1. Синтаксис української мови як учення про будову словосполучень, речень і
складного синтаксичного цілого в сучасній українській літературній мові.
2. Речення, словосполучення і складне синтаксичне ціле як предмет синтаксису.
Речення як основна одиниця мови і мовлення. Речення і судження (питання і
спонукання). Члени речення і члени судження.
3. Предикативність, модальність, часова віднесеність, відносна змістова, граматична
та інтонаційна завершеність як ознаки речення.
4. Словосполучення як некомунікативна синтаксична одиниця. Розмежування
вільних синтаксичних словосполучень і фразеологічних одиниць. Типи
синтаксичних словосполучень.
5. Проблема сурядних сполучень слів.
6. Підрядні словосполучення. Підрядні словосполучення і способи вираження в них
синтаксичних відношень – означальних, об’єктних, комплетивних, обставинних,
апозитивних тощо.
7. Типи підрядних словосполучень за морфологічною ознакою головного
компонента: дієслівні, іменні, прислівникові. Типи підрядного зв’язку в структурі
простого речення: узгодження (повне і неповне); кореляція (повна і неповна);
керування (сильне, напівсильне і слабке); прилягання (власне, відмінкове).
8. Типи речень за метою висловлення: розповідні, питальні й спонукальні. Окличні
речення як засіб вираження почуття: розповідно-окличні, спонукально-окличні,
питально-окличні.
9. Просте речення. Основи поділу речень на прості й складні. Двоскладні та
односкладні прості речення (непоширені й поширені, повні й неповні. Загальна
характеристика кожного з цих типів. Поняття про актуальне членування речення.
10. Двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення:
їх відповідність членам судження.
11. Другорядні члени речення: їх роль у формуванні структури простого речення.
12. Підмет і способи його вираження.
13. Присудок. Простий присудок, його вираження. Ускладнені форми простого
присудка.
14. Питання про іменний присудок з нульовою зв’язкою.
15. Складений присудок: іменний і дієслівний. Зв’язка як компонент складеного
присудка, різні її типи.
16. Способи вираження іменного складеного присудка. Дієслівний складений
присудок: характер, допоміжні слова в ньому. Ускладнені форми дієслівного
складеного присудка.
17. Питання про складний присудок. Синоніміка різних форм присудка. Координація
простого і складного присудка з підметом.
18. Додаток як синтаксичне вираження об’єкта. Прямий і непрямий додаток.
Придієслівні й приіменні додатки. Додатки при словах категорії стану. Вираження
додатка нерозкладним сполученням слів.
19. Означення як синтаксичне вираження атрибута. Узгоджені й неузгоджені
означення, способи їх вираження. Розмежування неузгоджених означень і
додатків, залежних від іменників. Вираження неузгодженого означення
сполученням слів. Означення при особових займенниках.
20. Прикладка як особова форма означення. Місце прикладок та їх змістові функції у
178
Розділ IV. Питання до іспиту із синтаксису
відношенні до означуваного слова.
21. Обставини як синтаксичне вираження різних ознак і відношень дії або стану.
Типи обставин за значенням і способом вираження їх окремими словами і
сполученнями слів. Роль обставин у формуванні структури простого речення.
22. Односкладні речення. Поняття про односкладні речення. Характер головного
члена в них.
23. Характеристика структурних типів односкладних речень: означено-особових,
неозначено-особових, узагальнено-особових, безособових, інфінітивних,
номінативних, вокативних, генітивних.
24. Неповні речення. Умови вживання неповних речень. Двоскладні й односкладні
неповні речення, структурні різновиди та їх функції. Еліптичні речення.
Особливості пунктуації в неповних реченнях на місці неназваного члена.
Уживання неповних речень у різних стилях мови. Приєднувальні конструкції як
специфічні різновиди неповних і повних речень. Активний і пасивний звороти в
українській мові. Слова-речення, типи їх за значенням і функціями.
25. Речення з однорідними членами. Способи вираження однорідних означень та їх
відмінності від неоднорідних. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними
членами. Синтаксична роль узагальнювальних слів і словосполучень.
).(і. Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення. Основні умови
відокремлення другорядних членів речення. Синонімія відокремлених і
невідокремлених членів. Відокремлення означень. Узгоджені відокремлені
означення. Дієприкметникові, прикметникові звороти як типи поширеного
відокремленого означення; синонімічність названих зворотів і підрядних
нрисубстантивно-атрибутивних речень. Неузгоджені відокремлені означення.
