тут
досить умовно вживає термін «боротьба за існування», розуміючи
його як «кожночасові обставини економічні народу».
С. 85. Д і – П р е л ь — Прель Карл (друга половина XIX ст.),
німецький філософ-спірітуаліст і окультист.
С. 90. Катрфаж де Брео Жан-Луї-Арман (1810—1892)—
французький зоолог, антрополог, виступав проти еволюційної тео­
рії розвитку органічного світу.
516 C. 92. Раса неандертальськ а— вид первісної лю­
дини, що жила в епоху раннього й середнього палеоліту. Череп
цього виду людини був знайдений у 1856 р. в Німеччині в долині
Неандерталь.
Р а са фурфос — вид стародавньої людини. Залишки че­
репа людини цього виду були знайдені в бельгійському місті Фур­
фос, що міститься в провінції Намюр біля Гренеля. Часто цей вид
людини називають гренельською людиною.
С. 93, Персія — давня назва Ірану.
Нинішні найнижчі раси…— Маються на увазі
раси, що стоять на низькому рівні соціально-економічного й ду­
ховного розвитку.
С. 99. …се спілка продуктивна, яку стрі­
чаємо у пчіл, мурашок, а також у люде й.—
В принципі неправомірно ототожнювати форми організації, харак­
терні для життєдіяльності певних представників тваринного світу,
з організацією, що утворюється в процесі суспільного виробницт­
ва. В основі останньої лежить праця як цілеспрямована діяльність
людей, що має своїм змістом перетворення, засвоєння природних
і соціальних сил для задоволення історично зумовлених потреб лю­
дини.
С. 100. М ю л л е р Герман (1829—1883) — німецький приро­
додослідник.
С. 101. «Kosmos» — журнал німецьких дарвіністів, вида­
вався у Лейпцігу — Штутгарті протягом 1877—1886 рр. (вийшло
19 номерів).
С. 103. Кант Іммануїл (1724—1804) — німецький філософ-
ідеаліст, зачинатель класичної німецької філософії. Вихідним у
філософській системі Канта є агностицизм і апріоризм. Матеріаліс­
тична критика філософії Канта почалася ще в кінці XVIII —на
початку XIX ст. На Україні з критикою ідеалізму й агностицизму
Канта виступали Т. Ф. Осиповський, Є. М. Філомафітський,
П. П. Гулак-Артемовський. Остаточно ідеалізм й агностицизм Канта
спростовано у працях К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна.
С. 106. …в ідкрили разом і незалежно від
себе ДарвініУолле с.— Англійський натураліст Уол-
лес Альфред-Рассел (1823—1913) на підставі досліджень флори
і фауни Малайського архіпелагу незалежно від Ч. Дарвіна сформу­
лював основи теорії природного добору. Хоча працю Уоллеса було
опубліковано одночасно з твором Ч. Дарвіна «Походження
видів», але ідею природного добору Ч. Дарвін висунув значно
раніше. Уоллес визнавав пріоритет Дарвіна в створенні цієї
теорії.
С. 108. Екзогамі я — за первіснообщинного ладу звичай,
який забороняв шлюби поміж членами однієї родової групи, фрат-
• ••
ри.
С. 116. Філіпп II Македонський (бл. 382—336 до
н. е.) — цар давньої Македонії (359—336 дон. е.), батько Александ-
ра Македонського.
Сатрапія — область або провінція у Давній Персії, Мідії
та в елліністичних монархіях.
С. 117. …вели к і р у х и римськихпролетаріїв
під проводом Гракхі в…— Термін «пролетарі!*» І. Фран-
517 ко вживав тут у самому широкому розумінні — як синонім пригні­
чених трудящих взагалі. В дійсності рух, який очолювали Гракхи
(II ст. до н. е.), відбивав інтереси римської демократії, селянства.
C. 118. Автократична власть — форма правління,
що являє собою необмежене й безконтрольне повновладдя однієї
особи в державі.
ЧИ ВЕРТАТИСЬ НАМ НАЗАД
ДО НАРОДУ?
Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 6,
с. 115—118.
І. Франко піддає гострій критиці надруковані в журналі «Сло­
во» статті одного з діячів партії «москвофілів» І. Наумовича «Про­
свещение нашего народа» і «Назад к народу». В цих статтях I. Наумо­
вич виступає як апологет релігійного мракобісся, ворог передової
науки і суспільного прогресу. Критикуючи І. Наумовича, І. Франко
проводить ідею революційної перебудови суспільного життя.
Подається за першодруком.
«Слов о» — громадсько-політична і літературна газета, орган
«москвофілів», виходила у Львові в 1861 —1887 рр.
