Тут, скраю всіх країв, посеред дня ущербного, котрому й ночі мало, щоб цю одвічну кригу одволодати, ми річкою вузенькою брели.
Ти —берегом, аби не заросити червоні кеди. Я —водою вчвал. То ліс, то луг, то рінь, то чагарі, не з цвіту, але з колючок багаті. Криве біліє вудлище на плечах
і за плечима —вицвілий рюкзак.