Пунктуація при відокремлених означеннях. Відокремлення прикладок.
Відокремлення обставин.
27. Вставні й вставлені компоненти. Типи вставних і вставлених компонентів за
будовою і значенням. Звертання. Значення і способи їх вираження. Вокативні
речення. Порядок слів у простому реченні. Прямий і непрямий порядок слів.
Граматичні й емоційно-змістові функції порядку слів у реченні.
28. Складне речення. Визначальні структурно-семантичні ознаки складного речення в
сучасній українській мові. Змістова та інтонаційна єдність частин складного
речення. Засоби зв’язку частин складного речення: сполучники, сполучні слова,
інтонація, порядок частин, співвідносність форм дієслів-присудків тощо.
Сурядність і підрядність у складному реченні. Перехідні випадки між сурядністю
і підрядністю, між простими і складними реченнями. Шляхи утворення складного
речення.
.”‘Складносурядні речення, їх структура. Сурядні сполучники як один із засобів
вираження синтаксичних і змістових відношень між компонентами
складносурядного речення. Єднальні, протиставні й розділові сполучники.
Синонімія й омонімія сполучників сурядності. Змістові відношення між
частинами складносурядного речення. Особливості пунктуації на межі частин
складносурядного речення.
Ю. Складнопідрядне речення. Синтаксичне значення термінів “головна частина” і
“підрядна частина”.
* І Функції сполучних слів і сполучників. Синонімія та омонімія сполучників і
сполучних слів.
12. Вказівні слова як факультативні й облігаторні компоненти у головній частині.
Співвідношення форм дієслів-присудків головної та підрядної частини як
179
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ
синтаксична ознака складнопідрядного речення.
33. Місце підрядної та головної частин у складному реченні. Підрядні, що залежать
від головної частини в цілому або окремих його членів. Питання про принципи
класифікації складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі.
34. Функціональні типи складнопідрядних речень. Характеристика їх у зв’язку з
функцією підрядних частин. Складнопідрядні речення нечленованого та
членованого типу. Функціональне співвідношення другорядних членів речення й
окремих типів підрядних речень.
35. Граматична неповнота головної й підрядної частин у складнопідрядному реченні.
36. Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Супідрядність (однорідна і
неоднорідна) і послідовна підрядність. Складні речення змішаного типу.
37. Безсполучникові складні речення синонімічні до складносурядних і
складнопідрядних речень; несинонімічні до сполучникових складних речень.
Змістові відношення і засоби зв’язку між частинами безсполучникового речення.
Пунктуація на межі частин безсполучникового речення. Складні речення із
сполучниковим і безсполучниковим зв’язком.
38. Період в українській мові; його структурні типи, особливості інтонації. Надфразні
єдності як синтаксично-стилістичні одиниці літературної мови.
39. Пряма, непряма і невласне-пряма мова. Співвідношення форм прямої і непрямої
мови. Різні типи зв’язку прямої мови з непрямою. Заміна прямої мови непрямою і
навпаки. Невласне-пряма мова, її структурні особливості й застосування.
Різноманітність типів речень в сучасній українській літературній мові як наслідок
розвитку її граматичної будови. Принципи синтаксичного аналізу речень.
40. Пунктуація. Основи сучасної української пунктуації. Система розділових знаків:
видільні й віддільні.
41. Структура речення і пунктуація. Інтонаційні особливості й пунктуація.
Використання засобів пунктуації для вираження емоційно-змістових відтінків
речення. Огляд вживання розділових знаків у простому й складному реченнях.
42. Текст. Граматичні категорії тексту. Текст, контекст і текстуалітет.
43. Функції тексту. Міжреченнєві внутрішньотекстові синтаксичні зв’язки.
44. Міжреченнєві внутрішньотекстові смислові відношення.
45. Актуалізація на рівні тексту: основні закономірності. Українська синтаксична
поетика.
46. Період. Складне синтаксичне ціле. Абзац.
47. Нові явища в синтаксисі: закономірності парцелювання, сегментації,
синтаксичного паралелізму, синтаксичного повтору та ін.
48. Синтаксична синоніміка: основні закономірності вияву.
49. Синтаксична деривація: основні поняття і моделі.
50. Функціонально-комунікативний синтаксис: етапи розвитку, комунікативні
категорії.
.