Н а у м о в и ч Іван Григорович (1826—:1891) — український
письменник, громадський і освітній діяч «москвофільського» на­
пряму. Видавав журнал буржуазно-клерикального характеру
«Наука» (1871 —1885). Проти ідейних концепцій Наумовича гост­
ро виступав І. Франко та інші прогресивні діячі української ку­
льтури.
С. 141. «М о л о т» — літературно-громадський збірник рево­
люційного напряму. Виданий у 1878 р. у Львові М. Павликом та
І. Франком як продовження забороненого журналу «Громадський
друг». Був конфіскований.
«Тверд і» — тобто «москвофіли», представники реакційної мо­
нархічно-клерикальної суспільної течії в Галичині, яка сформу­
валась як суспільний рух на початку 60-х років XIX ст. Ця течія
ідейно зросла на російському панславізмі. Ідеологи «москвофільст­
ва» (Д. Зубрицький, Б. Дідицький, І. Наумович, О. Марков,
О. Мончаловський), відбиваючи інтереси поміщицько-клерикальних
сил, орієнтувались на російський царизм, вбачаючи в ньому силу,
що стримає розвиток революційного руху в Європі.
«На р о д о в ц і» — суспільна течія, що виникла в Галичині
в 60-х роках і відбивала інтереси буржуазії та духівництва. З кінця
70-х років ця течія перетворилася в буржуазно-націоналістичну.
Ідеологи «народознавства» (Володимир та Олександр Барвінські,
С. Качала, Ю. Романчук, О. Партицький та ін.) активно боролися
проти поширення соціалістичних ідей в Галичині. Вони протистояли
революційно-демократичній течії, яку представляли І. Франко,
М. Павлик, С. Подолинський, О. Терлецький.
С. 149. Общество имениМих. Качковского —
культурницька «москвофільська» організація, заснована.в 1874 р.
в м. Коломиї (в 1876 р. перейшла до Львова). Існувала на кошти
судового радника у м. Самборі Михайла Качковського (1802—1872),
який залишив по собі чималий капітал, що став власністю Народного
дому у Львові.
518 ЧОГО ХОЧЕ галицька
РОБІТНИЦЬКА ГРОМАДА?
Вперше надруковано в журн. «Культура», 1924, № 2,
с. 93 — 104. Окремі місця статті конфіскувала польська цензура.
Автограф зберігається в Інституті літератури АН УРСР
ім. Т. Г. Шевченка (ф. З, № 1617 , арк. 42—48). Ця стаття безпосе­
редньо примикає до попередньої. І. Франко мав задум видати її
окремою брошурою для масового робітничого читача зручним ки­
шеньковим форматом.
Стаття написана в грудні 1881 р. Вона містить матеріал для
характеристики соціалістичних поглядів І. Франка в цей час.
У ній Франко формулює ряд ідей, що характеризують найбільш
прогресивні риси його світогляду, зокрема ідею союзу робітників
і селян, інтернаціонального єднання трудящих, думку про те, що
звільнення робітників є справою самих робітників, яка не виклю­
чає боротьби за повалення існуючого ладу.
Подається за автографом.
«Культура» — громадсько-політичний журнал. Видавався
у Львові. З листопада 1924 р. до червня 1927 р. журнал був неофі­
ційним органом КПЗУ. У 1927 р. (починаючи з 43-го номера) жур­
нал потрапив до рук націонал-ухильницької групи в КПЗУ. Видан­
ня «Культури» припинилося у вересні 1934 р.
С. 151. «Межинародна спілкаробітникі в».—
Мається на увазі І Комуністичний Інтернаціонал, який був засно­
ваний у 1864 р. з ініціативи К- Маркса та Ф. Енгельса. І Інтерна­
ціонал формально було розпущено в 1876 р.
С. 152. …п ани, налякані мазурською різа-
н иною 1 846р.— Мова йде про антифеодальні виступи поль­
ських та українських селян в Західній Галичині, що вибухнули
одночасно з національно-визвольним повстанням проти австрій­
ського панування. Ліберально-буржуазна шляхта—керівник цього
повстання — не домагалася ліквідації кріпацтва. Тоді повсталі
селяни виступили проти неї самої: роззброювали шляхетські пов­
станські загони, громили поміщицькі маєтки, вбивали поміщиків.
Повстання було придушене австрійським урядом у квітні 1846 р.
…ц ісар, наляканий бунтом віденських
студенті в…— Йдеться про повстання, що почалося 13 березня
1848 р. у Відні. Разом з робітниками й ремісниками в ньому активну
участь брало студентство. Наляканий цим виступом австрійський
імператор Фердінанд І змушений був дати відставку урядові Меттер-
ніха, а незабаром (у квітні) оголосити проект конституції.
А коли врешті по нещасливій прусській
війні народам Австрії знов даровано біль­
шу свободу, конституцію…— Поразка Австрії у
війні 1866 р. з Пруссією поглибила внутрішню кризу імперії.
