Роман Миколи Руденка «Орлова балка» — це не аби­
яка подія в українській літературі. Не лише тому, що його –
автором є Микола Руденко, колишній секретар партійної
організації СПУ, а згодом — голова Української Гельсінк-
ської Групи. Але тому, що це перший твір в модерній
українській літературі ідеологічно-політичного характеру,
в якому автор відображає і пише про проблеми теперіш­
ньої України.
Маючи доступ До різних прошарків української су-
сиільности, пройшовши шлях від Донбасу, почерез Мос­
кву, почерез Другу світову війну, опинившись серед упри-
вілейованої бюрократії сучасної України, М. Руденко знав,
що нуртує в нутрі народу, чим живе і дихає, чим радіє і
що його болить. І, власне, це знаходимо в «Орловій балці»
творі, який виводить нас у велику літературу, де на кож­
ній сторінці читач бачить і відчуває маштабність думок і
поглядів автора, в якому виведені не манекени радянсько­
го зразка, а живі люди нашого часу.
Очима своїх персонажів М. Руденко не бачить у світі
лише чорне й біле. Його твір — це ані соцреалізм, ані нац-
реалізм. Це — життя в сучасній Україні таке, яким воно.є.
Персонажі такі, яких ви не вимріюєте і не виідеалізовуєте,
а такі, яких зустрічається в житті — з їхніми щоденними
проблемами, дерзаннями, роздумами…
Про роман «Орлова балка» Микола Руденко писав.
«Це була моя остання спроба узгодити нове світобачення з
вимогами соцреалізму… Переконавшись, що реалістичних
романів писати не можна, взявся за фантастику. Та згодом
і гуг В. Маланчук «навів порядок». 1 все ж поліз із своєю
«Орловою балкою» до видавництва. На мене дивилися пе­
реляканими очима». Замість надрукувати «Орлову балку» (навіть з компро­
місними поправками), вона потрапила в акт обвинувачен­
ня і фігурувала, як «антирадянський твір» на суді над
письменником у червні 1977 року.
Дальше у листі М. Руденко пише: «Не знаю чи сподо­
бається Вам «Орлова балка», але в мене таке відчуття, що
в ній сказано найістотніше — те, без чого не можна жити.
Але як сказано — вдало чи невдало? Цього я не знаю».
І на це питання відповідь даватиме кожний читач цьо­
го великого твору. Великого — в кожному розумінні цього
слова.
* * *
На превеликий жаль з рукописом «Орлової балки» тра­
пилося велике нещастя: в тяжких і незвичних ситуаціях на
Захід не дісталося приблизно 60 сторінок (це відмічено в
книжці). Перед Видавництвом стояла дилема: видавати
твір без тих шістдесяти сторінок чи ні?
Спроби відшукати ті сторінки в Україні і вивезти на
Захід були безуспішні. 1 Видавництво вирішило видати
книжку без цих сторінок, що їх бракує. Цим твір не тра­
тить на вартості, хоч читач напевне буде огірчений, не зна­
ючи дуже важливої частини розвитку подій, але дані ситуа­
ції зможе собі уявити, знаючи до якого закінчення довів
своїх персонажів автор.
Якщо в майбутньому ці сторінки, що їх не вистачає,
дійдуть на Захід, видавництво зобов’язується видрукувати
їх і розіслати всім читачам книжки.
Згідно із словами М. Руденка, «Орлова балка» була ли­
ше у «робочому варіянті», все ж Видавництво «Смолоскип»
не вважало себе уповноваженим робити у книжці мовні чи
будьякі інші поправки. Виправлено лише очевидні друкар­
ські помилки та впроваджено правопис 1928-29 рр., що йо­
го вживають українські видавництва на Заході.
До книжки додано пояснення деяких маловживаних іа
іншомовних слів.
Українське Видавництво «С мо.шскии»
їм. В. Симоненка