В 1867 р. було утворено федеративну Австро-Угорську монархію,
з в грудні цього ж року видано конституцію, що робила певні по­
ступки буржуазному лібералізмові: проголошувався принцип недо­
торканості особи, незалежності суду від виконавчої влади тощо.
С. 154. ..щ о Христос був не бог, а такий же
чоловік, як другі…— І. Франко поділяє поширену в про­
світительській літературі XIX ст. думку про те, що Ісус Христос—
реальна історичне особа,
519 С. 156. …Платон у своїй книзі «Про держа­
ву» говорив, що найліпше для людей життя
в спільності і дружност і.— Насправді утопічна дер­
жава Платона не має нічого спільного з теоріями соціалізму. Вона
являє собою, за висловом К- Маркса, «афінську ідеалізацію єгипет­
ського класового ладу» (М а р к с К-, Енгельс Ф. Твори, т. 23,
с. 35). Платонівська «ідеальна держава» по суті грунтується на
експлуатації трудящих вищими класами — споживачами продук­
тів виробництва. Спроби провести паралель між платонівською уто­
пією і теорією комунізму досить поширені в буржуазній історико-
філософській літературі. Вони не лише не наукові, а й глибоко
реакційні. В своїй основі сучасні інтерпретації мають на меті
показати, що комунізм — це не вчення, яке відбиває сучасну най-
прогресивнішу форму розвитку суспільства, а вчення стародавнє,
до того ж спростоване життям ще в античності.
…перша християнська громада зносила
свої маєтки докуп и…— Насправді споживчий «комунізм»
перших християнських громад не можна розглядати як передісто­
рію соціалізму.
Англійський канцлер Томас Мор в своїй
книзі «Утопія»…— Мор Томас (1478—1535) — англійський
мислитель-гуманіст, політичний діяч, один із засновників утопіч­
ного соціалізму. В головному творі — «Утопія» передбачив деякі
риси майбутнього комуністичного суспільства. Ідеї Мора справили
значний вплив на розвиток соціалістичних учень пізнішого часу.
М о р е л л і — французький просвітитель, представник утопіч­
ного комунізму XVIII ст. У творі «Кодекс природи, чи істотний
дух її законів» (1755) закликав до знищення приватної власності
й побудови комуністичного суспільства як такого, що відповідає
природним властивостям людини.
М а б л і Габріель-Бонно (1709—1785) —французький просві­
титель, представник утопічного комунізму. У творі «Про права
і обов’язки громадянина» (1748) піддав критиці суспільство, що
грунтується на приватній власності, протиставляючи йому ідеаль­
ний комуністичний лад, який, згідно з його поглядами, існував у ми­
нулому.
Б а б е ф Гракх (справжнє прізвище та ім’я Ноель Франсуа;
1760—1797) — французький революціонер, комуніст-утопіст. Його
погляди відбивали інтереси пролетаріату, який зароджувався.
У 1796 р. він очолив антиурядову «змову рівних», після розкриття
її був страчений.
С ен – С і м о н Клод-Анрі де Рувруа (1760—1825) — фран­
цузький мислитель, соціаліст-утопіст. У праці «Нове християн­
ство» (1825) проголошував звільнення робітничого класу кінцевою
метою своїх прагнень. Розглядаючи історію людства як закономір­
ний процес, він обгрунтував неминучість заміни капіталізму соціа­
лізмом. Проте шлях до цього суспільства він вбачав лише у мирній
пропаганді ідей, в поширенні просвіти.
Ф у р ’є Франсуа-Марі-Шарль (1772—1837) — французький
соціаліст-утопіст. Піддавав критиці буржуазний лад і мріяв
про майбутнє суспільство «гармонії», де людина одержить змогу все­
бічно розвиватись. Осередком майбутнього суспільства, згідно
з Фур’е, має бути фаланга, що поєднує промислове і сільськогоспо­
дарське виробництво. Фур’є передбачив багато рис майбутнього
520 комуністичного суспільства, але, лишаючись утопістом, вважав,
що шлях до комунізму лежить через перевиховання людей, створен-
ня фаланг на кошти філантропів.
С. 157. А коли через нерозум англійських
купців… оселя тота упал а…— Здійснення планів
Оуена щодо соціалістичних комун було неможливе в умовах капі­
талізму. В. І. Ленін у статті «Про кооперацію», говорячи про членів
комуни, створеної Оуеном, відзначив: «В чому полягає фантастич­
ність планів старих кооператорів, починаючи з Роберта Оуена?
В тому, що вони мріяли про мирне перетворення соціалізмом сучас­
ного суспільства без врахування такого основного питання, як
питання про класову боротьбу, про завоювання політичної влади
робітничим класом, про повалення панування класу експлуататорів»
(Л е н і н В. І. Повне зібр. творів, т. 45, с. 357).
Базар Сент-Аман (1791—1832) — один з послідовників учен­
ня соціаліста-утопіста Сен-Сімона, керівник школи сен-сімо-
ністів.
Б л а н Луї (1811—1882) — французький публіцист, історик
і політичний діяч. Вважав за можливе перетворення мирним шляхом
капіталістичного суспільства в соціалістичне, яке грунтується на
«ідеї братерства». Підчас революції 1848 р. був членом тимчасового
уряду, проводив соціал-реформістську політику. Не зрозумівши Па­
ризької комуни, примкнув до її ворогів.
П р у д о н П’єр-Жозеф (1809—1865) — французький дрібно­
буржуазний соціолог і публіцист, один з ідеологів анархізму. У фі­
ло* софії Прудо_н — ідеаліст, ••••е клектик. Вульгаризув* ав гегелівську
діалектику, перетворивши и на вчення про механічне поєднання
«добрих» і «поганих» сторін у кожному явищі. Історію суспільства
розглядав як боротьбу ідей. Будучи ідеологом дрібної буржуазії,
виступав проти великої капіталістичної власності. Відстоював ре­
акційно-утопічну ідею організації за капіталізму «справедливого
обміну» між окремими товаровиробниками.
Б а к у н і н Михайло Олександрович (1814—1876) — росій­
ський дрібнобуржуазний .революціонер, ідеолог анархізму. В
1840 р. виїхав за кордон. Брав участь у повстанні в Празі (1848),
був одним з керівників повстання у Дрездені (1849). В 1864 р. всту­
пив до І Інтернаціоналу. В 1872 р. був виключений з нього за роз­
кольницьку діяльність. Метою розвитку суспільства вважав абсо­
лютну свободу індивідуума, яка нібито досягнеться шляхом негай­
ного знищення державності й створення анархічного устрою «віль­
них асоціацій». Виступав проти марксистського вчення про гегемо­
нію пролетаріату в революції, про диктатуру пролетаріату. У фі­
лософських поглядах близький до позитивізму О. Конта. В Росії
ідеї Бакуніна зробили вплив на народництво 60—70-х років,
а також на російський анархізм початку XX ст.
С. 158. Аж тепер зачуваємо, що вона знов
відновлюється і зміцнюєтьс я.— І Інтернаціонал
припинив своє існування в 1876 р. II Інтернаціонал було створено
на Паризькому конгресі в 1889 р. Але наприкінці 70-х — на по­
чатку 80-х років зростає прагнення до зміцнення інтернаціональних
пролетарських зв’язків. Грунтом його було зміцнення робітничих
партій, соціалістичних груп і організацій, зростання масовогострай
кового руху. Починаючи з 1877 р. періодично збираються міжнарод­
ні робітничі конгреси і конференції. У 1877 р. такий конгрес відбув­
521 ся в Генті (Бельгія), в 1881 р. — в Хурі (Швейцарія). Це й мав
на увазі І. Франко, пишучи про відновлення і зміцнення «Межина-
родної спілки робітників».
Громада така була би уже уладилась
іупорядкувалас ь…— В 1881 р. до Львова з Варшави при­
був Домбровський Адам (1857—1914) — польський діяч робітни­
чого руху, друкар, співорганізатор товариства соціалістів «Рів­
ність». Він створив таємний робітничий революційний гурток, що
мав на меті підготувати з’їзд робітників. Проте намісництво не да­
ло дозволу, і з’їзд не відбувся. Франко неодноразово зустрічався
у Львові з Домбровським.
С. 159. Щоби вся земля з лісами іпасовись-
к а м и…— Тут і далі досить яскраво виявляються погляди І. Фран­
ка на структуру соціалістичного суспільства, яке він уявляв у
вигляді федерації вільних і незалежних господарських громад.
С. 161. Щоби діла, котрі тепер держатьвру-
ках держави та багатирі, передані були гро­
мадам і вольним спілкам грома д.— Буржуазній
державі І. Франко протиставляє самоврядування народу, об’єд­
наного у виробничі громади при соціалізмі. Згідно з марксистським
вченням змістом державної влади при соціалізмі є диктатура проле­
таріату.
С. 164. …і се, здається нам, повинно бути
натепер головне завдання нашої робітни­
цької громад и.— Ототожнюючи політичну боротьбу робіт­
ників з їх боротьбою за участь у парламенті, І. Франко протистав­
ляв її економічній боротьбі.
ВІЙНИ І ВІЙСЬКО В НАШИХ ЧАСАХ
Вперше надруковано в журн. «Світ», 1882, № 16-17
(4-5), с. 290—296. Публікація закінчувалася приміткою: «Д[алі]
б[уде]». Проте продовження статті надруковано не було. Уривок
цієї ненадрукованої частини зберігся в архіві І. Франка (ф. З,
№ 548) серед матеріалів І. Белея — редактора журналу «Світ».
Автограф пошкоджений, втрачено сторінки. В архіві Франка є ряд
матеріалів до цієї праці — план (№ 211), ще один план (№ 191), ста­
тистичні виписки (№ 191) та виписки з книги Оскара Мельдта
(№ 190). Частину цього уривка опублікував О.Дей в журн. «Жов­
тень», 1958, № 2, с. 121 —122.
У статті І. Франко, критикуючи погляди на причини війни
французького буржуазного економіста П. Леруа-Больє, який вва­
жав, що війни походять через брак самосвідомості народів, дово­
дить, що дійсні причини війн криються в соціально-економічних
умовах розвитку суспільства. Аналізуючи війни, І. Франко акцен­
тує увагу на класовому характері їх, закликає до робітничої соціа­
лістичної революції. Ці та інші ідеї, які містяться в статті, засвід­
чують наближення І. Франка до матеріалістичного розуміння
історії.
Подається за першодруком, остання частина — за автогра­
фом (ф. З, № 548).
С. 165. П р у с с и.— Мова йде про Пруссію — німецьку вій­
ськово-колонізаторську державу, оплот реакції і мілітаризму
522 в Німеччині. Була створена в XII ст. в процесі німецької феодальної
агресії проти слов’янських і балтійських племен, зокрема внаслі­
док винищення пруссів. Звідси назва держави — Пруссія.
С. 166. «Грудневі д н і » 1 8 5 1 р. в Франції…—
Внаслідок державного перевороту 2 грудня 1851 р. у Франції вста­
новився режим військово-буржуазної диктатури Луї Наполеона
Бонапарта (Наполеона ЇП).
Війни гарібальдіянські Віталії…— Йдеть­
ся про національно-визвольні війни, які вів італійський народ на
чолі з Джузеппе Гарібальді проти австрійських монархів за об’єд­
нання Італії в середині XIX ст.
Повстання далматське 1 85 6…— Мова йде, оче­
видно, про повстання далматинців проти Австрії 1869 р.
ВійнаТьєра зкомуноюПаризькою 1872 р.—
Тьєр Адольф (1797—1877) — французький державний діяч та істо­
рик. Після проголошення Паризької комуни 1871 р. (в тексті по­
милково вказана дата — 1872) керував боротьбою проти Комуни.
Виявив виняткову жорстокість, здобувши ганебну славу ката ко­
мунарів.
…п овстання польське 1 8 6 4—6 5.—^ Роки вказа­
ні помилково. Мова йде про польське повстання 1863—1864 pp., яке
було найбільш масовим і демократичним етапом польського на­
ціонально-визвольного руху XIX ст.
Леруа-Больє П’єр -Поль (1843—1916) — французький
буржуазний економіст.
С. 172. Зв’язок шмал ь к а л ь де ь к и й (1 53 1 р.)—
Шмалькальдський союз, політичне об’єднання німецьких проте­
стантів, що виникло у відповідь на відмову імператора Карла V і
католиків визнати аусбурзьке сповідання. Союз був укладений
27 лютого 1531 р.
С. 175. Й о с и ф I I (1741 —1790) — співправитель своєї ма­
тері імператриці Марії-Терези (1765—1780), імператор «Священної
Римської імперії» (з 1780 p.). Прихильник так званого освіченого
абсолютизму. Видав накази про звільнення селян та «врегулюван­
ня» їх податків. Це відповідало інтересам частини дворян, яким
було вигідніше експлуатувати обезземеленого селянина. В націо­
нальному питанні проводив політику насильницької германізації.
Медіолан — латинська назва сучасного італійського міста
Мілана.
С. 176. Шарнхорс т Герхард-Йоганн-Давид (1755—1813)—
прусський генерал. Був начальником генерального штабу, військо­
вим міністром Пруссії.
Т о р к (1759—1830) — прусський генерал, брав участь у вій­
ні Наполеона І проти Росії 1812 p., уклав угоду з російським коман­
дуванням про припинення військових дій.
Д і б и ч Іван Іванович (1785—1831) — російський генерал,
учасник війни 1812 p., з 1829 р.— головнокомандуючий росій­
ською армією.
Віденський конгрес (1814—1815) — конгрес, який
завершив війну коаліції європейських держав проти наполеонів­
ської Франції.
С. 177. «Святий союз» — «Священний союз», утворений
на Віденському конгресі у 1815 р. між Австрією, Пруссією і Ро­
сією. Діяльність «Союзу» спрямовувалася на захист феодально-аб­
523 солютистських режимів у Європі, на придушення революційного
руху й мала реакційний характер.
Р у х чартистів в Англії — політично оформлений
рух англійських робітників у ЗО—40-х роках XIX ст. Політичні ви­
моги чартистів були викладені у так званій «Народній хартії».
Звідси і назва руху.
С. 178. «П і в н і ч н о-н імецький зв’язок» — «Пів­
нічно-німецький союз», союзна держава, що об’єднала ряд німець­
ких держав під зверхністю Пруссії. «Союз» було створено у 1867 р.
після поразки Австрії в австро-прусській війні 1866 р.
С. 179. Чехи.— Йдеться про назву держави.
С. 181. Армстронг Вільям (1810—1899) — англійський
інженер, винахідник берегових гармат.
С. 182. Що буде далі — побачимо.— На цьому текст
статті, надрукованої в журналі «Світ», закінчується. Далі подається
уривок автографа, що зберігається в ІЛ.
КІЛЬКА СЛІВ О ТІМ, ЯК УПОРЯДКУВАТИ
І ПРОВАДИТИ НАШІ ЛЮДОВ! ВИДАВНИЦТВА
Вперше надруковано в журн. «Світ», 1882, № 16- 17
(4-5), с. 303—308. Резюме цієї статті польською мовою І. Франко
опублікував у журн. «Ziarno», 1883, № 5, с. 49—50; № 6, с. 61 —
62. (Підпис J. F.)
У статті І. Франко, критикуючи сучасний йому стан просвіт­
ницької діяльності серед трудящих у Галичині, подає свою про­
граму просвіти народу. Він порушує також ряд актуальних філо­
софських проблем — обгрунтовує матеріалістичний і діалектичний
погляд на об’єктивну дійсність, розглядає проблему несумісності
науки й релігії, зв’язку науки з матеріалістичним світорозумінням,
питання про інтелігенцію як частину народу тощо.
Подається за першодруком.
С. 188. «,.,як каже Гете: «сли хоче пізнат ь…
духовая хибує».— І. Франко цитує монолог Мефістофеля
з першої частини трагедії Й.-В. Гете «Фауст», переклад якої він
здійснив у цей час й опублікував у 1882 р. заходом редакції жур­
налу «Світ» (див. т. 13 даного видання).
С. 191. Буде тому десять літ, як д . М. Драго-
манов в «Правді» перший висказав у на с…—
Мається на увазі стаття М. Драгоманова «Література російська,
великоруська, українська і галицька», яка за підписом «Українець»
була надрукована в журналі «Правда» в 1873 p., в тому ж році
вийшла окремим виданням у Львові.
Драгоманов Михайло Петрович (1841 —1895) — укра­
їнський публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, еко­
номіст, філософ, громадський діяч буржуазно-демократичного,
потім — ліберально-буржуазного напряму. Суспільно-політична
позиція Драгоманова зазнавала критики з боку соціал-демократів,
українських революційних демократів, зокрема І. Франка. Різко
критикував Драгоманова за «національне міщанство» В. І. Ленін.
«Просвіт а»— культурно-освітня громадська організація,
заснована в 1868 р. у Львові. Згодом організації «Просвіти» були
створені в Східній Україні й серед українців-емігрантів у Канаді, «Просвіти» займались виданням популярних книжок, підручників,
календарів, організовували читальні, курси, театральні вистави
тощо. Спочатку діяльність «Просвіти» мала ліберально-буржуазний,
культурницький напрям, але з кінця XIX ст. до більшості її осе­
редків проникли буржуазно-націоналістичні елементи.
С. 192. «М а с і е г г р о 1 б к а» — культурницьке товариство,
утворене у Львові в 1882 р., діяльність його мала буржуазно-націо-
налістичний характер.
С. 196. …цікавій книзі Дарвіна про «Пнучі
р о с т и н и».— Мається на увазі книга Ч. Дарвіна «Рухи й повад­
ки повзучих рослин» (1875). В ній на прикладі повзучих рослин
Ч. Дарвін ще раз проілюстрував теорію природного відбору.
…праці Дарвіна про запліднення з азу*
л и н ц і в…— І. Франко має на увазі працю Ч. Дарвіна «Запилен­
ня рослин» (1877) і деякі інші, в яких учений, дослідивши явища
взаємного пристосування між квітами і комахами, довів факти
існування складних пристосувань квітів до перехресного запи­
лення.
…праця Дарвіна «Про комахоїдні рости-
н и».— Мається на увазі книга Ч. Дарвіна «Комахоїдні рослини»
(1875). В ній учений вперше дав пояснення пристосувань, завдяки
яким рослини споживають комах.
С. 200. …тільки господарська, ремісна, про­
мислова асоціація може спасти наш народ
від економічної руїн и…—Тут виявляються певні уто­
пічні ілюзії І. Франка. Він вважав, що шляхом організації госпо­
дарських асоціацій можна припинити процес пролетаризації се­
лянства, який неминуче відбувається в умовах капіталістичної
суспільно-економічної формації.
Бісмарк пішов у «соціалісти»…— Бісмарк Отто
фон-ПІенгаузен (1815—1897) — німецький державний діяч, дип­
ломат, князь. Провів об’єднання Німеччини під зверхністю Пруссії.
Намагався шляхом репресій і проведення демагогічної програми
соціального законодавства перешкодити зростанню робітничого
руху. Був одним із організаторів збройної інтервенції проти Па­
ризької комуни 1871 р. У 1878—1890 рр. Бісмарк здійснив демаго­
гічну програму соціального законодавства (обов’язкове страхуван­
ня для певних груп робітників тощо). Насправді ця програма, як
і «Надзвичайний закон проти соціалістів», мала на меті перешкодити
розвиткові революційного робітничого руху в Німеччині.
А. Хмельовськ ий.— Можливо, йдеться про Хмельов-
ського Адама (1845—1916) — польського художника, юриста, учас­
ника січневого повстання 1861 р. Якщо припустити, що в тексті
допущена помилка в написанні ініціала, то згаданою І. Франком
особою міг, вірогідніше, бути Хмельовський Петро (1848—1904)—
польський літературознавець, історик літератури, один з теоретиків
польського позитивізму.
«й а г е ї а narodow а»— польська щоденна газета. Спо­
чатку мала ліберально-демократичний напрям, згодом перейшла
на консервативні позиції. Виходила у Львові в 1862—1915 рр.
С. 201. Нагірний Василь (1847—1921) — галицький лі­
берально-буржуазний діяч, один з організаторів торговельно-еко­
номічних товариств «Народна торгівля», «Зоря», «Реміснича бурса»,
«Сокіл».
525 «Батьківщин а»— газета ліберально-буржуазного на­
пряму, що видавалась «народовцями» у Львові в 1879—1896 рр.
І. Франко дещо переоцінюе значення цієї газети.
С. 202. «Руська рада» — українське політичне товари­
ство на Буковині, засноване 1870 р. «москвофільською» клерикаль­
но-монархічною інтелігенцією. Існувало до 1918 р.
НАШ ПОГЛЯД
НА ПОЛЬСЬКЕ ПИТАННЯ
Вперше надруковано в газ. «Діло, 1883, № 36, с. 1—2;
№ 37, с. 2; № 38, с. 1—2; № 39, с. 1—2. Стаття не закінчена.
160 рядків III розділу статті були конфісковані австрійською про­
куратурою. Конфісковані рядки надруковані у статті Возняка
«Іван Франко в 1883—1884 рр. про польське питання» (Наукові
записки (Інститут суспільних наук АН УРСР), т. 3. Дослідження
з мови та літератури. К-, 1954, с. 7—9).
Під час виборів до австрійського рейхстагу представники
польської шляхти виступали з шовіністичною програмою «Великої
Польщі від моря до моря». Стаття Франка є відповіддю на цю про­
граму, містить матеріал для характеристики поглядів І. Франка
з національного питання.
Подається за першодруком з відновленням конфіскованих
рядків за публікацією М. Возняка.
С. 204. «С г а 8»— польська консервативна газета, виходила
у Кракові протягом 1848—1934рр., потім у Варшаві в 1935—1939 рр.
«Б г і е п п і к Р о г п а п 5 к і»— прогресивне польське ви­
дання.
С. 205. …і сторію польських повстань з на.
шого віку: в р. 1831, 184 6, 1848 і 18 6 3. — Мова йде:
1) про національно-визвольне повстання 1830—1831 рр., так звану
«консервативну революцію» (див. Маркс К., Енгельс Ф.
Твори, т. 4, с. 492), яка була спрямована проти гніту російського
царизму, охопила Королівство Польське і поширилась на терито­
рію Литви, Білорусії і Правобережної України; 2) Про галицьке
селянське і краківське повстання 1846 р.; 3) про познанське і кра­
ківське визвольне повстання 1848 р.; 4) про національно-визвольне
повстання 1863—1864 рр., що охопило Королівство Польське,
Литву і частково Білорусію та Правобережну Україну і було спря­
моване проти соціального і національного гноблення російського
царизму. Визрівало в обстановці поразки Росії у Кримській війні
1853—1856 рр. і загострення в зв’язку з цим кризи феодально-крі-
посницької системи.
С. 207, Б ол е є л а в Хоробрий (967—1025) — польський
князь (992—1025) і король (1025). У боротьбі зі «Священною Рим­
ською імперією» відстояв незалежність Польщі й об’єднав польські
землі.
Болеславів похід на Р у є ь б у в нещасли-
в и й…— Мається на увазі поразка Болеслава під час походу на
Київ (1018) з метою посадити на престол свого ставленика князя
Святополка (бл. 980—1019). Святополк убив своїх братів Бориса
і Гліба і захопив великокняжу владу. Був розбитий Ярославом
Мудрим і загинув під час втечі до Польщі.
526 С. 208. Одра іЛаба — сучасні Одер, Ельба.
«М е д в е д і» і «л ь в и» — емблеми німецьких загонів «хрес­
тоносців».
…коли Русь Галицька перейшла під
Польщу, коли і Литва та Україна з’едини-
лась зПольщею.— Галицька Русь була захоплена Польщею
1349 р. і по договору з Литвою (1352) ввійшла до її складу.
Я г а й л о н и, Я геллон и— династія польських королів
(1386—1572) і великих князів литовських (1377—1572).
С. 209. Ц а р г о р о д— староруська назва Константинополя
(тепер Стамбул).
…робила «заїзди»…— І. Франкомає на увазі міжусобну
боротьбу, що велась між польськими шляхтичами. Досить часто
непорозуміння, що виникали між шляхтичами, розв’язувалися
шляхом воєнних сутичок, які послаблювали Польську державу.
Б а т о р і й Стефан (1533—1586) — польський король
(з 1576 р.), учасник Лівонської війни (1579—1582). За Баторія по­
силилось гноблення українського народу.
Наливайко Северин (р. н. невід.— 1597) — керівник
селянсько-козацького повстання 1594—1596 рр. на Україні. Стра­
чений у Варшаві.
Іван Підкова (р. н. невід.— 1578) — один з керівників
боротьби молдавського й українського народів проти султанської
Туреччини.
Битва під Хотино м.— У 1621 р. з допомогою україн­
ського козацького війська Річ Посполита здобула під Хотином пере­
могу над турецьким військом, після чого було укладено Хотин­
ський мир 1621 р.
О с м а н II (1605—1622) — турецький султан (1618—1622).
За його правління Туреччина у 1620—1621 рр. вела війну проти
Польщі, в якій брали участь у складі польського війська загони
українських козаків.
Сагайдачний Петро Кононович (Конашевич-Сагайдач-
ний; р. н. невід.— 1622) — гетьман українського реєстрового ко­
зацтва. Під його командуванням козаки здійснили успішні походи
проти султанської Туреччини і Кримського ханства. В Хотинській
війні 1620—1621 рр. Сагайдачний очолив 40-тисячне козацьке вій­
сько, яке разом з польською армією завдало поразки турецько-та­
тарському війську. Піклувався про розвиток української куль­
тури, вступив з усім Запорізьким Військом до Київського
братства.
С. 201. …коли турки забрали їй (Польщі) най­
кращі часті східної окраїни — Поділля
з Каменцем аж по Збруч.— Йдеться про наслідки
польсько-турецької війни 1672 р., коли Поділля було окуповане
турками.
Собеський Ян (1629—1696) — польський полководець,
король Польщі під ім’ям Яна III (1674—1696). Очолюване Собе-
ським польське військо, до складу якого входили українські ко­
зацькі загони, розгромило 1683 р. під Віднем турецьку армію і вря­
тувало Австрію від турецького поневолення.
С. 212. Петрушевич Антоній Степанович (1821—1913)—
український історик, філолог та етнограф ліберально-буржуазного
напряму.
527 М е ш к о I (бл. 922—992) — перший польський князь з дина-
стії ГГястів. За Мешка I 966 р. було прийнято християнство (у
формі католицизму).
…факти народного бунту по смерті Боле­
слава Криво у стог о.— I. Франко має на увазі рух селян
та городян, що почався в Польщі після смерті польського князя Бо­
леслава III Кривоустого (1086—1138), який домігся об’єднання під
своєю владою всієї Польщі і припинення феодальних чварів.
С. 213. …й збагнути не можна.— На цьому обрива­
ється III розділ статті в газеті «Діло», оскільки наступна частина
розділу була конфіскована цензурою.
С. 215. Конгресівка.— Маються на увазі польські землі,
Царство Польське, що входили до складу царської Росії згідно з
рішенням Віденського конгресу 1815 р. і мали певну автономію.
Красіноький Зигмунд (1812—1859) — польський поет-
романтик.
Недавно опублікована конскрипція
В а р ш а в и…— тобто система військової повинності, яка дозво­
ляла відкуп від призову.
С> 220. «Д і ло»— газета ліберально-буржуазного, згодом бур­
жуазно-націоналістичного напряму. Виходила у Львові в 1880—
1939 рр.